Фінансування інвестиційних проектів на Україні

      Як  видно з даних таблиці, основним джерелом фінансування інвестицій є  власні кошти підприємств та організацій, їхня частка у загальному обсязі інвестицій на протязі 2005-2007 рр. становить  від 56,5% до 57,8%.  Вага банківського кредитування має тенденцію до збільшення і у 2007 р. вона досягла 16,6%., що говорить про зростаючий вплив кредитування банківської системи на економічний розвиток країни. Кошти державного й місцевих бюджетів становлять незначну  питому вагу: відповідно 5,6% та 3,9%. Іноземні інвестиції, як важлива складова структури інвестиційного ресурсу в Україні у 2007р. складають 6600 млн. грн. в основний капітал, що на 2017 млн. грн. , тобто на 44% більше, ніж у 2006 р. [9]

     Так для можливості залучити більше приватних коштів в економіку країни уряд передбачив у нових законопроектах: створення належних правових умов для залучення інвестицій на умовах державно-приватного партнерства; внесення змін до загального законодавства про концесії, а також до законодавства щодо концесій на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг, у частині вдосконалення розподілу ризиків та зобов’язань, процедур відбору проектів та концесіонера; врегулювання питання викупу (відчуження) земельних ділянок для суспільних потреб; удосконалення процедур державних закупівель.

     Одним із головних джерел інвестування уряд вбачає реалізацію проектів зі Світовим банком, Європейським банком реконструкції  та розвитку, Європейським інвестиційним  банком. Зокрема, відповідно до Стратегії  партнерства Світового банку з Україною на 2008-2011 рр. і Програми співробітництва з ЄБРР на 2007-2009 рр. передбачається активізувати проекти щодо розвитку енергетичної і транспортної систем країни, об’єктів житлово-комунального господарства.

     Суттєвим  джерелом інвестицій у 2009 р. мають бути кошти Стабілізаційного фонду, створення якого передбачено Законом «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які буде спрямовано на такі цілі: здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів та підтримка окремих проектів в агропромисловому комплексі; фінансування інвестиційних проектів (на підприємствах авіабудування, машинобудування, оборонно-промислового комплексу, придбання літаків на умовах фінансового лізингу); фінансування проектів, пов’язаних із консервацією виробничих потужностей промислових підприємств, реструктуризацією та ліквідацією об’єктів підприємств гірничої хімії та підприємств з підземного видобутку залізної руди, утилізацією боєприпасів і твердого ракетного палива; фінансування інвестиційних проектів з будівництва та технічного переоснащення вугледобувних й торфодобувних підприємств, проектів, пов’язаних з підвищенням техніки безпеки шахт, а також з ліквідації шахт. А також на: реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві; збільшення статутних капіталів ВАТ «Державний ощадний банк» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», у тому числі для іпотечного кредитування житла; реалізацію інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів; реалізацію інвестиційних проектів в енергетичній галузі, у тому числі створення ядерно-паливного циклу в Україні; виконання Держ.цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 тощо. [8]

     Тому  необхідно сформувати наступні підходи у фінансуванні інвестиційних проектів:

     - залучення коштів фінансово-промислових  груп, котрі зосереджують значний потенціал за рахунок поєднання можливостей (фінансових, виробничих, інформаційних, організаційно-управлінських) фінансово-кредитних установ та підприємств. [7, с.105];

     - залучення коштів акумульованих  страховими компаніями, котрі здатні  використовуватися у різноманітних напрямах фінансування й зокрема бути залученими до реалізації інвестиційних проектів.

     - застосування інвестиційного лізингу  та реслінгу – пріоритетні способи фінансування інвестиційних проектів та залучення інвестиційних ресурсів;

     - розширення співпраці із міжнародними фінансово-кредитними організаціями та ін.

     Отже, одним із можливих шляхів подолання  фінансово-економічної кризи є  активізація інвестиційного ринку  та  реалізація інвестиційних проектів. В сучасних умовах обмеженого фінансування інвестиційних проектів необхідно формувати та застосовувати нові концептуальні підходи щодо пошуку інвестиційних ресурсів.

     Висновок

     Таким чином, аналізуючи вище наведене слід звернути увагу на наступні аспекти  формування структури джерел фінансування інвестиційних проектів: пріоритетна роль у фінансуванні інвестиційних проектів належить власним коштам підприємств, щоправда для активізації інвестиційного ринку України дане джерело фінансування є недостатнім; не в повній мірі залучаються кошти  потенційних іноземних інвесторів, страхових компаній та венчурних фондів; внаслідок нестабільної фінансової ситуації у банківських установах та монетарної політики НБУ банківське кредитування є фактично обмеженим.

     Значно  зменшились і можливості використання залученого капіталу, адже однією із основних форм залучених коштів є використання банківського кредитування, що відповідним чином є обмежено грошово-кредитною політикою НБУ.

     Саме  тому, необхідно значно більшу увагу  приділяти державному стимулюванню та підтримці суб’єктів підприємницької діяльності, проводити більш виважену та послідовну грошову-кредитну політику НБУ, сприяти  залученню іноземних інвестицій, що є одним із пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної економіки загалом та активізації інвестиційного ринку зокрема.