Виникнення та розвиток класичного поняття «інновація»

Зміст

 

Вступ 3

Зміст визначень  категорії «інновація» в різних дослідженнях 4

Іноваційні  процеси: сутність і етапи розвитку 11

Висновок 14

Список використаних джерел 15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Інновації розглядаються  з різних точок зору: у зв'язку з технологіями, комерцією, соціальними  системами, економічним розвитком  і формулюванням політики. Відповідно, у науковій літературі існує широкий  спектр підходів до концептуалізації інновацій.

При концептуалізації поняття  «інновації» корисно порівняти  його з іншими поняттями. Зокрема, у  науковій літературі зазначається, що поняття «інновація» часто змішується з поняттям «винахід», що позначає створення  нової технічної розробки або  вдосконалення старої. Крім того, багато удосконалення товарів і послуг було б правильніше назвати просто словом «поліпшення». Поняття «зміни»  і «креативність» також іноді  можуть бути вжиті замість поняття  «інновації».

Щоб відрізняти інновації  від перерахованих вище понять, нерідко  уточнюється, що особливість інновації  в тому, що вона дозволяє створити додаткову  цінність, дозволяє інноватору отримати додаткову цінність і пов'язана  з впровадженням. У рамках цього  погляду інновація не є інновацією до того моменту, поки вона успішно  не впроваджена і не почала приносити  користь. Поняття економічної інновації  було розроблено Йозефом Шумпетером в роботі «The Theory of Economic Development» (1934) і в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу», а саме поняття «інновація» вперше з’явилося в роботах культурологів ще в ХІХ ст. і означало введення певних елементів однієї культури в іншу.

З кінця 80-х років ХХ ст. інновації стали розглядатися у  контексті підвищення ефективності управління компаніями, чому сприяла  поява книги відомого американського спеціаліста в області менеджменту Пітера Ф. Друкера «Інновації і підприємництво: практика і принципи» (1985). Менеджери та підприємці тепер почали цілеспрямовано шукати джерела інновацій та змін, а також можливості проведення успішних нововведень.

 

 

 

 

 

 

 

Зміст визначень категорії «інновація»  в різних дослідженнях

 

У світовій економічній літературі немає однозначного визначення інновацій. Ця категорія здебільшого трактується  як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях.

Саме поняття «інновація»  вперше з’явилося в роботах культурологів  ще в ХІХ ст. і означало введення певних елементів однієї культури в  іншу. Терміни «інноваційний процес», «нові комбінації», «нововведення» вперше були використані Й. Шумпетером у праці «Теорія економічного розвитку». Різні вчені характеризують інновації залежно від об’єкта і предмета свого дослідження (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Зміст визначень  категорії «інновація» в різних дослідженнях

Автор, назва роботи	Зміст визначення
Шумпетер Й.   Теория экономического развития. — М.: Прогрес, 1992. — С. 84—154	Інновація — це нова комбінація. Інновація  в економіці, будь-яке нововведення в мистецтві, науці, життєвій практиці — головним чином полягає в рекомбінації концептуальних фізичних матеріалів, які існували на ринку (творче руйнування)
Фостер Р.  Обновление производства: атакующие выигрывают. — М.: Прогрес, 1987. — С. 27—28	Нововведення — це битва на ринку  між новаторами чи атакуючими, —  тими, хто намагається зробити  гроші, змінюючи порядок речей, —  і тими, хто обороняється, захищаючи  свої нинішні доходи. Нововведення — це плід зусиль непересічної особистості, надбання ринку, що піддається повторенню
Рігс Х.  Managing high technology companies Blmont. — N. Y., 1983. — P. 7	Інновація — це комерційне освоєння нової ідеї
Хіпель В.  U. S. high technology trade and competitiveness. Staf-freport. — U. S. Departament of Commerce, 1985. — P. 19	Інновація — це застосування нового продукту або процесу на практиці.
Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. — М.: Экономика, 1989. — С. 37	Нововведення — це пропозиція на ринку чогось нового, за що споживач готовий платити. Винахід стає нововведенням, якщо здобуває успіх на ринку. Нововведення — це застосування, тобто процес, у якому винахід  чи ідея набувають економічного змісту
Фрімен К. The Economics of industrial innovation; 2nd edn. Frances Pinter, London, 1982. — P. 38	Інновація промислова — це технічна, дизайнерська, виробнича, управлінська та комерційна діяльність, виготовлення нових (удосконалених) товарів чи перше  комерційне використання нових (удосконалених) процесів або обладнання
Ротвелл Р., Гардинер П. Invention, innovation, re-innovation and the role of the user. // Techonovation. — 1985. —3. — P. 168	Інновація — це комерціалізація  не тільки основного вдосконалення  в технічному процесі (радикальне нововведення), а й використання змін невеликого масштабу в технологічних навичках (удосконалення чи незначне нововведення)
Санто Б. Инновация как средство экономического развития. — М.: Прогрес, 1990	Інновація — це такий  суспільний, технічний чи економічний  процес, який через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями  виробів, технологій і у випадку, якщо вона на ринку може принести додатковий дохід. Інновація — це такий  техніко-економічний цикл, у якому  використання результатів досліджень і розробок безпосередньо викликає технічні, економічні зміни, що впливають  на діяльність цієї сфери
Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі. — К.: Україна, 1994. — С. 41	Інновація — це особливий  засіб підприємців, за допомогою  якого вони досліджують зміни, що мають місце в економіці та суспільстві, з метою використання їх у бізнесі чи в різних сферах обслуговування. Інновація (новаторство) не стільки технічний, скільки економічний  або соціальний термін
Нельсон Р., Уінтер С. Эволюционная теория экономических  изменений. — М.: Финстатинформ, 2000. — С. 46	Інновація — це зміна рутини. Життєздатність залежить від того, як її оцінять  споживачі
Портер М. Конкуренция. — М.: Вильямс, 2001. —  С. 171	Інновації — це можливість здобути  конкурентні переваги. Нововведення характеризується в широкому значенні, включаючи як нові технології, так  і нові методи роботи. Інновації виявляються в новому дизайні продукту, у новому процесі  виробництва, у новому підході до маркетингу чи в новій методиці підвищення кваліфікації працівників. Інновації є досить простими і невеликими, базуються скоріше на нагромадженні  незначних поліпшень і досягнень, ніж на єдиному великому технологічному прориві
Тідд Д., Бессант Д., Павітт К. Managing innovation. John wiley & Sons, LTD, Chichester, 2001. — P. 38	Інновація — це процес перетворення можливостей у нові ідеї, які широко впроваджуються в практику
Сорос Дж. Открытое общество. Реформируя глобальный капитализм. — М., 2001. — С. 379	Інновація — це одна з головних переваг вільних ринків, але на фінансових ринках інновації неминуче породжують нестабільність. Інновації  приносять інтелектуальне задоволення  й прибуток інноваторам, але пріоритетом  має бути підтримання стабільності або, точніше, запобігання розвитку небажаних тенденцій на ринках
Хамел Г., Прахалад К. Конкурируя за будущее. — М.: Олимп-Бизнес, 2002. — С. 216	Інновації приносять максимальний прибуток, якщо випереджають інші в  глобальному масш-  табі
Закон України «Про інноваційну  діяльність» // Голос України. — 2002. — 9 серп. — С. 10	Інновації — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні  технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру  та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Інноваційний продукт — результат  науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської роботи, що відповідає вимогам, установленим цим законом. Інноваційна продукція — нові конкурентоспроможні  товари чи послуги, що відповідають вимогам, установленим цим законом
Економічна енциклопедія. — К.: Академія, 2000. — С. 656	Інновація — це новий підхід до конструювання виробництва, збуту  товарів, завдяки якому інноватор  та його компанія здобувають перевагу над конкурентами
Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. збірник / Держкомстат  України. — К., 2002. — С. 314	Інновації технологічні — проведення комплексу робіт, які спрямовані на створення й освоєння нових  видів продукції і впровадження прогресивних технологічних процесів, а також на значні технологічні зміни  продукції і процесів.
Буднікевич І. М., Школа І. М. Становлення регіонального  ринку інновацій в Україні. — Чернівці: Зелена Буковина, 2002. — С. 29.	Інновація — комплексний процес, спрямований на створення, розроблення  та доведення наукової чи будь-якої іншої нової ідеї до стадії комерційного використання та поширення в економіці
Лапко О. Інноваційна діяльність в  системі державного регулювання: Монографія. — К.: Ін-т економ. прогнозування НАН України, 1999. — С. 28	Інновація — це комплексний процес, що передбачає створення, розробку доведення  до комерційного використання і розповсюдження нового технічного або якогось іншого рішення (новації), що задовольняє певну  потребу
Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. — К.: Знання, 1999. — С. 34.	Нововведення — це процес доведення  наукової ідеї чи технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов’язані  з цим процесом техніко-економічні та інші зміни в соціальному середовищі
Покропивний С. Ф. Інноваційний менеджмент у ринковій системі господарювання // Економіка України. — 1995. — № 2. — С. 24.	Інновація — упровадження в господарську практику результатів інноваційних процесів
Концепция межгосударственной инновационной политики государств — участников Содружества Независимых Государств на период до 2005 года // Инновации. — 2001. — № 7. — С. 5	Інновації — це кінцевий результат  діяльності з реалізації нового чи вдосконаленого продукту, що реалізується на ринку, нового чи вдосконаленого процесу, що використовується в практичній діяльності
Ільєнкова С. Д. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. —   С. 16.	Інновація — це кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи вдосконаленого продукту, який впроваджений на ринку, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності або в новому підході  до соціальних послуг (Положення Фраскаті ОЕСР)
Яковець Ю. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм. — М.: Экономика, 1988. — С. 95	Інновація — це якісні зміни у  виробництві, які можуть стосуватися  як техніки і технології, так і  форм організації виробництва і  управління
Морозов Ю. Инновационный менеджмент. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — С. 6	Інновації в широкому розумінні — це прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого характеру
Фатхутдинов Р. Конкурентоспособность: экономика, стратегия управление. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 279	Інновація — це кінцевий результат упровадження новинок  з метою зміни об’єкта управління й отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або  іншого виду ефекту
Мединский В. Инновационный менеджмент. — М.: Инфра-М, 2002. — С. 5	Інновація — об’єкт, упроваджений у виробництво в результаті проведеного  наукового дослідження або зробленого відкриття, якісно відмінний від  попереднього аналога

 

Отже, наприклад, Брайн Твісс у праці «Управління науково-технічними нововведеннями» визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту. Відомий угорський учений Б. Санто вважає, що інновація — це такий суспільний техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів та технологій; і якщо інновація орієнтована на економічну корисність, прибуток, то поява її на ринку може принести додатковий дохід. Девендра Сахал у роботі «Технічний процес: концепції, моделі, оцінки» розглядає інновації як елементи, що виводять із рівноваги всю економічну систему. Вони супроводжуються стійкими коливаннями, що продовжуються тривалою дією окремих радикальних нововведень. Польський економіст М. Хучек характеризує інновацію в трьох напрямках: функціональному, атрибутивному, предметному [108, с. 62]. За функціонального підходу акцент роблять на інновації як процесі свідомого здійснення змін у техніці, технології, організації праці. За атрибутивного — інновації розглядаються як одна з можливих реакцій підприємства на суспільні потреби. Предметний підхід стосується цілої сукупності виробів, процедур і методів, що характеризуються певними рисами. Інновація при цьому полягає в упровадженні нових видів інструментів або нових принципів користування інструментом, нової сировини чи матеріалу або в новій дії.

Йозеф Шумпетер характеризував інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, мотивованих підприємництвом. Їх здійснює підприємець, що «спрямовує засоби виробництва в нове русло» і завдяки цьому отримує підприємницький прибуток. У поняття інновації Й. Шумпетер вкладав широкий зміст та ідентифікував такі її види:

• виготовлення нового … блага…;
• упровадження нового методу виробництва…;
• освоєння нового ринку збуту;
• отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів …;
• проведення відповідної реорганізації, наприклад, забезпечення монопольного положення.

Отже, залежно від об’єкта  і предмета дослідження інновації  можна розглядати:

• як зміни (Й. Шумпетер, Ю. Яковець та інші);
• як процес (Д. Тідд, Д. Бессант, К. Павітт, Б. Твісс, Б. Санто, вітчизняні економісти І. Школа, І. Буднікевич, О. Лапко, Д. Черваньов, Л. Нейкова та ін.);
• як результат (Х. Рігс, В. Хіпель, Р. Фатхутдінов, С. Покропивний).

Крім того, можна виділити два підходи до визначення інновацій: вузький і широкий. Згідно з першим інновація ототожнюється з новою технікою, технологією, промисловим виробництвом. Серед прихильників цього підходу багато відомих економістів, зокрема, Б. Твісс, Б. Санто, Ю. Яковець, В. Хіпель, Х. Рігс та ін. Це зумовлено такими причинами:

• великим значенням науково-технічного прогресу в економічному зростанні будь-якої країни, та технологічних зрушень у виробництві; недооцінкою прогресивних явищ та процесів, що відбуваються в організації, управлінні й соціальних умовах у суспільстві;
• досить швидко досягнутими вагомими економічними результатами технологічних інновацій (порівняно з іншими видами) та можливістю їх обчислити.

У широкому розумінні інновації  розглядаються як прибуткове використання ідей, винаходів у вигляді нових  продуктів, послуг, організаційно-технічних  і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного характеру. Тобто ця категорія властива інтелектуальній та виробничій практиці людини і являє собою діяльність, у процесі якої:

• формуються явища і нові продукти, послуги, які комерціалізуються в господарську діяльність;
• удосконалюються вже створені людиною об’єкти матеріальної сфери;
• розробляються методи, засоби, форми організаційного, економічного, соціального та юридичного характеру.

Прихильниками цього  напряму є М. Портер, П. Друкер, Д. Тідд, Д. Бессант, К. Павітт, Ю. Морозов та ін.

На наш погляд, аналіз різних визначень інновації дає  змогу зробити висновок, що специфічний  зміст цієї категорії становлять зміни, а отже, головною функцією інноваційної діяльності є функція змін. Отже, інновації можна трактувати в трьох аспектах:

• інновація в широкому значенні — як будь-яка зміна, що підвищує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;
• інновація у вузькому значенні — як процес трансформації наукових досягнень у виробництво;
• інновація, яка впроваджена в господарську практику.

Інновація — це нове явище, новаторство або будь-яка зміна, яка вноситься суб’єктом господарювання у власну діяльність із метою підвищення своєї конкурентоспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

А нововведення — це інновація, яка впроваджена в господарську практику і якісно відмінна від попереднього аналога.

Необхідно чітко розрізняти поняття «відкриття», «винахід», «інновація». Адже тільки інновація є предметом  економічного аналізу. Її поява і  поширення (або несприйняття) в економіці  безпосередньо пов’язані з економічною  оцінкою відповідної новинки  з погляду як витрат на неї, так  і її ринкового потенціалу. Тут  необхідно враховувати два моменти. По-перше, науково-технічна новизна, яка характеризує винаходи, не є обов’язковою властивістю інновації, а нововведення не завжди ґрунтується на винаходах. По-друге, винахід не має ніякого економічного значення доти, доки він не впроваджується у виробництво. До того ж винахід, який нездатний задовольнити будь-яку потребу, не має комерційного застосування. На думку Й. Шумпетера, «інновація не передбачає нічого, що варте називатися винаходом, а винахід не обов’язково індукує нововведення, він сам по собі не становить ніякого ефекту».

Отже, тільки корисність надає економічну цінність продукту будь-якого виду людської діяльності, зокрема й винахідницької. А тому інновація — це економічний феномен. Й. Шумпетер уважав, що технічний прогрес є могутнім чинником, оскільки він дає змогу підприємцю тимчасово отримувати такі прибутки, які значно перевищують галузеву норму. Дані, що характеризують розвиток економіки високорозвинутих країн, повністю підтвердили його погляд. Як відомо, частка нових чи вдосконалених технологій, продукції, обладнання, які містять нові знання чи рішення, у розвинутих країнах становить від 70 до 85 % приросту валового внурішного продукту.

Перше інноваційне спостереження  було зроблене М. Кондратьєвим у 20-х роках. Він установив, що світова економіка зазнає циклічних коливань з періодом від 44 до 55 років. «Довгі хвилі Кондратьєва» пов’язують із зміною основних технологій, що є яскравим підтвердженням вирішальної ролі інновацій у циклах економічного розвитку. Й. Шумпетер помістив поняття «хвилі Кондратьєва» у свою теорію циклічних процесів ділової активності, пов’язавши цикли з інноваційною діяльністю. Він стверджував, що поява групи нових технологій веде до економічного буму, а це, у свою чергу, зумовлює насичення ними ринку. На його думку, довгі хвилі утворюються від кожного базового нововведення і являють собою велику кількість інновацій, що мають поліпшувальний характер.

Крім того, Й. Шумпетер зробив найбільший внесок у розвиток еволюційної економічної теорії у ХХ ст. Він визначив два «класи» суб’єктів, а саме:

• новаторів — «особливий клас», що проектують, розробляють і впроваджують інновації, створюють нові фірми чи модернізують старі, впливають на зміни в інституціональній структурі;
• консерваторів, що користуються поширеними технологіями, випускаючи традиційну продукцію, і прагнуть до незмінності інституцій.