Ліквідація НЕПу та її наслідки

Вступ. 

1. Особливості  нової економічної політики в  Україні. 

2. Народне господарство  України в умовах НЕПу. 

3. Ліквідація  НЕПу та її наслідки. 

 Висновки. 

 Список використаної  літератури.

 Вступ 

 Нова економічна  політика (НЕП) - система заходів,  запроваджених більшовиками у 20-ті pp. з метою відродження економіки Росії; НЕП включав елементи ринкової економіки і був тимчасовим відступом від «старої економічної політики» - воєнного комунізму. 

 На початку  1921 р. на території Східної  України бойові дії, що тривали з 1914 р. майже безперервно протягом 7 років, припинилися. Східна Україна під назвою УСРР була зруйнована воєнними діями та політикою «воєнного комунізму» - загалом промислове виробництво становило 10% довоєнного рівня; воєнні дії, масові розстріли, епідемії забрали більше 1,5 млн людських життів, сотні тисяч виїхали на еміграцію. Через нестатки та розруху люди залишали голодні міста, де не було роботи та можливості прохарчуватися, і переселялися до не менш збіднілої сільської місцевості. Виробництво товарів практично припинилося, всі воюючі сторони викачували з України величезну кількість матеріальних цінностей та ресурсів. 

1921 р. партія  більшовиків відмовилася від  основних принципів «воєнного  комунізму» і перейшла до нової  економічної політики (НЕП). 

 На початку  1921 р. на території Східної  України бойові дії, що тривали  з 1914 р. майже безперервно протягом 7 років, припинилися. Східна Україна  під назвою УСРР була зруйнована  воєнними діями та політикою  «воєнного комунізму» - загалом промислове виробництво становило 10% довоєнного рівня; воєнні дії, масові розстріли, епідемії забрали більше 1,5 млн людських життів, сотні тисяч виїхали на еміграцію. Через нестатки та розруху люди залишали голодні міста, де не було роботи та можливості прохарчуватися, і переселялися до не менш збіднілої сільської місцевості. Виробництво товарів практично припинилося, всі воюючі сторони викачували з України величезну кількість матеріальних цінностей та ресурсів. 
 

1. Особливості нової  економічної політики  в Україні 

 Започаткована  в роки війни політика «воєнного  комунізму» з її продрозкладкою  з кожним днем все поглиблювала  прірву, що розділяла владу й  основну масу населення — селянство.  Незважаючи на це, слушні пропозиції  Ю. Ларіна, Л. Троцького про  необхідність заміни продрозкладки продподатком, які вносилися ще з січня 1920 р., неодноразово відхилялися прибічниками воєнно-комуністичних методів управління. 

 Відомий більшовик-прагматик  Л. Красін на одному з пленумів  ЦК напередодні X з'їзду РКП(б)  звертався до присутніх: «Джерелом усіх бід і неприємностей, які ми переживаємо в Даний час, є те, що комуністична партія на 10 відсотків складається з переконаних ідеалістів, готових вмерти за ідею, але не здатних жити за нею, і на 90 відсотків із безсоромних пристосуванців, що вступили в неї, щоб отримати посаду. Марно і безнадійно намагатися переконати 10 відсотків фанатиків у необхідності цієї нової економічної політики, тому я звертаюсь до останніх 90 відсотків і чесно попереджаю: якщо ви не хочете, щоб маси... вчинили з вами таке ж, як з царською челяддю, відкиньте необґрунтовані мріяння і поверніться обличчям до економічних законів». 

 Залпи повсталого  Кронштадту, що були відлунням  антоновщини, махновщини, широкого  селянського руху, свідчили навесні  1921 р. про суспільно-політичну кризу. Лише реальна загроза втрати влади змусила більшовицьке керівництво усвідомити необхідність повороту в політиці. 

 У березні  1921 р. X з'їзд РКП(б) прийняв рішення  про заміну продрозкладки продподатком (незабаром РНК УСРР видав декрет  про норми і розмір податку — загальна сума податку становила 126 млн пудів зерна замість 180 млн пудів згідно з продрозкладкою), що поклало початок переходу до нової економічної політики. 

 Поява непу  як нової моделі господарювання  була зумовлена низкою об'єктивних причин: 

1) закінчення  бойових дій, перехід до мирного  будівництва, початок відбудови  господарства вимагали зміни  акцентів у економіці; 

2) кризовий стан  економіки, що мав тенденцію  до посилення негативних явищ, стимулював відхід від воєн-но-комуністичної доктрини; 

3) невдоволення  селянства продрозкладкою, що періодично  виливалось у збройні виступи  проти існуючої влади, зумовлювало  зміну співвідношення класових  сил у суспільстві і диктувало  необхідність нового^підходу до  відносин міста і села. Зауважимо, що питання продрозкладки — це не тільки соціально-економічна проблема, а й проблема військова, адже 77% особового складу Червоної армії цього періоду становили селяни; 

4) спад світового  революційного руху вичерпав  надії на швидке здійснення  світової революції і матеріально-технічну допомогу західного пролетаріату, що змусило більшовицький режим дотримуватися гнучкішої лінії в ставленні до селянства[4, c. 261-263]. 

 Суть непу  вбачалась у зміцненні союзу  робітників і селян, оскільки  внаслідок такої консолідації можна було вирішити проблеми економічної відсталості країни. Спочатку неп розглядався більшовицькими теоретиками як тактичний хід, тимчасовий відступ, і лише згодом — як один із можливих шляхів до соціалізму. Неп — це комплекс заходів перехідного періоду, який передбачав заміну продрозкладки продподатком; використання товарно-грошових відносин, формування ринку; кооперування трудящих; запровадження госпрозрахунку, посилення особистої зацікавленості у результатах праці; тимчасовий допуск капіталістичних елементів у економіку. 

 Протягом 1921 —1922 pp. формується непівська модель  організації суспільства, яка  фактично реалізовувалася на  практиці. Ця модель базувалася  на концепції шляху до соціалізму  через державний капіталізм. її  складовими були в політико-ідеологічній сфері — жорсткий однопартійний режим; в економіці — адміністративно-ринкова система господарювання. Принциповими чинниками економічного розвитку країни ставали: державна монополія (мінімальний зв'язок із світовою економікою) у зовнішній торгівлі; державна власність на крупну та значну частину середньої промисловості, торгівлі, транспорту; госпрозрахунок у промисловості, діючий в обмеженому вигляді лише на рівні трестів (об'єднань підприємств), що перебували у власності держави; нееквівалентний обмін з селом на основі продподатку; гальмування розвитку крупного індивідуального господарства на селі. 

 Головною  особливістю запровадження НЕПу  в Україні було те, що ці  реформи пройшли на рік пізніше,  ніж у Росії - з 1922 року через  голод 1921-1922 pp. 

 Нова економічна  політика, на відміну від старої - воєнного комунізму, - включала  в себе елементи ринку. Це  був єдиний шлях відродити  зруйновану економіку. 

 Суть НЕПу  складали: 

 • заміна  на селі продрозверстки продподатком. Селяни продавали державі за низькими цінами частину продукції, а решту мали право продати на ринку; 

 • денаціоналізація (приватизація) середніх і дрібних  підприємств; 

 впровадження  госпрозрахунку; «командні висоти»  в економіці - важка промисловість,  банки, транспорт, зовнішні торгівля – залишалися в руках держави; визнавалися такі форми власності, як приватна, орендна, кооперативна; 

 • введення  у промисловості продажу надпланової  продукції за ринковими цінами; 

 • відновлення  під контролем держави товарно-грошових  відносин; 

 • введення  стійкої грошової одиниці - червінця  замість знецінених радянських  грошових знаків. 

 Головним  наслідком НЕПу було швидке  відродження економіки. На 1926 р.  було вироблено 68 % довоєнного  видобутку вугілля, а в 1928 р.  у вугільна промисловості України було перевершено довоєнний рівень виробництва. В цілому в 1925-1926 pp. обсяг промислового виробництва в Україні досяг 90 % довоєнного рівня. Україна давала 23,8 % загальносоюзного виробництва. 

 НЕП на  практиці засвідчив свою життєздатність. Конкуренція між державним сектором (займав 86,4 % потужностей), кооперативним (7 %) та приватним (5,7 %) забезпечила високу ефективність виробництва. Дрібна промисловість майже вся була приватною[7, c. 196-198]. 
 

2. Народне господарство  України в умовах  НЕПу 

 Реалізація  НЕПу в Україні відбувалася  надзвичайно суперечливо. Реальні  наслідки заміни продрозкладки  продподатком стали відчутними  згодом, оскільки продподаток мав  стягуватися з урожаю 1921 р., до  того ж на практиці цей процес  здійснювався методами продрозкладки. Проте відмова влади від практики реквізицій під час хлібозаготівель і свобода торгівлі пробуджували зацікавленість селянина в ефективнішому веденні власного господарства. 

 З переходом  до НЕПу почала відроджуватися  кооперація, в якій більшовики вбачали оптимальну форму залучення селянства до соціалістичного будівництва, важливий елемент змички міста та села. Протягом короткого часу сільськогосподарська кооперація республіки зосередила у своїх руках значну частину товарної продукції: до 37% планової заготівлі зерна і майже 50% технічних культур. До кінця відбудовчого періоду в Україні усіма видами кооперації було охоплено більшу частину сільського населення республіки. 

 НЕП зумовив  суттєві зміни і в промисловості.  Контролюючи важку промисловість, держава передала в оренду організаціям (кооперативам, артілям та ін.), а також приватним особам дрібні підприємства. В Україні 1921 р. в оренду було здано 5200 таких підприємств, тобто майже половину наявного фонду. Розпочатий процес роздержавлення та запровадження госпрозрахунку вимагав гнучкішої форми управління. Тому замість надцентралізованих бюрократичних управлінь (главків), що гальмували неп, було запроваджено трести, які й стали основними ланками управління державною промисловістю. Перші трести в Україні було організовано восени 1921 р. Невдовзі один за одним виникають «Тютюнтрест», «Маслотрест», «Цукротрест», «Південьсталь». Всього в республіці було створено 21 республіканський і 54 губернські трести, які мали широку господарську самостійність. Поставлена в умови непу, державна промисловість активно переходила на ринкові відносини. Проте здійснений різкий поворот так і лишився незавершеним: госпрозрахунок фактично не поширювався на підприємства, що входили до складу трестів. Тому ні промислові підприємства, ні їхні трудові колективи не одержали господарської самостійності. 

 У промисловості  неп передбачав повернення дрібних  та середніх підприємств їх  власникам, проведення децентралізації управління промисловістю. Підприємства могли об'єднуватися в трести. Було відмінено обов'язкову трудову повинність, створювались умови для формування ринку робочої сили. У промисловості також дозволялося використання найманої праці та оренди. Під час проведення нової економічної політики залучався іноземний капітал шляхом створення концесій та спільних підприємств. 

 У галузі  торгівлі створювалися умови  для розвитку трьох її форм: приватної, державної та кооперативної,  організовувались ярмарки. У 1922 —1924 pp. було введено в обіг нову грошову одиницю — червонець, який дорівнював 10 золотим карбованцям, став конвертованим і сприяв оздоровленню економіки в цілому. Було введено єдину систему податків, створювалися ощадні каси та Ощадний банк[3, c. 231-233]. 

 Основними  складовими непу були: відновлення  торгівлі та товар но-грошових  відносин; введення стійкої грошової  оди ниці, надання їй конвертованості;  дозвіл приватної торгівлі; денаціоналізація  середніх та дрібних підприємств,  повернення їх старим власникам; введення господарчого розрахунку на підприємствах (право продажу надпланової продукції); дозвіл іноземних концесій (передача на певних умовах і на певний термін права експлуатації окремих державних об'єктів); відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди; зменшення державного втручання в економіку; заміна продрозверстки продподатком. Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції і масових виступів населення Проте ленінська партія погоджувалася лише на тимчасовий компроміс із підприємництвом, не збиралася відмовлятися від мрії створити соціалістичну економіку. Саме тому уряд залишав за собою контроль за такими «командними висотами» в економіці, як важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля. 
 

 У сільському  господарстві неп передбачав  цілу систему заходів, серед  яких найголовнішою була заміна 0 0дрозверстки продподатком. Розмір  продподатку визначався напередодні  посівної й був вдвічі меншим, НІ)ІС розмір продрозверстки, передбаченої на 1921 р. Селянам дозволялося продавати надлишок продукції а ринку, організовуватися в кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю. 

 Неоднозначні, суперечливі процеси були характерні  для тогочасної торгівлі, де приватний капітал у перші роки непу контролював 75% роздрібного товарообігу республіки, її пожвавлення, що, безумовно, стимулювало розвиток економіки, водночас зумовлювало і посилення негативних чинників — спекуляції, контрабанди, шахрайства та ін. Період непу не відзначався гармонійним розвитком. Навпаки — дестабілізуючі процеси розхитували економіку майже кожен рік: фінансова криза 1922 p., криза збуту 1923 p., товарний голод 1924 p., зростання інфляції 1925 р.