Основи екологічного і земельного права

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА АГПФЕБ

 

 

 

 

"ЗАТВЕРДЖУЮ"

 

Завідуючий кафедри АГПФЕБ

 

А.М. Куліш

 

"_____"_________2011 р.

                                          

 

                                                  

                                                 ЛЕКЦІЯ № 11

 

Дисципліна: «Правознавство»

Тема: Основи екологічного   і земельного права.                                  

 

 

                                                                                                         

 

                                                                                                      

 

 

 

                                                                                                     Розробив

                                                                                    ст. викладач  кафедри права

                                                                                                         О.Я.  Кононенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         

 

 

                                                 Суми-2011

 

Лекція 11 Основи екологічного   і земельного права.                                  

 

1 Правова охорона навколишнього  природного середовища.

2 Земельне законодавство України.

3 Юридична відповідальність за  порушення екологічного права.

 

Основні терміни теми: екологічне право, екологія, навколишнє природне середовище, екологічні права, екологічні обов'язки, екологічна безпека, природокористування, Червона книга України, земельне право, земельні відносини, землі України, право власності на землю, земельна ділянка, право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки, право земельного сервітуту, охорона земель.

 

 Інформаційний блок

1 Правова охорона навколишнього природного середовища

Екологічне  право - це   комплексна галузь права, яка регулює суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини).  Екологічне право тісно пов’язане з поняттям “екологія ” – наукою, що розглядає проблеми взаємовідносин людини з навколишнім природним середовищем.

Навколишнє  природне середовище – це  сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Держава охороняє навколишнє природне середовище і регулює його використання на території України. Особливій її охороні підлягають природні ресурси, атмосферне повітря, генофонд рослинного і тваринного світу, території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші об'єкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

    Систему екологічного  права становлять  такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального використання певних видів  природних ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основним джерелом екологічного законодавства  є Конституція України, ст.16 якої передбачає, що до  обов’язків держави належать   забезпечення екологічної безпеки і підтримки екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу. Вона визначає, що Президент України  в разі необхідності приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою.

 Конституція закріплює право кожного громадянина на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище та відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди, а також  обов’язок  громадян берегти природу і охороняти її багатства.  Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.. Обо в’я зок  громадян берегти природу і охороняти її багатства. Крім Конституції України, до складу нормативно-правових актів, що регламентують правову охорону навколишнього природного середовища, входять Закони України: ”Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р., “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 р., “Про природно – заповідний фонд України ” від 16 червня 1992 р., “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 р., “Про Червону книгу України” від 7 лютого 2002 р. тощо.

Деякі відносини у сфері використання та охорони довкілля врегульовано земельним, водним, лісовим та ін. кодексами.  Одним з головних нормативно – правових  актів, що регулюють основи організації охорони довкілля є Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р., який складається з преамбули і 16 розділів (72 статей). Він визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища і  регулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Закон (ст. 3) проголошує основні принципи охорони навколишнього природного середовища, такі, як  пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;  гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;  запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Право власності на природні ресурси  складають норми права, які регулюють відносини володіння, користування, розпорядження природними ресурсами. Земля, її надра, атмосферне повітря, інші природні ресурси України є власністю народу України. У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у комунальну і приватну власність. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада

 України. 

  Важливе місце в правовій охороні  довкілля займає Червона книга України –офіційний державний документ в якому міститься  перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її територіального шельфу та виключної (морської)  економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан  цих видів тваринного і рослинного світу  та заходи щодо їх збереження і  відтворення. Закон про неї прийнято 7 лютого 2002 р. Кабінет Міністрів України не рідше одного разу на 10 років забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги. Її ведення здійснюється спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Залежно від стану та ступеня  загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються  на певні категорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чинне законодавство в системі прав і обов’язків громадян виділяє екологічні права і обов’язки. Екологічні права  громадян України - це система юридично закріплених за громадянами повноважень  в екологічній сфері. Їх забезпечують такі нормативні акти, як Закони України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. та “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р.; “Порядок обмеження, тимчасової заборони  чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, затверджений постановою Верховної Ради України 29 жовтня 1992 р.; “Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”, ратифікована Верховною Радою 6 липня 1999 р. тощо. Згідно  з законодавством громадяни України мають також і екологічні обов'язки. Це зобов’язання, визначені, екологічним законодавством.

 

Екологічні права громадян України

Екологічні обов'язки громадян України

а) безпечне для його життя та здоров'я  навколишнє природне середовище; б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції  об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань; в) участь в розробленні та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього  природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; д) об'єднання в громадські природоохоронні  формування; е) одержання у встановленому  порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення; є) участь в проведенні громадської  екологічної експертизи; ж) одержання екологічної освіти; з) подання до суду позовів до державних  органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. е) право на екологічну безпеку

а) берегти природу, охороняти, раціонально  використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням  вимог екологічної безпеки, інших  екологічних нормативів та лімітів  використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права  і законні інтереси інших суб'єктів; г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну  забрудненням та іншим негативним впливом  на навколишнє природне середовище

Екологічні  права громадян забезпечуються: а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій  здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;

в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства  про охорону навколишнього природного середовища;

д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про  охорону навколишнього природного середовища. Усі екологічні права громадян захищаються і відновлюються в судовому порядку.

Найголовнішим екологічним правом громадян є право на екологічну безпеку.

Екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.     

 

 

 

 

Природокористування - це процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів .

Вирізняються такі групи природокористування, як право загального і спеціального використання землі, вод, лісів, надр, тваринного світу та інших природних ресурсів.

 

 

 

 

 

 

Право загального природокористування  закріплене в Конституції України: “Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону” (ст. 13). Суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути всі громадяни для задоволення найрізноманітніших потреб та інтересів. Воно здійснюється громадянами безкоштовно, для цього не треба відповідного дозволу уповноважених органів та осіб.  Похідним від загального природокористування є спеціальне використання природних ресурсів. Це використання конкретних природних ресурсів здійснюється громадянами, підприємствами, установами та організаціями у випадках, коли відповідна, визначена в законодавстві частина природних ресурсів передається їм для використання. Надання природних ресурсів відбувається на основі спеціальних дозволів державних актів на право постійного користування, наприклад, землею, договорів оренди землі, лісорубних білетів та ордерів, ліцензій, мисливських карток тощо. Екологічне законодавство покладає на громадян і підприємства, установи й організації  як на суб'єктів спеціального використання природних ресурсів, спеціальні обов'язки. Наприклад, плата за спеціальне природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів. Суб'єкти спеціального природокористування зобов'язані вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища, що встановлюється за викиди в атмосферу забруднювальних речовин, скидання забруднювальних речовин в територіальні та морські води, а також під землю і т. ін.