Оцінка ризику

 

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Оцінка ризику.

2. Статистичний метод оцінки ризику.

3. Інші методи оцінки  ризику.

Висновок

Перелік посилань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Ризик – це складне, багатогранне і неосяжне явище. В найбільш широкому розумінні ризиком називають  невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Як свідчать сучасні дослідження  і спостереження, проблема ризику набуває  дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже  на рівні образотворчих чинників сучасного і особливо майбутнього  суспільства.

Фінансовий ризик за своєю природою передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Будь-який метод оцінки ризику має на меті максимальне наближення до реального  результату, але не дає змоги зовсім уникнути помилок.

Зіткнення з різноманітними ризиками – звичайна загроза для будь-якого  інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого, вкладаючи  свої кошти в виробництво тих  чи інших товарів чи послуг, інвестор не може мати цілковитої впевненості  в суспільному визнанні результатів  цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують  отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків.

Таким чином, дослідження інвестиційних  ризиків, виявлення факторів, які  їх викликають та обчислення можливих втрат – ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному  інвесторові, приймаючи рішення  щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної  діяльності. Саме тому вміння оцінювати  інвестиційні ризики є необхідним для  сучасного менеджера.

 

 

 

 

 

 

1. ОЦІНКА РИЗИКУ

Оцінка рівня ризику є  найбільш складним і відповідальним моментом, оскільки саме від її результатів  залежать подальші дії підприємства. В першу чергу необхідно встановити перелік ризиків, які є найбільш реальними. Зміст даної процедури  поділяють на два основних етапи.

По-перше, необхідно визначити  перелік тих ризиків, зниження яких залежить безпосередньо від підприємства (наприклад, ризик втрати майна через  недотримання умов зберігання і умов виробництва). До них, передусім, відносяться  внутрішні ризики, (ризики, рівень яких залежить від організаційної структури, професійного рівня працівників, системи  управління і контролю), вплив яких можна послабити або, навіть, частково ліквідувати за рахунок підвищення ефективності менеджменту.

По-друге, необхідно визначити  ризики зовнішні, рівень яких не залежить від особливостей функціонування підприємства (наприклад, ризик змін законодавства). Ці ризики не можуть бути усунені, проте  вони піддаються мінімізації.

Після встановлення переліку ризиків, необхідно визначити міру їх імовірності.

Не дивлячись на високий  рівень невизначеності, кожний вид  фінансового ризику може отримати відповідну кількісну оцінку.

Ризик має математично  виражену ймовірність настання втрати, яка базується на статистичних даних  і може бути розрахована з достатньо  великим ступенем точності.

Для того, щоб кількісно  визначити величину ризику, необхідно  знати всі можливі наслідки певної дії та ймовірність самих наслідків. Ймовірність означає можливість отримання конкретного результату. По відношенню до економічних задач  методи теорії ймовірностей зводяться  до визначення значень ймовірностей настання подій і до вибору з усіх можливих подій найбільш привабливої  події, виходячи з найбільшої величини математичного сподівання.

Інакше кажучи, математичне  сподівання будь-якої події дорівнює добутку абсолютного значення цієї події та ймовірності її настання. Наприклад, маємо два варіанти вкладення  капіталу. Встановлено, що при вкладенні  капіталу в проект “А” – очікується отримання прибутку у розмірі 3000 грн., що має ймовірність 0,26, а при  вкладенні у проект “В” –  отримання прибутку у розмірі 3200 грн., що має ймовірність 0,2. Тоді очікуване  отримання прибутку від вкладення  капіталу (тобто математичне сподівання) по проекту “А” буде становити  – 780 грн. (3000 х 0,26); по проекту “В”  – 640 грн. (3200 х 0,20).

Ймовірність настання події  може бути визначена об’єктивним  чи суб’єктивним методом.

Об’єктивний метод визначення ймовірності побудований на визначенні частоти, з якою відбувається дана подія. Якщо відомо, що при вкладенні капіталу в будь-яку справу прибуток у розмірі 3000 грн. був отриманий у 26 випадках зі 100, то ймовірність такого прибутку складе 0,26 (26 : 100).

Суб’єктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні суб’єктивних критеріїв, які базуються  на різноманітних припущеннях. До таких  припущень можуть належати: думка  особи, що оцінює, її особистий досвід, оцінка експерта, думка фінансового  консультанта тощо. Коли ймовірність  визначається суб’єктивно, то різні  особи можуть встановлювати різне  значення для однієї і тієї ж події  і, відповідно, здійснювати свій власний  вибір.

Прийом експертної оцінки представляє собою комплекс логічних та математично-статистичних методів  та процедур, пов’язаних з діяльністю експерта по переробці інформації, необхідної для аналізу та прийняття  рішень. Прийом експертної оцінки заснований на використанні здатності спеціаліста (його знань, уміння, досвіду, інтуїції тощо) приймати потрібне, найбільш ефективне  рішення.

Існуючі методи оцінки ризику покликані в комплексі реалізовувати зазначені процедури. Але і в їх рамках зберігаються загальні тенденції оцінювання ризику за двома напрямками: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику представляє  собою оцінку співвідношення масштабу очікуваних втрат до обсягу майна  підприємства, а також ймовірністю  настання цих втрат.

При здійсненні оцінки рівня  ризику будь-яким методом вихідним параметром є мінливість наслідків  конкретного рішення.

Мінливість – це кількість  коливань, які трапляються в ряді значень при відхиленні їх від  характерної середньої величини.

Основний постулат рівня  ризику: чим вища мінливість, тим  більший рівень ризику проекту.

Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі, для  яких ймовірність настання втрат (відхилень  від середнього) близька до нуля, а розмір втрат по відношенню до наявного майна не великий.

Інший фактор, що впливає на ризик є час. Тому ризик іноді називають зростаючою функцією часу, тобто чим довше є термін реалізації рішення, тим більшим є ризик.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. СТАТИСТИЧНИЙ МЕТОД  ОЦІНКИ РИЗИКУ

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного  аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є статистичний метод. Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник звичайно використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Ризик – категорія імовірнісна, тому в процесі оцінки невизначеності і кількісного визначення ступеня ризику використовують імовірнісні розрахунки.

Головні інструменти статистичного  методу оцінки:

— імовірність появи випадкової величини (Р_і);

— математичне очікування (М) чи середнє значення () досліджуваної випадкової величини (наслідків якої-небудь дії, наприклад доходу, прибутку);

— дисперсія ();

— стандартне (середньоквадратичне) відхилення ();

— коефіцієнт варіації (),

— розподіл імовірності досліджуваної випадкової величини.

Для прийняття рішення  потрібно знати величину (ступінь) ризику, що виміряється двома критеріями:

1) середнє очікуване значення (математичне очікування);

2) коливання (мінливість) можливого результату.

Середнє очікуване значення () — це середньозважене значення величини події, що зв'язана з невизначеною ситуацією.

 

де  — значення випадкової величини,

 — імовірність  настання події.

 

Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в середньому.

Середня величина () являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення па користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу.

Приклад

Якщо відомо, що при вкладенні  капіталу в захід А із 120 випадків прибуток у 12,5 тис. гри. був отриманий в 48 випадках (імовірність 0,4), прибуток у 20 тис. грн. — у 42 випадках (імовірність 0,35) і прибуток у 12 тис. грн. — у 30 випадках (імовірність 0,25), то середнє очікуване значення виразиться в 1 5 тис. гри:

 

Аналогічно буде знайдено, що при вкладенні капіталу в захід Б середній прибуток становив 20 тис. гри.:

{(15 ∙ 0,3) + (20 ∙ 0,5) + (27,5 ∙ 0,2)} = 20000.

Порівнюючи дні суми очікуваної^) прибутку при вкладенні капіталу в заходи А і Ь, можна зробити висновок, що при вкладенні в захід А величина одержуваного прибутку коливається від 12,5 до 20 тис. грн. і середня величина становить 15 тис. грн.; при вкладенні капіталу в захід Б величина одержуваного прибутку коливається від 15 до 27,5 тис. гри. і середня величина становить 20 тис. грн.

Однак для прийняття рішення  необхідно так само виміряти коливання  показників, тобто визначити міру мінливості можливого результату.

Коливання можливого результату являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини.

Для цього на практиці звичайно застосовують два близько пов'язаних критерії: «дисперсію» і «середньоквадратичне відхилення».

Дисперсія — середнє зважене  з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних.

 

Середньоквадратичне відхилення — це корінь квадратний з дисперсії. Він є іменованою величиною і вказується в тих же одиницях, у яких вимірюється ознака, що варіює:

 

Дисперсія і середньоквадратичне  відхилення служать мірами абсолютного коливання і вимірюються в тих же фізичних одиницях, у яких вимірюється ознака, що варіює. Для аналізу звичайно використовується коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт варіації являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхилення отриманих знань:

 

Коефіцієнт варіації —  відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника.

За допомогою коефіцієнта  варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у  різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %. Чим  більшим коефіцієнт, тим сильніше коливання.

В економічній статистиці встановлена така оцінка різних значень  коефіцієнта варіації:

До 10% — слабке коливання;

До 10-25%  — помірне;

Понад 25% — високе.

Відповідно, чим вище коливання, тим більший ризик.

На сьогоднішній день статистичний метод застосовується у різних модифікаціях і найбільшої популярності набуває  метод статистичного випробування (метод Монте-Карло) Перевагою цього  методу є можливість аналізувати  і оцінювати різні сценарії розвитку проекту, враховуючи різні фактори  в рамках одного підходу. Недоліком цього методу є значний рівень використання ймовірних характеристик, що іноді не задовольняє менеджерів проекту.

Метод оцінки ризику Шарпе  базується на величині очікуваного  прибутку, яка враховує статистичні  дані про цого рівень протягом певного  часового тренду. Разом із розподілом ризику на систематичний і не систематичний  введення в розрахунок показника  очікуваного прибутку було тим революційним досягненням, яке дало змогу В. Шарпе  згодом дало згодом одержати звання лауреата Нобелівської премії. За Шарпе, величина очікуваного прибутку визначається виходячи з середньогалузевої норми  доходності і тенденції розвитку ринку в цілому. Таку інформацію досить легко одержати в країні з  розвинутою й стабільно функціонуючою  економікою. В стані ж реформ, у якому перебуває нині Україна, визначення величини очікуваного прибутку пов’язане із значними ускладненнями.

Спосіб подолання браку  інформації про тенденції розвитку ринку пропонують російські вчені. Припущення про розмір очікуваного  прибутку базується на ймовірності  настання певної фази розвитку економіки  і відповідного рівня доходу (див. таблицю).

 

Таблиця 1. Ймовірності настання фаз економічного циклу

Стан економіки	Ймовірність, Р, %	Рівень прибутку, %
Глибокий спад	0,05	Х1
Невеликий спад	0,20	Х2
Середнє зростання	0,50	Х3
Невелике піднесення	0,20	Х4
Сильне піднесення	0,05	Х5

 

Очікувана норма доходу обчислюється за формулою:

Х = І ∙ Р_п ∙ Х_п ,

де Х — очікувана норма доходу;

Р_п — ймовірність настання певної фази циклу;