Телевидение в системе образования

Отже, публіцистичні науково-популярні передачі повинні підніматися над констатацією конкретного факту, розкривати закономірні зв’язки між окремими фактами науки, пов’язувати їх в строгу логічну картину.

Науково-популярні передачі слід відрізняти від учбових або освітніх, які розраховані на певним чином підготовлену аудиторію, що має деякий запас знань у цій галузі, а також від інструктивних, що мають на меті допомогти у засвоєнні певної аудиторією практичних навичок.

Оскільки однією з найважливіших специфічних рис телебачення як засобу масової інформації є його програмність, кожна окрема передача не може бути вивчена досить повно, якщо її розглядати поза контекстом телевізійної програми в цілому. Час виходу в ефір і місце існування в телепрограмі передачі повинно перебувати в прямій залежності від потреби аудиторії, для якої вона призначається. Однак практика телевізійного мовлення показує, що далеко не завжди передачі виходять в ефір саме тоді, коли біля екрану збираються їх глядачі. Це веде до зниження ефективності впливу передачі, відсутності зворотного зв’язку з глядачами і в кінцевому рахунку до зменшення телевізійної аудиторії [15, с. 88].

Освітнє телебачення, як прикладне мистецтво багато функціональне за своєю природою. Воно виконує функцію, властиву творам мистецтва, і в той же час певну утилітарну функцію – передачу в ефір навчальної інформації.

Параметри телепередачі, що характеризують можливість реалізації кожної з цих функцій, не можуть і не повинні бути строго регламентовані. Їх співвідношення багато в чому визначається художнім баченням творчих працівників, однак виразні засоби екрана доцільно повністю направляти на розкриття навчального змісту, досягнення наміченої навчальної мети. Будь-які специфічні виразні засоби, притаманні лише навчальному телебаченню, не відомі. Однак навчальна (дидактична) функція навчальної телепередачі значно зростає при використанні мультиплікації, внутрішньо-кадрових написів, прийомів наукового кіно (прискореної або сповільненої зйомки, стоп-кадру, а також сучасних виражальних засобів, заснованих на електронній обробці екранної реальності).

Слід враховувати, що навчальне телебачення є не тільки використання пізнання через систему екранних образів, а й естетичне освоєння нового інформаційного простору. За словами відомого психолога А. Н. Леонтьєва, «специфічна функція продуктів естетичної діяльності, а, отже, і завдання цієї діяльності, зовсім не зводиться до збільшення наших знань про об’єктивні особливості світу, хоча таке завдання в ній може, а іноді навіть повинна бути присутня. Завдання естетичної діяльності не зводиться до залучення нас у світ емоцій, до їх передачі. Завдання цієї діяльності – у відкритті життя, показі того, що лежить за «байдужими» значеннями, і в цьому відношенні мистецтво емоційно, тому що відкриття особистісного сенсу є акт вищої міри емоційної напруги (але не емоція сама по собі, яка може виникнути з будь-якого приводу)» [25, с. 187].

Серед жанрів освітнього телебачення виділяють такі:

              − аудіовізуальна лекція(відео лекція);

− розповідь з ілюстраціями;

− бесіда;

− інтерв’ю;

− репортаж;

− телеекскурсія;

− інсценування;

− передача-гра;

− передача конкурс;

− демонстрація дослідів з поясненнями;

− змішана за жанром [16, с. 78].

Розглянемо деякі з них детальніше.

Аудіовізуальна лекція, або відео лекція.

Аудіовізуальні технічні засоби навчання: радіомовлення, навчальний кіно і телебачення, Ці засоби використовуються як для пред’явлення навчальної інформації в межах заданого етапу навчання (лекція, цикл лекцій), так і для посилення наочності досліджуваної інформації при різних формах навчальної діяльності. Можуть бути успішно використані також і при самостійному навчанні. Навчальний кіно, один з видів наукового кіно, використовується як допоміжний засіб у навчальному процесі. Застосовується, як правило, в тих випадках, коли навчальний матеріал недоступний для сприйняття в звичайних умовах занять. За допомогою кінематографа можна сповільнити швидкі процеси і завдяки цьому зробити їх видимими, проникнути всередину явищ, прихованих від очей, збільшити дрібний предмет, перенести глядача в інші країни, зробити зримими узагальнення й абстракції за допомогою рухомого малюнка (мультиплікації). Навчальні фільми класифікуються в залежності від предмета навчальної дисципліни та її приватної методики, віку учнів, ступеня наукової підготовленості (якщо це дорослий глядач) і дидактичного призначення. У зв’язку з останнім розрізняють: фільми, які виконують функцію коротких кіносправок; цілісні фільми, завдання яких пояснити те чи інше питання навчальної програми; фільми, що допомагають засвоїти виробничі навички (для демонстрації на спеціальних тренувальних стендах); інструктивні фільми, що роз’яснюють сенс і значення виробничих правил; ввідні, або вступні, – для ознайомлення з основними проблемами навчальної дисципліни, її цілями і завданнями; заключні (по всій дисципліні або її розділу), – застосовуються для повторення пройденого матеріалу і стосуються головним чином найбільш важких для засвоєння питань. Цикл навчальних фільмів (кінокурс) застосовується для висвітлення всіх основних питань навчальної дисципліни. Кожен вид кінопосібника відповідає завданням найбільш повного викладу теми при мінімальній затраті навчального часу. Навчальні фільми відрізняються жанровим розмаїттям, яке визначається головним чином методом кінематографічного вирішення. Діячі при створенні кінострічок керуються комуністичною ідейною спрямованістю, прагнуть до наукової точності фільму, відповідності його сучасному рівню науки, а також вимогам навчальної програми.

Розповідь з ілюстраціями.

В деякій мірі має риси навчального кіно, але на відміну від нього відеорядом будуть слугувати картинки, або фотографії, тобто, матиме вигляд презентації, з потрібними словами того, хто саме буде її проводити.

              Бесіда.

              Це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Бесіда сприяє також активізації зусиль партнерів для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.

Орієнтовно можна назвати такі функції бесіди: обмін інформацією; формування перспективних заходів і процесів; контроль і координація вже розпочатих дій; взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань; підтримка ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав; пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей; стимулювання людської думки в новому напрямку; розв’язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації, та ін.

              Кожна бесіда – це новий акт. Тому не існує загальних рецептів, які б забезпечували високу ефективність бесіди в усіх випадках. Це завжди процес творчий, що приносить радість відкриття нового в житті, у співрозмовника й у собі. Водночас склалися певні моральні та психологічні вимоги до організації індивідуальної бесіди. Існують загальні положення, принципи, застосування яких сприяє досягненню успіху бесіди [46, с. 75].

              Інтерв’ю.

              Це бесіда, вибудувана за певним планом через безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом з обов’язковою фіксацією відповідей.

              Репортаж.

              Це розповідь очевидця, а його завдання – донести до слухачів живу картину всього що відбувається, допомогти створити її зорове уявлення для слухача.

              Телеекскурсія.

Найчастіше розповідає про різноманітні куточки нашої країни, пов’язаних з життям і діяльністю видатних історичних особистостей, концерти духовної музики, та інші.

              Інсценування.

              Має багато спільного з театром, який викликає сильні почуття і, відповідно, впливає на емоційно-вольову сферу особистості. Один із найдавніших методів навчання, він найбільш ефективний і на сьогодні, бо забезпечує умови максимального наближення дидактичного процесу до дійсності.

              Характерними особливостями цього методу є, по-перше, ознайомлення учасників заняття з конкретною дидактичною ситуацією, яка найбільш повно відповідає професійній діяльності і потребує вирішення; по-друге, надання їм ролей конкретних посадових осіб, які існують в реальній ситуації; по-третє, розподіл цих ролей між учнями.

              Метод інсценування забезпечує учням такі умови для занять, які не в змозі створити інші методи навчання – випробувати на собі результати своїх рішень і дій.

Можна використовувати дві форми інсценування занять: перша – це заздалегідь підготовлене інсценування; друга – імпровізоване інсценування, яке порівняно з першим виникає ніби ненавмисно, випадково і несподівано під час обговорення певних навчальних проблем [47, с. 108].

1.3. Актуальність потреби освітнього телебачення

Освітнє телебачення (ОТ) – система зв’язку ефективного дистанційного навчання, яка може бути інтегрована в навчальний курс на трьох базових рівнях:

– один урок – програми розраховані на розкриття однієї теми і концепції, надаючи ввідний урок, огляд або конспект.

– вибрані розділи – випуски програм, що представляють собою закінчений навчальний курс в навчальному плані.

– повний курс – програми з одного або більше ОТ випусків можуть бути інтегровані в повний семестровий курс. Зазвичай використовуються разом з друкованими навчальними матеріалами.

НТ може бути або пасивним або інтерактивним. Пасивне ОТ зазвичай включає пробні програми, які поширюються на відео касетах або на основі відео технологій, таких як радіомовлення, кабельне або супутникове телебачення. На противагу йому інтерактивне ОТ забезпечує можливості для зорової взаємодії або в живу з інструктором, або з іншими студентами, учасниками програми. На приклад, двостороннє телебачення з двостороннім аудіо сигналом дозволяє студентам бачити і взаємодіяти з викладачем. У той же час, камери на віддалених сайтах дозволяють викладачеві бачити всіх учасників програми. Систему можна налаштувати і так, щоб всі студенти бачили сайти один одного.

Переваги освітнього телебачення.

З тих пір, як з’явилося телебачення воно залишається найпоширенішим медіа.

Рух і зображення можуть комбінуватися в єдиному форматі, це дозволяє складні або абстрактні поняття демонструвати через візуальні симулятори. Стара приказка «краще один раз побачити, ніж сто раз почути» не втрачає своєї актуальності.

Освітнє телебачення – це ефективний спосіб познайомити студентів з навколишньою реальністю (Місяцем, іншими країнами або ж зазирнути через лінзу мікроскопа).

Час і простір скорочуються, і події можуть розгортатися в реальному масштабі.

Це прекрасний спосіб для демонстрації, підбиття підсумків та подання будь-яких понять і концепцій.

Може ефективно використовуватися як мотивуючий інструмент.

Недоліки освітнього телебачення.

Створення якісного мовлення освітнього телебачення дуже дорого.

Виробництво відео продукції займає багато часу і вимагає численної техніки, часто складного обладнання та оснащення.

Сайти, створені для інтерактивної участі в ОТ програмах вимагають спеціалізованого устаткування, обладнання та обслуговування.

Більшість ОТ курсів використовують медіа для навчання, спрямованого на середнього студента. Але вони можуть виявитися неефективними для студентів зі спеціальними запитами.

При пасивному використанні, без інтерактивних можливостей, навчальна ефективність може бути обмеженою.

Якщо ОТ програми розроблені не професійно, вони виглядають аматорськими.

Після того, як розробка ОТ програм завершена, їх уже важко переробляти і модернізувати.

Вироблення прийомів навчання для ОТ.

При розробці прийомів навчання для ОТ основним завданням є продумування кордонів зорового охоплення. Переваги ОТ у візуальній демонстрації абстрактних понять можуть бути протиставлені переоцінює можливості лекцій. Ретельно розроблені методи демонстрації, а не розповіді, можуть покращити навчальну ефективність ОТ. Це може полегшити візуальне відтворення:

– змістів і списків;

– ключових пунктів;

– складних матеріалів в поступальної манері;

– відносин в групі;

– інформація, яку необхідно резюмувати для збереження і отримання.

Використання:

– картинок – щоб показувати, як виглядають предмети;

– діаграм – для демонстрації концептуальних відносин, організацій і структури змісту матеріалу;

– карт – для демонстрації просторових відносин;

– графіків, таблиць і схем – для резюмування інформації.

Використання переваг відео для:

– демонстрації можливостей інструментарію та обладнання;

– демонстрації навичок учнів, до яких слід прагнути;

– управління експериментами, процеси яких повинні перебувати під наглядом;

– аналізу змін у часі при використанні анімації, уповільненого руху або послідовної фотографії;

– показу просторового, тривимірного зображення об’єкта або структури;

– переміщення учнів у місця або ситуації, в які вони не могли б потрапити в реальності;

– уявлення первинного вихідного матеріалу для аналізу, наприклад, фільму історичних подій чи реальних ситуацій.

Проведення ОТ уроків.