ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА І РИЗИК

Сучасний етап розробки інформаційних  систем в економіці країни характеризується створенням АС нового покоління, до яких належать :

Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка інформації в таких системах відсутня.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або  управлінські, системи (у вітчизняній  літературі під назвою "автоматизовані системи організаційного управління") являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації  інформаційних процесів у сфері  управління.

Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола завдань управління.

Системи підтримки прийняття  рішень (СППР) покоління та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС) належать до інформаційних  систем нового покоління.

СППР – це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабо структурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається [20].

Штучний інтелект – це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі – це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи – іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту» [23].

Основними завданнями, що вирішує  АСУ підприємством є:

• підвищення ефективності виробництва, що виражається в збільшенні випуску продукції, поліпшенні її якості і зниженні собівартості. Це відбувається за рахунок різноманітних розрахунків, спрямованих на оптимальне використання наявних виробничих, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також за рахунок зробленої технології виробничих процесів і т.д.;
• підвищення оперативності і поліпшення якості керування виробництвом, структурними підрозділами або підприємством у цілому, що виражаються в застосуванні зробленої системи оперативно-виробничого планування, а також в оперативному зборі, обробці й аналізі фактичної інформації;
• удосконалювання структури апарата керування, що виражається в її спрощенні і створенні таких структурних підрозділів керування, що, будучи нечисленними по своєму складі, могли б оперативно і зі знанням справи впливати на процеси , що відбуваються. Це відбувається завдяки поліпшення взаємовідносин між структурними підрозділами і виробничими одиницями;
• організація раціональних потоків інформації на підприємстві, забезпечується комплексним використанням сучасних засобів обчислювальної і периферійної техніки;
• своєчасне укладання достовірної звітності підприємства, а також забезпечення оперативної доставки її у вищі за рангом організації. Здійснюється завдяки системно машинній обробці єдиної вихідної інформації, а також шляхом одночасного створення машинних носіїв разом з укладанням звітних даних, що будуть потім одночасно передаватися або іншим способом доставлятися у вищестоящі організації;
• організація діловодства і діспетчірування з обліком досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду. Відбувається за рахунок комплексного застосування засобів організаційної техніки і діспетчірування, а також наукової організації праці інженерно-технічних працівників і власне керування в цілому [28].

Таким чином, автоматизовані системи керування виробничими  об'єднаннями або підприємствами дозволяють не тільки упорядкувати потоки інформації на керованих об'єктах, удосконалювати збір і підвищити оперативність  обробки інформації, необхідної для  керування, але і серйозно поліпшити  якість керування, спростити структуру  апарата керування, вирішити інші питання  організації виробничо-господарської  й іншої діяльності даного об'єднання  або підприємства.

Автоматизовані системи  керування промисловими підприємствами або виробничими об'єднаннями  істотно впливають на якість керування  об'єктами і дозволяють:

• цілком усунути паралелізм і дублювання потоків інформації, що характеризує виробничо-господарську й іншу діяльність керованого об'єкта;
• якісно змінити утримування і методи виконання функцій керування управлінським персоналом і тим самим різко підвищити оперативність керування об'єктом;
• удосконалювати організаційну структуру апарата керування і тим самим скоротити потребу в управлінському персоналі;
• підвищити загальну культуру керування;
• установити постійний і безупинний взаємозв'язок даної системи керування з вищестоящої.

Об’єктом розгляду у даному розділі є саме інформаційні системи  з підтримки прийняття рішень СППР [1].

СППР виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку управлінських інформаційних  систем (ІС) і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в  складних ситуаціях, пов'язаних із розробкою  і прийняттям рішень.

Термін СППР (DSS - Decision Support System) виник у 70-х роках і належить Геррі та Мартону, хоча перше покоління  СППР мало чим відрізнялося від традиційних  управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін «системи управлінських рішень».

Специфічні особливості  й основи побудови цих компонентів  забезпечують у СППР реалізацію ряду важливих концепцій побудови ІС: інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, керованість.

Аналіз еволюції систем СППР дає можливість виділити 2 покоління  СППР:

• перше покоління розроблялося в період із 1970 до 1980 р.;
• друге - з початку 1980 р. і дотепер [8].

СППР другого покоління  мають ознаки:

• керування даними - необхідна і достатня кількість інформації про факти згідно з прийняттям рішень, що охоплюють припущення і якісні оцінки;
• керування обчисленням і моделюванням - гнучкі моделі, що відображають засіб мислення особи, приймаючої рішення, у процесі прийняття рішень;
• інтерфейс користувача - програмні засоби зрозумілі користувачу: звична мова, безпосередня робота кінцевого користувача.

Ціль і призначення  СППР другого покоління можна  визначити так:

• допомога у розумінні розв'язуваної проблеми. Сюди належить структуризація проблеми, генерування постановок задач, визначення переваг, формування критеріїв;
• допомога у рішенні задач: генерування і вибір моделей і методів, збір і підготування даних, виконання обчислень, видача результатів;
• допомога у проведенні аналізу типу «Що?... Коли?» і т.п., пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних рішень у минулому і їхні результати.

Системи можна підбудовувати  під стиль мислення користувача, його знань і фахової підготовки, а також під засоби роботи.

Для сучасних СППР характерно наявність таких характеристик :

1. СППР дає керівнику допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку у всьому діапазоні контекстів задач. Думка людини та інформація, що генерується ЕОМ, являють єдине ціле для прийняття рішень
2. СППР підтримує і посилює (але не змінює і не відміняє) міркування та оцінку керівника. Контроль залишається за людиною.
3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень. На відміну від адміністративних систем, де робиться акцент на аналітичному процесі, у СППР важливішою є ефективність процесу прийняття рішень.
4. СППР виконує інтеграцію моделей і аналітичних методів із стандартним доступом до даних і вибіркою з них. Для надання помочі при прийнятті рішень активується одна або декілька моделей. Вміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій, а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.
5. СППР проста в роботі для осіб, що мають досвід роботи з ЕОМ. Системи зрозумілі для користувачів не потребують глибоких знань про обчислювальну техніку і забезпечують просте пересування по системі
6. СППР побудовані за принципом інтерактивного рішення задач. Користувач має можливість підтримувати діалог із СППР у безперервному режимі.
7. СППР орієнтована на гнучкість і адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до рішення задач, що обирає користувач. Керівник повинен пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему [14].

Користувач повинен мати вибір можливостей, щоб вибирати їх у формі і послідовності, що відповідають стилю його пізнавальної діяльності.

СППР набуло широке застосування в економіках передових країн  світу, при цьому їхня кількість  постійно збільшується. На рівні стратегічного  керування використовується ряд  СППР, окремо для довго -, середнє - і  короткострокового, а також для  фінансового планування, включаючи  систему для розподілу капіталовкладень. Орієнтовані на операційне керування  СППР застосовуються в галузях маркетингу (прогнозування й аналіз збуту, дослідження ринку і цін), науково-дослідних і конструкторських робіт, у керуванні кадрами. Операційно-інформаційне застосування пов'язане з виробництвом, придбанням і обліком товарно-матеріальних запасів, їхнім фізичним розподілом і бухгалтерським обліком.

Узагальнені СППР можуть об'єднувати 2 або більш із перерахованих функцій. У США в 2001 році був проаналізований 131 тип СППР і завдяки цьому  виявлені пріоритетні галузі використання систем [3].

До них належать такі галузі:

• виробничий сектор;
• гірничорудне виробництво;
• будівництво;
• транспорт;
• фінанси;
• управлінська діяльність.

Комп'ютерна підтримка різних функцій за допомогою СППР має  такий розподіл:

• операційне керівництво - 30%;
• довгострокове керівництво - 40%;
• розподіл ресурсів - 15%;
• розрахунок річного бюджету - 15 %.

Перерахування найвідоміших «комерційних» СППР включає сотні  назв.

Приводиться ряд найбільше  типових СППР, які стосуються проблем мікро – і макроекономіки:

1. «Симплан»- призначена для корпоративного планування;
2. «Прожектор»- призначена для фінансового планування;
3. «Доки-план»- призначена для загального планування;
4. «Експрес»- призначена для маркетингу, фінансів;
5. PMS-керівництво цінними паперами;
6. CIS-планування продукції;
7. PIMS-маркетингу;
8. BIS-керування бюджетом;
9. IFPS-інтерактивного фінансового планування;
10. FOCUS- призначена для фінансового моделювання;
11. ISDS- призначена для формування «портфеля замовлень»;
12. MAUD- індивідуального вибору [8].

 

 

3.2 Програмні засоби управління  реальними інвестиційними проектами

 

 

У даний час у більшості  технологічно розвинутих країн уже  склалися глибокі традиції використання програмних засобів планування й  систем управління проектами в різних сферах підприємницької діяльності. У багатьох західних компаніях ці системи стали звичним доповненням  до стандартних засобів навіть для  рядових співробітників, оскільки більшість  планованих проектів – це невеликі за розміром комплекси проектних  робіт. Дійсно, згідно з дослідженнями, проведеними тижневиком Info Word, 50-ти відсоткам користувачів необхідні  системи, які дозволяють підтримувати плани, що містять від 500 до 1000 робіт, і лише 28 процентів користувачів розробляють розклади, які містять  більше ніж 1000 робіт. Стосовно ресурсів, то 38-ми процентам менеджерів необхідно  управляти 50-100 видами ресурсів у рамках проекту, і тільки 28-ми відсоткам  потрібно контролювати більш аніж 100 видів ресурсів. У результаті досліджень були визначені також середні  розміри розкладів проектів: для  малих проектів – 81 і 14 видів ресурсів; для середніх – 417 і 47 видів ресурсів; для великих – 1198 робіт і 165 видів  ресурсів.

Дана статистика може слугувати  відправною точкою для менеджерів, які обдумують корисність і доцільність  переходу на проектну форму управління діяльністю підприємством.

Наявні на ринку програмного  забезпечення продукти відрізняються  набором функцій, рівнем підтримки  користувача і власне вартістю. Отже, критерії, за якими відбувається аналіз та вибір програмного забезпечення, можна розділити на три групи:

• операційні критерії, що належать до функціональних можливостей програмного забезпечення (таких як розрахунок розкладу, витрат і відслідковування виконання робіт);
• критерії, за якими оцінюється можливість функціонування програмного забезпечення в рамках будь-якої управлінської інформаційної системи;
• критерії, пов’язані з витратами на програмне забезпечення (життєвий цикл), як – от: придбання, інсталяція, оплата технічної підтримки, обслуговування протягом усього часу функціонування [8].

 

 

3.3 Порівняльна характеристика  сучасних програмних засобів

 

 

З програмних засобів для  календарно-сіткового планування (КСП) можна виділити такі дві групи  продуктів:

• пакети для упорядкування розкладів проектів;
• комплексні системи.