Географія туризму України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу

Кафедра туристичного бізнесу

 

 

 

 

Курсова робота з дисципліни «Географія туризму»

 

на тему: «Географія туризму України»

 

 

 

 

 

Виконав:

студент _ -го курсу

група _ -

 

 

 

 

Науковий керівник Ст. викладач  

 

 

 

 

 

Харків-2012

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………...……….3

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження географії туризму України

1.1.Туристичні ресурси: поняття та класифікація………………………………6

1.2.Форми та види туризму……………………………………………………….7

1.3.Соціально-економічні  передумови розвитку туризму  в країні…………...12

Розділ 2. Особливості  географії туризму України

2.1.Характеристика природних туристичних ресурсів………………………..14

2.2.Характеристика культурно-історичних ресурсів………………………….18

2.3.Географія видів туризму…………………………………………………….23

Висновки…………………………………………………………………...……27

Список використаних джерел………………………………………………..29

Додатки……………………………………………………………………..…...32

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Починаючи з середини 80-х  рр. ХХ ст. туризм стає важливим соціальним і політичним явищем, він істотно впливає на сучасний світовий устрій, економіку багатьох країн і регіонів світу. Туристична галузь завдяки стрімким темпам зростання перетворилася на одну з важливих складових світової економіки. На сферу туризму припадає близько 12% від світового валового продукту, понад 30% від обсягів світової торгівлі послугами та 11% від світових споживчих витрат, 7% від загального обсягу інвестицій та 5% від усіх податкових надходжень.

Таких результатів  світовий туризм досяг завдяки стабільному  та безперервному розвитку протягом усієї другої половини ХХ ст. Якщо у 1950 р. у світі міжнародні подорожі здійснювали 25 млн. осіб, то у 2000 р. Ця цифра досягла майже 700 млн. Хоча терористичні акти та військові конфлікти, що сталися в різних частинах світу в 2001–2004 рр., дещо уповільнили темпи зростання кількісних показників, туризм і надалі розвивається надзвичайно динамічно. За прогнозом Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО), в 2010 р. міжнародні подорожі здійснювал понад 1 млрд. осіб. Якщо додати до цього внутрішні поїздки та екскурсії, то виявиться, що майже третина населення планети щорічно перебуває у статусі туристів.

У багатьох країнах світу  туризм перетворився на високоприбуткову галузь національної економіки. Туризм посідає вагоме місце у світовому господарстві, показує стабільно високі темпи розвитку. У сфері туризму зайнято понад 250 млн. осіб, тобто кожен десятий працівник у світі.

Аналіз стану вітчизняного туристичного ринку свідчить про  те, що розвиток туризму в Україні  перебуває лише на початковій стадії. Збільшення потоків внутрішнього та в’їзного туризму нині уповільнюється через низку негативних факторів, до яких належать: недостатній розвиток туристичної інфраструктури; нерозробленість нормативно-правової бази; економічна та політична нестабільність у країні; обмеженість асортименту запропонованих послуг; відсутність комплексного бачення країни як перспективної туристичної дестинації; недосконалість реклами українських туристичних центрів за кордоном та ін.

Зазначені проблеми неможливо  вирішити без підтримки держави. Тому на даному етапі до першочергових  завдань державних органів управління в галузі туризму можна віднести створення ефективних умов для роботи туристичних підприємств, установ та організацій, що, у свою чергу, потребує: розробки й впровадження прогресивних методів і стандартів туристичного обслуговування; розвитку малого та середнього підприємництва в сфері туризму; підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини; зміцнення матеріально-технічної бази туризму; розвитку туристичної інфраструктури; вдосконалення інформаційного та рекламного забезпечення туризму; провадження ефективної інноваційної діяльності; поліпшення кадрового забезпечення в сфері туризму; розширення міжнародної співпраці в туристичній галузі; підвищення іміджу держави на міжнародному рівні.

Усе це має сприяти  створенню конкурентоспроможного національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби вітчизняних та іноземних туристів і забезпечити на цій основі комплексний розвиток регіонів України за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини.

З огляду на це, цікаво проаналізувати і порівняти туристичну індустрію та чинники її розвитку в цих двох країнах. Особливо це актуально напередодні футбольного чемпіонату Євро–2012.

Проблеми розвитку туризму  вже кілька десятиліть перебувають  у центрі уваги науковців. Найбільший інтерес у цьому зв’язку становлять праці Л.Г. Агафонової, В.І. Азара, В.Д. Безносюка, М.Б. Біржакова, М.І. Волошина, І.В. Зоріна, В.К. Євдокименка, В.А. Квартальнова, О.О. Любіцевої, В.І. та ін.

Об’єктом дослідження є туристична галузь України.

Предмет дослідження – туристичний потенціал та історико-культурні рекреаційні ресурси України та види туризму, які розвиваються на наявних туристичних ресурсах.

Мета роботи –  комплексне дослідження туристичного потенціалу України.

 Відповідно до мети  дослідження були поставлені  такі завдання:

- розглянути поняття  туристичних ресурсів та їх  класифікацію.

- визначити сутність, форми та види туризму

- виявити соціально-економічні передумови розвитку туризму в країні

- охарактеризувати природні туристичні ресурси і культурно-історичні ресурси

- з’ясувати й обґрунтувати географію видів туризму

Теоретичною та методологічною основою дослідження  слугували наукові праці та методичні  розробки провідних вітчизняних  учених у галузі туризму, закони України, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, в яких визначаються соціально-економічні та політико-управлінські функції туризму та його роль у розвитку національної економіки.

Поставлені завдання вирішувалися за допомогою загальнонаукових методів: конкретно-пошукового – для виявлення, відбору, теоретичного аналізу, синтезу, актуалізації, класифікації, узагальнення архівних та друкованих джерел в галузі туризму.

Робота складається  з двох основних розділів та їх підрозділів, висновкуу, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕОГРАФІЇ ТУРИЗМУ  УКРАЇНИ

1.1.Туристичні  ресурси: поняття та класифікація

 

Розвиток туристичної  та курортної галузей в Україні  впродовж останніх років характеризується позитивною та сталою динамікою.

Створення нового іміджу турпродукту, конкурентоспроможного  як у середині країни, так і за кордоном, комплексний підхід до розвитку уризму та курортів на регіональному рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу в туристичній сфері зумовили еухильне зростання кількості туристів і обсягів наданих їм послуг.

Туризм в Україні  за останні роки перетворився в окрему галузь економіки, яка динамічно розвивається. Питома вага туризму як ктивного відпочинку в загальній структурі відпочинку населення раїни постійно зростає. Цьому сприяють як багаті туристичні рсурси, так і розвиток інфраструктури [6,с.22].

Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.

У структурі туристичних  ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або  суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд  компонентів, що мають свою будову (рис. 1.1). Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".

 

Рис. 1.1. Структура туристичних ресурсів

Природні, суспільні і подієві туристичні ресурси - основа виник-нення окремих видів туризму. Наприклад, природні ресурси стали підґрунтям для розвитку лікувально-оздоровчого, екологічного, спортивного, екстремального і багатьох інших видів туризму та відпочинку: подієві - для фестивального, ділового, фан-туризму та ін., суспільні - для релігійного, археологічного, пізнавального туризму тощо [4,с.11]. Технологічні ресурси мають дещо інше призначення. Вони сприяють інтенсифікації туристичних процесів, формують ме-ханізми реалізації туристичного продукту, створюють передумови для трансформації природних і суспільно-історичних комплексів у ранг ресурсів. У більшості випадків спостерігається комплексний вплив ресурсів різного генезису на туристичний процес.

1.2.Форми та види туризму

 

Туризм, згідно зі стандартами  Всесвітньої туристською організації, – це діяльність осіб, які здійснюють поїздки і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їх звичного середовища, на термін до одного року, з будь-якою метою, але без зайняття діяльністю, що оплачується з джерел у дестинації.

Туризм не є однорідними  явищем. Передусім його можна поділити на внутрішній і міжнародний (international tourism).

Міжнародний туризм, на відміну  від внутрішнього, передбачає поїздки за межі країни. Він охоплює відвідувачів, які не є резидентами країни призначення (country of destination).

Міжнародний туризм поділяється  на дві форми – іноземний (inbound) і зарубіжний (outbound), які різняться за напрямками туристського потоку. Той самий турист може бути класифікований як іноземний і зарубіжний одночасно залежно від того, стосовно якої країни описується його поїздка. Розрізняють країну походження, де він є зарубіжним туристом, і країну призначення, де він – іноземний турист.

На сьогоднішній день існує багато підходів щодо класифікації туризму. Це пояснюється неоднозначністю поняття туризм. Згідно до Закону України "Про туризм" туризм класифікується за організаційними формами та видами (стаття 4) [1].

Так, в залежності від  місця проведення подорожі туризм поділяється на міжнародний і внутрішній. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм-подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території  України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території. Як і у міжнародному туризмі, мета та категорія учасників можуть бути різноманітними.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі існують такі види туризму:

- дитячий;

- молодіжний;

- сімейний;

- для осіб похилого  віку;

- для інвалідів.

Зрозуміло, що мета таких  подорожей буде різною. Так, для дитячого туризму найбільш доцільними мають  бути подорожі з культурно-освітньою, оздоровчо-лікувальною або спортивною метою. Що стосується молодіжного туризму, то найбільш часто подорожі проводять з спортивною та культурно-освітньою метою. Мета сімейного туризму - оздоровчо-лікувальна, культурно-пізнавальна, релігійна та спортивна. Особи похилого віку здійснюють, в основному, подорожі оздоровчо-лікувальні, релігійні, культурно-пізнавальні.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на такі види [7,с.29]:

- спортивний;

- пізнавальний (екскурсійний);

-діловий;

- любительський (мисливський,  рибальський);

-релігійний;

- рекреаційний;

- реабілітаційний;

- професійно-прикладний;

- учбовий;

- краєзнавчий; 

-пригодницький;

- експедиційний;

- комерційний;

- комбінований;

- культурно-освітній;

- лікувально-оздоровчий;

- екологічний (зелений), тощо.

Запропоновані підходи  до класифікації туризму, на наш погляд, безперечно заслуговують уваги, але  деякі позиції не мають чіткості та викликають певні питання. Так, не зрозуміло, чим відрізняються такі види туризму, як: діловий від комерційного, лікувально-оздоровчий від реабілітаційного (класифікація в залежності від мети подорожі); чому вид туризму "водний" віднесено у групу "за характером туристичного маршруту" та у групу "залежно від засобів пересування" тощо. Тому пропонуємо наступну класифікацію туризму.

В залежності від мети туризм може бути: культурно-освітнім, оздоровчо-лікувальним, релігійним та спортивним.

Так, спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості. Для реалізації спортивної мети здійснюють подорожі, насичені природними перешкодами, що дає змогу класифікувати їх як спортивні походи. За участь у спортивних походах можуть присуджуватися спортивні розряди і звання.