Динаміка чисельності населення Тернопільської області за 2000-2010 роки

Оцінка рівня показника	Коефіцієнт народжувааності	Коефіцієнт смертності	Коефіцієнт дитячої  смертності
Низький	11—15	До 10	21—35
Нижче від середнього	16—20	—	—
Середній	21—25	10—15	36—50
Вище від середнього	26—30	—	—
Високий	31-40	16—20	57—75

 

2. Поширеність ( загальна захворюваність ). Характеризує загальний рівень уперше виявленої захворюваності серед населення, що вираховують за формулою:

де Зз – показник загальної  захворюваності, З – кількість усіх захворювань,

N – чисельність населення.

3. Показник летальності . Цей показник характеризує рівень смертності від даного захворювання . Його вираховують за формулою:

де Л – показник летальності , тобто співвідношення кількості померлих від даного захворювання і кількості захворілих , n - кількість померлих від певного захворювання.

4. Показник смертності від певного захворювання, що розраховується за формулою:

Де Сз – показник смертності, тобто співвідношення кількості померлих від даного захворювання і загальної чисельності населення на 100000 населення, n – кількість померлих від певного захворювання, N – загальна чисельність населення.

Для оцінки захворюваності і травматизму  працівників використовують такі показники; кількість випадків з тимчасовою втратою працездатності на 100 працівників, кількість днів з тимчасовою втратою працездатності на 100 працівників, середня тривалість одного випадку тимчасової втрати працездатності, питома вага випадків тимчасової втрати працездатності від конкретного захворювання (групи захворювань) або травм у загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

На підставі вихідних даних (листки непрацездатності, квартальні та річні звіти, індивідуальні медичні картки та ін.) можуть бути розраховані інтегральні показники для оцінки захворюваності працюючих. До таких показників належать; індекс здоров'я (відношення кількості осіб, які не хворіли протягом року, до загальної кількості населення або його певної групи);

індекс хворобливості (відношення кількості тих, хто хворів протягом року, до загальної кількості населення  або його певної групи); середня кратність (число) захворювань (відношення кількості випадків непрацездатності до загальної кількості хворих).

Одним із показників стану  здоров'я є рівень інвалідизації. Він може характеризуватись екстенсивними (кількість інвалідів унаслідок якогось захворювання або травми у загальній кількості інвалідів) і інтенсивними (коефіцієнт/показник первинної інвалідності, що вираховується як відношення кількості робітників і службовців, уперше визнаних інвалідами, до їх загальної кількості) показниками.

Під час оцінки стану здоров'я населення в цілому важливе значення мають інтегральні його характеристики. Тому для оцінки рівня здоров'я населення міста, району або області може бути використаний інтегральний індекс здоров'я. Його визначення здійснюють за методикою Полякова — Малинського.

Суть цієї методики полягає  в тому, що шляхом багатостадійної варіаційно-статистичної обробки різних показників здоров'я (народжуваність, первинна і загальна захворюваність, загальна смертність, дитяча смертність, інвалідизація, питома вага осіб різних груп здоров'я та ін.) розраховується інтегральний індекс здоров'я (113), який умовно виражається у відсотках. Чим кращий рівень здоров'я, тим вищий відсоток 113. Теоретично, якщо цей індекс дорівнював би 100 %, це свідчило би про майже «абсолютне здоров'я», тобто про те, що все населення належить до першої та другої груп здоров'я. На практиці під час оцінки здоров'я населення такого звичайно не буває і цей індекс значно менший.

Особливо доцільним є використання 113 для порівняльної оцінки стану здоров'я населення, яке мешкає в районах (зонах) з різними екологічними та санітарно-гігієнічними умовами. Такий підхід дозволяє встановити й оцінити вплив тих або тих чинників навколишнього середовища на здоров'я населення.

Наприклад, потрібно з'ясувати  наявність несприятливого впливу забруднення атмосферного повітря на здоров'я населення району (мікрорайону). Для цього в населеному пункті відбирають декілька зон спостережень, включаючи дослідну і контрольну. За всіма санітарно-гігієнічними, екологічними, демографічними, побутовими умовами (крім підвищеного рівня забруднення атмосферного повітря або іншого несприятливого чинника, притаманного досліджуваній зоні) основні зони спостережень мають бути рівноцінними. Якщо за результатами визначення 113 буде виявлено, що в дослідній зоні індекс нижчий, ніж в інших, це буде об'єктивним свідченням наявності несприятливого впливу відповідного чинника на здоров'я.

Обробка і аналіз великої  сукупності вихідних обліково-звітних та інших матеріалів, необхідних для оцінки здоров'я населення, потребують використання сучасних адекватних методів статистичного дослідження.

Під час проведення такого дослідження дотримуються його певної послідовності, яка включає 4 основні  етапи: складання плану і програми (1-й етап), збір вихідних матеріалів (2-й етап), обробка матеріалів відповідно до мети дослідження, його плану і програми (3-й етап), аналіз, узагальнення і оформлення результатів (4-й етап).

На  першому етапі слід визначити  мету дослідження, його завдання (зміст), перелік і кількість вихідних матеріалів, попередні форми (макети) таблиць, в яких будуть відображені проміжні і заключні відомості, отримані в процесі обробки вихідних матеріалів. Такі таблиці можуть бути простими, груповими та комбінованими.

Під час визначення обсягу вибірки для дослідження, результат якого буде виражений у загальноприйнятих за СІ абсолютних одиницях дози, маси, довжини тощо, використовується формула :

де n – мінімальна кількість потрібних спостережень, t – довірчий коефіцієнт , при 95% вірогідності  t=2 при 99% вірогідності t = 3; Δ² – максимальна похибка результату , яку дослідник вважає допустимою, виходячи з досвіду подібних досліджень , програми і мети  дослідження , σ – середнє квадратичне відхилення.

Під час визначення обсягу вибірки , коли результат аналізу буде виражено у відносних величинах (%), розрахунок проводять за формулою:

де р – коефіцієнт у %, %_о, %_оо, g- різниця між 100 , 1000, 10000 та р. Значення n٫ t٫ Δ- як у попередній формулі. Під час статистичної обробки варіаційного ряду розраховують різні статистичні показники. Основними з них є наступні :

• Середня арифметична величина . Вона розраховується за формулою:

 

Де М – середня арифметична  величина, - сума всіх складових варіаційного ряду, n – загальна кількість варіант. Якщо у варіаційному ряді однакові варіанти зустрічаються один і більше разів, розраховують середню арифметичну зважену з використанням формули:

Мв – середня арифметична  зважена, Р – частота повторюваності однієї й тієї самої варіанти.

Середня арифметична зважена величина може бути визначена і так званим способом моментів за формулою :

де А – величина, яка зустрічається найчастіше, b – добуток відхилення даної величини від тієї величини, яка зустрічається найчастіше, на частоту повторюваності.

 Мірилом вірогідності  середньої арифметичної ( М ) є  похибка середньої арифметичної (m) Величина похибки залежить від того , наскільки вагомі розбіжності варіант варіаційного ряду від середнього значення з урахуванням загальної кількості спостережень. Вагомість цих розбіжностей характеризується спеціальним статистичним показником  середнім квадратичним відхиленням (σ). Величина середнього квадратичного відхилення (σ) може бути розраховано за формулами:

  ; ; ;

де d – відхилення V від середньої арифметичної: d= V-M ,d² – квадрат відхилення;

р – частота повторюваності даного відхилення, а – умовне відхилення кожної варіанти , n – кількість спостережень, варіант.

Величину похибки середньої  арифметичної (m) розраховують за формулами :

; .

З метою визначення ступеня вірогідностей двох варіаційних рядів розраховують коефіцієнт вірогідності розбіжностей середніх (t). Розрахунок проводять за формулою :

;

де m₁ i m₂ – похибки середньоарифметичних.

Під час аналізу результатів використання статистичних методик, наприклад, у ході зіставлення показників захворюваності з показниками забруднення навколишнього середовища часто виникає необхідність встановлення зв'язку між ними. Оцінку його рівня здійснюють шляхом кореляційного аналізу з визначенням коефіцієнта лінійної кореляції (г).

Цей коефіцієнт може коливатися в діапазоні від 0 до ± 1,0. Зв'язок між двома рядами порівнюваних явищ (показників) може бути прямим (позитивним) і зворотним (негативним). У першому випадку г коливається  від 0 до +1,0, у другому – від – 1,0 до 0. Якщо значення коефіцієнта кореляції коливаються в межах від 0 до 0,3, кореляційний зв'язок оцінюється як малий (слабкий), у межах від 0,3 до ±0,7 – як зв'язок середньої сили, у межах від ±0,7 до ±1,0 – як сильний (високий).

Важливими елементами узагальнення результатів порівняльного статистичного аналізу є визначення різних відносних величин та їх графічне зображення. Основними видами таких величин є інтенсивні та екстенсивні показники і показник наочності.

Інтенсивні показники (показники  частоти) характеризують рівень поширення явища в певному середовищі (наприклад, рівень первинної захворюваності серед населення міста).

Екстенсивні показники надають  уявлення про кількісний розподіл складових розподілу у сукупності, що розглядається (наприклад, питома вага окремих захворювань).

Показник наочності характеризує рівень конкретного (окремого) показника, відносно середнього значення для всієї сукупності або відносно іншого показника цієї сукупності.

Для графічного зображення отриманих відносних величин  використовують секторні, внутрішньостовпчикові, лінійчасті, радіальні або стовпчикові  діаграми, картограми, картодіаграми тощо.

 

 Розділ ІІ Демографічна ситуація в Тернопільській області

2.1. Аналіз демографічної  ситуації в Тернопільській області

 

Динаміка зміни кількості  населення (тис. осіб) у Тернопільській області згідно з переписами така:

• 1433,6 (1940);
• 1085,6 (1959);
• 1152,6 (1970);
• 1163,1 (1979);
• 1168,9 (1989);
• 1180,3 (1993);
• 1172,3(1997);
• 1152,7 (2000);
• 1142,4 (2001);
• 1141,3 (2002);
• 1134,2 (2003).
• 1120.0 (2006)
• 1105,0 (2008)

 

 

За чисельністю населення  Тернопільщина займає передостаннє місце серед областей України. За переписом 2001 р. тут проживало 1142,0 тис. осіб, а станом на 01.01.2009р. — 1105.0 тис. осіб. Це значно менше від довоєнного рівня (у 1940 р. — 1433,5 тис. осіб). Такий  стан зумовлений значними втратами людей  у роки війни і в післявоєнний період, сучасними міграціями населення  за межі області. В останні роки чисельність  населення в області майже  не змінилася. Між переписами населення 1979 р. і 1989 р. вона збільшилась на 5,8 тис. осіб, а за 1989-2001 pp. зменшилася майже  на 27 тис. осіб. Кількість населення майже в усіх районах області (крім Тернопільського) зменшується. Особливо значне зменшення населення у Зборівському, Теребовлянському, Бережанському районах.

Зміни в чисельності населення  області відображаються демографічними показниками. Основними з них  є коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення. В  сучасних умовах вони свідчать про  несприятливість демографічної  ситуації для процесу відтворення  населення. Від кінця 1980-х років  темпи природного приросту населення  значно зменшилися. Якщо 1960 р. в розрахунку на 1000 жителів народжувалося 21,7 і  помирало 7,9 особи, у 1992 р. - відповідно 13,8 і 13,9 особи, то 2002 р. - 9,2 і 14,4 особи. Природний  приріст постійно зменшується: 1960 р.- 13,8%, 1992 р.-10,1%, 2002 - 5,2%. В області від 1992 він від'ємний, кількість населення  неухильно скорочується.