Джерела трудового права

 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни „Трудове право”

на  тему:

„Джерела  трудового права” 
 
 
 
 
 
 

 

П Л А Н 
 

Вступ ................................................................................................................. 3 

РОЗДІЛ І.

Поняття та види джерел трудового права ..................................................... 6 

РОЗДІЛ ІІ.

Конституція України  як основне джерело трудового  права ....................... 11 

РОЗДІЛ ІІІ.

Кодекс законів  про працю та інші законодавчі  акти України, що регулюють трудові відносини ....................................................................... …………….13 

РОЗДІЛ ІV.

Підзаконні акти та локально-правові норми, що регулюють  трудові відносини ......................................................................................................... 15 

РОЗДІЛ V.

Міжнародно-правові  акти про працю .......................................................... 20 

Висновки ......................................................................................................... 22 

Список використаних джерел і літератури .................................................. 25

 

В С Т У П

      Актуальність  дослідження. Трудове законодавство в останні роки перетерпіло значні зміни. Прийнято закони, що цілком обновили окремі правові інститути трудового законодавства, наприклад, закони, що визначають правовий статус нових організаційно-правових форм юридичних осіб – акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, що укладають із працівниками трудові договори; закони, які вирішують окремі, але дуже важливі питання – про відшкодування моральної шкоди, про осіб, які мають право на пільги при навчанні без відриву від роботи і т.д. Існують і інші нові положення, застосування на практиці яких відіграє важливу роль для захисту як працівників, так і роботодавців.

      Таким чином, значне відновлення трудового  законодавства спричинило за собою  кількісні і якісні зміни джерел трудового права. Нові форми економічних  і соціальних відносин зажадали перегляду  і зміни багатьох інститутів трудового права як науки, перетворивши радянське трудове право в українське трудове право.

      Тема  джерел трудового права на сьогоднішній день дуже актуальна. Відбувається зміна  всієї законодавчо-нормативної бази країни, приймаються нові закони, а, отже, змінюються і джерела. На даний момент розроблено проект нового трудового кодексу.

      Становлення ринкових відносин змушує переглянути  українські нормотворчі органи своє ставлення до міжнародного трудового  права і трудового права високорозвинених країн, які мають більший досвід правового регулювання в умовах капіталістичного суспільного ладу. У даний час із всією очевидністю зростає вплив міжнародного права не тільки на право міжнародного співтовариства, але і на внутрішнє право держав, що входять у дане співтовариство. Особливо велика роль міжнародного права в справі захисту прав людини, до числа яких відносяться і трудові права.

         Категорія «джерела права» у науці звичайно тлумачиться  в двох взаємозалежних аспектах. По-перше, до них відносять об'єктивні фактори, які породжують право як соціальне явище. Такими факторами виступають матеріальні умови життя суспільства, економічні, політичні і соціальні потреби пануючого класу й інших соціальних груп. Інакше кажучи, у даному випадку мова йде про джерело права в матеріальному змісті слова. По-друге, поняття джерела права пов'язують і з безпосередньою діяльністю уповноважених органів держави по формуванню права, наданню йому форми законів, указів, постанов і інших нормативно-юридичних документів. Тут ми маємо справу з поняттям джерел права у формальному чи юридичному змісті слова.

   Необхідно відзначити, що з другим поняттям джерела  права найчастіше приходиться зіштовхуватися не тільки в науці трудового права, але і на практиці, у повсякденному  житті, тому що воно дає можливість пізнати трудове право з позицій нормативного змісту і його приналежності до конкретних суб'єктів — працівникам, роботодавцям, трудовому колективу.

      Щодо  історіографічної бази дослідження, то в даній курсовій роботі проаналізовані наступні джерела трудового права: Конституція України [1], Кодекс законів про працю [2], а також Закон України „Про охорону праці” [3] та інші законодавчі та підзаконні акти.

      При написанні роботи були використані  підручники з трудового права України за редакцією П.Д.Пилипенка [9], Н.Б.Болотіної та Г.І.Чанишевої [8] та ін.

      Об’єктом  роботи є законодавчі та підзаконні акти України у галузі трудового права.

      Предметом виступають джерела трудового права, які регулюють трудові відносини між робітниками і роботодавцями.

      Метою курсової роботи є проаналізувати Конституцію України, законодавчі та підзаконні акти нашої держави в якості джерел трудового права.

   У даній курсовій роботі поставлені наступні завдання:

1. Визначити поняття джерел трудового права;
2. Виявити місце трудового законодавства як джерела в трудовому праві;
3. Розглянути значення Кодексу законів про працю;
4. Визначити вплив міжнародних норм трудового права на українське трудове право.

      Курсова робота складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків та списку використаної літератури. 

 

Р О З Д І Л   І

Поняття та види джерел трудового  права

    Суспільні відносини, що виникають при використанні праці, потребують правового регулювання, яке здійснюється прийняттям відповідних  юридичних норм, що знаходять вираз  у формі державних актів органів  законодавчої влади, актів вищих органів державного управління, уповноважених видавати такі акти в межах їх компетенції, актів управління конкретних підприємств, установ, організацій за погодженням з трудовими колективами або їх представницькими органами, актів застосування чинного законодавства. Конкретні форми виразу права залежать від ступеня важливості суспільних відносин, що ними регулюються, галузевої незалежності, компетенції органу, що здійснює правотворчість. Це можуть бути закони, укази, постанови, інструкції, накази, інші нормативно-правові акти (такі, як положення, наприклад, про преміювання), правила (такі, як правила внутрішнього трудового розпорядку) тощо.

    Отже, джерела права — це спосіб зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх загальнообов’язковість [10, 17].

    Термін  «джерело права» має двояке значення. По-перше, це ті матеріальні умови, що існують у суспільстві за наявних  матеріальних і виробничих відносин. По-друге, це ті конкретні форми виразу правових приписів, що виходять від  органів державної влади, які видають нормативні акти в межах своєї компетенції, на підставі і на виконання чинного законодавства, за допомогою яких тому чи іншому правилу поведінки надається обов'язкова сила.

    Трудове право, що регулює суспільні трудові  відносини, має соціальний характер. Як соціальне право воно є сукупністю правил суспільного захисту людей, що визначається матеріальними умовами життя даного суспільства. З врахуванням сказаного джерела трудового права України можна визначити як спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці.

    Система юридичних джерел побудована на принципах ієрархії. Вона являє собою порядок розміщення джерел права та законодавства в системі залежно від їх юридичної сили і зводиться до таких принципів:

• відмінності конституційного і законодавчого регулювання;
• пріоритет актів законодавчої влади перед актами виконавчої та судової влади;
• перевага актів вищих органів у порівнянні з нижчими органами; наявність первинних і вторинних актів;
• відповідність локальних актів державно-правовим актам; можливість зупинення і скасування неправомірних актів.

       Ієрархія законодавчих джерел базується на підпорядкованості органів, що приймають акти. Саме місце органу в ієрархії державних органів влади й управління визначає місце того чи іншою джерела в системі джерел права.

     Трудове право як система юридичних норм, що регулюють суспільно-трудові  відносини, складається з безлічі нормативних актів: законів, указів, постанов уряду, різних відомчих актів, а також локальних норм, що діють у конкретних виробничих і невиробничих структурах — підприємствах, об'єднаннях, інститутах, кооперативах, установах тощо.

    З врахуванням сказаного можна рекомендувати наступне визначення джерела трудового права: під джерелами трудового права варто розуміти результати  правотворчої діяльності компетентних органів держави в сфері регулювання трудових і інших суспільних відносин, що складають предмет цієї галузі права [7, 41].

    Джерела — нормативні акти, що відносяться  до трудового права України, складають  визначену систему, що містить у  собі різноманітні за своїм характером, юридичною чинністю і сферою дії  нормативні акти. Таку систему звичайно іменують системою трудового законодавства, припускаючи, однак, в одних випадках сукупність усіх нормативних актів — джерел трудового права, в інших — тільки закони про працю. Інакше кажучи, розрізняють поняття трудового законодавства в широкому і вузькому змісті слова.

    В юридичній науці під нормативно – правовою базою розуміють джерела  права тобто нормативні акти, встановлені  або санкціоновані державою. Джерела  права виражають собою зовнішню форму існування права. Трудове  право як система юридичних норм і самостійна галузь права складається з численної кількості нормативних актів: законів, указів, декретів і постанов Кабінету Міністрів, різноманітних відомчих актів, а також локальних норм, що діють в межах конкретних підприємств [7, 46].

    Характеризуючи нормативну базу трудового права, слід відзначити особливості, що відрізняють його з-поміж нормативно-правових актів інших галузей права.

    По-перше, в трудову дисципліну крім актів, виданих на державному (централізованому) рівні, широко застосовуються локально-правові акти, які розробляються і приймаються безпосередньо на підприємствах. Такі акти забезпечують більшу ефективність дії трудового законодавства стосовно до конкретних умов регулювання трудової дисципліни [5, 53].

    По-друге, в переліку нормативної бази трудового права та й трудової дисципліни зокрема, останнім часом з'являються акти договірного характеру, які або в цілому, або в частині своїй носять нормативний характер і регулюють виробничі, трудові і соціально-економічні відносини. Такими є генеральна, галузеві та регіональні угоди.

    По-третє, особливе місце в нормативно-правовій базі трудового права належить актам, прийнятим Міністерством праці та соціальної політики України. Правила, положення та інструкції цього міністерства сприяють правильному і однаковому застосуванню трудового законодавства.

    Джерела трудового права численні і різноманітні, їх можна по-різному класифікувати. За характером прийняття джерела трудового права можна розділити на прийняті державними органами (закони, укази й ін.), прийняті за згодою між державними органами, роботодавцями і профспілками (угоди, колективні договори й ін.), а також прийняті органами міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці).

    За  сферою дії джерела трудового права можна розділити на діючі в межах усієї України, окремих суб'єктах республіки, регіонах, окремих організаціях.

    Нарешті, можна класифікувати джерела  трудового права за їхньою правовою ієрархією, інакше кажучи, за юридичною  чинністю. Ця класифікація найбільш зручна для вивчення, вона дозволяє охарактеризувати ступінь і умови застосування того чи іншого джерела. За юридичною чинністю серед джерел трудового права можна виділити (по ієрархії зверху вниз) Конституцію України, акти міжнародного правового регулювання праці, закони, підзаконні акти, акти судових органів, угоди про працю, локальні акти [13, 54]. Окремо слід виділити спеціалізований, кодифікований закон — Кодекс законів про працю. Підзаконні акти в свою чергу поділяються на акти Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти і акти локально-правового характеру [5, 20].