Порівняйте дистриб’юторський і агентський договір в міжнародному торговому обороті

Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Марта 2013 в 18:55, контрольная работа

Описание работы

Договір за яким одна сторона (дистриб’ютор )
в рамках ведення підприємницької діяльності зобов’язується купувати товар у іншої сторони ( поставщика) і здійснювати його просування

Работа содержит 1 файл

Індивідуальне завдання1.doc

— 251.00 Кб (Скачать)

б) Рада Митного Співробітництва

в) Рада з Митної справи

 

2. І сесія Ради відбулася :

а) в Брюсселі 26 січня 1953 р.

б) в Парижі 27 січня 1954 р.

в) в Амстердамі 29 березня 1953 р.

 

3. Україна стала повноправним членом ВМО :

а) 20 червня 1993 р.

б) 19 червня 1992 р.

в) 20 вересня 1992 р.

 

4. Основними органами ВМО є :

а) Генеральний секретаріат; Фінансовий комітет; Політичний комітет; Комітет з номенклатури; Комітет щодо системи гармонізації; Комітет з цін; Комітет з оцінки товарів з митними цілями; Комітет з навчання і оцінки; Постійні технічні комітети.

б) Фінансовий комітет; Політичний комітет; Виконавча Рада; Комітет з номенклатури; Комітет щодо системи гармонізації; Комітет з цін; Комітет з оцінки товарів з митними цілями; Комітет з навчання і оцінки; Рада Міністрів

в) Фінансовий комітет; Політичний комітет; Виконавча Рада; Комітет з номенклатури;Комітет з кодування; Комітет з цін; Комітет з оцінки товарів з митними цілями; Комітет з навчання і оцінки;Конференція вищих посадових осіб;

 

5. Основна функція Генерального Секретаріату :

а) координація дій Ради митного співробітництва

б) вирішує питання, які стосуються безпосередньо митних процедур.

в) розробка загальних принципів класифікації товарів у національних митних тарифах, спрощення зіставлення мита, ведення переговорів щодо тарифів, забезпечення однозначності класифікації товарів у національних митних тарифах.

 

6. Вироблення Брюссельської номенклатури, а отже, і Гармонізованої системи опису і кодування товарів безпосередньо здійснювалося :

а) Комітетом щодо системи гармонізації і Комітетом з цін

б) Комітетом з оцінки товарів з митними цілями; Комітетом з навчання і оцінки

в) Комітетом з номенклатури і Комітетом з оцінки товарів з митними цілями ;Постійним технічним комітетом,

 

7. Узагальнення митного досвіду різних країн ,формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур була здійснена шляхом прийняття :

а) Конвенція Кіото,1973 р.

б) Сеульська декларація,1984 р.

в) Оттавська декларація,1987 р.

 

8. Оттавська декларація містить норми щодо :

а) класифікації товарів у статистиці,а також для визначення транспортних тарифів

б) завдань організації до 2000 р.

в) Узагальнення митного досвіду різних країн ,формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур

 

9. Конвенція з гармонізованої системи опису і кодування товарів  (1983р.) замінила :

а) Конвенцію Кіото

б) Брюссельську товарну номенклатуру

в) Митну конвенцію про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП

.

10. Україна приєдналася до Конвенції з гармонізованої системи опису і кодування товарів :

а) 1 січня 1990 р.

б) 29 липня 1990 р.

в) 1 лютого 1991 р.

 

11. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво було створено:

а) 1989 р. за ініціативи Австралії

б) 1990  р. за ініціативи Японії

в) 1988 р. за ініціативи США

 

12. В якому з варіантів перераховано держави,які увійшли до АТЕС при її створенні : 
а) Японія,США,Чилі

б) Бруней, Росія,Австралія

в) США, Канада,Республіка Корея

13. Який орган здійснює Координаційну роль в АТЕС:

а) Міністерські зустрічі

б) Зустрічі на вищому рівні

в) Економічний комітет

 

14. Декларацію про загальну економічну рішучість  лідерів АТЕС було прийнято з метою :

а) Зафіксувати встановлення вільного і відкритого торгово-інвестиційного режиму для розвинутих держав і держав,що розвиваються

б) Розробка ключових принципів організації її завдань,створення вільної і відкритої торгової системи в регіоні

в) Визначення тактики організації

 

15. Документом в якому були названі 15 сфер в яких державам АТЕС необхідно здійснити зміни для досягнення основних цілей була :

а) Сеульська декларація

б) Богорська  декларація

в) Осакська декларація

 

16. У Ванкувері в 1997 р. було прийнято :

а) Ванкуверську декларацію

б) Декларацію про загальну економічну рішучість

в) Програми прискореної добровільної лібералізації

 

17. Штаб-квартира Секретаріату організації знаходиться в :

а) Сінгапурі

б) Осаці

в) Пекіні

 

18. Ділова консультативна рада була створена :

а) у відповідності з рішенням зустрічі в Богорі

б) у відповідності з рішенням Осакського саміту

в) у відповідності з рішення зустрічі в м. Маніла 1996 р.

 

19. Зустріч 1998 р. в Куала-Лумпур було присвячено :

а) пошукам виходу з фінансово-економічної кризи,яка охопила країни Південно-Східної Азії

б) досягненню домовленості про практичну реалізацію заходів по лібералізації торгівлі

в) формування системи вільної торгівлі інвестиціями

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  «Ключі»

І.

1-а

2-б

3-а

4-б

5-в

6-а

7-в

8-в

9-в

10-а

11-г

12-д

 

ІІ.

1.б  6.а

2.в  7.в

3.а  8.а

4.в  9.б

5.а                                                                          10.а

ІІІ.

1-в        

2-а

3-б

4-а

5-а

6-в

7-а

8-б

9-б

10-а

11-а

12-в

13-б

14-а

15-в

16-в

17-а

18-б

19-а

 

 

 

 

 

4.Скласти  три практичних ситуації (задачі,вигадані  або реально існуючі ) щодо будь-якої з наданих тем з обґрунтованими відповідями ( рішеннями).

Тема : Франчайзинг в міжнародній торгівлі [

Задача [10,C.458]:

Розповсюдження  весільного вбрання Pranuptia  в ФРН  здійснювалось через мережу магазинів  франчейзера , а також через незалежні торгові організації,які діяли на основі франчайзингового договору. Франчайзі (Pronuptia de Paris Irmgard Shilligallis) отримав дозвіл на торгівлю в трьох регіонах : Гамбург, Олденбург і Ганновер.  Франчайзер надав франчайзі ексклюзивні права на використання торгової марки  Pronuptia de Paris у вказаних регіонах і зобов’язався не відкривати таких магазинів у вказаних регіонах. Франчайзер прийняв також на себе обов’язок допомагати у розробці підприємницької стратегії франчайзі і в підвищенні прибутковості магазину.

Франчайзі прийняв  на себе обов’язок нести всі ризики як незалежний торговий посередник, а  також продавати товари тільки через  мережу визначених у контракті магазинів, сплачувати роялті  у розмірі 10% від  річного об’єму продаж, здійснювати рекламу тільки у відповідності з методом, узгодженим з франчайзером і відповідати міжнародній репутації франшизи, не вступати прямо чи опосередковано в конкуренцію з франчайзером протягом року після закінчення терміну дії франчайзингового договору, отримувати попередню згоду франчайзера на передачу прав і обов’язків по договору іншим особам.

Питання :

1. Чи відповідає франчайзинговий договір ст.85 Римського договору

  1. По-перше,необхідно провести різницю між збутовим дистриб’юторським франчайзингом ( як у випадку Pranuptia de Paris) і виробничим та сервісним франчайзингом).Порівнявши можливо зробити наступний висновок ,що розглянутий франчайзинговий договір  не обмежує конкуренції,і ,відповідно,норми договору,які забезпечують існування франчайзингу, не суперечать праву Європейського Співтовариства. Так франчайзер може передавати ноу-хау і надавати сприяння франчайзі з застосування його методу,одночасно застосовуючи міри до того,щоб дане ноу-хау і допомога не стали відомі конурентам франчайзера. Територіальні застереження,які забороняють франчайзі (франчайзеру) протягом певного розумного періоду післяйого закінчення відкривати магазини з таким же чи аналогічним товаром в районі , де вони можуть вступити в конкуренцію з іншими членами франчайзингової мережі ,необхідні для розвитку франчайзинга в силу цього є допустимими. Зобов’язання франчайзі не продавати ліцензованмй об’єкт також допускається.

Допускається  включення в договір застережень,що стосуються збереження ідентичності і  репутації франчайзингової мережі. Дана вимога жозволяє також включити в договір положення про те, що франчайзі зобов’язаний продавати тільки товари, поставлені франчайзером чи отримані з одобрених ним джерел. При цьому кожному франчайзі має бути дозволено купувати товари в інших франчазі..

Норми договору направлені на розділ Загального ринку  між франчайзером і франчайзі  чи декількома франчайзі, можуть обмежити конкуренцію і порушити ст.85 Римського  договору.

 

Тема: Міжнародне перевезення товарів. Міжнародна експедиція

Задача[7,C.222]:

Між авіакомпанією Air France і компанією Quantom Corporation був  підписаний договір перевозки комп’ютерного  обладнання вартістю 1,5 млн. дол. США  з Сінгапура в Дублін (Ірландія). Відповідно до угоди маршрут слідування вантажу передбачав повітряне перевезення з Сінгапура до Парижу, а потім з Парижу до Дубліна автомобільне перевезення і паромом через Ірландське море,що було зафіксовано авто накладною

Під час перебування  вантажу у компанії Plane Trucking (автоперевезення) на території Великобританії вантаж був розкрадений робітниками автоперевізника.

Як компанія Plane Trucking так і авіа перевізник  визнали свою вину щодо втрати вантажу. При цьому компанія Plane Trucking під час подання позову проти неї знаходилась на стадії ліквідації ,а її страховики  намагаються обійти виплату страховки за втрату вантажу. В свою чергу авіакомпанія Air France посилаються на обмеження своєї відповідальності  в розмірі 17 СПЗ за 1 кг. вантажу у відповідності з авіа накладною. При цьому на відміну від ст. 25 Варшавської конвенції 1929 р. авіа накладна містить положення про позбавлення перевізника права посилатися на обмеження своєї відповідальності , у випадку якщо втрата вантажу відбулася через вину перевізника. Quantom Corporation наполягав на тому ,що відповідач авіакомпанія по відношенню до перевозки вантажу автомобільним трансфертом на участкі «Париж – Дублін» повинна дотримуватися правил ЦМР 1956 р.  так як Франція є учасником ЦМР. Ст .23 ЦМР 1956 р обмежує відповідальність перевізника сумою 33 СМЗ за 1 кг. втраченого чи пошкодженого вантажу . Однак відповідно до ст.29 ЦМР 1956 г. перевізник не має права посилатися на обмеження своєї відповідальності на основі ст. 23 ЦМР 1956 р. якщо збиток був викликаний його умисними діями чи виною перевізника.

1. Чи мало місце в даній ситуації самостійне перевезення вантажу автомобільним транспортом  на підставі ст.1 ЦМР 1956 р.?

Договір,який оформлюється авто накладною,фактично складається  з двох видів перевозки : на першому  етапі – повітряної, на другому  – автомобільної. При цьому ст..1  ЦМР 1956 р. допускає застосування цієї конвенції до договорів ,які передбачають використання двох різних видів транспорту. При змішаній перевозці ЦМР 1956 р. застосовує до участка перевозки автомобільним шляхом можливість виступати перевізником іншого виду транспорту,який прийняв вантаж до перевезення на І етапі. Тому в даному випадку перевозка на участку «Париж-Дублін» підпадає під класифікацію договору автомобільної перевозки.

2. Якою буде межа відповідальності до перевезення автомобільним транспортом.?

За ст. 1 1956 р. відповідно до перевезення автомобільним  транспортом  має застосовуватися  межа відповідальності встановлена  ст.23 ЦМР 1956 р. а не нормами авіа накладної.

 

Тема : Джерела та принципи міжнародного торговельного права

Задача [3,C.477]:

У відповідності  з законом № 949 від 25 липня 1952 р. Урядом Італії був створений спеціальний  фонд , засоби якого направлялись Міністерством  сільського і лісового господарства на надання спеціальних кредитів  inter alia на отримання італійської сільськогосподарської техніки,фонд формувався за рахунок бюджетних засобів . Кредити надавались на умовах 2 % річних на 5 річний термін і покривали 75 % вартості обладнання. При цьому основна сума кредиту поверталась для подальшого використання засобів у якості кредитів. У випадку якщо позичальник бажав купити сільськогосподарську техніку  іноземного походження, то умови кредитування були менш позитивними. Зокрема,кредит видавався на 10 % річних

В 1949 р. ще до вступу в силу цього закону імпортні квоти на різні види сільськогосподарської техніки регулюватись нормами ГАТТ. Зокрема,на колісні трактори з двигуном внутрішнього згорання з робочим об’ємом циліндрів до 7000 куб. см. було встановлено 40 % адвалерне мито. В ході переговорів, які відбулися і 1956 р. Італія знизила ставку мита на цей вид продукції до 32 %.

Великобританія  подала скаргу на дії Італія , які  на думку Великобританії являли собою  порушення національного режиму. Пункт 1 ст. ІІІ ГАТТ проголошує : «Сторони домовилися визнавати,що внутрішні податки тв. інші внутрішні збори,закони,правила і вимоги щодо внутрішніх продаж чи щодо продажу,покупки,перевозки,розподілу чи використання товарів,а також внутрішні правила регулювання,які потребують змішання,переробки і використання товарів певної якості чи не мають застосовуватися до імпортних чи вітчизняних товарів таки чином,щоб створювати захист внутрішнього виробництва» Покупці іноземної сільськогосподарської техніки фактично були поставленні в менш сприятливе положення по відношенню до покупців техніки іноземного походження. Така ситуація на думку Великобританії суперечила ст.. ІІІ ГАТТ.  У відповідь на це Італійська делегація відмітила, що сфера дій Генеральної Угоди обмежувалася засобами ,що регулювали торгівлю,а текст ст.. ІІІ : 4 відносився виключно до таких законів, регламентували і виключали,які стосувались безпосередньо умов торгівлі трансопртування  і.т.і. , і що положення даної статті не варто тлумачити розширено. Зокрема було відмічено,що зобов’язання сторін у відповідності з параграфом були обмежені кількісними і якісними вимогами до товарів у відповідності з якими вони можуть бути предметом купівлі і продажу на внутрішньому ринку.

Информация о работе Порівняйте дистриб’юторський і агентський договір в міжнародному торговому обороті