Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

     Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, географічного  зазначення походження товару, компонування інтегральної мікросхеми, сорту рослин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються  штрафом від ста до чотирьохсот  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції  та обладнання і матеріалів, призначених  для її виготовлення.

     Ті  самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди  в особливо великому розмірі, караються  штрафом від двохсот до восьмисот  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції  та обладнання і матеріалів, призначених  для її виготовлення.

     Суб'єктивна  сторона зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення прав промислової  власності для кваліфікації злочину  значення не мають. Спонукати до злочину  можуть корисливість, кар'єризм або  інша особиста зацікавленість.

     Суб'єктом  злочину може бути будь-яка фізична  особа — як посадова, так і  приватна, у тому числі і сам  творець об'єкта промислової власності, якщо він приховав співавторство  інших осіб у створенні даного об'єкта.

     Матеріальна шкода у великому чи в особливо великому розмірі визначається аналогічно порядку її визначення для суб'єктів  авторського права і суміжних прав.

   3. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

     Адміністративний  спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо.

     У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством порядку подають у відповідний орган державного управління.

     Здійснення  дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:

• неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торговельних марок;
• введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;
• відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;
• неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

     Тобто Антимонопольним комітетом України  розглядаються скарги щодо дій після вводу об'єктів права інтелектуальної власності до господарського обороту.

     Типовими  видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.

     Так, незаконне використання об'єкта права  інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.

   4. Цивільно-правовий спосіб захисту прав

     Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.

     У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

     За  загальним правилом цивільного судочинства  конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування  відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної  власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням  чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням  розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 

     Власник прав на ОІВ має право вимагати від порушника:

• визнання прав власника;
• відновлення положення, що існувало до порушення права;
• припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;
• відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду.

       Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

     Якщо  одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

     Суд, господарський суд має право  прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.

     Застосування  цивільно-правових санкцій за порушення прав на 01В можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

     У Великобританії, Німеччині та інших  країнах існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розглядають суперечки.

     В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення  судових колегій з інтелектуальної  власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуальної власності. 

      5. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

     Угода   TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ е обов'язкове  виконання угоди   TRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОІВ.

     Відповідно  до вимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення.

     Стаття 41 Угоди TRIPS зазначає, що законодавство  кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.

     Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.

     Подальше  удосконалення національного законодавства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

     Підсумовуючи  все сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й організаційна  системи державних органів, які  прямо або опосередковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуальної власності.

Висновок

     Незадовільна  ситуація із захистом інтелектуальної  власності в Україні вже тривалий час викликає серйозне занепокоєння торговельних партнерів України, що стало головною перешкодою на шляху  України до СОТ.

     Також можна зробити висновок, що хоча система захисту права інтелектуальної власності в Україні й відповідає міжнародним стандартам, сама система є вкрай недосконалою. Потрібно розробляти нові принципи захисту прав власників інтелектуальної власності. Потрібна більш жорстка система захисту прав інтелектуальної власності, застосування якої має назавжди відбити у порушника бажання використати неправомірно твір чи об'єкт промислової власності.

     Недоліками  існуючої системи захисту права  інтелектуальної власної є також  відсутність спеціалізованих судів  і суддів, що зумовлює досить тривалі  строки розгляду навіть не дуже складних справ з приводу порушення  права інтелектуальної власності. Ще однією причиною недостатньої ефективності захисту права інтелектуальної  власності є численні можливості уникнути відповідальності порушника  за невиконання уже прийнятого судом  рішення у справі на користь позивача, що дає йому можливість зволікати  з виконанням довгі роки.

Список  використаної літератури

1. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності, – Навч. посібник. Київ: Либідь, 2003.
2. Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база. (2-е видання) Роїна О.М., - К.: КНТ, 2005
3. Право інтелектуальної власності, - академічний курс, під редакцією О.А. Светоцького, - 2-е видання, видавництво «ІнЮре», Київ, 2004.
4. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності, - Навч. посібник. Київ: ІІВП, 2005.
5. Цивільний Кодекс України. Книга четверта право інтелектуальної власності ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003.)