Екстримальний туризм

6 день.

Продовження сплаву. Зупинка для огляду «Трьохкаскадного водоспаду». Закінчення сплаву в Залещиках. Огляд стародавнього парку і костьолу Св. Станіслава 19 ст. При наявності вільного часу, дорогою огляд Чертковського, Теребовлянського і Микулинецького замків.

1 день.

Зустріч групи в Тернополі на залізничному вокзалі. Переїзд до ріки, дорогою огляд Бучацкого замка. Прибуття в с. Нижнев, тут починається Дністровський каньйон висота його стрімких стін з фіолетового сланцю, досягає до 250 м. Після підготовки спеціальних засобів і інструктажу з техніки безпеки, початок сплаву. Зупинка в с. Коропец огляд палацово-паркового ансамблю 19 ст. графа Бадені. На території парку збереглися столітні реліктові дерева - Гінго.

Рис.3 Коропецький палац (Палац графа Бадені).

Найвідомішою пам’яткою містечка Коропець є палац Станіслава Бадені, котрий звів його, перебудувавши давніший палац Мисловських. Проект палацу розробляли віденські архітектори, масштабні роботи по розбудові резиденції тривали з 1893 по 1906 рік.

Палац збудований у класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами. Особливо в палаці вражає мистецьке використання кольорової деревини для паркету та панелей на стінах. Палац двоповерховий, прикрашений різноманітними барельєфами та елементами декору. Вирізняється оригінальністю високий купол над бальним залом. Оскільки палац було завершено вже на початку ХХ століття, незадовго до Першої світової війни, більшість мистецьких колекцій родині Бадені залишалася в їхніх маєтках в Радехові та Буську, тож у Коропці було зовсім небагато цінних старовинних меблів та картин. Лише в бальній залі стояв різьблений стіл у стилі Людовіка XVI з великою мармуровою столешницею, а в інших кімнатах також лише окремі речі, що не входили в якісь комплекти. В 1914-1920 роках палац було сильно пошкоджено. Родина Бадені в міжвоєнний період встигла практично відновити палац.

Рис.4 Коропецький палац

Одночасно з палацом було закладено великий (близько 200 га) парк зі ставками, оранжереєю, теплицями та містками через річки Млинівку та Коропчик. Проектантом парку був відомий у Галичині садівник Рьорінг, засновник Стрийського парку у Львові, доглядали за ним 30 садівників. У палацовому парку збереглися величезні старі дерева, зокрема, екзотичні.

Уже десятки років у палаці розміщується Коропецький обласний ліцей-інтернат. Ззовні будівля ще не втратила усієї своєї краси. Гарно збереглися зразки оригінальної ліпнини, у доглянутому стані знаходиться парк палацу. А от всередині - повна розруха.

2 день.

Продовження сплаву. Відвідування печерної церкви 12 ст. Огляд водоспаду «Дівочі сльози» який прорізає травертинові скелі, оперезані колонами сталактитів і сталагмітів з таємничими гротами. Огляд сторожової вежі Раковецького замку 17 ст. над рікою.

Рис.5 Печерна церква в с.Стінка

Рис.6 Ранньохристиянський храм в с.Стінка

На початку 90-их експедицією «Дністер», власне, В.Артюхом було відкрито ранньохристиянський храм в с.Стінка Бучацького району. А на стінах були знайдені красиві і загадкові написи та хрести.

Комплекс ознак церкви у с.Стінка, а також археологічний матеріал XII століття біля входу дозволив припустити, що церква непроста, а дуже рання.

Написи, щоправда не розшифрували, але серед знаків знайшли літери глаголиці та германські руни.

Водоспад «Дівочі сльози» розташований на лівому березі р. Стріпа в 1,5 км. від Червоноградського водоспаду. Особливість його в тому, що тут казково поєднується спадаюча вода з хащами ліаноподібних водоростей, створюючи при цьому ефект дівочих сліз. Це дуже мальовничий водоспад, біля нього знаходиться печера-келія ченця відлюдника.

3 день.

Продовження сплаву. Зупинка біля устя р. Стрипа із підйомом на Червону Гору.

Рис. 8 Червона Гора.

4 день.

Продовження сплаву. Огляд двох памятків природи - Хмелева стіна і Шутромське урочище - унікальні по своїй красі ділянки каньйону на лівому березі Дністра.

5 день.

Пішохідна екскурсія на Джуринський водоспад - найбільший рівнинний водоспад України 16 м. Огляд його околиць: Червоноградського замку 17 ст і католицького костьолу 18 ст.

Джуринський (Червоноградський) водоспад є найбільшим рівнинним водоспадом України. Висота водоспаду - 16 метрів. Знаходиться він на річці Джурин у Залещицькому районі Тернопільської області України.

Рис.9 Джуринський (Червоноградський) водоспад.

Поблизу водоспаду розташовано селище Нирків і розвалини зниклого міста Червонограду, якого немає на сучасних картах. Говорять, ще за часів татарських набігів - русло річки, що прикрашало місто, змінили, прокопали канал в найвужчому місці у формі «підкови». Так і вийшов найбільший рівнинний водоспад України.

Біля водоспаду знаходяться розвалини колишнього водяного млина. У його околицях також розташовані турецька фортеця 17 століття і католицький костьол 18 століття.

Червоноград - місто, якого вже немає на карті. Розташоване воно неподалік від села Нирків, біля річки Джурин. На сьогоднішній день зі споруд стародавнього міста збереглися залишки Червоноградського замку XVII століття і католицького костьолу XVIII століття. На пагорбі біля замку знаходиться старе кладовище з каплицею, в якій були поховані останки сім’ї Понінських.

Рис. 10 Червоноградський замок XVII ст.

Замок був зведений у XIII столітті, про що говорять літописи. У них поселення називається «Червоний город». До татаро-монгольської навали за замок сперечалися багато князів Київської Русі. У 1313 стає власністю литовських князів, які його зміцнюють. У той же час тут будується домініканський монастир. В кінці XIV століття Червоноград переходить у володіння Польщі. Місто активно розвивається і у 1448 році отримує Магдебурзьке право.

На початку XVII століття Даниловичі замість дерев’яного замку зводять мурований, зміцнюючи його валами. В цей же час поруч будується домініканський костел. За часів турецького ярма (1621-1672 рр.) місто переживає період занепаду. У 1778 Червоноград переходить у володіння до такого собі Кароля Понінського. Він на місці напіврозваленого замку споруджує замок-палац. Оборонну функцію замок втрачає.

Замок ще кілька разів змінював своїх господарів. Перша і друга світові війни повністю його зруйнували. Вціліли тільки дві циліндричні башти в неоготичному стилі з зубчастими коронами.

Особливий інтерес до замку додає те, що він розташований в абсолютно відокремленому від цивілізації місці. До замку веде одна ґрунтова дорога червоного кольору.

Костел Успіння Діви Марії також неважливо зберігся. У ньому залишився вівтар і кімната за ним. Поруч з ним будують чоловічий монастир.

6 день.

Продовження сплаву. Зупинка для огляду «Трьохкаскадного водоспаду». Закінчення сплаву в Залещиках. Огляд стародавнього парку і костьолу Св. Станіслава 19 ст. При наявності вільного часу, дорогою огляд Чертковського, Теребовлянського і Микулинецького замків.

Рис.11 Залишки замку в Теребовлі.

Залишки замку в Теребовлі є визначною пам’яткою оборонної архітектури Поділля ХVІІ ст. з характерними ознаками заломлених мурів у поєднанні з винесеними назовні баштами-бастеями...

Одне з найдавніших міст України, що вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1097 р. Наприкінці XI ст. місто стало центром удільного Теребовлянського князівства, що відігравало провідну роль у боротьбі проти нападів польських та угорських військ, за єдність та незалежність Русі. У 1241 р. Теребовля, як і більшість руських міст, була знищена ордою Батия.

Рис.12 Залишки замку в Теребовлі.

Замок, будівництво якого відносять до 1631 р., був розташований на плато високої та важкодоступної гори над р. Гнізна, на місці давньоруського городища. Нерегулярний в плані, замок мав оборонні стіни товщиною 4-5 м і три кутові вежі - еліпсовидну, квадратну та п’ятикутну. Вежі та стіни мали внутрішні галереї. З урахуванням рельєфу місцевості замок був практично неприступним.

У роки Визвольної війни українського народу 1648-1657 pp. Під проводом Б.Хмельницького окремі виступи жителів міста переростали у повстання, і Теребовля стала одним із центрів народно-визвольної боротьби на Галицькому Поділлі.

Замок смт.Микулинці. Кам’яний замок у Микулинцях почали будувати у 1550 році за наказом тодішньої власниці Микулинець Анни, дочки польського гетьмана Миколи Сенявського, дружини краківського каштеляна і королівського підскарбія Спитка Йордана. Згодом, як придане їхньої дочки Софії, фортеця перейшла до родини Зборовських, а потім - Конєцпольських.

Рис. 13 Замок смт. Микулинці

Фортеця була закладена на місці дерев’яної оборонної споруди. Замок має вигляд квадрата з довжиною стін 75 метрів і товщиною оборонних мурів - 2 метри. На 3-х кутках замку височать круглі вежі, які мали 3 яруси з бійницями для гармат. Із західного боку, де оборонні мури додатково захищені глибоким ровом, замок мав в’їзну браму із звідним мостом.

Рис. 14 Замок смт. Микулинці

Ще один в’їзд у замок зі східного боку. Всередині фортеці були житлові будинки, а під ними льохи і підземні ходи.

Повз Микулинці пролягав загарбницький татарський шлях, і ординці нападали на містечко мало не щороку. Замок витримав не одну осаду, на його мурах до цього часу видно сліди розпеченої смоли, яка лилася на голови нападаючих. За переказами місцевих жителів, для захисту давні мешканці містечка збудували підземний хід аж до Теребовлі, завдовжки 9 км. Входи до підземель можна побачити й досі, але пройти ними далеко не можна, бо вони завалені. У часи Хмельниччини фортецю руйнували козаки, та власники знову і знову її відновлювали. Після двотижневої облоги 1675 р. турецьке військо захопило замок, що призвело до поступового занепаду міста. Проте, до кінця XVII ст. Микулинецький замок був одним з найголовніших фортів Речі Посполитої на її південно-східному рубежі і втратив свою військово-оборонну значущість лише після відбиття Кам’янця в турків.

У першій половині ХVІІІ століття Микулинці належать Сєнявським, потім - Любомирським, а згодом, у тому ж столітті переходить у власність найбагатшого магнатського роду Потоцьких. Микулинецький замок за володарювання Потоцьких перетворюється на панське житло. Саме тоді розпочинається поступовий занепад замку, як оборонної фортеці. На початку ХІХ століття, замок купує австрійський барон Ян Кнопка, котрий у 1815 році відкриває в приміщенні замку власну суконну фабрику. Для цього він здійснив перебудову замкового комплексу, замість вузьких бійниць в стінах пробив великі вікна остаточно порушивши цим фортифікаційність споруди.

З початку XX ст. замок було залишено на самознищення. Під час війни 1941-45рр. в Микулинецькому замку була організована ветеринарна лікарня в якій доглядали поранених, і хворих коней. Після утвердження радянської влади, залишки муру та веж влада внесла в реєстр пам’яток архітектури, але поселенців звідти не виганяла. Як житло напівзруйнований замок використовуюється до сих пір. Ніяких робіт по реставрації не велося.

Рис. 15 Замок Гольських (м.Чортків)

Замок Гольських (м.Чортків). Замок розташовано під крутосхилом на пологому березі річки Серет, він був побудований на початку XVII ст. на місці більш давнього укріплення як родинний замок магнатів Гольських...

Із середини XVII ст. замок став власністю Потоцьких, які добудували і зміцнили його. Згодом замок захопили турки. В 1683 р. Андрію Потоцькому вдалося витіснити їх та відбудувати замок.

Рис. 16 В’їзна брама замоку Гольських.