Інвестиційна діяльність в Україні

        Нинішня макроекономічна ситуація  в Україні свідчить, що назріла  потреба у системних зрушеннях.  Окремі часткові зміни або  зовсім нічого не дають, або  навіть призводять до негативних наслідків. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної діяльності та поліпшення на цій основі соціальних умов можна досягти лише шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які вивільняють підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й дадуть економіці стимули для ефективного розвитку.[7, с.45]

           Загалом низький рівень інвестиційної  активності України особливо  загострився в умовах світової  фінансової кризи і був зумовлений  насамперед такими аспектами, як високий рівень зовнішнього боргу, загострення фінансової та іпотечної криз, дисбаланс і нестабільність інвестиційної активності та економічної свободи, відтік капіталу, високий рівень доларизації економіки ( близько 30 %), неефективна структура золотовалютних резервів країни, спекуляція на фінансовому ринку України зі сторони іноземних банків та інших фінансово-кредитних установ, недостатня ефективність змін на ринку фінансових послуг України у контексті вступу до Світової організації торгівлі, невиконання Україною зобов’язань перед міжнародними організаціями у сфері легалізації тіньових капіталів та повернення вкладених інвестицій. [9, с. 56]

 

3.2. Визначення  пріоритетних напрямів залучення  інвестицій та оптимізація структури  їх розвитку.

        Враховуючи стан економічного  потенціалу й обмежені внутрішні  інвестиційні можливості впродовж  всього періоду трансформації  економіки, українська держава  намагається створити сприятливі  умови для розвитку інвестиційної  сфери.

          Без інвестицій неможливе створення капіталу, забезпечення конкурентоздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення. Світовий досвід показує, що залучення іноземного капіталу у вигляді прямих інвестицій має низку суттєвих переваг для країни, що приймає, порівняно з іншими формами економічного співробітництва. Прямі іноземні інвестиції - це дещо більше ніж просто фінансування капіталовкладень у економіку, хоча самі по собі вони є конче необхідними для України. Прямі іноземні інвестиції є також способом підвищення продуктивності й технологічного рівня вітчизняних підприємств [17, с.267].

           Розміщуючи свій капітал в  Україні, іноземна компанія приносить  із собою нові технології, нові  засоби організації виробництва і відкриває прямий вихід на світовий ринок завдяки можливості користуватися відпрацьованою світовою мережею продавців, клієнтів і центрів обслуговування через свої дочірні компанії.   Найбільш привабливими для інвесторів залишаються традиційні галузі економіки. Насамперед, це - металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Водночас дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, виробництво біопалива, логістика й ін. Проте, незважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування країна.[11, с. 13-15]

  Проте в  Україні наявні об'єктивні й  суб'єктивні чинники, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

  - залучення  іноземних інвестицій відбувається  в умовах економічної кризи.  Дехто з інвесторів призупинив  діяльність на території України,  висловлюючи свою невпевненість  у подальшій співпраці, подаючи запити щодо економічної політики уряду;

   - нестабільне  законодавство, відсутність надійних  гарантій захисту від його  змін для іноземних інвесторів;

   - повільні  темпи приватизації. Іноземні інвестори,  банки та фінансові організації  під час вкладання коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

   - невирішеність  питання щодо надання у приватну  власність земельних ділянок  під об'єкти, що приватизуються;

   - темпи  інфляції залишаються на значно  вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

   - низька  купівельна спроможність значної  частини населення зменшує можливість  реалізації на внутрішньому ринку  продукції;

   - невисокий  рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий  оперативний зв'язок України з іншими країнами [2, с. 158].

   Тому  головне в проблемі інвестицій - їх ефективність, створення умов  для вкладення в найбільш ефективні,  конкурентоспроможні виробництва,  що дають швидку віддачу, дозволяють  максимально збільшити доходи  підприємств, населення та бюджету, обмежити капіталовкладення та інші затрати, що призводять до розбазарювання ресурсів та посилення інфляції. Тобто необхідно вжити усіх заходів для поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Так, із метою збільшення надходжень обсягів іноземних інвестицій запроваджено відповідні механізми: угоди про розподіл продукції, концесії, лізингові операції, створення спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.[13, с. 78-79]

          Ефективність державних інвестицій  є чималою. Проте, необхідно застосовувати «правильну» політику задля забезпечення її.

          Ще одним стратегічним напрямком  інвестиційної діяльності слід  вважати реформування податкової  системи — з тим, щоб вона  забезпечувала достатній обсяг  надходжень до бюджетів усіх рівнів. Реформа цієї системи має бути спрямована на зниження податкового навантаження за рахунок скорочення переліку податків і зборів; розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю; впровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктом-платником податків; введення оподаткування нерухомості[16, с. 56-57]

          Одним з найвагоміших напрямків  активізації інвестування є розвиток  спеціальних (вільних) економічних зон, територій, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності. Подолати депресивний стан окремих територій можливо лише за державної підтримки, яку доцільно надавати у вигляді комплексу заходів щодо сприяння створенню екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, а також щодо розвитку малого бізнесу, підвищення зайнятості населення за рахунок цільового фінансування виконання програм перекваліфікації та професійної освіти населення [16, с. 59].

        Вирішальним фактором у визначенні стратегії інвестиційної діяльності є провідна роль держави, спрямована, насамперед, на усунення структурних деформацій в економіці. З цією метою протягом прогнозного періоду відбуватимуться зміни у структурі капітальних вкладень шляхом забезпечення державної підтримки виробництва високотехнологічної продукції та розвитку малого і середнього бізнесу за рахунок відшкодування з державного бюджету частини ставок за банківськими кредитами; розширення прав суб'єктів господарської діяльності щодо формування та використання власних амортизаційних коштів; направлення державних інвестицій на поповнення (відновлення) основних фондів пріоритетних галузей економіки, а також впровадження ресурсо- і енергозберігаючих техніки та технологій; інноваційного інвестування підприємств за рахунок коштів, одержуваних від приватизації об'єктів державної власності.[8, c. 178]

       Отже, у даній ситуації вирішальна роль належить державній політиці щодо інвестицій, що полягає у контролі за станом ринку, регулюванні економічної, політичної та соціальної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

         На основі аналізу ефективності інвестицій, їхньої ролі в економічній системі держави у цій роботі ми розглянули стратегію інвестиційної діяльності в Україні і шляхи її активізації з урахуванням правового регулювання інвестиційного процесу на території нашої держави.

Також ми розглянули категорії поняття і сутність інвестицій, вивчили стан інвестиційної  діяльності на сучасному етапі розвитку економіки країни, вивчили основи правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні. Проаналізували сучасний стан інвестиційної діяльності та інвестиційного стану в Україні та розглянули можливості і перспективи активізації інвестиційної діяльності з метою створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Протікання  інвестиційних процесів, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався  в державі, тобто від стану  правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах., яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

             Як ми побачили, інвестиційний клімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управління інвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційна співпраця - назріваючою, а інвестиційний менеджмент - інерційним.

          В наш час переважають негативні  оцінки сучасного інвестиційного  клімату України фахівцями, науковцями, працівниками управління різних  ієрархічних рівнів. Це вимагає  глибокого наукового дослідження  інвестиційного клімату, розробки  та реалізації низки заходів з метою його поліпшення.

          Доки Україна не створить сприятливого інвестиційного клімату, тобто умов, за яких українські – й іноземні також – підприємці зможуть процвітати, Україна обділятиме саму себе, втрачаючи економічний ріст, робочі місця і доходи з податків, які можна було б збирати з таких підприємств.

     Нинішня ситуація в Україні підтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
2. Закон України «Про інвестиційну діяльність»  від 18.09.1991р., за ред. від 19.01.2012р.
3. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991р., за ред. Від 19.06.2009 р.
4. Закон України «Про цінні папери  та фондовий ринок»  від 23.02.2006 №3480-ІV
5. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. – 2-ге вид., стер. – К.:Т-во «Знання», 2003. – 318 с.
6. Дрич А. Основні способи досягнення інвестиційної привабливості  України // Вісник НБУ. – 2010,  квітень, с.40-41
7. Івахненко І.С. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості її активізації//  Финансы и инвестиции. – 2010, - березень, №6 с.21-25
8. Кириченко О.А., Єрохін С.А. Інвестування: підручник. – К. : «Знання», 2009. – 573 с.
9. Кириченко О.А., Харченко О.І Антикризова інвестиційна політика України// Актуальні проблеми економіки. – 2010 р. – січень № 1 – с.64-74
10. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 376с.
11. Нехайчук Д.В. Проблемы иностранного инвестирования в развитие региона // Финансы и инвестиции. – 2010. – березень №6. – с.15-20
12. Удосконалення фінансово-кредитного стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні: монографія / авт..кол. ; за науковою редакцією канд. екон. наук,доц. Б.І. Пшика – К. : УБС НБУ, 2010. – 263 с.
13. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002. –   472 с.
14. Пшик Б.І. Шляхи підвищення ефективності науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні// Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми управління ефективністю інновацій у регіоні (Збірник наукових праць) / НАН України. Інститут регіональних досліджень;редкол.:  відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2005. – Вип. 1 (LI). – 236 с.
15. Чернікова О.В. Інвестиційний процес в економіці країни як визначальний чинник економічного розвитку  // Актуальні проблеми економіки ю. – 2010. – вересень №9. – с.83-87
16.   Солонінко К.С. Міжнародна економіка: навчальний посібник. – К.: «Кондор». – 2008. – 380с.
17. А.М. Мороз,М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; за ред. доктора екон. наук, проф. А.М. Мороза.Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. І доп – К.: Кондор, 2004.
18. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.govstat.ua
19. [Електронний реурс]. - Режим доступу: http://osvita.ua/
20. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://news.liga.net