Специфика онлайн изданий в Украине

     3. Особливості он-лайн  видань

     3.1 Історія розвитку  та типологія веб-видань

     Найбільш  логічним видається введення такого визначення, в якому б щодо інтернету  враховувалися і адаптувалися ознаки традиційних ЗМІ і вводилися  б специфічні, що мають силу і  сенс по відношенню тільки до мережевих  видань.

     За  даними дослідження Є. Малишева, досвідчені інтернет-користувачі майже безпомилково виділяють ті мережеві проекти, які  з більшою підставою можна  назвати інтернет-ЗМІ. Ось низка  критеріїв, якими вони зазвичай керуються  і які в сукупності говорять за те, щоб вважати той або інший  проект мережевим ЗМІ:

     1. регулярне оновлення інформації;

     2. висока відвідуваність: оцінюється  не абсолютна кількість відвідувачів, а відносне, у порівнянні з  іншими сайтами в тій же  сфері;

     3. авторитетність: популярність того  чи іншого інформаційного проекту,  велика кількість посилань на  нього - вагомий аргумент «за»  інтернет-ЗМІ;

     4. професійний (якісний, сучасний) дизайн: серйозне видання, що претендує  на звання інтернет-ЗМІ, не  може дозволити собі виглядати  «погано»;

     5. наявність контактної інформації  або імені головного редактора:  У російськомовних мережевих  видань сьогодні не прийнято  публікувати вихідні дані в  тому вигляді, в якому ми  звикли їх бачити в традиційній  пресі. Мережеві ЗМІ представляють  їх у кілька усіченому вигляді  - однак наявність їх і в  такій формі говорить на користь  високого статусу Інтернет-ЗМІ;

     6. свідоцтво про реєстрацію в  Міністерстві друку: як уже  було сказано, свідоцтво про  реєстрацію ЗМІ сьогодні не  є обов'язковим для мережевих  проектів, однак наявність такого  у серйозних проектів сьогодні  стало майже природним;

     7. гарна мова: На жаль, грамотність  сьогодні залишає бажати кращого,  проте вимоги до її рівня  постійно ростуть, і звертають  на неї все більшу увагу  [13].

     З появою глобальної мережі виникли і  принципово нові ЗМІ - електронні газети, які мають ряд особливостей. Одна з них полягає в тому, що ця газета постійно оновлюється, часто  добре ілюстрована і в ній  немає, як правило, закінчених статей. Стаття або матеріал закінчуються тоді, коли закінчується подія. У цьому  сенсі журналісти в газеті, що живе в інтернеті, повинні працювати  постійно, і їх статті пишуться таким  чином, щоб остання фраза завжди могла б бути доповнена.

     Цікавою особливістю електронних газет  є і гіпертекстова верстка, яка  дозволяє швидко шукати різні матеріали, знаходити посилання, і в цьому  сенсі читання електронної газети виявляється більш осмисленим, змістовним і, можливо, більш різноманітним. Якщо говорити про інші особливості електронної  газети, то варто відзначити їх дуже велику оперативність. Часто електронні газети випереджають не тільки друковані, а й телебачення за швидкістю  появи своїх матеріалів.

     Зазвичай  нового виду масової інформації для  того, щоб знайти свою форму, потрібен час. Скажімо, газети в їх сучасному  вигляді сформувалися в кінці 1880-х  років, коли масова газетна преса  проіснувала вже більше п'ятдесяти років. На зорі телебачення передача новин складалася в основному  з читання в ефір газетних статей. І тільки після широкого розвит ¬  ку відеозапису, телевізійні журналісти створили свої влас ¬ жавні, унікальні  прийоми подачі матеріалів.

     Для періодизації розвитку веб-видань скористаємося  схемою, запропонованою І. Давидовим  у доповіді «Мас-медіа російського  інтернету. Основні тенденції розвитку та аналіз поточної ситуації ».

     Історію російських інтернет-ЗМІ автор доповіді розбиває на чотири періоди. Перший період - від появи перших російських інтернет-ресурсів (варто відзначити, що більшість  з них розроблялося представниками російської діаспори за кордоном, в  першу чергу в Ізраїлі і  США) до кінця 1998р. Цей період характеризується переважанням авторських ресурсів, незначною  кількістю великих гравців на ринку та їх низькою активністю і, відповідно, невисоким рівнем вкладень в медійний сектор інтернету. (Переважаючі  ресурси: комментарійние і змішані; авторські і змішані; домінуючі  гравці - відсутні.)

     Другий  період розвитку онлайн-видань можна  віднести до 1999 - початок 2000 року. Цей  період характеризується зростанням активності в медійному секторі. Протягом цього  періоду в мережі з'явилися ряд  нових гравців, що мають ті чи інші інтереси в ЗМІ і політики, і  істотно збільшилося зростання  вкладень у розвиток мережевих ЗМІ. Саме в цей період було розроблено і відкрито більшість Інтернет-проектів, нині є лідерами медійної сфери інтернету.

     Третій - з початку 2000 року. Цей період так  званого «інвестиційного буму». Цей період характеризується виходом  на ринок нових гравців, які (на відміну  від гравців, активних в другий період) не мали інтересів у політичній сфері. В основному це були компанії, пов'язані  із західним (насамперед американським) венчурним капіталом. Цей період характеризується численними спробами реалізації у російській та українській  Інтернеті примітивно зрозумілої «американської моделі» і розвитком великих  інформаційних (або мають інформаційну складову) ресурсів, не цілком правомірно званих порталами.

     Формальною  датою початку четвертого періоду  можна вважати 8 вересня 2000 року, коли стало відомо про закриття одного з найбільш амбіційних проектів, характерних  для третього період, - «поле.ру». Для  цього період переважають такі риси: Збереження новинних ресурсів при зростанні  значимості ресурсів комментарійного  і змішаного типу [9; 31].

     В даний час можна спробувати простежити типи існуючих веб-видань. Труднощі розробки типології веб-видань пов'язані з  тим, що для цього необхідно відрізняти інтернет-ресурси з журналістським контентом від всіх інших і  веб-видання від традиційних ЗМІ. Все, що розміщено в мережі, так  чи інакше є інформацією, призначеної  для читання різними аудиторіями, тому кордону стають досить розмитими.

     Тим не менш, можна говорити про поняття  мережевого видання, під яким мається  на увазі будь-який сайт (або група  сайтів), призначений для вирішення  завдань, властивих друкованим та електронним  немережевим засобам масової  інформації, і нових завдань, реалізація яких можлива тільки за допомогою  технологій WEB 2.0 і наступних версій.

     За  своїми функціями і властивостями  сайти бувають:

     • візитки;

     • промоакціями (Промосайт);

     • електронними магазинами;

     • інформаційними сайтами;

     • корпоративними представництвами;

     • порталами;

     • системами управління підприємством;

     • соціальними мережами.

     Всі перераховані типи сайтів - від візитки  до систем управління - можуть бути веб-виданнями  з тим уточненням, що у всіх випадках крім презентаційних, маркетингових  та управлінських функцій вебізданіе має виконувати інформаційно-комунікативні  функції.

     Соціальні мережі можна розглядати як ЗМІ нового типу, що відрізняються тим, що в  них основним продуктом і, відповідно, основним їх завданням стає створення  комунікативних структур, тобто груп користувачів, об'єднаних якимось  загальним ознакою. Соціальна мережа фактично передає інформаційно-комунікативну (серверну) функцію користувачеві. Користувач встановлює комунікації, стежить за їх стійкістю, управляє потоками тощо, тобто виробляє комунікації [2, 17].

     Можна також розрізняти вебізданія по схожості з їх традиційними аналогами:

     1) інтернет-газети - часто оновлювані  видання, що спеціалізуються в  основному на новинах;

     2) інтернет-журнали - видання в основному  аналітичного характеру; 3) інтернет-радіо  - web-радіостанції;

     4) web-телебачення - розвивається інтерактивне  телебачення;

     5) спеціалізовані інформаційні агентства  - ресурси, Що поставляють інформацію  з телетайпних стрічок;

     6) мегамедійние ресурси - ресурси,  що поєднують у собі кілька  позицій.  

       Як показали дослідження, продуктивною  є також класифікація, побудована  на підставі розрізнення домінуючих  технологій: Інформаційні (мовні) технології; інтерактивні технології; комунікаційні  («соціальні») технології; фото-, аудіо-, відеотехнологій; анімаційні flash-технології.

         3.2 Специфіка мережевих засобів масової інформації

     Основу  мережевих засобів масової інформації становлять новий вид періодичних  видань - мережеві газети і журнали. Серед безлічі заявлених в  інформаційно-пошукових системах видань, на жаль, не є періодичними. Однак  є кілька десятків серйозних мережних газет і журналів, що випускаються на високому професійному рівні вже  протягом більше двадцяти років. І з  кожним роком кількість таких  видань збільшується, не дивлячись  на їх ще коротку історію. Так чому ж зростає попит саме на такі видання? Чим мережна газета відрізняється  від звичайної?

• По-перше: жанр "мережної" преси визначається специфікою Мережі як медійного середовища й особливостями сприйняття інформації з екрана монітора.

     У першу чергу, це гіпертекстові посилання, які забезпечують доступ до архівів  та інших електронних ресурсів. Таким  чином, читач має справу не з лінійним текстом, а з розширеним обсягом  інформації.

     У розпорядженні ЗМІ є такі форми  передачі інформації:

• текст - одноразово передає не дуже багато інформації, але використовує силу інших елементів (схеми, звуки та ін.);
• фото - представляє закарбовані деталі подій, наочно їх фіксуючи;
• звук - впливаючи емоційно, посилює вплив текстів, фото або відео сюжетів;
• відеосюжети - теми, що освітлюються в фоторяд, можуть бути представлені у відеороликах;
• анімація - ерзац-відео, при завантаженні потрібна велика потужність.

     «Візуальний потенціал нових ЗМІ ще далеко не вичерпаний: фотозображення сьогодні змінюються не частіше, ніж того вимагає  ритм подій. У будь-якому випадку - навіть після закінчення великого періоду часу - вони можуть бути знайдені в архіві. Графічні ж елементи оновлюються  ще рідше, тому що вони повинні служити  ідентифікації загальної картини  сайту. Тексти створюються і оформляються швидше, ніж картинки, і спільно  з графічними елементами і картинками конкурують за місце на дуже обмеженій  площі екрану монітора »[6; 25].

     Специфіку відображення сторінки гіпертексту  в браузері обумовлюють певні  особливості дизайну веб-сторінки та Веб-сайтів в цілому. У боротьбі за відвідувача, за більш зручну роботу з їх сайтом, творці, точніше розробники інтернет - ресурсів виробили ряд спеціальних  прийомів, застосовуваних для прискорення  і спрощення роботи. Змістовне  якість інтерактивної жур ¬ налістікі  забезпечується одномоментно або близькою опо ¬ женностью в часі дій  з виробництва, обробки, рас ¬  сюдження та коригуванні інформаційного потоку, свя ¬ ного з реакцією потенційної цільової аудиторії. У  великих проектах самим оптимальним  рішенням є створення і використання одного або цілої системи шаблону  сторінок, схожою на стереотипні макети газет. Таким чином, створюється  електронна композиційно-графічна модель віртуальної газети, за якої будуються  всі наступні випуски. Створюється  макет для одного або декількох  розділів сайту, в який потім програмним шляхом включаються унікальні блоки  з текстом, графікою, посиланнями  і так далі. Ще одна тенденція  в професійному Беб-дизайні ЗМІ, отримала зараз широке поширення  з легкої руки Артемія Лебедєва, провідного веб-дизайнера в Рунеті, виражається в прагненні до текстового дизайну. Таким чином, дизайн гіпертекстових сторінок повернувся до свого початкового  стану, в якому він з'явився на світ і отримав широке розповсюдження: простий текст з гіперпосиланнями. Він і є найбільш інформативним  елементів.

     «Згідно з результатами досліджень, що проводилися  в рамках спільного проекту Стенфордського університету та Інститут Пойнтера протягом чотирьох років можливості мультимедіа, часто присутні на Веб-сторінках  для багатьох користувачів важливі  менш, ніж очікувалося. Сприйняття користувача  Інтернету та друкованої продукції  істотно різниться. Останній звертає  увагу на ілюстрацію і рекламу. У  мережі ж приваблюють у першу  чергу заголовки і короткі  тексти (зміст статей та підписи  до фотографій), а вже потім - ілюстрацій »[1].