Психологічні аспекти інвестиційної діяльності

 

 

 

 

Реферат

на тему:

“Психологічні аспекти інвестиційної діяльності”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

                                                                                               Виконав студент 3 курсу

                                                                              группи Пс-10

                                                                                    Масленков Вадим

 

 

 

 

 

 

План

1.Вступ.

2.Інвестиційна діяльність  та її види.

3.Психологічні аспекти  інвестеційної діяльності.

4.Висновки.

5.Список використаних  джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 1.Вступ.

 

Зміни в економічних  відносинах, які сталися в результаті трансформації сучасного суспільства, спонукали населення до необхідності напрацьовувати навички виживання  в умовах ринку. В новій ситуації з'явилися можливості збільшення заощаджень, яких раніше не було: новим джерелом прибутку стала не лише заробітна плата за основну та додаткову трудову діяльність, але і володіння власністю в формі нерухомості, цінних паперів, доходів від заощаджень. В процесі реформування економіки з'явилися нові фінансові інструменти, ціль яких- залучення приватних інвестицій. В нашій країні тематика психології інвестування починає цікавити спеціалістів. У зв'язку з розвитком в нашій країні нових економічних відносин проблема вивчення інвестиційної поведінки стала вагомою як в науковому, так і в прикладному аспектах, так як діяльність з ними повна ризику та не визначенності. В цій ситуації зростає  значимість особистості, яка може самостійно приймати ризикові рішення та нести відповідальність за їх виконання.

 В економіці поведінка людини описуєтся прагматично, раціонально — спрощено, мовою речей та цифр. Однак, раціональна поведінка, раціональній вибір — це тільки один із варіантів поведінки. Оскільки поведінка суб'єкта власності значно складніша, різноманітніша, виникла необхідність в взаємодії економіки з психологією, в інтеграції їх підходів.

 

 

                                                

 

2.Поняття, види та  форми інвестиційної діяльності 

 

        Інвестиційна діяльність визначається Законом України “Про інвестиційну діяльність” як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

 

       Залежно від суб'єктів інвестиційної діяльності, джерел інвестування та форм власності розрізняють такі її (цієї діяльності) види:

 

      • інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами, підприємствами, господарськими об'єднаннями, спілками та товариствами, іншими юридичними особами, заснованими на приватній або колективній формі власності;

 

     • інвестиційна діяльність, що здійснюється органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами, об'єднаннями і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

 

    • інвестиційна діяльність, що здійснюється органами місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об'єднаннями та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

 

    • іноземне інвестування, що здійснюється іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

 

    • спільне інвестування, що здійснюється громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

 

 

Залежно від об'єктів  інвестування розрізняють такі форми  інвестиційної діяльності:

 

а) Інноваційна діяльність – така форма інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу, включаючи:

 

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій;

 

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

 

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

 

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

 

• розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища;

 

б) капітальне будівництво  – інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і  відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти;

 

в) лізинг – довгострокова  оренда устаткування, машин, споруд виробничого  призначення (з поєднанням елементів  відносин купівлі-продажу, доручення, кредиту) як особлива форма інвестування в основні фонди, що дозволяє підприємцям-лізен-гоодержувачам  використовувати необхідне устаткування, машини, споруди без капітальних  витрат на їхнє придбання;

 

г) корпоративна (в т. ч. акціонерна) форма інвестування –  вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших  підприємницьких організацій корпоративного типу; залежно від господарського результату корпоративної форми  інвестування розрізняють такі її види:

 

портфельне інвестування – вкладення коштів у незначні за обсягом (від 1–5 до 10% статутного фонду) пакетів акцій з метою отримання  дивідендів; як правило, так званий портфельний інвестор, вкладає інвестиції в кілька, чи значну кількість підприємств, страхуючи себе від великих збитків, які можуть бути спричинені негараздами  в роботі котрогось з таких  підприємств;

 

фінансове інвестування –  придбання значних за розміром (від 10 до 40% статутного фонду) підприємств  з метою перепродажу їх стратегічним інвесторам, якщо вартість акцій досягне  максимальної межі;

 

стратегічне інвестування – вкладення коштів у придбання  контрольного пакету акцій чи цілісного  майнового комплексу підприємства з метою здійснення над ним  контролю і отримання максимального  прибутку від діяльності такого підприємства.

 

 

 

 Крім інвесторів учасниками інвестиційних правовідносин можуть виступати:

 

• виконавці – суб'єкти господарювання, що здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій (наприклад, проектні, будівельні, впроваджувальні та інші організації, що виконують роботи, виготовляють продукцію, надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій);

 

• банки та інші фінансові структури, що надають кошти для вкладення інвестицій;

 

• інвестиційні інститути, серед яких чільне місце посідають інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, довірчі товариства (виконують роль фінансових посередників на ринку інвестицій);

 

• органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого тощо господарського управління (господарські міністерства та відомства, виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об'єднання тощо);

 

• органи державного регулювання в сфері інвестиційної діяльності (в т. ч. Державний комітет України у справах архітектури, містобудування та житлової політики).

 

Об'єкти інвестиційних  правовідносин – це об'єкти підприємницької  та інших видів діяльності, в які  вкладаються інвестиції (виробництво, підприємства, господарські товариства, основні фонди, техніка, технології, соціальна сфера, довкілля тощо).

 

Узагальнюючи вищесказане  можна дати таке визначення інвестиційних  правовідносин:

 

Інвестиційні правовідносини – це різновид господарських правовідносин, що складаються (виникають) між суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами  та іншими учасниками цієї діяльності) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів і  отримання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту.

 

 

 

3.Психологічні аспекти  інвестиційної діяльності.

 

Інвестиційна поведінка  — сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави націлених  на реалізацію фінансових та нефінансових інвестицій. Економічна поведінка розумієтся не тільки як суто економічний процес вклад капіталів(грошей) — це процес в якому задіяно багато суб'єктів: тих, хто накопичує інвестиційні ресурси; тих, хто виконує функції їх перерозподілу; і тих хто пускає їх в ринковий оборот. Інвестиційна поведінка -   це система заходів яка виявляє об'єм, структуру та напрямок капіталовкладень.

     Цвєтков С. А. та Жиліна Ж. А. відмічають, що інвестиційна поведінка формуєтся як правило, при більш - менш стабільних умовах життя індивіда, його впевненості в завтрішньому дні, при наявності вільного грошового майна.

Таким чином, інвестиційна поведінка — це дії фізичних та юридичних осіб, пов'язані з вкладами їх капіталів ( коштовностей, грошей, інших ресурсів)в різні об'єкти господарського життя з метою отримання економічного та соціального ефекту (прибутку).

     Інвестиційна поведінка — це наявність певних цілей, характеристика яких багато в чому залежить від типу особистості, його конкретних планів, баченням ним цілей свого життя. Можна виділити наступні цілі інвестування:

• бажання збільшення прибутку;
• бажання мати престиж, суспільний вплив, владу;
• вирішення соціальних задач, зниження рівня безробіття, підвищення культурного та освітнього рівня людей;
• вирішення екологічних проблем і т. ін.

     Чітко та коректно сформовані та зіставлені цілі інвестування роблять легше вирішення задач, пов'язаних з вибором напрямку інвестування, збільшують ефективність їх досягнення. В основі цілей розглянутої поведінки лежать мотиви: отримання прибутку, азарт, ризик. Життя запевняє що, що люди неохоче йдуть на справу '' мої папери — ваші гроші'' якщо в основі ціеї справи відсутній спонукальний мотив.

    Дослідження психологів показали, що в процесі життєдіяльності у людини формуются три типи мотивації, що мають велике значення для економіки:

    - бажання варіативності;

         - бажання бути поміченим;

    - бажання самореалізуватися.

О. С. Дайнека каже, що головним мотивом інвесторів стає ігровий  мотив:

  '' знайти пулю '', ''перехитрити натовп і сплавити підробну чи стерту монету ближньому''.

 Коли ж мова йде про приватне інвестування населення, на перший план виступає фактор довіри. Історично склалося так, що в нашій країні в основному розвивалася накопичувальна поведінка, в нашій культурі, впродовж віків склалися неринкові відносини до грошей — охайність по відношеню до зароблених коштів інколи перетворювалося в звичайне складування грошей в ''панчьоху'' на ''чорный '' день.

    С. А. Цветков та Ж. А. Жиліна запропонували наступну типологію інвестиційної поведінки населення:

   0 рівень — відсутність бажання отримати прибуток.

   1 рівень -  вклад в засоби задоволення біологічних потреб на побутовому рівні(наприклад, домашнє консервування з цілью наступного продажу на ринку).

  2 рівень — вклади в засоби задоволення базових соціальних потреб (наприклад, одяг, побутова техніка з ціллю отримання вигоди).

 3 рівень — вклад в засоби задоволення розвинутих соціальних потреб(в індустрію відпочинку, туризму, культури з ціллю отримання вигоди).

 4 рівень — вклад коштів в валюту з ціллю отримання вигоди.

 5 рівень — вклад в засоби задоволення понаднормативних соціальних потреб (золото, коштовності, і т. ін. з ціллю отримання прибутку через певний час)

 6 рівень — вклад в цінні папери, акції.

    Інвестиційна діяльність  потребує певний набір ознак особистості інвестора, і чим більше виражені ці ознаки, тим з більшою вірогідністю можна вважати, що його інвестиції будуть успішні. Діяльність інвестора має елементи ризику, тому необхідно вміти користуватися останніми досягненнями в області людського фактора та психології поведінки на фінансовому ринку. Вони ризикують чужим капиталом та своїм благополуччям та престижем. Ризик інвестора як правило, як правило, знаходиться в одному суб'єкті що дуже інтенсивний. Він вимагає не лише високого професіоналізму, але й швидкості реагування, певного ансамблю нервово-психічних характеристик. О. С. Дейнека стверджує, що люди, які займаються  інвестуванням, ть схильність до сердцево-судинних та нервових захворювань. Засади готовності до ризику мають глибоку психоенергетичну природу та проявляються в перевазі певних характеристик темпераменту та вольових якостей. Для забезпечення наповненої ризиком діяльності важливий не тільки рівень енергетичної обдарованості, але і те, як зазвичай витрачается енергія. Звичні способи реакції на навколишній світ і дії в ньому інвесторів характеризуються витратою енергії ''в середину '', а не утриманням зовнішнього “джерела збудження “ пов'язаного з вирішенням внутрішніх конфліктів та проблем. Головними особливостями поведінки інвесторів можна вважати активність, демонстративність. У інвесторів висока емоційна стійкість та низька 

тривожність. Сильні емоції, чуйність та глибина переживань заважають  брокеру

оскільки його перемога та поразка непередбачувані.

     Відносно вольових якостей, то в образі активних інвесторів домінують ті вольові якості, які потребують адаптації до короткочасного, але дуже інтенсивного ризику прийняття рішення стосовно великих грошових сум. Це перш за все та вольова якість, як самоконтроль, що складається з уміння підкоряти небажані і при цьому досить сильні бажання. Важливі також цілеспрямованість, впертість (вміння довготривалого енергетичного напруження, рух до остаточної цілі, незважаючи  на труднощі), рішучість (вольова якість особистості, що виражається у вмінні людини своєчасно та без зайвих хвилювань приймати достатньо тяжкі рішення та виконувати їх).