Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

План

Вступ

1. Поняття та форми захисту прав інтелектуальної власності
2. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності
3. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
4. Цивільно-правовий спосіб захисту прав
5. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Проблемам захисту прав інтелектуальної власності  сьогодні приділяють особливу увагу  як за кордоном, так і в нашій  країні: з’являється багато судових  спорів, публікацій, проводяться конференції  тощо. Український законодавець також не обминув це питання стороною, оскільки останнім часом у режимі захисту прав інтелектуальної власності в Україні відбулися суттєві зміни. Основні з них пов’язані з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22 травня 2003 р. № 850-IV (далі – Закон про зміни) та набранням чинності Цивільним кодексом України 16 січня 2003 р. № 435-IV (далі – ЦК України).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття та форми  захисту прав інтелектуальної власності

     Захист  прав інтелектуальної власності  – це ті заходи, що застосовуються у  випадках, коли права на той чи інший  об’єкт інтелектуальної власності  порушені чи оскаржені. Відповідно до норм чинного законодавства України  він передбачає діяльність уповноважених  державних органів із визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що стають на заваді реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права  у сфері інтелектуальної власності. Ця діяльність здійснюється у встановленому  законодавством порядку, тобто із застосуванням  належної форми, засобів і способів захисту. Загальні засади захисту права  інтелектуальної власності від  порушень встановлені ч.3 ст.418 ЦК, яка  зазначає, що таке право є непорушним. Воно належить його власнику як природне право, внаслідок чого ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної  власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

     Захист  права інтелектуальної власності  в Україні в останні роки набуває  усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають.

     На  сьогодні, Україна зайняла 9-е місце  в рейтингу країн, які виробляють контрафактну продукцію. Про це свідчить звіт асоціації Бізнес у боротьбі з підробками й піратством (BASCAP), що проводила дослідження на замовлення Міжнародної торгової палати (МТП). До складу асоціації входять такі відомі компанії як General Electric, Vivendi Universal, EMI Group і Microsoft. На думку експертів, наявність  в Україні механізму для захисту  прав на інтелектуальну власність і  його удосконалення за останні роки привело до різкого зменшення  кількості контрафактної продукції  в країні. Але все ж таки рівень «піратства» в України перевищує 95%. Наша країна на сьогодні є європейським лідером по виробництву й експорту неліцензійного програмного забезпечення.

     З цих міркувань внаслідок порушення  права інтелектуальної власності  та захисту від порушень присвячена низка норм Цивільного кодексу. Вони регулюють правові норми про  надання, використання та захист прав на об’єкти інтелектуальної власності  в Україні. Крім того, викладені окремі норми в Конституції України, кримінальному, адміністративному  та митному законодавстві, окремих  законах України та 10 спеціальних  законах у сфері інтелектуальної  власності.

      Існує дві форми захисту прав інтелектуальної  власності(рис. 7) :

• юрисдикційна ;
• неюрисдикційна.

        Неюрисдикційна форма передбачає  захист права інтелектуальної  власності своїми силами, без  звернення за допомогою до  державних або інших компетентних  органів, тобто самозахист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

      Юридичні  форми захисту застосовують два  порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Риє. 7 Форми І порядки захисту прав інтелектуальної власності

      Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах  державної митної служби України. 

     2. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності

     За  Кримінальним кодексом України (далі —  КК України), який набрав чинності з 1 вересня 2001 р., кримінально-правовий захист права  інтелектуальної власності здійснюється статтями 176—177 цього Кодексу. Стаття 176 КК України присвячена захисту  авторського права і суміжних прав. Вона має назву «Порушення авторського права і суміжних прав», до яких належать:

• незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних;
• незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;
• інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.
• Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. відтворення будь-якого твору науки, літератури і мистецтва є одним із способів використання такого твору. Автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Стаття 176 КК України встановлює відповідальність не лише за відтворення творів науки, літератури і мистецтва, а й за їх розповсюдження у будь-якій формі і будь-яким способом.

     Кримінальним  порушенням є незаконне відтворення, розповсюдження виконання фонограм і програм мовлення, а також  їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах та інших носіях інформації. Відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» від 23 березня 2000 р. відтворенням визнається виготовлення одного або більше примірників аудіовізуального твору чи фонограми у будь-якій матеріальній формі, у тому числі в звуко- або відеозапису, а також запис твору чи фонограми для тимчасового або постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній чи іншій формі, яку «читає машина».

     Розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів чи фонограм визнається випуск в обіг примірників аудіовізуальних творів чи фонограм і будь-які дії розповсюджувачів цих примірників, що спричиняють, незалежно  від способу, передачу права власності  або передачу права володіння, права  користування або права розпорядження  на ці примірники.

     Відтворювач — це юридична або фізична особа, яка замовила відтворення або  самостійно здійснила таке відтворення  на обладнанні, що є його власністю  або перебуває у його володінні  чи користуванні.

     Розповсюджувач  примірників аудіовізуальних творів чи фонограм — суб'єкт підприємницької  діяльності, який придбав у власність  або одержав у володіння (розпорядження) випущені в обіг примірники аудіовізуальних  творів чи фонограм з метою їх передачі у власність або у володіння, користування, розпорядження третім особам шляхом продажу через мережу оптової, роздрібної або дрібно роздрібної торгівлі або в інший спосіб.

     Кримінальним  правопорушенням є будь-яке інше використання чужих творів, комп'ютерних  програм і баз даних, об'єктів  суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право  або суміжні права. До інших форм і способів використання чужих творів слід віднести публічне виконання і  публічне сповіщення творів; публічний  показ; будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по кабелях уже переданих  в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування  та інші подібні зміни творів; розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим  способом або шляхом здавання у майновий найм чи у комерційний прокат та іншої передачі до першого продажу  примірників твору; здавання в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних  творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку  «читає машина»; імпорт примірників  творів. Наведений перелік не є  вичерпним.

     Відповідальність  за наведені кримінальні правопорушення настає за двох таких умов:

     1) об'єкт авторського права чи  суміжних прав, на який було  звернуто посягання, охороняється  законом;

     2) якщо злочинні дії завдали  матеріальної шкоди суб'єкту авторського  права чи суміжних прав у  великому або в особливо великому  розмірі. Стаття 176 КК України  чітко визначає, що слід розуміти  під цими поняттями. Матеріальна  шкода вважається завданою у  великому розмірі, якщо вартість  примірників незаконно відтворених  чи розповсюджених творів, матеріальних  носіїв комп'ютерних програм,  баз даних, виконань, фонограм, аудіо-  та відеокасет, дискет, інших носіїв  інформації або сума доходу, отриманого  внаслідок незаконного опублікування,  виконання, показу чи публічного  оприлюднення творів, комп'ютерних  програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, продажу  аудіо- та відеокасет, дискет, інших  носіїв інформації у сто і  більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян, є завданою  в особливо великому розмірі  — якщо їх вартість або сума  доходу у тисячу і більше  разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян.

     Якщо  злочинні дії завдали суб'єкту авторського  права чи суміжних прав матеріальної шкоди у великому розмірі, то ці дії  караються штрафом від ста  до чотирьохсот неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або  виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників  творів, матеріальних носіїв комп'ютерних  програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і  матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

     Ті  самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди  в особливо великому розмірі, — караються  штрафом від двохсот до восьмисот  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- та відеокасет, дискет, інших  носіїв інформації та обладнання і  матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

     Дії, передбачені вище, вчинені службовою  особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, — караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян або арештом  на строк від шести місяців  або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права  обіймати певні посади або займатися  певною діяльністю на строк до трьох  років.

     Суб'єктивна  сторона зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення авторського  права і суміжних прав для кваліфікації злочину значення не мають. Спонукати  до вчинення злочину можуть корисливість, кар'єризм або інша особиста зацікавленість.

     Суб'єктом  злочину може бути будь-яка фізична  особа — як посадова, так і  приватна, в тому числі і сам  автор, якщо він приховав співавторство  інших осіб у створенні твору  науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних  програм, баз даних, виконання, фонограми  чи програми мовлення.

     Стаття 177 КК України «Порушення прав на об'єкти промислової власності» має своїм  призначенням кримінально-правовий захист патентних прав. Використання об'єктів  промислової власності, що охороняються патентами або іншими охоронними документами (свідоцтвами), також може мати місце лише з дозволу патентовласника. Будь-яке використання об'єкта промислової  власності без дозволу патентовласника  вважається незаконним (крім випадків, передбачених законом). Незаконним використанням  об'єкта промислової власності вважається виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг продукту, виготовленого із застосуванням  запатентованого об'єкта промислової  власності без дозволу патентовласника. Але при цьому слід мати на увазі, що чинне законодавство України  про промислову власність передбачає випадки використання об'єктів цієї власності, які не визнаються порушеннями  патентних прав.