Майнове страхування в Украине

    У період дії договору страхування  страхувальник може внести зміни  стосовно розмірів страхової суми. При збільшенні страхової суми величину доплати страхового платежу (Д) розраховують за наступною формулою для кожного об'єкта страхування окремо. При цьому укладають додаткову угоду до договору, що є його невід'ємною частиною (адендум), з оплатою додаткового страхового платежу, розрахованого виходячи з повних місяців, які залишилися до кінця дії договору:

Д = (К_і х (П2 – П1)) / Т,

    де  П1, П2 — страхові платежі по первісній і кінцевій страховим сумам відповідно; К — кількість повних місяців, які залишилися до кінця дії договору страхування, при цьому неповний місяць приймається за повний; Т — термін дії договору страхування в повних місяцях.

    Термін  дії договору страхування встановлюють за згодою страхувальника і страховика і, як правило, в повних календарних місяцях.

    Договір страхування укладають  на підставі таких документів:

    а) письмової заяви по формі, встановленій страховиком, або іншим чином, зручним для страхувальника, який виявив бажання укласти договір страхування;

    б) переліку та вартості електронних баз, носіїв електронних даних із зазначенням місця їх знаходження;

    в) переліку та вартості цінних паперів на електронних носіях, що використовуються страхувальником у своїй роботі і що знаходяться на збереженні в депозитарії або в самого страхувальника;

    г) копій угод по обслуговуванню клієнтів страхувальником або переліку угод по обслуговуванню клієнтів страхувальником з визначенням найменування, вартості робіт, товарів, послуг та строку їх виконання;

    ґ) інших документів, необхідних для  формування уявлення про ступінь  ризику, пов'язаного зі страхуванням електронних баз даних (умови  експлуатації, характеристика приміщень, де знаходяться комп'ютерні системи, канали електронного, телексного зв'язку тощо).

    д) за необхідності — на підставі результатів огляду (експертизи) електронних баз даних та комп'ютерних систем страхувальника, що визначені в його заяві.

    При огляді проводиться оцінка надійності систем фізичної безпеки і внутрішньої організації діяльності страхувальника. Експерти знайомляться із системою добору персоналу, організацією внутрішнього контролю за діями співробітників, методиками перевірки платіжних доручень, що надходять до страхувальника, цінних паперів, наявних коштів, наявності періодично обновлюваних дублікатів електронних баз у формі, що виключає несанкціонований доступ до них.

    Укладаючи договір страхування, оформлюють довідку  або опис з визначенням вартості електронних даних та програм комп'ютерних систем, яка засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера, печаткою страхувальника. 

5. Добровільне страхування  майна підприємств,  установ, організацій (крім вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ) 

    Об’єктом добровільного страхування майна підприємств, установ, організацій (крім вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ), є майнові інтереси, пов'язані зі збитками, що виникли внаслідок страхового випадку з майном, яке належить підприємствам або одержане ними згідно з договорами майнових наймів (якщо не застраховане в наймодавця) або взяте в інших організаціях чи населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію, зберігання.

    3 підприємствами можуть бути укладені  договори страхування частини  майна (окремого об'єкта, транспортних засобів, машин, будівель, обладнання, товарно-матеріальних цінностей) за повною вартістю (вибіркове страхування), зокрема майна, переданого в оренду, експонатів виставок, страхування на час ведення експериментальних або дослідницьких робіт.

    Договір страхування всього майна може бути укладений на балансову або договірну вартість або на певну її частину (процент). Якщо майно взяте на страхування на певну частину (процент), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частину.

    Договір страхування майна, одержаного підприємством  за договором майнового найму  або прийнятого ним від інших організацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію або зберігання, укладається на повну вартість цього майна на підставі даних бухгалтерських звітів підприємств, яким належить це майно і документів про їх прийняття (з урахуванням зносу).

    Основою для визначення суми відшкодування є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку, яка визначається на основі нової вартості застрахованого предмета за вирахуванням зносу.

    Дійсну  вартість визначають:

• для обладнання, машин, інвентаря, предметів домашнього вжитку й особистого користування — як суму, необхідну для придбання майна, яке є цілком аналогічним тому, що загинуло, за вирахуванням зносу згідно з даними бухгалтерської звітності;
• для будинків та споруд — як вартість будівництва будівлі, споруди в даній місцевості цілком аналогічної тій, що загинула, з врахуванням зносу й експлуатаційно-технічного стану знищеної або пошкодженої будівлі, споруди згідно з даними бухгалтерської звітності;
• для товарів, виготовлених страхувальником, як незавершених, так і готових, — як витрати виробництва, необхідні для нового виготовлення, знищених або пошкоджених предметів, але не вище ціни продажу;

    — для товарів, якими страхувальник  торгує, а також для сировини, закупленої страхувальником, — як вартість за ціною, необхідною для повторної їх закупівлі, але не вище цін, за якими вони могли бути продані на дату укладення договору страхування. Дійсна вартість розраховується з урахуванням цін, які діють на дату укладення договору страхування.

    Якщо  страхова сума, встановлена в договорі страхування, виявиться меншою від дійсної вартості застрахованого об'єкта на момент настання страхового випадку, сума збитку і витрати виплачуються пропорційно співвідношенню страхової суми і дійсної вартості застрахованого об'єкта. Відповідність страхової суми дійсній вартості встановлюється окремо для кожного застрахованого об'єкта або сукупності об'єктів, указаних у страховому полісі.

    Якщо  виявиться, що страхова сума значно перевищує  дійсну вартість застрахованого об'єкта, як страховик, так і страхувальник  може вимагати зниження страхової суми і відповідного перерахунку страхової  премії. У всіх випадках виплата страхового відшкодування за збитками, враховуючи всі витрати, спрямовані на рятування майна, не повинна в цілому перевищувати страхову суму.

    Страховою премією є плата за страхування, яку страхувальник повинен сплатити на користь страховика у відповідності до договору страхування. її встановлює страховик у відповідності до тарифів, чинних на дату укладення договору страхування.

    Після виплати страхового відшкодування  страхова сума зменшується на величину виплаченого відшкодування. Зменшення  страхової суми проводиться з дня настання страхового випадку. При відновленні або заміні пошкодженого або знищеного майна страхувальник має право за додаткову премію відновити початкову страхову суму.

    Страховик відшкодовує страхувальнику розумні  та доцільні витрати, які він зробив у випадку настання збитку з метою його запобігання або зменшення. Сума відшкодування за цими витратами не може разом із сумами відшкодування за пошкоджене або знищене майно перевищувати встановлену договором страхування страхову суму.

    Страховим випадком визнають будь-яку подію, передбачену договором страхування, внаслідок якої виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

    Страхування майна підприємств від збитків (на вибір страхувальника) проводиться  на випадок:

1. Пошкодження застрахованого майна внаслідок вибуху парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, апаратів та інших аналогічних пристроїв;
2. Пошкодження застрахованого майна водою внаслідок раптового псування водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і протипожежних (спринклерних) систем, а також раптового і не викликаного необхідністю вмикання останніх;
3. Крадіжки зі зламом, пограбування в межах місця страхування, пограбування при перевезенні до місця або з місця страхування застрахованого майна.
4. Пошкодження застрахованого майна внаслідок розбиття віконних шибок, дзеркал вітрин та аналогічних виробів зі скла;
5. Перерви у виробництві або втрати прибутку внаслідок страхового випадку.
6. Інших причин.

    У всіх випадках не підлягають відшкодуванню  збитки, які настали внаслідок:

    а) воєнних дій будь-якого виду, громадянської війни або її наслідків, народних заворушень, страйків, локаутів, конфіскації, реквізиції, арешту, знищення або пошкодження майна за розпорядженням військової або цивільної влади;

    б) дії ядерної енергії у будь-якій формі;

    в) наміру або грубої необережності страхувальника, третьої особи або його представників;

    г) бродіння, гниття або інших природних властивостей застрахованого майна;

    ґ) обвалу будівель або частини будівлі, якщо обвал не викликаний страховим випадком;

    д) зміни міри ризику (передача майна в оренду або в заставу, перехід майна іншій особі, зупинення виробництва або суттєві зміни його характеру, знос, перебудування, переобладнення будівель або споруд, пошкодження або знищення майна, незалежно від того, підлягає такий збиток відшкодуванню чи ні і т. д.);

    е) порушення норм безпеки (порушення встановлених законом або нормативними актами правил і норм протипожежної безпеки, охорони приміщень та цінностей, безпеки проведення робіт або інші аналогічні норми, чи якщо такі порушення відбуваються з відома страхувальника).

    Якщо  це окремо не обумовлено договором  страхування, страховик не виплачує відшкодування за збитками, які виникли  внаслідок:

• перерви у виробництві і торгівлі;
• втрати надходження орендної або квартирної плати;
• втрати прибутку;
• розчищення території і знесення будівель;
• інші побічні збитки (наприклад, упущена вигода), хоча вони були викликані страховим випадком.

    Якщо  це окремо не обумовлено договором  страхування, страхування не поширюється на:

• українську та іноземну валюту (готівку);
• акції, облігації та інші цінні папери;
• рукописи, плани, креслення та інші документи, бухгалтерські і ділові книги;
• моделі, макети, взірці, форми і т. д.;
• коштовні метали та коштовне каміння;
• технічні носії інформації комп'ютерних і аналогічних систем, а саме магнітні плівки і касети, магнітні диски, блоки пам'яті і т. д.;
• марки, монети, грошові знаки і бони, схеми, малюнки, картини, скульптури або інші колекції чи твори мистецтва;
• вибухові речовини;
• майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику;
• товари на зберіганні або комісії;
• засоби транспорту, пересувні будівельні, сільськогосподарські або інші машини.

    Страхування перерахованих вище предметів може бути укладено окремо за згодою сторін і має бути оформлено спеціальними доповненнями до страхового полісу.

    Якщо  однією з причин пошкодження або  загибелі застрахованих будівель і  споруд, а також майна, яке знаходиться  в них, стала їх старість, довготермінова експлуатація, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування в тій мірі, в якій старість або довготермінова експлуатація застрахованих будинків і споруд вплинула на розмір збитку. Якщо страхувальник доведе, що старість або довготермінова експлуатація будівель не вплинула на розмір збитку, обов'язок страховика виплачувати страхове відшкодування зберігається.

    Якщо  це не обумовлено договором страхування, не виплачується відшкодування за збитками, які виникли внаслідок пошкодження або знищення закріплених на зовнішній стороні застрахованих будинків і споруд предметів, таких як щогли, антени, відкриті електропроводи, світлові рекламні пристрої, плакатні щити, захисні дашки або навіси вітрин і т. д.

    Будівлі і споруди, звільнені для капітального ремонту або з інших причин на довгий строк особами, які використовували їх за прямим призначенням, на страхування не приймають.

    Страхувальник зобов'язаний терміново повідомити страховика про звільнення застрахованих будинків і споруд для проведення капітального ремонту або у зв'язку з іншими причинами на термін більше 60-ти днів. Страховик має право призупинити дію договору страхування на цей період.