Захист інтелектуальної власності в рекламі

     Авторське право складається в сукупності виключних прав особистого немайнового  характеру й майнових прав. Воно поширюється як на добуток у цілому, так і на його частину, що відповідає всім пропонованим Законом про авторське  право вимогам і може використатися самостійно.

     Особисті  немайнові права належать авторові (фізичній особі, творчістю якого  створений добуток). Вони невідчужувані  й полягають у праві вважатися  автором, праві на ім'я, праві на обнародування, праві на захист добутку від зазіхання, здатного завдати шкоди честі й достоїнству автора.

     Майнові права полягають у виключному праві на використання добутку в  будь-якій формі й будь-якому способі. Таким чином, ніхто не може використати  рекламний добуток або його частину, будь те рекламний ролик, фотографія, малюнок, образ або який-небудь інший об'єкт, без дозволу правовласника.

     Правовласником можуть бути автор, його роботодавець, інший правонаступник на підставі закону (наприклад, спадкоємці) або договору.

       Звичайно правовласником відносно  рекламного добутку є рекламодавець. Однак для того щоб він мав майнові права й був правовласником, необхідно, щоб автор був його працівником з відповідними службовими обов'язками або з автором (рекламовиробником) був укладений авторський договір. Слід зазначити, що авторами аудіовізуального добутку (наприклад, відеоролика) є режисер-постановник, автор сценарію, автор музичного добутку, спеціально створеного для цього добутку. Нерідкі випадки, коли рекламодавець не може захистити свої права в силу того, що не врегулював свої відносини з автором(ами) або рекламовиробниками при створенні реклами.

     Звичайно  рекламодавець не зацікавлений у  тім, щоб у рекламі вказувалося  ім'я автора. Тому рекомендується в  авторському договорі передбачати, що добуток може використатися анонімно (без вказівки імені автора). У противному випадку буде порушено одне з особистих немайнових прав.

     У випадку порушення своїх авторських прав на рекламу рекламодавець вправі жадати від порушника визнання прав, відновлення положення, що існувало до порушення права й припинення правопорушення, відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, виплати компенсації.

     Також порушення авторських прав на рекламу  шляхом використання рекламного добутку  в рекламі третіх осіб звичайно породжує порушення й уже згадуваної ст. 6 закону "Про рекламу" (несумлінна реклама).

     Другим  важливим питанням, з яким зіштовхуються  рекламодавці й рекламовиробники, є питання використання в рекламі добутків, створених третіми особами раніше. Часто в рекламі для посилення її впливу на споживачів використаються відомі добутки науки, літератури й мистецтва.

     Для того щоб використати чужі добутки  в рекламі, необхідно укласти  авторський договір із власником  виняткових майнових прав у відношенні їх. Тому якщо при виробництві реклами  в неї  включаються фотографії, музика, малюнки або інші добутки, створені не самим рекламовиробником, то варто враховувати, що їхнє бездоговірне використання швидше за все буде  правопорушенням. При цьому закон вимагає чіткої й прямої вказівки в авторському договорі всіх прав, які передаються.

     Перед висновком авторського договору варто впевнитися, не минули термін дії авторських прав на добуток, що збираються використати. Термін дії  майнових авторських прав за загальним  правилом дорівнює періоду життя  автора й 50 рокам після його смерті.

     Оскільки  рекламодавець використає у своїй  рекламі добутку, то він буде нести  відповідальність у випадку порушення  авторських прав більшою мірою , чим  рекламовиробник, що одержав винагороду за створену рекламу. Тому при замовленні на виробництво рекламного добутку рекламодавцеві рекомендується перекласти свою частку відповідальності на рекламовиробника, що у такому випадку навряд чи стане запозичити чужі добутки при виконанні замовлення.

     Авторові, як уже говорилося, належить особисте право на недоторканність свого добутку. Після смерті автора захист цього права безстроково можуть здійснювати його спадкоємці. Тому варто втримуватися від серйозного перекручування в рекламі добутку, особливо такого, котре може завдати шкоди честі й достоїнству автора. Відносно  найвідоміших добутків ця вимога прямо зазначена в ст. 8 закону "Про рекламу", відповідно до  якої не допускається неетична реклама, що ганьбить об'єкти мистецтва, що становлять національне або світове культурне надбання.

     Таким чином, у сфері реклами державою також захищені права відносно  об'єктів інтелектуальної власності. Залишається сподіватися, що порушень виключних прав у даній області буде з кожним роком усе менше й менше, що зробить відносини, що виникають у процесі виробництва, розміщення й поширення реклами, ще більш цивілізованими.

      Висновки

     Будь-який виробник продукції бажає, щоб його товари й послуги мали успіх, щоб їхня реклама впливала на споживача. Для виробництва такої реклами необхідно прикласти певні творчі зусилля. У багатьох випадках використаються результати творчості й інші об'єкти інтелектуальної власності третіх осіб. Але не можна забувати, що їхнє використання повинне підкорятися певним законодавчо встановленим правилам.

     Серед всіх об'єктів інтелектуальної власності можна виділити об'єкти, які частіше інших або представляються в рекламі (товарні знаки, фірмові найменування, об'єкти патентних прав), або використаються при її виготовленні (добутку науки, літератури й мистецтва).

     У чинному законодавстві України  про інтелектуальну власність більш вдалою склалася система захисту авторських і суміжних прав. Щодо захисту прав промислової власності, то її не можна визнати задовільною. Виходячи з реального стану речей, система захисту прав інтелектуальної власності, що склалася в Україні, потребує радикального і невідкладного перегляду й удосконалення. Не можна стверджувати, що наша держава у цій сфері нічого не робить. Але існуючі правові засоби захисту інтелектуальної власності не досягають мети, не забезпечують надійного та ефективного захисту права інтелектуальної власності. Ці проблеми потребують спеціального дослідження.

     Проте на сьогодні маємо систему захисту  права інтелектуальної власності  за чинним законодавством України про  інтелектуальну власність та загальними засадами захисту прав.

      Список використаної літератури

     1. Інтелектуальна власність в Україні  : Проблеми теорії і практики/ Ред.: Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицький;  Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, Міжнародний центр правових проблем  інтелектуальної власності при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького, НАН України, Ужгородський державний ін-т інформатики, економіки і права. -К., 2002. -422 с.

     2.  Інтелектуальна власність: теорія  і практика інноваційної діяльності : Підручник/ М. В. Вачевський, В.  Г. Кремень, В. М. Мадзігон та ін.; Мін-во освіти і науки України, Дрогобицький державний педагог. ін-т ім. Івана Франка. -К.: Професіонал, 2006. -447 с.

     3. Дахно І. Право інтелектуальної власності : Навчальний посібник/ І.І. Дахно,; Ред. В.М. Куценко. -К.: Либідь, 2002. -199 с.

     4. Кузнєцов Ю.Патентознавство та авторське право: Підручник/ Юрій Кузнєцов,; Мін-во освіти і науки України, НТУУ "КПІ". -К.: Кондор, 2005. -427 с.

     5. Мікульонок І. Основи інтелектуальної власності : Навчальний посібник/ Ігор Мікульонок,; М-во освіти і науки України, Нац. техн. ун-т України "КПІ". -К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка" НТУУ "КПІ": Ліра-К, 2005. -230 с.

     6. Протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності : (ст.ст. 176, 177, 227, 229 КК України): Науково-практичний посібник/ С. І. Ніколаюк, Д. Й. Никифорчук, Р. П. Томма та ін.. -К.: КНТ, 2006. -190 с.

     7. Цивільне право України : Навчальний посібник/ Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С. Д. Русу та ін.; За ред. Р. О. Стефанчука; М-во освіти і науки України. -К.: Прецедент, 2005. -448 с.

     8. Цивільне право України. Загальна частина : Підручник/ Віктор Співак,; Ред. І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка. -К.: КНТ, 2006. -477 с.