Интеллектуальная собственность

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький національний технічний  університет

 

 

 

 

 

Самостійна робота

«Захист прав інтелектуально власності»

з дисципліни «Інтелектуальна  власність»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст.гр. ФЕУ – 118                                                                               Павелко А.О.

Перевірив:                                                                                     Корольков В.В.

 

                                                          

 

2012

 

План

1. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення.

2. Категорії спорів.

3. Адміністративний прядок захисту прав.

4. Судовий порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності: цивільно-правові способи захисту прав.

5. Кримінальна відповідальність за порушення прав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета цієї роботи з`ясувати як здійснюється захист прав інтелектуальної власності. Необхідно розібрати систему захисту прав, її призначення.

 

1. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення.

Власники інформації повинні мати можливість забезпечити захист свої прав і уникнути їх порушення, та мати можливість їх певним чином конпенсувати, бо немає сенсу тоді в створенні  складної і коштовної системи  охорони прав і поширення інформації про охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності.

У об'єкта інтелектуальної власності  , після того як він створений і охоронним документом закріплені на нього права,настає важливий етап його життєвого циклу - є включення в господарський оборот.

Саме на цьому етапі об'єкт  інтелектуальної власності приносить  правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був  створений. Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності  стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умовах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії створення та охорони об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використання об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як право-власник повинен ще витратити час і ресурси на її створення.    Тому порушник прав може швидше випустити продукцію з використанням об'єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, чим  правоволо-ділець об'єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволоділь-ця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими краї­нами.

У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком  технологій, з'явилася можливість порушення  прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Категорії спорів.

Суб'єкт, права якого порушені, може вимагати:

визнання правочину недійсним;

визнання цього права;

відновлення становища, яке існувало до порушення;

припинення дії, яка порушує  право;

примусове виконання обов'язку в  натурі;

зміна правовідношення;

припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи  відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної  влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити право інте­лектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.

Суперечки щодо інтелектуальної власності  поділяються на дві групи. До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної діяльності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'єктів промислової власності це суперечки:

по запереченнях третіх осіб проти  видачі патенту;

пов'язані з відмовою у видачі патенту;

про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться  суперечки, що стосуються порушення  прав:

про заборону дій, що порушують права  на патент;

про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав;

про визнання дій, що не порушують патент;

про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням  ліцензійних угод;

про надання примусової ліцензії;

про виплату винагороди автору роботодавцем;

про компенсацію за використання винаходу державою тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Адміністративно-правовий  спосіб захисту прав.

Адміністративний спосіб полягає  в розгляді та вирішенні суперечки  органом державного управління. Процедура  розгляду набагато простіша, ніж у  цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо.

У галузі авторського права і  суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством порядку подають у відповідний орган державного управління.

Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним  комітетом України штрафів, а також ад­міністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

- неправомірне використання чужого  імені, фірмового найменування, торговельних  марок;

- введення в обіг під своїм  позначенням товару іншого виробника;

- відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;

- неправомірний збір, розголошення  і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

Тобто Антимонопольним комітетом  України розглядаються скарги щодо дій після вводу об'єктів права інтелектуальної власності до господарського обороту.

Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт  тощо.

Так, незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Судовий порядок захисту прав  на об’єкти інтелектуальної власності:  цивільно-правові способи захисту  прав.

Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.

У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію,  відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Власник прав на ОІВ має право  вимагати від порушника:

визнання прав власника;

відновлення положення, що існувало до порушення права;

припинення дій, що порушують  право чи створюють погрозу його порушенню;

відшкодування збитків, включаючи  втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного  використання ОІВ порушник одержав  доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж  сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові  права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення  йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є  присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

Суд, господарський суд має право  прийняти рішення чи визначення про  заборону випуску твору, використання постанови, фонограми передачі в  ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій  за порушення прав на 01В можливо  в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

У Великобританії, Німеччині та низці  інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розглядають суперечки.

В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення  судових колегій з інтелектуальної  власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуальної власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового  захисту прав на 01В, чинним законодавством передбачена також кримінальна  відповідальність. Кримінальна відповідальність наступає тільки тоді, коли матеріальна  шкода у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то матеріальна шкода вважається заподіяною в особливо великому розмірі. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти пром.

Законодавство України передбачає також кримінально-правові санкції  за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей,  що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить великий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяльності. Як покарання передбачається застосування до порушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає вимог про відшкодування заподіяного збитку.

Особливий випадок - захист прав на ОІВ  при перетинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелектуальної власності, не можуть як імпортуватися, так й експортуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення  спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "документальний доказ" - доказ, наданий  у письмовому вигляді чи у вигляді  будь-якого документа; "речовий  доказ" - доказ, що існує у вигляді предметів; " показання свідків" - усні показання експерта. Наявність охоронного документа - патенту чи свідоцтва, є важливим доказом.