Управління інвестиціями підприємства

2. Облігація представляє  собою цінний папір, що свідчить  про внесення її власником  грошових засобів і підтверджує  зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Комплексна оцінка інвестиційних  якостей облігації здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка інвестиційної привабливості регіонів (по облігаціях внутрішніх місцевих займів);

• оцінка    фінансової    стійкості    і    платоспроможності  підприємства-емітента (по облігаціях підприємств);

• оцінка характеру обігу  облігації на фондовому ринку. В процесі оцінки визначаються об'єми обігу і рівень її ліквідності;

• оцінка умов емісії облігації. Вона передбачає вивчення цілей її випуску і умов придбання, періодичність  виплати процента і його ставки, умов погашення основної суми боргу (принципала);

• оцінка поточної ринкової вартості облігації,

• оцінка рівня ризику.   Вона здійснюється   по рівню платоспроможності  і фінансової стійкості емітента.

3. Ощадний сертифікат  представляє собою письмове свідоцтво  банку про депонування грошових  засобів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Комплексна оцінка інвестиційних  якостей ощадних сертифікатів здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка надійності банків-емітентів. Така оцінка передбачає використання ряду абсолютних і відносних показників, таких як сума активів банку, розмір його капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, розмір балансового прибутку, а також ряд спеціальних оціночних коефіцієнтів;

• оцінка характеру обігу ощадного сертифікату на фондовому ринку,

• оцінка умов емісії ощадного сертифікату,

• оцінка поточної ринкової вартості ощадного сертифікату,

• оцінка рівня ризику.

З врахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих  цінних паперів проводиться формування їх портфеля. Воно здійснюється після того, як визначені пріоритетні цілі його формування і оптимізовані пропорції між реальними і фінансовими інвестиціями.

При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих  їх видів враховуються наступні основні фактори:

1. Тип   інвестиційного   портфелю,   що   формується  у відповідності з його ціллю.  В процесі типізації інвестиційних  портфелів розглядаються три  основних їх типи: портфель росту;  портфель доходу; консервативний  портфель. Виходячи з цілей формування портфелю на основі оцінки співвідношення дохідності і ризику і диференційованих норм поточної дохідності здійснюється відбір цінних паперів, що відповідають типу вибраного портфелю.

2.    Необхідність  диверсифікації фондових    інструментів портфеля. Така диверсифікація може носити галузевий   і регіональний характер, а також проводиться по різних емітентах однієї галузі.

3. Необхідність забезпечення  високої ліквідності портфеля. Так  у багатьох випадках ціллю  формування портфеля цінних паперів  є забезпечення захисту накопичених інвестиційних ресурсів від інфляції з ціллю наступного їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти, забезпеченню ліквідності цього портфеля наперед повинна бути приділена достатня увага.

4. Необхідність забезпечення  участі в управлінні акціонерними компаніями. Хоча законодавством забезпечена можливість участі в прийнятті рішень на акціонерних зборах будь-якого акціонера, більшість акціонерних компаній обумовлюють таку участь володінням певного пакету акцій. Підбираючи в портфель акції таких емітентів, слід формувати відповідний їх пакет, що забезпечує ' участь в роботі акціонерних зборів і прийнятті відповідних 1 управлінських рішень.

5. Розмір оплати комісійних  послуг по придбанню і реалізації  фондових активів. В залежності від числа попередників,! рівня ліквідності, об'єму фондових угод і ряду інших факторів може; суттєво коливатися розмір комісійних послуг по операціях з окремими цінними паперами. Так як цей показник впливає на рівень їх дохідності для інвестора, він повинен бути врахований при формуванні портфелю.

Сформований з врахуванням  викладених факторів портфель іонних паперів повинен бути оцінений в  сукупності по критеріях дохідності, ризику і ліквідності, для того, щоб  впевнитись в тому, що він по своїх  параметрах відповідає тому типу портфеля, який визначений цілями його формування. При необхідності посилення ціленаправленості портфеля по окремих критеріях в нього вносяться необхідні корективи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Відповідно  до чинного законодавства поняття інвестиції розглядається в широкому змісті  слова  і  являє  собою усі види матеріально-майнових і  інших цінностей, включаючи інтелектуальні, вкладені  в підприємницьку й інші види діяльності з метою одержання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту.

Інвестиції – вкладення  засобів в об'єкти підприємницької  діяльності з метою одержання прибутку. У залежності від мети і терміну інвестиції поділяються на 2 групи:

портфельні – придбання  цінних паперів і керування інвестиційним  портфелем шляхом їхньої купівлі-продажу.

реальні (капіталоутворюючі) – фінансові вкладення в конкретні  проекти, зв'язані з придбанням реальних активів (устаткування, сировини, палива і т.п.).

Розрізняють капітальні і поточні вкладення. Капітальні вкладення змінюють вартість виробничих фондів, а поточні – ні. Капітальні вкладення направляються на будівництво нових підприємств, їхнє розширення, реконструкцію і технічне переозброєння. На діючих підприємствах ці вкладення використовуються на придбання нового і модернізацію діючого устаткування, упровадження нових технологічних процесів, а також створення невиробничих основних фондів.

Прибуток - головна форма  чистого доходу підприємства, що виражає  вартість прибавочного продукту.

Другим великим джерелом фінансування інвестицій на підприємствах є амортизаційні відрахування.

     В основі  процесу прийняття управлінських  рішень інвестиційного характеру  лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники відносяться до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності.

     В основі  процесу прийняття управлінських  рішень інвестиційного характеру  лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники відносяться до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Конституція України  –К.: Преса України, 1996.

2. Білик М.Д. Форми  інвестицій державних виробничих підприємств та їх розвиток в сучасних умовах // Фінанси України. – 1998. - № 4. – С. 7-19.

3. Дребот Н.П. Інвестиційна  стратегія підприємництва: засади  і особливості формування в  сучасних умовах. // Регіональна економіка.  – 2000.– С. 56-67

4. Лук’янченко В. Розвиток  підприємництва в умовах спеціального  режиму інвестиційної діяльності // Економіка України. - № 1. – 2003. – с.32-35.