Еколого-географічне картографування

Достатньо значні за кількістю  та різноманітні за тематикою оригінальні  картографічні твори еколого-географічного спрямування, якщо їх розглядати як інформаційний ресурс в геоінформаційному еколого-географічному картографуванні, характеризуються наступними функціями:

• інформативною, що проявляється при використанні картографічних творів як своєрідної бази даних при подальших дослідженнях;
• оцінювальною, яка пов’язана із можливістю подати уявлення про екологічний стан території України у цілому, а також окремих її регіонів, виділити регіони з екстремальними показниками;
• методичною, яка передбачає використання набутого досвіду картографування при розробці картографічних творів у майбутньому;
• методологічною, що пов’язана з розглядом усієї сукупності картографічних творів як моделей, які відбивають світогляд стосовно екологічних знань, екологічної діяльності у певний період розвитку суспільства;
• упорядкувальною, що проявляється у цілеспрямованому виокремленні відповідних творів згідно з їх тематикою з усієї сукупності карт та атласів і поданні у вигляді самостійного переліку, що, в свою чергу, є однією із ознак оформлення самостійного напряму картографування.

При проведенні еколого-географічного картографування на всіх обґрунтованих територіальних рівнях картографування важливими визначено питання якості цифрових просторових даних як сукупності властивостей, що забезпечують здатність їх до задоволення певних вимог користувачів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Створення картографічних творів еколого-географічного спрямування на основі ГІС

 

У третьому питанні реферату розглянуто основні напрями проведення геоінформаційного еколого-географічного картографування.

При створенні екологічних  атласів різних територіальних рівнів важливим завданням визначено застосування принципів послідовності подання різних тематичних карт в них. При використанні послідовно-традиційного принципу комплектування карти атласу представлені традиційно, а саме: спочатку розділ (після вступного), який відображає компоненти природи у різних комбінаціях: фізична поверхня, поверхневі води, підземні води, ґрунтовий покрив, рослинний світ і т. д. Наступний розділ представлений картами зміни вказаних компонентів природи, після чого подаються у традиційній послідовності зміни у суспільстві (головний показник – здоров’я населення). При використанні блоково-проблемного принципу комплектування атласу, кожний блок карт послідовно відображає проблему, пов’язану з певними компонентами природи. Наприклад, екологічні проблеми ґрунтів характеризуються кількома картами, серед яких: карта сучасного стану; карта механічних порушень; карта хімічних забруднень; карта захворювань населення від несприятливого стану ґрунтового покриву і т. д. Очевидно, що найчастіше усього використовується комбінований принцип комплектування карт атласу, який передбачає одночасне використання перших двох визначених принципів.

Однією з головних умов підвищення наочності та інформативності  еколого-географічних карт є уніфікація системи умовних позначень, тобто застосування типових легенд. Про це свідчить, наприклад, досвід використання багатоаркушевих карт (топографічних, геологічних тощо) з уніфікованою легендою, карт шкільно-краєзнавчих атласів, інших серійних видань. Такі легенди розроблені стосовно карт для широкого використання і карт для використання в науковій та управлінській діяльності з формулюванням та використанням принципів картографічної семіотики: раціональної достатності, що передбачає охоплення лише того комплексу показників, який необхідний конкретному користувачеві в його діяльності; адекватного сприйняття, що пов’язаний із врахуванням рівня підготовки майбутнього користувача до читання карт і передбачає розробку спеціальних підходів до засобів подання змісту карт в кожному конкретному випадку в залежності від вікової та професійної орієнтації користувача.

Практична розробка еколого-географічних карт різної тематики та змісту стала підґрунтям до формулювання основних принципів еколого-географічного картографування, які визначають його місце і роль в регіональних програмах, а також є своєрідними методологічними положеннями, що окреслюють зміст, рамки застосування і визначають достовірність та актуальність досліджень. Це принципи:

• наукової доцільності, що передбачає використання накопиченого вже досвіду картографування, а також відомих і апробованих методів та прийомів створення карт;
• територіальної узгодженості, застосування якого спрямоване на визначення співвідношень формальної (окреслені адміністративними межами) та фактичної (окреслені природними та/або соціально-економічними особливостями) території регіону;
• сучасності (передбачає своєчасне забезпечення розробок необхідною картографічною інформацією та використання для цього оперативних фактичних даних);
• не традиційності (значною мірою забезпечує новизну і достовірність отриманих результатів);
• оцінковості (передбачає переважне використання показників, які підвищують актуальність карт шляхом доведення їх змісту за певними критеріями до рівня територіальної градаційно-оцінювальної системи).

Перевагою створення еколого-географічних карт за допомогою мережі Інтернет, що відбувається на основі принципової моделі організації Інтернет-картографування (її головними компонентами є: програмне забезпечення з можливостями перегляду інформації (браузер) та картографування в Глобальній мережі (наприклад, ArcIMS, ArcExplorer Web), що встановлене на комп’ютері користувача та спеціалізований картографічний сервер з відповідним програмним забезпеченням), є одержання картографічних моделей в режимі реального часу для оперативного реагування на різноманітні еколого-географічні ситуації з метою прийняття рішень.

Запропоноване застосування методики Інтернет-картографування, розробленої на основі відповідного програмного забезпечення, дозволяє розширити аудиторію користувачів еколого-географічними картами як динамічної інформаційної основи і доповнює можливості еколого-географічного картографування інструментом управління просторово розподіленими даними та виконавцями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Розробка теоретичних  та практичних основ еколого-географічного картографування збагачує загальну теорію картографії та картографування і є методичною основою для виконання науково-дослідних робіт, впровадження їх результатів в практику та розв’язує наукову проблему автоматизованого створення і функціонування еколого-географічних картографічних творів в сучасному геоінформаційному середовищі шляхом формування нового проблемно-орієнтованого напряму тематичної картографії.

На основі аналізу теоретичних  розробок, що сьогодні існують в  екологічній картографії картографуванні, сформульовано теоретико-методологічні основи еколого-географічного картографування, яке стало гнучким інструментом неперервного накопичення та оперативного представлення великої кількості різноманітної інформації щодо просторових об’єктів, які характеризують стан різних територій в еколого-географічному відношенні. Визначено, що його науково-методичну організацію складає методологія системного картографування, яка дає цілісну характеристику компонентів: об’єкта, предмета, методів, завдань, сукупності засобів та чіткої послідовності проведення досліджень.

Удосконалено підхід до вибору методів розбиття шкал кількісних показників для створення еколого-географічних карт на основі узагальнення інтерактивних методів, які розширюють функціональні можливості ГІС та достовірність представлення результатів на еколого-географічних картах, створених за їх допомогою.

Застосуванням методу наукової класифікації набули подальшого розвитку підходи до визначення класифікаційних  ознак еколого-географічних карт та до класифікації інформаційних ресурсів, необхідних для проведення еколого-географічного картографування. Визначено, що ознаками класифікації еколого-географічних карт в картографуванні з урахуванням комплексності подання інформації, необхідно обрати прийоми подальшого використання та територіальне охоплення і масштаб, що дасть змогу зорієнтуватися у великому масиві еколого-географічних карт різних видів, типів та змісту. Серед класифікаційних ознак удосконаленої класифікації інформаційних ресурсів чільне місце належить: формі представлення інформації, виду фахового використання, можливості доступу, формі власності, способу обробки, виду носія, інтенсивності використання, формі організації.

Обґрунтовано, що важливим сучасним джерелом еколого-географічної інформації є Інтернет, головними перевагами якого при використанні як джерела такої інформації є: доповнення ГІС інструментом управління просторово розподіленими даними та виконавцями; швидке ознайомлення з новітньою літературою; відкриття широкого простору для отримання в режимі реального часу наукових консультацій з фахівцями з інших організацій і можливість співпраці з ними.

У процесі дослідження  доведено, що вагомим видом інформаційних  ресурсів для еколого-географічного картографування є оригінальні картографічні ресурси, цінність і фундаментальність яких для побудови баз даних еколого-географічних ГІС обумовлені значною інформативною насиченістю внаслідок використання при їх розробці великого обсягу фактичного матеріалу та можливістю безпосереднього застосування (без значних перетворень). Основу інформаційних ресурсів повинні складати геоінформатизовані дані, що являють собою цифровий опис сукупності часткових представлень об’єктів реальної дійсності, який створюється людиною в комп’ютерному середовищі і призначається для комп’ютерного використання при вирішенні просторових задач та вироблення просторових рішень.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Бондаренко Е.Л. Геоінформаційне еколого-географічне картографування / Бондаренко Е.Л. – К. : Фітосоціоцентр, 2007. – 272 c.
2. Бондаренко Е.Л. Геоінформаційні основи еколого-географічного картографування / Е.Л. Бондаренко, В.О. Шевченко, В.І. Остроух. – К. : Фітосоціоцентр, 2005. – 116 с. Особистий внесок – досліджено інформаційне забезпечення еколого-географічного картографування, принципи функціонування регіональних еколого-географічних ГІС та розробки окремих видів картографічних творів.
3. Шевченко В.О. Розробка тематичних карт з регіональної екологічної політики / В.О. Шевченко, Е.Л. Бондаренко // Охорона природного середовища. – К. : Ніка-центр, 2006. – С. 146–156. Особистий внесок – обґрунтовано принципи розробки регіональних еколого-географічних карт.
4. Загальна медична географія світу / [Шевченко В.О., Гуцуляк В.М., Нечипоренко Г.Л., Бондаренко Е.Л., Рудиченко В.Ф., Паламарчук Л.Б.] ; за ред. В.О. Шевченка. – К., 1998. – 178 с. Особистий внесок – розглянуті питання прямої дії техногенного фактора на здоров’я населення.
5. Бондаренко Е.Л. Картографічне моделювання суспільно-географічних процесів / Бондаренко Е.Л. – Вінниця : Державна картографічна фабрика, 2004. – 40 с.
6. Картографічні ресурси Інтернет / [Шевченко В.О., Бондаренко Е.Л., Селезньов О.М., Нечай А.П.]. – К. : Видавництво українського фітосоціологічного центру, 2001. – 28 с. Особистий внесок – обґрунтовано принципи пошуку необхідної інформації в Інтернет та визначено основні види картографічних ресурсів всесвітньої мережі.
7. Шевченко В.О. Автоматизація картографічних робіт / Шевченко В.О., Бондаренко Е.Л., Гордєєв А.Ю. – К. : Укрморкартографія, 2000. – 63 с. Особистий внесок – визначено принципи відображення об’єктів і явищ в системі автоматизованої обробки картографічної інформації, її представлення та введення до пам’яті комп’ютера.
8. Бондаренко Е.Л. Теоретико-методичні основи геоінформаційного забезпечення моніторингу навколишнього середовища / Е.Л. Бондаренко // Фізична географія та геоморфологія : зб. наук. пр. – 2001. – Вип. 41. – С. 177–182.
9. Бондаренко Е.Л. Географічна інформація для здійснення регіональної екологічної політики / Е.Л. Бондаренко // Фізична географія та геоморфологія : зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 43. – С. 100–105.
10. Бондаренко Е.Л. Можливості застосування мови гіперпосилань в регіональній еколого-географічній ГІС / Е.Л. Бондаренко // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія : наук. зб. ; відп. ред. В.К. Хільчевський. – К. : Ніка-центр, 2002. – Т. 3. – С. 196–199.
11. Бондаренко Е.Л. Поняття еколого-географічної ситуації регіону та методи проведення геоінформаційного аналізу / Е.Л. Бондаренко // Фізична географія та геоморфологія : зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 42. – С. 152–158.
12. База даних медико- та еколого-географічного ГІС-картографування / В.О. Шевченко, Е.Л. Бондаренко, Н.А. Овсяннікова, З.П. Савченко // Картографія та вища школа : зб. наук. пр. – К. : Укрморкартографія, 2000. – Вип. 4. – С. 60–64. Особистий внесок – запропоновано структуру бази даних геоінформаційного еколого-географічного картографування.
13. Карти для проведення регіональної екологічної політики / В.О. Шевченко, Е.Л. Бондаренко, Р.І. Сосса, С.П. Фокін // Вісник геодезії та картографії. – 2002. – № 1. – С. 33–36. Особистий внесок – обґрунтовано використання картографічного методу у здійсненні регіональної екологічної політики; запропоновано принципи картографування та визначення інвентаризаційних, рекомендаційних і прогнозних карт.
14. Шевченко В.О. Основні принципи створення навчальної картографічної продукції / В.О. Шевченко, Е.Л. Бондаренко, В.І. Остроух // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії : зб. наук. пр. – Вінниця : Консоль, 2002. – Вип. 3. – С. 55–58. Особистий внесок – запропоновано принципи розробки спеціального змісту навчальних тематичних карт.
15. Бондаренко Е.Л. Класифікація інформаційних ресурсів для еколого-географічного картографування / Е.Л. Бондаренко // Фізична географія та геоморфологія : зб. наук. пр. – 2003. – Вип. 44. – С. 64–69.