Музыкальная журналистика

Титульна

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Музична журналістика в  Україні……………………………………...6

1. Музична журналістика на сучасному етапі………………………………6
2. Музична журналістика – основні поняття, функції, завдання…………13

Розділ 2. Специфіка музичної Інтернет – журналістики……………………...21

2.1. Жанрові особливості музичної  Інтернет – журналістики………………..21

2.2. Музична журналістика в мережі  Інтернет………………………………...25

Висновки…………………………………………………………………………29

Список використаних джерел…………………………………………………..31

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Історія вітчизняної  музичної журналістики XX століття тісно пов'язана з розвитком журналістики взагалі. З моменту виникнення Інтернету відбулися глобальні зміни в суспільно-політичному житті країни, в системі вітчизняних ЗМІ.

Потреби людей в нових формах і способах дозвілля, розвиток нових технологій у сфері масової комунікації, початок цифрової революції у сфері ЗМІ спричинив за собою фрагментацію – дроблення масової аудиторії ЗМІ і індивідуалізацію програмного вибору. Явища глобалізації і демассифікациі, на думку Я.Н. Засурського «відкривають нові горизонти для отримання і розповсюдження інформації, істотно змінюють комунікаційні пейзаж». Музична журналістика наочно демонструє роль технологічного чинника в розвитку медіаїндустрії.

Музична журналістика - це значне і багатопланове соціокультурне явище, що бере участь в глобальних комунікаційних процесах. Естетичне освоєння миру людиною, його художній розвиток неможливий без музичної критики та журналістики, які в багатьох країнах стає природною і єдиною можливістю залучитися до музичної національної культури інших країн.

В даний час зміст  музичних радіо та телепрограм, публікацій в пресі та Інтернеті, їх жанрова специфіка зазнають корінні зміни, що вимагає глибокого своєчасного аналізу. У науковій літературі до цих пір відсутнє загальновизнане визначення музичної журналістики, музичного Інтернету.

Відбувається зниження якості і кількості музичного контенту в музичних журналістських матеріалах: на перший план виступає поверхневість змісту, що спирається на емоційні реакції, а не на ціннісні установки, створення ірраціональних сенсів і відхід від реальності, прагнення до стереотипізації, спрощенню в гонитві за рейтингом.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю системного наукового аналізу музичного Інтернет - журналістики. ЇЇ вивчення як невід'ємної важливої частини сучасного журналістського простору, що має свої специфічні функції, жанри, способи організації виробництва і правові проблеми, сьогодні очевидно.

Метою дослідження є  вияв специфічних особливостей музичної журналістики в мережі Інтернет.

Відповідно до мети були сформульовані наступні завдання:

1. Дати визначення поняттю «музична журналістика»;
2. охарактеризувати стан сучасної музичної журналістики в Україні;
3. визначити специфічні риси, властиві музичній журналістиці в мережі Інтернет.

Об’єктом дослідження  є музичні Інтернет – видання.

Предметом – специфіка  музичних Інтернет – видань.

У процесі дослідження  були застосовані такі методи: спостереження, порівняльний, типологічний, метод контент-аналізу.

Методологічну основу дослідження  складають праці таких вчених, як Е.М. Авербах, А.М. Куржіямськой, Т.А. Стеркина, В. Саппака, Р. Троїцкой, Т.В. Чередниченко, що досліджували шляхи естетизації музики в журналістських творах, Е.Л. Вартанова, И.Н. Кемарська, В.В. Падейська, які вивели теоретичне підґрунтя організаційних проблем музичної журналітики, а також - правові проблеми музичної журналістики, що  висвітлюють в працях дослідників Э.П. Гаврілова, П. Круга, А.Г. Ріхтера, М.А. Федотова, а також в роботах зарубіжних дослідників Д. Ліпцик, А. Луцкера.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше поставлена наукова проблема комплексного дослідження музичної Інтернет - журналістики.

Теоретична і практична значущість. Матеріали дослідження, отримані знання і висновки можуть бути використані при створенні музичних Інтернет – ресурсів, а також в рамках учбового процесу на факультетах журналістики при читанні лекційних курсів, спецкурсів, присвячених музичній журналістиці, при проведенні семінарів і практичних занять в університетах і вузах, що займаються підготовкою і перепідготовкою музичних журналістів.

Сфера застосування. Матеріали  курсового дослідження можуть бути використані під час подальших  наукових розробок, при написанні  курсових та дипломних робіт студентів, вивченні навчальних курсів, присвячених журналістиці, проблематиці ЗМІ.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МУЗИЧНА ЖУРНАЛІСТИКА В УКРАЇНІ

 

1. Музична журналістика на сучасному етапі

 

Українське суспільство на сучасному етапі свого розвитку особливо потребує активних творчих осіб, в людях високого інтелекту і духовної культури. Виховання особи, що розвивається, неможливе без залучення до загальнолюдських культурних цінностей, без глибокого оволодіння всім досвідом світової культурної спадщини минулого. Саме загальнолюдські цінності є важливим чинником відродження країни, виходу з духовно-етичної кризи. У процесах формування духовності значну роль грає музична культура. Відображаючи дійсність за допомогою музичного образу, системи музичних виразних засобів, вона має свою специфіку у формуванні загальнолюдських цінностей.

Ця специфіка полягає  не тільки в розвитку естетичних і  етичних потреб особи, але і в  підйомі духовної культури, що під  силу музиці саме з високим етичним  вмістом. Проте в останні десятиліття музика розважального характеру починає превалювати над іншими жанрами. Вона не сприяє формуванню здорових смаків і етичних якостей особи.

Музична культура - це складна соціальна система, яка включає частину художньої культури даного суспільства і представляє сукупність накопичених суспільством цінностей музичного мистецтва, а також діяльність людей і відповідних установ по виробництву, збереженню, розподілу і споживанню цих цінностей. Під музичною культурою особи мається на увазі: по-перше, індивідуальний соціально-художній досвід, що обумовлює виникнення високих музичних потреб; по-друге, інтеграційна властивість особи, показниками якої є музична розвиненість (любов до музичного мистецтва, емоційне її сприйняття, потреба в різних зразках художньої музики, музична спостережливість) і музична складова (володіння способами музичної діяльності, мистецтвознавчими знаннями, емоційно-ціннісним відношенням до мистецтва і життя, "відвертість" до нових музичних напрямів, знань про сучасне мистецтво, а також стійкість музично-естетичних традицій, художній смак, критичне виборче відношення до різноманітних музичних явищ).

Місце і роль музики у  формуванні загальнолюдських цінностей  визначається багатофункціональністю музичного мистецтва. Так, до числа  найважливіших функцій музики входить евристична, інформаційна, пізнавальна, комунікативна, організаторська, естетична і ін.

Головним і визначаючим  чинником формування загальнолюдських цінностей є музичний освітній рівень. З його підвищенням зростає загальний  культурний рівень особи, а також знання нотної грамоти. Звідси і вищий інтерес дітей до серйозної музики. Інша справа, що саме вивчення нотної грамоти є наслідок підвищеного інтересу до музики в цілому.

Сьогодні спостерігається  пристрасть молоді до легкого жанру, який є частиною масової культури, а висока музична культура (класична, народна і ін.), яка грає велику роль у формуванні загальнолюдських цінностей, у молоді часто не затребувана. У молоді спрацьовує закон впливу "натовпу": "Що слухають інші, то слухатиму і я". Таким чином, ще одним чинником впливу музичної культури на формування загальнолюдських цінностей у молоді є мода і престиж.

Звернення до аналізу  феномена музичної критики обумовлене сьогодні об'єктивною потребою в осмисленні численних проблем її ролі в непростих і неоднозначно оцінюваних процесах інтенсивного розвитку сучасної вітчизняної культури.

В умовах останніх десятиліть відбувається принципове оновлення  всіх сфер життя, пов'язане з переходом суспільства в інформаційну фазу. Відповідно, неминуче виникає і потреба в нових підходах до різноманітних явищ, що поповнили культуру, в інших їх оцінках, і в цьому роль музичної критики як частини критики художньою важко переоцінити, тим більше що критика як своєрідний носій інформаційності і як одна з форм журналістики знаходить в наші дні якість небувалого по силі дії рупора, зверненого до величезної аудиторії.

Безумовно, музична критика  продовжує виконувати і звично дані їй традиційні завдання. Вона формує естетичні і художньо-мистецькі смаки, переваги і стандарти, визначає ціннісний-смислові аспекти, по-своєму систематизує наявний досвід сприйняття музичного мистецтва. В той же час в сучасних умовах сфера її дії істотно розширюється: так, по-новому реалізуються інформаційно-комунікативні і ціннісний-регулятивні функції музичної критики, посилюється її соціально-культурна місія як інтегратора процесів музичної культури.

У свою чергу, і сама критика  випробовує на собі позитивні і негативні  дії соціокультурного контексту, які  примушують удосконалювати її змістовні, художньо-мистецькі та інші

Під впливом безлічі  культурних, історичних, економічних  і політичних процесів перетворення суспільства музична критика  як органічний елемент його функціонування чуйно уловлює всі суспільні  зміни і реагує на них, видозмінюючись внутрішньо і породжує до життя все нові модифіковані форми критичного вислову і нові ціннісні установки.

Виникає гостра потреба осмислення особливостей функціонування музичної критики, виявлення внутрішніх динамічних умов її подальшого розвитку, закономірностей породження нових тенденцій сучасним культурним процесом, що і визначає актуальність постановки даної теми. Важливо встановити, який культурно-світоглядний результат має сучасна музична критика і як вона впливає на розвиток культури. Подібного роду підхід до тлумачення музичної критики як однієї з форм існування культури має свої обгрунтування:

по-перше, поняття музичної критики, що часто асоціюється лише з самою її продукцією (до неї  відносяться статті, замітки, есе), в  культурологічному аспекті розкриває набагато більше число значень, що, безумовно, розширює адекватну оцінку даного явища, що функціонує в умовах нового часу в зміненій системі сучасної социокультури;

по-друге, широке тлумачення поняття музичної критики дає  підстави для аналізу суті і специфіки включення в соціокультурний процес.

Не вдаючись в даній  роботі в аналіз існуючих дефініцій  поняття «культура», відзначимо, що для цілей нашої роботи важливим представляється трактування культури, згідно якої вона «виступає як концентрірованний, організований досвід людства, як основа розуміння, осмислення, ухвалення рішення, як рефлексія всякої творчості, нарешті, як основа консенсусу, інтеграції будь-якого співтовариства». Зміцненню положень дисертації може сприяти і виключно цінна думка Ю.Лотмана про інформаційне призначення культури. Культурі, пише учений «в даний час можна було б дати більш узагальнене визначення: сукупність всієї неспадкової інформації, способів її організації і зберігання». При цьому дослідник уточнює, що «інформація — не факультативна ознака, а одна з основних умов існування людства» [161,146].

Культурологічний аналіз дозволяє нам представити музичну критику як особливе явище, в якому інтегровані всі рівні суспільної свідомості, синтезовані і гранично загострені провідні опозиції системи сучасної культури (елітарного і масового, наукового і популярного, науки і мистецтва, музикознавства і журналістики тощо).

Завдяки музичній критиці  в сучасній культурі формується особливий інформаційний простір, який стає могутнім по дії засобом масової трансляції інформації про музику і в якому знаходить собі місце і як ніколи раніше виявляється багатожанровість, багатотемність, багатоаспектність музичної критики - особлива якість її полістилістики, затребуваною і об'єктивно обумовленою умовами часу. Процес цей є діалог усередині культури, звернений до масової свідомості, центром якої стає чинник оцінки.

Вказані характеристики музичної критики є найважливішими попередніми умовами для подолання однозначного, наукового відношення до музичної критики як деякої самоцінної локальної освіти.

Завдяки системному аналізу  можна представити дію музичної критики як свого роду спіраль, в  «розкручування» якої залучені самі різні форми функціонування системи  культури (наприклад, масс-культура і  академічна культура, тенденції комерціалізації мистецтва і творчість, громадська думка і кваліфікована оцінка). Дана спіраль дозволяє виявити локальне значення кожній такої форми. А постійний компонент різних рівнів розгляду критики — чинник оцінки - стає в даній системі якимсь «центральним елементом», до якого стягуються всі її параметри. Крім того, в основу розгляду даної моделі покладена ідея інтеграції наукового, літературного і журналістського контекстів, в яких одночасно реалізується музична критика.