Ціності людей похилого віку

     Гіпотеза наукового дослідження може визначатися за схемою: ефективність удосконалення того чи іншого виду соціальної діяльності може бути підвищена, якщо буде зроблено те й те, тобто на основі вивчення літератури, нормативно-правової бази, архівних джерел висловити припущення про ймовірні причини певних соціальних подій. Це допоможе в майбутньому впорядкувати та систематизувати матеріали дослідження, зробити логічні висновки. При цьому слід формулювати гіпотезу таким чином, щоб її можна було експериментально перевірити, підтвердити фактами, аргументами, що перетворюють її з припущення в достовірні знання. Студент повинен зуміти встановити, вплив яких факторів, умінь, методів, прийомів є вирішальним, а яких другорядним.

     Важливими характеристиками наукового дослідження  є новизна та практична значущість дослідження.

     Наукова новизна відображає відмінність одержаних результатів від відомих раніше, містить коротку анотацію наукових положень, запропонованих студентом. Які викладені стисло, скромно, з відображенням того нового, що внесено в наукове дослідження. Як правило, курсове дослідження не передбачає наукових відкриттів, тому може стосуватись часткових залежностей, пов’язаних з особливостями соціальної роботи.

      Практичне значення одержаних  результатів включає обґрунтування нової методичної системи, рекомендації, вимоги, пропозиції. Якщо робота має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. В роботі, яка має прикладне значення, треба подати відомості про практичне застосування одержаних результатів. Іншими словами, можна виділити два шляхи впровадження практичних результатів проведеного дослідження в практику соціальної роботи: безпосередній, коли отримані результати прямо адресуються закладам соціального спрямування і соціальним працівникам для використання та опосередкований, коли результати включаються в соціальну теорію і як складова цієї теорії впливають на практику.

     Важливими етапом наукового дослідження  є визначення методики дослідження, яка має бути адекватна меті  й завданням і передбачати сукупність засобів і  методів, які допоможуть досягнути мету і реалізувати завдання дослідження.

     Методика  дослідження, у вузькому розумінні, - це сукупність методів дослідження (з точки зору наукового підходу, методика - це сукупність прийомів, способів дослідження, порядок їх застосування і інтерпретації отриманих з їх допомогою результатів).

     Методи  дослідження є власне способами вивчення явищ соціальної дійсності, отримання наукової інформації про них з метою визначення закономірних зв’язків, відношень і побудови наукових теорій. Слід пам’ятати, що метод – це певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, експериментальному, для розв’язання конкретного завдання, щоб визначити педагогічну дійсність, встановити істину, перевірити чи спростувати її.

     Методи  можуть бути теоретичними, емпіричними та математичними методами, що застосовуються для обробки даних. До перших зараховують аналіз наукової літератури з фаху, аналіз та узагальнення зібраної інформації; класифікацію, індукцію, дедукцію, побудову аналогій, моделювання, порівняння результатів дослідження.

     До  емпіричних методів дослідження відносять метод спостереження, бесіди, опитування, соціометричні методи, контент-аналіз, моделювання, метод теоретичного аналізу і синтезу, методи абстрагування і конкретизації, експерименти (прогностичний, праксиметричний тощо та ін.). для якісного та кількісного аналізу отриманих даних дослідники використовують методи математичної обробки отриманих даних.

     На  заключному етапі дослідження, коли здійснюється узагальнення результатів  дослідження і формулювання рекомендацій, використовують комбінацію методів теоретичного узагальнення результатів дослідження (висновки по роботі), різноманітні методи обробки інформації та прогнозування подальшого удосконалення процесів.

     Наприклад, для розв’язання поставлених  завдань застосовувались такі методи:

• аналіз наукової літератури вітчизняних та зарубіжних дослідників.....
• метод порівняльного аналізу.......,
• практичне вивчення.......,
• спостереження, анкетування, індивідуальні бесіди....,
• систематизація, порівняння, зіставлення здобутих фактів, узагальнення результатів дослідження.....,
• методи математичної статистики......
• комп’ютерний пакет програми STATUSTICA, SPSS 11, SPSS 12, ...

     Апробація результатів дослідження показує, на яких конференціях оприлюднені результати дослідження, які є публікації, доповіді на різного рівня конференціях, кафедрі, факультеті. Є обов’язковим для магістрантів

     Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Розділи (глави, параграфи) роботи повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження поставленої проблеми. Кожний розділ починають з нової сторінки. Кожен розділ (глава) роботи повинен мати свої короткі висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором при розробці усіх питань даного розділу.

     У змісті (плані) й в основному тексті назви і нумерація розділів друкуються великими літерами симетрично до тексту. Номери розділів можуть вказуватися окремим рядком над відповідним заголовком (РОЗДІЛ 1), після номера крапка не ставиться. Якщо назва розділу наводиться в одному рядку із номером цього розділу, тоді після номера ставиться крапка (РОЗДІЛ 1....).

     Назва підрозділу (параграфу) друкується з  абзацу маленькими літерами. Назві  параграфу передує його номер, який складається з номера розділу  та порядкового номера підрозділу. Після кожної цифри має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій параграф другого розділу). Такі частини роботи як вступ, висновки, список використаної літератури та додатки не нумеруються. У кінці назв структурних частин роботи крапки не ставляться. У плані вказуються сторінки всіх структурних частин роботи.

     Текст кожного розділу чи підрозділу починається  із зазначення його номера та назви  відповідно до плану роботи. Розділи  необхідно писати з нової сторінки, для підрозділів така вимога не обов’язкова. Всі сторінки роботи, крім титульної, нумеруються. На титульній сторінці цифра 1 не ставиться, нумерація починається із цифри 2 на сторінці плану.

      У розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою дослідження;
• виклад методів досліджень;
• відомості про проведені теоретичні та (або) експериментальні дослідження;
• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

      Дипломні  кваліфікаційні роботи рекомендовано  поділяти на три розділи (у курсовій роботі може бути два розділи).

     Теоретична  частина передбачає аналіз та осмислення опрацьованої наукової літератури відповідно до завдань дослідження, а також певні авторські висновки з визначенням перспектив подальших дослідницьких пошуків. В дипломній роботі теоретична частина повинна містити критичний огляд наукової літератури з обраної теми, аналіз найвагоміших сучасних рішень конкретних дослідницьких завдань, огляд невирішених аспектів наукової проблеми. Практична частина містить опис виконаного дослідницького завдання та розробки методичних матеріалів, реабілітаційно-педагогічних рекомендацій).

     Кожна частина праці має бути логічно завершеною, містити висновки та пов’язуватися із наступною частиною. Курсові та дипломні роботи повинні поділятися на розділи та підрозділи (параграфи).

     Слід  звернути увагу на те, що стиль викладу  змісту курсової (дипломної) роботи повинен бути науковим. Студент має дотримуватись прийнятої термінології, символів, позначень. У разі використання авторських скорочень подаються необхідні пояснення. У науковій роботі не рекомендується викладати матеріал від першої особи, краще писати: «Ми вважаємо», «Ми встановили», «Можна дійти висновку» і т.д., або вживати безособові речення. 

     Таблиці, графіки, схеми мають  бути пронумеровані  і мати заголовки 

     Текст роботи може містити ілюстративний  матеріал (малюнки, таблиці, схеми тощо). Такий матеріал повинен мати загальну нумерацію (арабськими цифрами) та відповідну назву. Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Малюнок 1.2.» (другий малюнок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи подаються під ілюстрацією.

     Таблиці також нумеруються послідовно у  межах розділу. Над таблицями  симетрично друкуються назви, які друкуються великими літерами. Над назвою таблиці у правому верхньому куті подаються напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Цей номер повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: — “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Якщо таблиця перенесена на другу сторінку, то над другою частиною таблиці вказується “Продовження табл.” і зазначають номер цієї таблиці, наприклад:  “Продовження табл. 1.2”. Назви граф у таблиці починаються з великої літери, підзаголовки — з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм.

     При посиланні у тексті на таблиці  слово «Таблиця» подається у  скороченій формі типу «... табл. 1.2», або «... в табл. 1.2». При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово  «дивись», наприклад: «див.табл.1.3», «див. рис. 1.2».   

     Приклад побудови таблиці 

     Таблиця 1.2

     Для обрахунку отриманих даних студент  може використовувати формули. Формули в науковій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

     Примітки  до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «П р и м і т к и» ставлять двокрапку, наприклад:

     Примітки:

1. ...
2. ...

     Якщо  є одна примітка, то її не нумерують  і після слова «Примітка» ставлять крапку.

     Під час написання роботи треба посилатися на джерела, матеріали або окремі результати, що наведені в ній. Коли використовують матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді потрібно точно вказати номери сторінок на які є посилання.

     Посилання на джерела треба зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...у працях [1—7]...», чи «...на думку різних авторів [2, 6, 9, 21, 34]...». Коли необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки, відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання повинен відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

      Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та перекручень думок автора, пропуск слів, речень, абзаців; в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) треба бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело. 
 

      Увага!

        Дипломні роботи  без посилань до  захисту не допускаються.