Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою

Економічна інформація є предметом автоматизованої  обробки .За технологією цієї обробки  економічну інформацію поділяють на види: 

• первинна — інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація — інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язування задач; 
• внутрішня — інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкту;
• зовнішня — інформація, що виникає за межами об’єкта;
• змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі обробки. 
• умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;
• необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну. 
• вхідна — інформація, що вводиться до обробки;
• похідна — інформація заново створена;
• проміжна — інформація, що надходить для чергової обробки. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків; 
• вихідна — видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’язання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень

2.3.Структура  та властивості економічної інформації

Обробка інформації на комп”ютері потребує структуризації та формалізованого  опису окремих її сукупностей. Розглядаючи  структуру економічної інформації, виділяють її оеремі елементи –  прості і складні інформаційні одиниці.

РЕКВІЗИТè ПОКАЗНИКè ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯèІНФОРМАЦІЙНИЙ МАСИВè ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІКèІНФОРМАЦІЙНА  ПІДСИСТЕМАè ІС 

Структура економічної  інформації достатньо складна і  може охоплювати різні комбінації інформаційних  сукупностей, які володіють певним змістом. Інформаційна сукупність — це група даних, що характеризує об’єкт, процес чи операцію.

Реквізит — найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

• реквізит-основа — кількісна характеристика суттєвості, наприклад, кількість, ціна, сума;
• реквізит-ознака — якісна характеристика суттєвості, наприклад, склад, одиниця виміру, назва податку, ознака групування.

Форма реквізиту  включає найменування, структуру  і значення(сукупність значень). Найменування потрібне для звернення до реквізиту, наприклад “Ідентифікаційний номер фізичної особи”. При алготритмізації та програмування як правило для зручності використовують скорочені назви – ідентифікатори. Структура реквізиту – це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють довжину і тип реквізиту.

Під час оброблення інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак  здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції).

Однорідні за формою реквізити-ознаки, які мають різні значення, об'єднують у номенклатури. Наприклад, номенклатура виробів (продукції) - це набір значень кодових позначень або найменувань виробів.

З реквізитів утворюється  показник — структурна одиниця, що характеризує конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак.

Показник — це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. Він характеризує певне економічне явище. На основі показників складають документи. В документі може бути кілька показників. У конкретній системі показників відбивається вся господарська діяльність об'єкта і на їх основі здійснюється управління цією діяльністю. Економічна інформація будь-якого об'єкта складається з інформаційних сукупностей — повного набору інформації, достатньої для всебічної характеристики об'єкта за певний проміжок часу.

Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням..

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідомлень. Повідомлення, зафіксоване на матеріальному  носію відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Реквізити і  показники можуть розглядатися в  укрупнених сполученнях, що дає змогу виділяти інформаційну одиницю вищого рівня — інформаційний масив, який практично інтерпретує номенклатуру, об'єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні повідомлення.

Масив як структурна одиниця інформації набув провідного значення за автоматизованого оброблення інформації. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, — інформаційною підсистемою. Сукупність же інформаційних підсистем, що характеризують управління об`єктом загалом, утворює ІС. Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформацію об`єкту(цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

Під час проектування ІС необхідно враховувати такі властивості  економічної інформації:

• вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які, як правило, не підходять для автоматичного введення в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії;
• ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;
• основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному обробленню;
• здобута похідна інформація часто використовується як вхідна при наступних розрахунках;
• економічна інформація характеризується тривалістю збереження.

Економічна інформація має задовольняти таким вимогам:

• точність — забезпечувати її однозначне сприйняття всіма споживачами;
• вірогідність — визначати допустимий рівень спотворення як вхідної, так і результатної інформації, на якому зберігається ефективність функціонування системи;
• оперативність — відображати старіння інформації з часом і втратою актуальності (цінності). Несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнятті рішень.

2.4.Інформація  як ресурс управління економікою

Ключовою ланкою в ринковій економіці є інформованість керівного й адміністративно-управлінського апарату, створення інформаційного сервісу для осіб, які приймають  рішення (ОПР), збільшення інтелектуального продукту, виробленого суспільством. Інформація є продуктом творчих сил людства. Вміле використання її сприяє науково-технічному прогресу.

Інформаційна  сфера діяльності людини давно стала  визначальним фактором розвитку економіки, техніки, науки. За даними ЮНЕСКО, більше половини зайнятого населення розвинутих країн бере особтсту участь у процесах виробництва та поширення інформації, до половини національного продукту цих країн пов”язано з інформаційною діяльністю суспільства.

Ресурси інформації використовуються безупинно для зв”язку і координації кожної фази процесу перетворення. Наявність великої кількості видів інформації, різноманітність її джерел потребують застосування нових ІТ(НІТ). З упровадженням НІТ виникла інформаційна індустрія, а паралельно з нею почала розвиватися інформаційна економіка (бізнес), пов”язана з продажем інформації, програмного забезпечення, наданням послуг з обробки та передачі інформації.

Особливе значення  має здатність інформації перетворюватися в процесі обробки на нові знання , які можуть бути використаними для пийняття управлінських рішень і поповнення знань управлігського персоналу.

Тема 3. Інформаційні технології оброблення економічної інформації 

3.1. .Поняття інформаційної технології.

В широкому сенсі  слово технологія - це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що включає три компоненти: інформаційну(наукові принципи та обгрунтування), матеріальну(знаряддя праці) та соціальну(фахівці, які мають професійні навики). Ця тріада становить сутність сучасного розуміння поняття технологія.

Поняття інформаційної  технології з'явилося з виникненням  інформаційного суспільства, основою  соціальної динаміки в якому є  не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності, ініціатива, творчість і т.д. На жаль, це поняття є настільки загальним та всеохоплюючим, що до сих пір фахівці не прийшли до чіткого, формалізованого формулювання. 

Інформаційна  технологія — поєднання процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів. 
Тому ІТ невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні  технології залежать від таких компонентів: технічних засобів; персоналу, здатного використовувати їх; організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі; інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Основу технології оброблення даних складають процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна ІТ закінчується створенням інформаційного продукту. 
Технологія розв'язання задачі на ЕОМ охоплює роботи, необхідні для збирання, реєстрації, передачі вхідних даних, їх збереження, оброблення на ЕОМ за відповідним алгоритмом, видачі результатів, передачі їх користувачам, а також послідовність виконання цих робіт. 
Інформаційні технології впливають на підвищення якості та кількості послуг; розвиток ПЗ; створення умов для підвищення рівня життя населення; зміну умов дії соціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці й залучення інформації як предмету праці; значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат; розширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей одержання, збереження, поширення інформації при використанні різноманітних джерел; підвищення ефективності економічних контактів; створення нових можливостей зміцнення національної обороноздатності країни.

3.2. Етапи  розвитку ІТ 

Комп'ютерні ІТ пройшли у своєму розвитку етап машинних ресурсів, етап програмування, етап НІТ, етап високих ІТ.

Функціональні обмеження і висока вартість ЕОМ  визначали основне завдання ІТ етапу машинних ресурсів (50—60-ті роки XX ст.) — підвищення ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Для прискорення кодування за алгоритмами були створені алгоритмічні мови Алгол, Фортран. Однак загальні витрати на програмування становили кілька відсотків вартості машинного часу ЕОМ. Тому завданням технології на цьому етапі була економія машинних ресурсів, щоб при мінімальній ємності пам'яті, яку займає програма, забезпечувалась максимальна кількість операцій, виконуваних за одиницю машинного часу. Вирішенню цього завдання сприяли операційні системи (ОС), орієнтовані на пакетний режим оброблення даних, оптимізувальні транслятори.

Етап  програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) вимагав перегляду сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів. Успіхи в розвитку електроніки вели до швидкого зниження питомої вартості машинних операцій і біта оперативної пам'яті, тоді як витрати на розроблення й супровід програм мали тенденцію до зростання. Тому центральне завдання технології на цьому етапі полягало в економії людських ресурсів.

Основу концепції третього етапу — НІТ (початок 80-х років XX ст.) складали ідеї: автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі АРМів, інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів із технічними засобами. Технічною базою на цьому етапі розвитку ІТ був масовий випуск ПЕОМ. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів. Основним завданням НІТ було створення типової технології автоматизації персональних знань, а метою — економія праці користувачів. Елементом НІТ стало АРМ фахівця певного профілю.

В основу концепції високих ІТ (четвертий етап) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Виникнення високих  ІТ стало можливим завдяки здешевленню  вартості ПЕОМ і широкому їх охопленню  глобальними комп'ютерними мережами, що ґрунтується на платформі "клієнт—сервер". 
Програмне забезпечення включає вже не тільки індивідуальні додатки, а й системи конференцій, підтримує мультимедіа і тривимірну графіку. Відбувається злиття двох течій у "хвилю активних додатків", які, з одного боку, є інтерактивними розподіленими додатками (загальна парадигма систем "клієнт—сервер"), а з іншого — інтерактивними мультимедійними додатками, що полегшують спілкування людей. Інформаційне забезпечення будується на основі розподілених БД.