Джерела інформації про населення

Щодо людності, яка населяла в ті часи територію  сучасної Закарпатської області, то її перші переписи були проведені  ще за часів неподіленої Австрійської імперії, останні п’ять відбулися  за часів існування утвореної  в 1867 році дуалістичної Австро-Угорської  імперії і вважаються угорськими переписами населення.

У період між  двома світовими війнами на українських  землях, що входили до складу СРСР, проведено  чотири радянські переписи: в 1920, 1926, 1937, 1939 роках. В 1920 роках перепис відбувся лише в районах не охоплених громадянською  війною, а саме по території Криму  не має даних. Також результати перепису 1937 року, що показали величезні втрати людності через штучний голодомор в Україні, колективізацію та масові репресії й розстріли, було закрито в таємні сховища, а тих, хто керував переписом і робив усе можливе, щоб забезпечити його правдивість, розстріляно.

Людність, що проживала  на території сучасних Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Волинської і Рівненської областей, була охоплена польськими переписами населення 1921 і 1931 років.

На території  сучасної Чернівецької області 1930 року проведений румунський перепис населення.

На території  сучасної Закарпатської області  у 1921 і 1930 роках відбулися чехословацькі  переписи населення і у 1941 році –  угорський перепис.

Возз’єднання  Західної України, Північної Буковини, Закарпаття та Ізмаїльського й Акерманського повітів з УРСР, яке відбулося в ході Другої світової війни, попри всі жахливі події, які відбулися після нього, є позитивним історичним явищем для українського народу. Адже таким чином були зібрані разом майже всі споконвічні українські землі.

Після Другої світової війни в Україні проведено  чотири радянські переписи: у 1959, 1970, 1979, 1989 роках.

Перші спроби перепису населення України (в сучасних територіальних межах) відбувалися з метою визначення данини з земель і датуються середньовіччям. Пізніше, російський імператор Петро I видав наказ від 26 листопада 1718 року запровадивши державні ревізії, їх було 10 з 1719 по 1858 роки. (1763 році відбулося остаточне закріпачення селян за місцем прописки). Перший перепис населення в сучасному розумінні цього слова відбувся в Російській Імперії 9 лютого 1897 року. В Радянські часи перший загальна перепис населення відбувся на зламі 1926 року станом на 17 грудня 1926 року. Подальші успішні переписи відбувалися станом на 17 січня 1939 року, 15 січня 1959 року, 15 січня 1970 року, 17 січня 1979 року і 12 січня 1989 року. 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення.

Перший в незалежній Україні Всеукраїнський перепис  населення проведений станом на 5 грудня 2001 року 

Стаття 3. Мета та підстави для  проведення Перепису населення

Метою проведення Перепису населення є  отримання достовірних, об'єктивних та цілісних даних щодо різноманітних  характеристик населення країни в цілому та по кожній адміністративно-територіальній одиниці для інформаційного забезпечення управління та прогнозування соціально-економічного розвитку, а також розроблення  та реалізації виваженої державної  політики з питань народонаселення.

Підставою для проведення Перепису населення  є рішення Кабінету Міністрів  України, яке приймається не пізніше  ніж за 3 роки до його початку.

Програма  Перепису населення

Програму  Перепису населення становлять основні  первинні (персональні) дані, збирання яких здійснюється у процесі проведення Перепису населення.

Такими  даними є:

склад та родинні стосунки членів домогосподарства;

стать;

вік;

дата  і місце народження;

сімейний  стан;

етнічне походження;

мовні ознаки;

громадянство;

освіта;

джерела засобів існування;

зайнятість;

міграційна  активність;

житлові умови.

Наведений перелік основних (персональних) даних  Перепису населення може бути скорочений або розширений за рішенням Верховної  Ради України.

Не  підлягають включенню до програми Перепису населення запитання, відповіді  на які містять в собі інформацію, що належить до державної або комерційної  таємниці, не призначається для статистичних цілей або обмежує чи порушує  права і свободи людини і громадянина.

Стаття 6. Методи Перепису населення 

Перепис населення здійснюється такими методами:

обходом (безпосереднім відвідуванням) житлових будинків та житлових приміщень в  інших будівлях тимчасовим переписним персоналом і заповненням ним  переписної документації;

отриманням  письмових (усних) відповідей респондентів на запитання згідно з програмою  Перепису населення.

У порядку, встановленому законом, можуть бути застосовані також інші методи Перепису населення.

Заповнення  переписної документації здійснюється на підставі повідомлень, отриманих  від респондентів без їх документального  підтвердження.

Стаття 7. Основні методологічно-організаційні  принципи проведення Перепису населення 

Основними методологічно-організаційними принципами проведення Перепису населення є:

регулярність  і періодичність Перепису населення, що забезпечує послідовність і зіставлення  отримуваних результатів;

загальність і одномоментність Перепису населення, що передбачає охоплення опитуванням усіх без винятку респондентів, на яких поширюється дія цього Закону, і отримання від них даних станом на єдиний встановлений момент часу;

єдність програми Перепису населення, а також  методів його проведення і оброблення результатів;

персоніфікованість первинних даних Перепису населення, що означає отримання інформації безпосередньо від конкретної фізичної особи, а також самовизначення респондентів щодо відповідей на запитання програми Перепису населення;

конфіденційність  первинних (персональних) даних Перепису населення, що передбачає забезпечення їх захисту у порядку, встановленому  законом;

централізоване  керівництво і координація всіх робіт, пов'язаних з підготовкою  і проведенням Перепису населення, а також обробленням, узагальненням, поширенням та використанням його результатів.

Виходячи  з основних методологічно-організаційних принципів проведення Перепису населення  проект програми Перепису населення  та переписний інструментарій розробляються  спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у галузі статистики з урахуванням узагальнених пропозицій, які надходять від  спеціально уповноважених центральних  і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб у межах їх компетенції, а також відповідно до вимог міжнародних зобов'язань України.

Проект  програми Перепису населення, переписний інструментарій, метод Перепису населення, основні організаційні заходи щодо його здійснення, а також Концепція  технології оброблення даних Перепису населення опрацьовуються у процесі  проведення пробних переписів населення  в одній або декількох адміністративно-територіальних одиницях у терміни, встановлені  Кабінетом Міністрів України. Після  обговорення результатів пробних  переписів населення і досягнення узгодженості із спеціально уповноваженими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого  самоврядування, відповідними науковими  установами, організаціями програма Перепису населення і переписний інструментарій затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади у галузі статистики, яким також розробляються і затверджуються календарний план підготовки і проведення Перепису населення, метод Перепису населення, Концепція технології оброблення даних Перепису населення та програма розроблення матеріалів Перепису населення.

Поточний  облік населення — це систематична реєстрація демографічних подій у міру їх виникнення. Він здійснюється реєстрацією актів громадянського стану населення в територіально-адміністративних бюро РАГСів. Облік смертей, народжень, шлюбів і розлучень ведеться у книгах запису актів громадянського стану. Записи актів здійснюються у двох примірниках, один із них направляється в державні органи статистики. На основі запису акту власникові (родичеві) видається відповідне свідоцтво. 
Вибіркові обстеження, що реєструють певну частину населення, відібрану у випадковому порядку. В Україні останнім часом широко використовується цей вид спостереження на основі спеціально сформованої загальноукраїнської вибіркової мережі домогосподарств. Зокрема здійснюються періодичні обстеження жінок репродуктивного віку щодо їх репродуктивної поведінки або одноразові, що з’ясовують залежність вікової плідності жінок від рівня середньодушових витрат у домогосподарстві, наявної кількості дітей, рівня освіти, віросповідання тощо. 
Моніторинг — це спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного демографічного процесу (моніторинг рівнів народжуваності і смертності мешканців радіаційно-забруднених територій). 
Реєстр населення — поіменний перелік мешканців країни, який регулярно переглядається і містить паспортні та податкові відомості про кожного мешканця. Він дає можливість нагромаджувати, зберігати та оновлювати паспортні та податкові відомості по кожній людині. Реєстр населення використовується як база даних для складання списків військовозобов’язаних, виборців, платників податків, а також у разі запровадження безпаспортного (карткового) режиму.