Державний нагляд за законодавством про працю

     Так як, описана ситуація не підпадає під статтю 33 КЗпП, а також за відсутністю в умовам задачі факту письмового погодження Галкіної з переведенням на нижчу посаду, можна зробити висновок, що КТС неправомірно понизила метрдотелю ресторану “Либідь” Галкіну до посади офіціантки.

     Згідно  зі статтею 225 КЗпП, працiвник може звернутися до комiсiї по трудових спорах у тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробiтної плати - без обмеження будь-яким строком. У разi пропуску з поважних причин установленого строку комiсiя по трудових спорах може його поновити. Заява працiвника, що надiйшла до комiсiї, пiдлягає обов'язковiй реєстрацiї.

     Згідно  зі статтею 228 КЗпП, у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

     КТС в цій ситуації, згідно чинного законодавства  про працю,  може прийняти рішення  про поновлення Галкіної на посаді  метрдотелю ресторану “Либідь” у зв’язку з неправомірним пониженням Галкіної до посади офіціантки.

2. Розробити структурно-логічну  схему “Види щорічних  додаткових відпусток”.

     Право працівників на відпочинок наданням їм щорічної оплачуваної відпустки  законодавчо гарантовано статтею 45 Конституції України. Тривалість і порядок надання щорічних відпусток  установлено КЗпП України та Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).

     Згідно  зі статтею 2 Закону № 504 щорічною оплачуваною  відпусткою мають право скористатися громадяни України, іноземні громадяни  та особи без громадянства, які  перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємство) будь-якої форми  власності, виду діяльності та галузевої  належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

     У період перебування працівника у  щорічній відпустці він звільняється від виконання обов’язків за трудовим договором. Цей час працівник  витрачає на відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, на виховання  дітей, задоволення власних життєво  важливих потреб та інтересів, усебічного розвитку, тобто на відпочинок. На період щорічної відпустки за працівником  гарантовано зберігатиметься місце  роботи (посада) та заробітна плата.

     Статтею 11 Закону № 504 та статтею 80 КЗпП заборонено не надавати працівникам щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Ненадання щорічних відпусток у вказані терміни є грубим порушенням законодавства про працю, що передбачає притягнення роботодавця до відповідальності згідно із законодавством (ст. 28 Закону № 504).

     Згідно  зі статтею 4 Закону № 504 щорічні відпустки  бувають основні й додаткові. Право на щорічну основну відпустку  мають усі працівники, які працюють у роботодавця за трудовим договором. А ось щоб скористатися щорічною додатковою відпусткою, потрібні спеціальні підстави.

     Згідно  зі статтею 4 КЗпП щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

• за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
• за особливий характер праці.

     Крім  того, бувають інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

     Порядок надання щорічних додаткових відпусток  регламентується статтями 7 і 8 КЗпП.

     Стаж  роботи, який дає право на щорічну  додаткову відпустку

     Згідно  зі статтею 9 КЗпП до стажу роботи, який дає право працівникові на щорічну додаткову відпустку, зараховується час:

     - фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

     - щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

     - роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

     Для працівника, переведеного на роботу на інше підприємство, який на попередньому місці роботи не використав щорічні  основну та додаткові відпустки (повністю або частково) і не одержав  за них грошову компенсацію, до стажу  його роботи за новим місцем роботи, що дає право на щорічні основну  та додаткові відпустки, зараховуватиметься час, за який він не використав ці відпустки  за попереднім місцем роботи.

     Тривалість  щорічних додаткових відпусток

     Щорічні додаткові відпустки працівникам  можуть надаватися одночасно з основною відпусткою або окремо від неї.

     Конкретна тривалість щорічних додаткових відпусток  за роботу із шкідливими і важкими  умовами праці на підприємстві встановлюється колективним чи трудовим договором  залежно від результатів атестації  робочих місць за умовами праці  та часу зайнятості працівника в цих  умовах (ст. 7 КЗпП). Така відпустка надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 (далі — Список № 1).

     Згідно  зі статтею 8 КЗпП щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 (далі — Список № 2).

     Щорічна додаткова відпустка за особливий  характер праці надається також  працівникам з ненормованим робочим  днем згідно із списками посад, робіт  та професій, визначених колективним  договором.

     Тривалість  щорічних додаткових відпусток наведено в таблиці 2, проте конкретна їх тривалість встановлюється колективним  чи трудовим договором залежно від  часу зайнятості працівника в цих  умовах.

     Згідно  з частиною першою статті 10 КЗпП, якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку з кількох підстав — за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 КЗпП) та за особливий характер праці (ст. 8 КЗпП), то він може скористатися лише за однією з них на власний вибір. Винятком є окремі працівники, перелічені у Списках № 1 і № 2, котрі мають право на додаткові відпустки з кількох підстав одночасно (при цьому кількість днів відпусток сумуються).

     Крім  того, для працівників окремих  професій тривалість щорічної додаткової відпустки може мати іншу тривалість і встановлюватися спеціальними актами законодавства (наприклад: державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури та ін.).

     Додаткова відпустка працівникам, які мають  дітей

     Додаткова відпустка працівникам, які мають  дітей, надається працівникам згідно зі статтею 19 КЗпП тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Якщо є кілька підстав для надання цієї відпустки, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Оскільки така відпустка є соціальною, її надають не за робочий, а за календарний рік, тому тривалість цієї відпустки не залежить від періоду часу, який відпрацювала особа в календарному році. А це означає, що працівник може взяти таку відпустку повної тривалості і до закінчення шестимісячного терміну роботи на підприємстві (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 21 липня 2008 року № 187/13/116-08).

     Оскільки  ця відпустка є соціальною, то відкликати працівника з такої відпустки  неможливо, оскільки відповідно до статті 12 КЗпП відкликати працівника можна лише зі щорічної відпустки.

     Згідно  з листом Міністерства праці та соціальної політики від 3 березня 2007 року № 58/06/186-07 працівник не матиме права на соціальну  відпустку за новим місцем роботи у календарному році, в якому за попереднім місцем роботи йому вже  надавалася така відпустка або була виплачена компенсація за невикористану  відпустку при звільненні.

     Заміна  соціальної відпустки за бажанням працівників, які мають дітей, грошовою компенсацією законодавством не передбачена. Вона може виплачуватися лише при звільненні працівника з роботи.

     На  підставі вищевикладеного розробимо  схему видів додаткових відпусток. 

     

     Схема 1. Види відпусток

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р.

2. Кодекс законів про працю України.

3. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р.

4. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р.

5. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від  березня 1998 р. // Право України. — 1998. — № 5.

6. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. // Уряд. кур’єр. — 199. — №

7. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам:   Затв.  постановою Кабінету  Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 46.

8. Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442  
9. Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (зі змін., внесеними наказом Мінпраці та соціальної політики України від 5 лютого   1998 р. № 18) // Людина і праця: Інформ. бюл. Міністерства праці  та соціальної політики України. — 1997. — № 12. — С. 27–28; 1998. — № . — С. 8.

10. Акопов Д. Трудовой кодекс и социальное назначение трудового права // Хозяйство и право. — 2004. — № 6. — С. .

11. Баклан О. Контрольно-наглядова діяльність у сфері охорони праці: окремі питання // Право України. — 2000. — № 10. — С. 69.

12. Болотіна Н. Б.  Трудове право України: Підручник. — К.: Вікар, 2000. — 725 с. — (Вища освіта XXI ст.).

13. Венедиктов В. С. Трудове право України. — X.: Консум, 2004. — 590 с.