Інноваційний проект як різновид інвестиційного проекту

 

Інститут післядипломної освіти

Київського національного  університету ім. Т. Шевченка

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни: «Інвестування»

на тему:

«Інноваційний проект як різновид інвестиційного проекту»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка групи 254/70

Перевірила:

Доц. Овчаренко  Т.С.

 

 

Київ

2013

До переходу до ринкових відносин (як і в даний час) у  вітчизняній практиці знайшли широке застосування програмно-цільові методи управління в галузі науки і техніки. Ці методи передбачають формування й організацію виконання цільових комплексних програм (ЦКП), що являють собою комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення конкретних соціально-економічних цілей. Програми науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт розроблялися в державних і галузевих НДІ. а також на регіональних рівнях.

В економіку сучасної України  інтенсивно входить відносно нова для  неї концепція управління проектами (Project Management). Основу цієї концепції складає погляд на проект як на цілеспрямовану зміну вихідного стану кожної (не обов'язково соціотехнічної) системи, пов'язану з витратою часу і засобів. А процес цих змін, здійснюваних за заздалегідь розробленими правилами у рамках бюджету і тимчасових обмежень. — це управління проектами. До даного часу управління проектами стало визнаною у всіх розвинутих країнах методологією інвестиційної діяльності, частиною якої є і нововведення.

Іноземний досвід використання програмно-цільового підходу в управлінні програмами і проектами різного рівня більш різноманітний. У рамках програмно-цільової організації управління постійно виникають нові методи, організаційно-економічні форми і їхні різновиди, що в найбільшій мірі відповідають успішному вирішенню тих чи інших завдань соціально-економічного і техніко-економічного розвитку.

Найбільшою міжнародною  організацією в галузі управління проектами є Інтернет (INTERNET) — Міжнародна асоціація управління проектами, що поєднує більше двадцяти національних суспільств Європи й інших країн

Інноваційні проекти і  програми їхньої реалізації становлять істотну частину господарського механізму, що формується, управління науково-технічним розвитком країни, регіонів і окремих підприємств.

Поняття інноваційний проект може розглядатися як:

• форма цільового управління інноваційною діяльністю;

• комплект документів.

Як форма цільового  управління інноваційною діяльністю інноваційний проект являє собою складну систему  взаємообумовлених і взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцями  заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки. Як процес здійснення інновацій — це сукупність виконуваних у визначеній послідовності наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і комерційних заходів, що приводять до інновацій. У той же час інноваційний проект — це комплект технічної, організаційно-планової і розрахунково-фінансової документації, необхідної для реалізації цілей проекту (на Заході для позначення цього аспекту проекту використовується термін Design). Найбільш повно і комплексно суть інноваційного проекту виявляється в його першому аспекті. З огляду на всі три аспекти поняття інноваційний проект можна дати наступне його визначення.

Інноваційний проект —  це система взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних й інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплектом проектної документації і забезпечуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показниках і приводить до інновації.¹ До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

• однозначно сформульовані  цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту;

• комплекс проектних заходів  щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей;

• організація виконання  проектних заходів, тобто ув'язування їх з ресурсами і виконавцями  для досягнення цілей проекту в обмежений період часу й у рамках заданої вартості і якості;

• основні показники проекту (від цільових — з проекту в  цілому, до часткових — з окремих завдань, тем. етапів, заходів, виконавців), у тому числі показники, що характеризують його ефективність.

В Законі України «Про інноваційну  діяльність» визначено, що інноваційний проект - комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції. ²

Інноваційні проекти можуть формуватися як у складі науково-технічних  програм, реалізуючи завдання окремих напрямків (завдань, розділів) програми, так і самостійно, вирішуючи конкретну проблему на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.

Формування інноваційних проектів для вирішення найважливіших науково-технічних проблем (завдань) забезпечує:

• комплексний, системний  підхід до вирішення конкретного завдання (мети науково-технічного розвитку);

• кількісну конкретизацію  цілей науково-технічного розвитку і строге відображення кінцевих цілей  і результатів проекту в управлінні інноваціями;

• безупинне наскрізне  управління процесами створення, освоєння, виробництва і споживання інновацій;

• обґрунтований вибір  шляхів найбільш ефективної реалізації цілей проекту:

• збалансованість ресурсів, необхідних для реалізації інноваційного проекту;

• міжвідомчу координацію  й ефективне управління складним комплексом робіт із проекту.

Реалізація задуму інноваційного проекту забезпечується учасниками проекту. У залежності від виду проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень) організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті й міра відповідальності за його долю. Разом з тим усі ці організації в залежності від виконуваних ними функцій прийнято поєднувати в конкретні групи (категорії) учасників проекту (рис. 3.5).

Рис. 3.5.

Основні учасники проекту

Замовник — майбутній  власник і користувач результатів  проекту. В ролі замовника може виступати  як фізична особа, так і юридична.

Інвестор — фізичні  чи юридичні особи, що вкладають засоби в проект. Інвестор може бути і замовником. Якщо це не та сама особа, то інвестор укладає  договір із замовником, контролює  виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту. Інвесторами в Україні можуть бути: 

• органи, уповноважені управляти  державним і муніципальним майном;

• організації і підприємства, підприємницькі об'єднання, громадські організації й інші юридичні особи  усіх форм власності;

• міжнародні організації, іноземні юридичні особи;

• фізичні особи —  громадяни України, іноземні громадяни.

Одним з основних інвесторів, що забезпечує фінансування проекту, є  банк.

Проектувальник — спеціалізовані проектні організації, що розробляють проектно-кошторисну документацію. Відповідальною за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названа генеральним проектувальником. За рубежем її найчастіше представляють архітектор чи інженер.

Архітектор — це особа  чи організація, що мають право професійно, на основі відповідним чином оформленої ліцензії виконувати роботу зі створення проектно-кошторисної документації.

Інженер — це особа чи організація, що має ліцензію на заняття  інжинірингом, тобто комплексом послуг, пов'язаних із процесом виробництва і реалізації продукції проекту.

Постачальник — організації, що забезпечують матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання). Виконавець (організація-виконавець, підрядчик, субпідрядник) — юридичні особи, що несуть відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Науково-технічні ради (НТР) — провідні спеціалісти з тематичних напрямків проекту, що несуть відповідальність за вибір науково-технічних рішень, рівень їхньої реалізації, повноту і комплексність заходів, необхідних для досягнення проектних цілей. НТР організує конкурсний добір виконавців і експертизу отриманих результатів.

Керівник проекту (у прийнятій  на Заході термінології, проект-менеджер) — юридична особа, якій замовник делегує  повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контроль і  координація робіт учасників  проекту. Конкретний склад повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником. Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності й інших характеристик проекту.

Для виконання частини  своїх функцій розроблювач може залучати спеціалізовані організації, а також підтримуючі структури проекту — це організації різних форм власності, що сприяють основним учасникам проекту у виконанні завдань проекту й утворюють разом з ними інфраструктуру інноваційного підприємництва. До підтримуючих структур відносяться:

• інноваційні центри;

• фонди підтримки програм, проектів:

• консалтингові фірми;

• органи незалежної експертизи;

• патентно-ліцензійні фірми;

• аудиторські фірми;

• виставочні центри і т.п.

Різноманіття можливих цілей  і завдань науково-технічного розвитку визначає і розмаїтість видів інноваційних проектів. Загальноприйнятої класифікації їх не існує. Доцільно класифікувати інноваційні проекти за такими ознаками, як період реалізації проекту, характер цілей проекту, вид потреби, що задовольняється, тип інновацій і рівень прийнятих рішень.

У залежності від часу, затрачуваного  на реалізацію проекту і досягнення його цілей, інноваційні проекти можуть бути розділені на:

• довгострокові (більше 5 років),

• середньострокові (від 3 до 5 років),

• короткострокові (менше 3-х  років).

З погляду характеру цілей  проект може бути кінцевим, тобто відбивати  мету вирішення інноваційної проблеми (завдання) в цілому чи проміжним, пов'язаним з досягненням проміжних результатів  вирішення складних проблем. За видом  потреб, що задовольняються, проект може бути орієнтований на існуючі потреби  чи на створення нових. Класифікація інноваційних проектів за типом інновацій  допускає розподіл їх на:

• введення нового (радикального) чи удосконаленого (інкрементального) продукту; (інкрементальні — інновації, що здійснюються послідовно і поступово на основі повсякденної роботи з поліпшення організації виробничих процесів; вони майже непомітні, однак) забезпечують постійний приріст продуктивності виробництва; ³

• введення нового чи удосконаленого методу виробництва;

• створення нового ринку;

• освоєння нового джерела  постачання сировини чи напівфабрикатів;

• реорганізація структури  управління.

Приналежність інноваційного  проекту до того чи іншого виду визначає його специфічний зміст і використання особливих методів формування й  управління проектом. Разом з тим  єдність проектних принципів  дозволяє використовувати загальні методичні положення для управління інноваційними проектами.

Можна виділити три аспекти  розгляду змісту інноваційного проекту:

• за стадіями інноваційної діяльності;

• за процесом формування і  реалізації;

• за елементами організації.

Інноваційний проект охоплює  всі стадії інноваційної діяльності, пов’язаної з трансформацією науково-технічних  ідей у новий чи удосконалений  продукт, впроваджений на ринку, у новий  чи удосконалений технологічний  процес, використаний у практичній діяльності або в новий підхід до соціальних послуг. З погляду  стадій здійснення інноваційної діяльності проект містить у собі НДР. проектно-конструкторські і дослідно-експериментальні роботи, освоєння виробництва, організацію виробництва і його пуск, маркетинг нових продуктів, а також фінансові заходи.

В основі розгляду змісту інноваційного проекту за процесом його формування і реалізації, тобто технологічно, лежить концепція життєвого циклу інноваційного проекту, яка виходить з того, що інноваційний проект є процес, який відбувається протягом кінцевого проміжку часу. У такому процесі можна виділити ряд послідовних за часом етапів (фаз), що розрізняються за видами діяльності, які забезпечують його здійснення.