Екологічні проблеми річок Закарпаття

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Екологічні проблеми річок Закарпаття

Курсова робота

УЖГОРОД 2009

ЗМІСТ

ВСТУП              3

РОЗДІЛ І. Стан водних об`єктів Закарпатської області              4

1.1.           Еколого-геоморфологічні та гідроекологічні

проблеми річок Закарпаття              4

1.2.           Гідроекологічна ситуація в періоди паводків              8

РОЗДІЛ ІІ. Антропогенне навантаження на річки Закарпаття              11

2.1. Аналіз забрудненості річок Закарпаття              11

2.2. Техногенне навантаження, як одна із причин паводків              12

2.3. Моніторинг забруднення поверхневих водойм

Виноградівського району антропогенними джерелами              18

ВИСНОВКИ              21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ              22

ВСТУП

Охорона навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки суспільства і збереження природного середовища життєдіяльності населення є головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку України. З цією метою держава самостійно здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження живої і неживої природи. Така політика спрямована на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи, раціонального використання, ефективної охорони і вчасного відтворення природних об'єктів. Закріплення цих вимог в екологічному законодавстві визначає правові, економічні та соціальні основи організації і здійснення охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Декларацією про державний суверенітет від 16 липня 1990 року передбачено, що Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

Основним джерелом екологічного законодавства і права є Конституція України. У ст. 16 Конституції передбачається, що забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави. А ч. 1 ст. 50 Основного Закону України закріплює положення про те, що кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище та відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Ці основні вимоги Конституції є головними складовими для подальшого розвитку і належного функціонування нормативно-правової бази екологічного законодавства.

В даній курсовій роботі ми розглянемо вплив антропогенного навантаження на річки Закарпаття, як важливу складову екологічної безпеки.

РОЗДІЛ І. Стан водних об`єктів Закарпатської області

1.1.           Еколого-геоморфологічні та гідроекологічні проблеми річок Закарпаття

Територія Закарпатської області належить до регіонів зі значним порушенням природної рівноваги у геосистемах, про що свідчать події, які відбулися на її території. Зокрема, катастрофічні паводки у листопаді 1998 та березні 2001 рр., активізація сучасних геоморфологічних процесів, виникнення локальних екологічних кризових ситуацій під впливом  зростання  антропогенного навантаження  на територію тощо. Головна умова екорозвитку і функціонування регіону – забезпечення пріоритетності природоохоронних заходів, їхньої відповідності наслідкам впливу людини і суспільства на природне довкілля, не виконується, тому постійно виникають загрози економічним і соціальним пріоритетам [1]. Доки цю умову не виконають, дослідження екологічного стану  та  розробка шляхів  його поліпшення  будуть  актуальними.

Еколого-геоморфологічними та  гідроекологічними проблемами  басейнових систем називаємо таке поєднання умов, чинників і процесів у системах, яке зумовлює погіршення їхнього екологічного стану, негативно впливає на стан та якість водних ресурсів, зменшує стійкість флювіального рельєфу, створює загрозу активізації схилових процесів і ризик функціонування  господарських об’єктів та комунікацій, погіршує умови проживання населення.

Річкові системи Закарпатської області є оптимальним об’єктом еколого-геоморфологічних та гідроекологічних досліджень. Цей висновок випливає з таких передумов: по-перше, басейни головних річок (за винятком басейну р. Уж) охоплюють територію Закарпатської області, що створює сприятлив і  передумови  для  аналізу їх  із системних позицій та спрощує опрацювання антропогенного впливу; по-друге, ідеальним є поєднання фізико-географічних умов із розміром та видами  антропогенного навантаження у межах різнорангових басейнових системах. Наприклад, басейни головних річкових систем охоплюють гірську, передгірську та рівнинну частини Закарпаття. Зрозуміло, що розмір і вид антропогенного навантаження на ці частини  басейнів будуть суттєво відмінними; по-третє, транскордонне положення річки Тиси та її головних допливів зумовлює міжнародне зацікавлення у проведенні таких досліджень. Яскравим прикладом є події в Румунії 2000 р., зокрема, надходження важких металів у р. Тиса під час аварійного  скидання ціанідів та важких металів на заводі Байя-Борша.

Проблемам дослідження  та оцінки еколого-геоморфологічного і  гідроекологічного станів  річкових систем території Закарпатської області  присвячено  низку праць  [1, 6–8, 10–12, 14]. У них проаналізовано екологічний стан річкових систем на  певний часовий період, визначено головні причини  його формування та шляхи  поліпшення  ситуації. Надзвичайно цікаві публікації та дисертаційна робота І.М. Логви, де обчислено комплексний екологічний індекс для паводкових вод р. Тиси в березні 2001 р., що зроблено для цієї території вперше.

Зараз наявні дві головні еколого-геоморфологічні та гідроекологічні проблеми: забруднення головних річок Закарпаття та поширення й активізація сучасних екзогенних процесів у їхніх басейнах під впливом господарської діяльності людини. Коротко проаналізуємо першу проблему.

Для оцінки розміру антропогенного навантаження на річкові басейни враховано такі  його види: житлове, аграрне, транспортне, промислове, меліоративне, рекреаційне, радіаційне та ін. Окремим показником оцінено стан лісового покриву Закарпаття і його приуроченість до  окремих форм та елементів рельєфу [4].

Максимальне екологічне навантаження для рівнинної та передгірської територій  створює  сільське господарство. Це зумовлено високою часткою ріллі в структурі земельного фонду, використанням заплав під сільськогоспо-дарські угіддя, а також вирощуванням просапних культур з поздовжнім розміщенням посівів. Станом на перше січня 2001 р. у структурі земельного фонду Виноградівського, Мукачівського, Ужгородського, Тячівського та Хустського районів площа сільсько-господарських угідь становила, відповідно, 1482, 2211, 3284,  358 та 277 га. З них на ріллю припадало 94,5–97,6 %. Наприклад, у Виноградівському районі рілля становила 1400 га, у Мукачівському – 2109 га, в Ужгородському – 3204 га. Негативний вплив на стан довкілля полягає в надмірному внесенні в ґрунт мінеральних добрив та пестицидів. У 1997 р. в районі використано 31,4 т  пестицидів. Оброблено 22,8 тис. га сільсько-господарських культур, із них гербіцидами 10,1 тис. га, інсектицидами – 6,8, фугіцидами – 5,9 тис. га. Пестицидне навантаження на 1 га  становить у садах та виноградниках 10,4 кг/га, на ріллі 1,5 кг/га.

Для гірської території екологічне напруження створює як сільське господарство, так і нераціональне використання лісових ресурсів. За останні два століття  відсоток лісистості знизився до критичного. Тепер  у гірській зоні лісистість становить 53%, а в рівнинній і передгірській – лише 25,2%.  Відомо, що оптимальна лісистість Карпат повинна становити 60–65%. Хоча законодавством заборонено рубати ліс у прирусловій частині річок, потоків і на схилах, що безпосередньо прилягають до русла, однак цю вимогу повсюдно  не виконують. Надмірні вирубування лісів значно зумовили розвиток  небезпечних екзогенних процесів у межах басейнових систем Закарпаття, негативно вплинули на  гідрологічний режим річок.

Великою помилкою в галузі лісового господарства, яку робили протягом багатьох років, було масове створення одновікових монокультур смереки (замість змішаних  ялицево-букових та смереково-ялицево-букових лісів), що погіршило фізико-хімічні й біологічні властивості лісових ґрунтів, гідрологічні та гідрогеологічні умови в басейнах річок і призвело до вітровалів, сніголомів, зумовило зниження стабільності гірських ґрунтів і лісів та їхніх захисних функцій.

Значне антропогенне навантаження на територію роблять нафто- і газопроводи. Магістральні трубопроводи в 10 тис. місць перетинають річки, а внаслідок природного зношення і старіння систем на них часто трапляються аварії. За осінь-весну 1995–1996 рр. таких аварій було одинадцять, у результаті у водойми області вилилось 550 т нафтопродуктів, ще більше – у навколишні ґрунти.

Потужний  вплив на довкілля досліджуваної території роблять промислові об’єкти. Зазначимо, що за даними державного управління екологічної безпеки у Закарпатській області за останні десять років загальні обсяги викидів забруднювальних речовин знизились удвічі завдяки зменшенню промислового виробництва. В області працюють 23 підприємства деревообробної галузі, які щорічно викидають в атмосферу майже 5,5 тис. т деревного пилу, близько 10 тис. м деревних відходів, які потрапляють у звалища. За рік промислові підприємства й організації, спалюючи органічне паливо, викидають у повітря близько 31 тис. т шкідливих речовин, у тому числі 20 тис. т  газоподібних (типу окисів  вуглецю, азоту, ангідриту,  сірчистого водню). Промислові  виробництва продукують 75 типів газоподібних сполук.  Майже 11 тис. т серед викидів займають металеві відходи, виробничий пил. Серед твердих відходів багато свинцю, кадмію, ртуті, деревного і кам’яного пилу. Крім того, у водойми  області промислові підприємства  щороку скидають  майже 30 млн м3 забрудненої води, з якої 70% постачають комунальні служби. Водночас із 14 очисних споруд області з перевантаженням працюють сьогодні  вісім, а неефективно – шість.

Аналіз десятилітніх даних лабораторії Держводгоспу України Закарпатської області, яка контролює якість поверхневих вод, дав змогу виявити незначні коливання головних гідрохімічних показників у басейні р. Тиси. Наприклад, як у гірській (смт Великий Бичків), так і на рівнинній (м. Чоп) частині Басейну р.Тиси вміст розчиненого кисню, сухого залишку, азоту амонійного у водах Тиси  протягом 1990–2001 рр. не змінився. Більше коливався  вміст нітритів, нітратів та фосфатів, що пов’язано з внесенням мінеральних добрив у ґрунти області та з їхньою наступною міграцією із поверхневим та підземним стоком  до головних водотоків річкових систем. Разом із визначенням  головних гідрохімічних показників аналізували вміст  низки  специфічних речовин (фенолів, нафтопродуктів, цинку, хрому, нікелю, міді, заліза). Загалом їхній  вміст у поверхневих водах Закарпатської області відповідає вимогам. Зафіксовано тільки окремі випадки перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК). Наприклад, 2001 р. вміст загального заліза у воді р. Латориці (м. Чоп, водозабір) перевищив ГДК в два–сім разів у десяти випадках,  у водах р. Тиси (смт Великий Бичків та м. Чоп) – у три рази. Зафіксовано також і підвищену концентрацію марганцю у водах  р. Латориці (м. Чоп, водозабір); його концентрація у воді перевищувала ГДК у 2,0–2,5 рази.

1.2. Гідроекологічна ситуація в періоди паводків

Складна гідроекологічна ситуація була на території Закарпатської області  в періоди  паводків у листопаді 1998 р. та березні 2001 р. Під час аналізу даних аналітичної лабораторії контролю за станом поверхневих вод Державного управління екології та природних ресурсів у Закарпатській області з 5 листопада по 3 грудня 1999 р. з’ясовано, що у воді р. Тиса вміст розчиненого кисню, нафтопродуктів, фенолів, нітритів, сполук свинцю не перевищував ГДК, а вміст азоту амонійного, азоту нітратного, заліза загального, сполук міді та  хрому був більшим  ГДК. Найбільші концентрації забруднювальних речовин у поверхневих водах Закарпаття зафіксовані у перші дні після паводку. Наприклад, вміст азоту амонійного та заліза загального в районі м. Тячева, відповідно, перевищував ГДК у 12,2–13,2  та 17,5 раза; у районі сел. Буштина – 11,6 та 12,5–13,5 раза, с. Тересва – 15,4  та 11,5–20,5 раза. Крім того, зафіксовано високе забруднення вод загальним залізом. У районі м. Чоп, поблизу державного кордону концентрація заліза з 11 по 16 листопада 1999 р. у водах р. Латориці перевищувала норми ГДК у 22,3–40,0 разів. Протягом десяти днів якість води р.Тиси поліпшилась і стабілізувалась. Вміст таких забруднювальних речовин, як легкоокисні органічні речовини (БСК5), не перевищував ГДК, а азоту амонійного та нітритного був у межах 1–4 ГДК; заліза загального – 3–7 ГДК, сполук  міді – 1–7 ГДК, хрому – 1–8 ГДК. Забруднення поверхневих вод виявлено не тільки в головних річках, а й у меліоративних каналах. Наприклад, вода каналу Верке біля м. Берегова була забруднена азотом амонійним і нітритним, залізом загальним. Відповідно, їхня концентрація  перевищувала норми ГДК у 10,0 і 12,4 та 13,5 раза. Отже, під час паводків 1998 та 2001 рр. на Закарпатті склалася кризова гідроекологічна ситуація.

До геоморфологічних особливостей басейнових систем відносять:

                  морфологію басейнів річок, зокрема, їхню форму, глибину ерозійних урізів постійних і тимчасових водотоків, тип зчленування різнорангових річок та їхніх басейнів;

                  гідрогеологічні особливості, насамперед, роль глибини залягання ґрунтових та підземних вод, їхніх зв’язків з поверхневими водами, ступінь дренованості  підземних вод річками;

                  морфологію долини  та її зміни  в різних частинах ріки;

                  морфологію низької та високої заплав і надзаплавних терас, її зміни в різних частинах долини;

                  похил русел різно- та однорангових річок на різних ділянках;

                  структури річкових систем, їхні морфометричні параметри, які впливають  на потенціал паводконебезпеки;