Міжнародне приватне право

Бліхар Марія Миронівна

Міжнародне приватне право(МПП)

(10.09.12)

Тема 1. Поняття, предмет та джерела мпп

(1)Міжнародні правові відносини:

• Міждержавні - сфера міжнародного публічного права
• не міждержавні - сфера міжнардного приватного права

Міжнародне публічне право - регулює відносини міжнародних організацій.

Міжнародне приватре право - регулює цивільні відносини громадян та організацій (юридичних осіб) за участю іноземного елемента.

Учасниками приватних відносин виступають здебільшого фізичні та юридичні особи, однак мпп регулює відносини за участю державних чи інших суб'єктів міжнародного публічного права, другими сторонами є фізична чи юридична особа.

МПП можна визначити як сукупність національних та міжнаціональних норм, що регулюють різноманітні майнові, особисті, трудові та процесуальні відносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування між фізичними та юридичними особами, а також інші відносини зазначеного характеру з державними та міжнародними організаціями.

Особливістю приватно-правових відносин яка виводить їх зі сфери дії базових галузей права і включає у предмет МПП є наявність іноземного чи міжнародного елементу.

За ознаками, які визначають наявністьіноземного елементу у правових відносинах зазвичай виділяють 3 основні групи відносин з іноземними елементами:

1. Відносини суб'ктом яких виступає сторона що є іноземцем;
2. Відносини, за котрих усі учасники належать до однієї держави, але об'єкт у зв'язку з яким виникають відносини перебуває за кордоном;
3. Відносини виникнення, зміна, припинення яких пов'язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Предметом мпп є відносини за ЗЕ угодами, відносини пов'язані з правами авторів на твори видані за кордоном, відносини професійно=трудового та соціального статусу осіб, які перебувають на території іноземної держави.

Система МПП поділяється на 2 частини: загальна та особлива.

В загальній частині розглядаються загальні теоретичні питання, що мають значення для міжнародного права, а саме поняття, предмет, система, форма, методи правового регулювання, матеріально-правові норми та інше.

В особливій частині: аналіз власності зобов'язальних відносин ( спадкові відносини, трудові та основи мжнародного процесу), мпадкове право, міжнародні перевезення, міжнародні трудові відносини, міжнародні комерційні арбітражі.

Система мпп як наука охоплює основні теоретичні та методологічні особливості галузі, її історію, розвиток, актуальні проблеми і перспективи.

(2)Методи мпп:

- колізійний

- матеріально-правовий

Правовий метод регулювання - це сукупність узгоджених між собою методів впливу на певну групу відносин.

Колізійний метод є необхідний для врегулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких неузгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормативними правами.

Первісно мпп розвивалося як колізійне право. Саме колізійний метод зумовив виникнення мпп.

Характерною рисою колізійного методу є те, що він не регламентуючи відносини по суті визначає право якої держави має бути застосовано для врегулювання правовідносин за участю іноземного елемента.

МПП беручи свій розвиток з колізійного права пройшло свій шлях: воно виникло в епоху раннього середньовіччя через потребу врегулювати торгівельні відносини. Такі норми мітилися зокрема в договорах укладених з греками, з князем Олегом(904 р) та інші.

Вважається що засновниками мпп були італійці Бартон і Бальт, які коментували тексти римського права. Цей коментар в основному стосувався контрактів.

В Україні мпп покликане розв'язувати колізії, що виникають між правовими системами різних держав. ЗУ " Про мпп" був прийнятий 23.06.05

Питання про те, яку провову систему обрати, коли кілька систем колізують одна з одною, в багатьох випадках являє собою складне питання. При його вирішенні нерідко виникає необхідність врахувати потреби міжнародної співпраці розвитку господарських звязків між державами та інтереси сторін учасників відносин. Для мпп мають значення не будь-які колізії, а ті що виникають між іноземними системами.

Внутрішні колізії, що виникають в одній правовій системі не входять до сфери мпп. Колізійна норма відноситься до законодавства певної держави певної держави не врегульовує правові відносини з участю іноземного елементу. Її існуання має сенс за умови використання матеріально-правової норми, тобто такої що по суті регулює відносини.

До матеріально-правових норм у міжнародному праві відносять уніфіковані норми міжнародних договорів і норми національних законів, які регулюють відносини за участю іноземного елементу, міжнародні і торгівельні звичаї, судову практику. Використання матеріально-правового методу має переваги перед колізійним. По-перше цей метод створює зночно більшу визначеність для учасників відносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими заздалегідь. По-друге, уніфіковані матеріально-правові норми дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні.

Своєю чергою колізійний метод сприяє усуненню прогалин, які утворюються при використанні виключно матеріально-правових норм. Поєднання цих методів дозволяє враховувати конкретні умови виникнення і реалізацію прав та обовязків субєктів відносин.

(3) Джерела мпп

 

(24.09.12)

Тема 2. Субєкти мпп

1.Фізичні особи в мпп

2.Юридичні особи в мпп

3.Держава як субєкт мпп

 

(1) Серед субєктів мпп значне місце посідають фіз особи громадяни та іноземці . Правовий статус субєкта це система визнанних і закріплених державою у законодавчому порядку прав та обовязків даного субєкта. Правовий статус фіз осіб , як субєктів мпп, це сукупність усіх надежних їм прав, свобод та обовязків.  Особливість правового статусу фіз особи поягає в тому що перебуваючи в іншій державі вона підпорядковується 2м правопорядкам, своєму вітчизняному та правопорядку країни перебування. Статус цих осіб визначається такимим міжнародними угодами :

- Конвенція про правовий статус біженців (28 липня 1951)

- Конвенція про правовий статус осіб без громадянства (28 вересня 1954)

Також права й обовязки людтни містяться у загальній декларації прав людини 1946р. у міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966) та інших міжнар актах.

Згідно зі ст1 ЗУ Про громадянство України  фіз особи за ознакою громадянства поділяються на громадян України , а саме іноземних громадян(підданих), осіб з подвійним громадянством(біпатридів) та осіб без громадянства (апатридів). У вказаному законі є принципи на яких базується законодавсто Украни про громадянство. А саме єдине громадянство , запобігання виникненню осіб без громадянства , неможливість позбавлення громадяниа Украни громадянства , визнання права громадянина України на зміну громадянства, неможливості автоматично набути громадянство України , рівність перед законом громадян України, збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

В ЗУ Про громадянство є винятки які дозволяють виникнення подвійного громадянства:

- діти при народженні одночасно з громадянством України набувають громадянство іншої держави,

- діти які є громадянами України і усиновенні іноземцем;

- громадянин України набув громадянства іншої держави  внаслідок одруження з іноземцем;

 

Залежно від мети та терміну перебування на території України можна виділити кілька категорій іноземних громадян та осіб без громадянства:

- імігранти;

іноземці які тимчасово перебувають на території України;

біженці;

особи яким надано політичний притулок

Імігранти це іноземці чи особи без громадянства які отримали дозвіл на іміграціюю і прибули в Україну на постійне проживання або перебуваючи в Україні на законних підставах отримали дозвіл на іміграцію і залишились в Україні на постійне проживання.

ненадається дозвіл на іміграцію таким категоріям осіб:

засудженим до позбавлення волі більше одного строка якщо судимість не була погашена;

вчинили злочин проти миру;

хворим на наркоманію , інфеекційні захворювання та інші хвороби перелік яких

громадянам які в заявах про надання дозволу на іміграцію надали свідомо неправдиву інформацію чи неправдиві документи

громадянам яким на підставі закону заборонено вїзд на територію України;

Більш детальні умови про порядок еміграції в ЗУ "Про іміграцію" 2001року

Іноземці які тимчасово перебувають на території України . Статус іноземних громадян та осіб без громадянства що тимчасово перебувають на території України залежить від мети та терміну їх перебування. Вїзд таких осіб на територію України здійснюється на підставі оформлених належним чином вїзних візових документів. Візи залежно від мети поїздки бувають:

дипломатичні

службові 

студентські

для науковців

для працівників ЗМІ

для представників релігійних місій

для вїзду з метою культурного і спортивного обміну

для вїзду з метою туризму 

Окремі з названих категорій віз(студентська , туристична) не дають або особі без громадянства права змінювати статус перебування  і звертатися на постійне місце проживання.

Залежно ід періоду дії візи бувають :

коротко терміномі до 6 місяців

довготермнові від 6 місяців до 5 років

Візи можуть оформлятися як разові, дво- та багаторазові. Також колективні.

У візовійй етикетці зазначається термін перебування .

Біженці . Правовий статус біженців на території України врегульовано ЗУ "Про біженців" від 23 червня 2001. Біженцем визнається особа яка не є громадянином України , і через цілком обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси , віросповідань , національності, політпереконань пербуває за межами країни своєї громадянської належності , не може користуватися захистом цієї країни чи не бажає користуватися цим захистом через такі побоювання.

Особа якій надано статус біженця відповідно до законодавства України не може бути вислана або примусово повернута до країни.  Якщо особи які мають намір набути статус біженця перетнули держкордон України то вони повинні протягом 5 робочих днів звернутися до міграційної служби із заявою про надання їм статусу біженця.

За ЗУ статус біженця втрачається якщо

 особа  добровільно знову скористалась захистом країни громадянської належності. 

добровільно набула громадянство яке не мала раніше

добровільно повернулася до країни яку вона залишила

отримала притулок в іншій країні

якщо займається діяльністю що становить загрозу нацбезпеці, здоровю громадян.

Особи яким надано політпритулок . На сьогоднішнй день спеціального закону в Україні по цьому питанні не прийнято. Право фіз особи на отримання притулку закріплено у ст.14 Загальної декларації прав людини(10.12.1948) Відповідно до якої кожна людина має право шукати притулок в інших країнах і користуватися цим притулком. Але це право не діє тоді у разі переслідування на вчиненні неполітичного злочину або діяння що суперечить цілям і принципам ООН. Зазвичай рішення про надання політпритулку приймається в індивідуальному порядку головою відповідної держави або уповноваженими органами. Політпритулок може отримати особа яка переслідується за свою громадянсько-політичну діяльність.

 

(3) Держава як субєкт мпп

Беручи участь у приватно-правових відносинах держава користується імунітетом, що випливає із її державного сувернітету. у МПП під імунітетом держави розуміють непідлеглість однієї держави  іншій. Складовимим елементами імунітету держави вистувають :

 - імунітет під дією законодавства іноз. держави

 - імунітет держ власності

 - імунітет від предявлення позову в іноземному суді

 - імунітет від попереднього забезпечення позову

 - імунітет від примусового виконання іноземного судового рішення 

Імунітет під дією держави передбачає неможл вреегул відносин за участю держави законодавством іншої держави і обумовлює незастосування колізійного методу регулювання щодо відносин за участю держави.

Імунітет держ власності означає недоторканість майна держави що знаходиться закордоном.

Імунітет від предявлення означає що судовий позов до держави не може бути заявлено інакше ніж в її нац суді.