Інноваційний проект як різновид інвестиційного проекту

Інноваційний проект, розглянутий  як процес, що відбувається в часі, охоплює  наступні етапи.

• Формування інноваційної ідеї (задуму). Це процес зародження інноваційної ідеї і формулювання генеральної (кінцевої) мети проекту. На цьому етапі визначаються кінцеві цілі (кількісна оцінка за обсягами, термінами, розмірами прибутку) проекту і виявляються шляхи їхнього досягнення, визначаються суб'єкти й об’єкти інвестицій, їхньої форми і джерела.

• Розробка проекту. Це процес пошуку рішень з досягнення кінцевої мети проекту і формування взаємопов’язаного за часом, ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів реалізації мети проекту. На цьому етапі:

• здійснюється порівняльний аналіз різних варіантів досягнення цілей проекту і вибір найбільш життєздатного (ефективного) для реалізації;

• розробляється план реалізації інноваційного проект;

• зважуються питання спеціальної  організації для роботи над проектом (команди проекту);

• виробляється конкурсний добір потенційних виконавців проекту  й оформляється контрактна документація.

• Реалізація проекту. Це процес виконання робіт з реалізації поставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контроль виконання календарних планів і витрати ресурсів, коректування виниклих відхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.

• Завершення проекту. Це процес здачі результатів проекту замовнику і закриття контрактів (договорів). Цим завершується життєвий цикл інноваційного проекту.

Розглядаючи інноваційний проект за елементами організації, можна виділити в ньому дві частини: органи управління формуванням і реалізацією проекту  й учасники інноваційного проекту.

 Управління інноваційними проектами можна розглядати з трьох позицій:

• як систему функцій;

• як процес прийняття управлінських  рішень;

• як організаційну систему.

З позицій функціонального  підходу до управління інноваційними  проектами процес управління полягає  в реалізації функцій. Кожна управлінська функція також являє собою  процес, тому що також складається  із серії взаємозалежних дій. Процес управління реалізується за допомогою всіх десяти функцій менеджменту.

Як процес прийняття управлінських  рішень управління інноваційними проектами  являє собою виконання визначеної послідовності взаємозалежних етапів. При всій розмаїтості підходів до структуризації зазначеного процесу бачиться доцільним виділити наступні основні етапи процесу прийняття рішень:

• визначення цілей;

• формулювання обмежень і  критеріїв ухвалення рішення;

• розробка альтернатив (пошук  рішень);

• оцінка і вибір альтернативи

• реалізація рішення.

Істотною особливістю  процесу ухвалення рішення є  виконання на кожнім етапі цього  процесу інших етапів у різних сполученнях. Це пов'язане з тим. що кожен етап цього процесу ухвалення рішення, в свою чергу, являє собою процес (мікропроцес) прийняття рішень, що вимагає визначення мети, пошуку рішень і т.д. і застосування відповідних методів обґрунтування і вибору рішень (принцип колеса в колесі). Як організаційна система, управління інноваційними проектами характеризується організаційною структурою, що включає склад і взаємозв'язок органів управління, регламентацію їхніх функцій, обов'язків, прав і відповідальності технологію управління і побудованої таким чином, що всі органи управління забезпечують досягнення кінцевої мети проекту.

З огляду на три розглянутих  аспекти поняття управління, можна дати наступне його визначення. Управління інноваційним проектом — це процес прийняття і реалізації управлінських рішень. пов’язаних з визначенням цілей, організаційної структури, плануванням заходів і контролем над ходом їхнього виконання, спрямованих на реалізацію інноваційної ідеї.

Управління інноваційними  проектами повинно ґрунтуватися на сукупності науково обґрунтованих і перевірених практикою принципів. ⁴

До числа основних принципів  відносяться:

• Принцип селективного управління. Суть принципу полягає  в підтримці проектів за пріоритетними напрямками розвитку науки і техніки й адресній підтримці інноваторів — авторів комплексних проектів.

• Принцип цільової орієнтації проектів на забезпечення кінцевих цілей. Цей принцип допускає встановлення взаємозв’язків між потребами в створенні інновацій і можливостями їхнього здійснення. При цьому кінцеві цілі конкретних проектів орієнтуються на потребі, а проміжні — на кінцеві цілі цих проектів.

• Принцип повноти циклу  управління проектами. Цей принцип допускає замкнуту упорядкованість складових частин проектів як систем. Повний цикл процесу управління допускає всю сукупність рішень: від виявлення потреб до управління передачею отриманих результатів.

• Принцип етапності інноваційних процесів і процесів управління проектами. Даний принцип допускає опис повного  циклу кожного етапу формування і реалізації проекту. Принцип етапності відображає властивість послідовного нагромадження інформації при виконанні етапів і стрибкоподібний, якісний перехід у новий стан при задоволенні зовнішніх вимог до завершення даного стану.

• Принцип ієрархічності  організації інноваційних процесів і процесів управління ними допускає їхнє подання з різним ступенем діяльності, що відповідає визначеному рівню ієрархії. Усі рівні діяльності погодяться один з одним так. що нижчестоящий рівень підкоряється вищестоящому, а стани (прийняті рішення, мета, проміжні і кінцеві результати) процесу на вищестоящому рівні обов'язкові при визначенні станів на нижчестоящому.

• Принцип багатоваріантності при виробленні управлінських рішень. Інноваційні процеси протікають під сильним впливом не визначених факторів, які необхідно враховувати в процесі управління. Для зниження ступеня невизначеності необхідний перехід до різноманітної підготовки альтернативних рішень про вибір складу кінцевих цілей проектів, альтернативних способів їхнього досягнення варіантів комплексного забезпечення робіт, включаючи різний склад виконавців, вартість і тривалість виконання робіт, матеріально-технічні ресурси й умови стимулювання виконавців.

• Принцип системності, що полягає в розробці сукупності заходів, необхідних для реалізації проекту (організаційно-економічних, законодавчих, адміністративних, технологічних і т.д.). у взаємозв’язку з концепцією розвитку країни в цілому.

• Принцип комплексності. Тут мається на увазі, що розробка окремих пов'язаних між собою елементів проектної структури, що забезпечують досягнення підцілей, повинна здійснюватися відповідно до генеральної (загальної) мети того чи іншого проекту.

• Принцип забезпеченості (збалансованості), який полягає в  тім, що всі заходи, передбачені в  проекті, повинні бути забезпечені різними видами необхідних для його реалізації ресурсів: фінансових, інформаційних, матеріальних, трудових.

Узагальнено цикл управління можна представити двома стадіями:

• розробка інноваційного  проекту;

• управління реалізацією  інноваційного проекту.

На першій стадії визначається мета проекту й очікувані кінцеві результати, дасться оцінка конкурентоспроможності і перспективності результатів проекту, можливого ефекту, формується склад завдань і комплекс заходів проекту, здійснюється планування проекту й оформлення його. Найважливішою на цій стадії є оцінка реалізованості проекту.

На другій стадії вибираються  організаційні форми управління, зважуються завдання виміру, прогнозування  й оцінки оперативної ситуації, що склалася, після досягнення результатів, витрат часу, ресурсів і фінансів, аналізу  й усуненню причин відхилення від розробленого плану, корекція плану. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15
2. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»  від 08.09.2011 № 3715-VI http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3715-17
3. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. О. Василенко. - К. :Центр навч. л-ри, 2005. – 504 с.
4. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003.
5. Дудар Т. Г., Мельниченко В. В. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. – Тернопіль : Економічна думка, 2008. – 250 с.

¹ Василенко В.О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. О. Василенко. - К. :Центр навч. л-ри, 2005. – 504 с.

² Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15

³ Дудар Т. Г., Мельниченко В. В. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. – Тернопіль : Економічна думка, 2008. – 250 с.

⁴ Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15