Контрольная работа по "Трудовому праву"

Міністерство  освіти молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет імені  Олеся Гончара

Центр заочної  та вечірньої форми навчання 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

З навчальної дисципліни

Трудове право 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ 2012 
 
 
 
 
 
 
 

1. Прийняття трудового договору. Особливості звільнення деяких категорій працівників.

2.  Види  відпусток. Порядок надання щорічної  відпустки.

3.  Право  на страйк. Правові наслідки законного  та незаконного страйку. 
 
 

Прийняття трудового договору. Особливості звільнення деяких категорій працівників 

    Насамперед, хочу зазначити, що трудовий договір -  угода між працівником  і власником підприємства, установи, організації, відповідно до якої працівник забов'язується виконувати певну роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, в власник забов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.

    Працівник має право реалізувати свої здібності  до продуктивної і творчої праці  шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

    Основним  законом, що керує трудовими відносинами є Кодекс законів про працю України, що був прийнятий 10 грудня 1971 року і регулює  найбільш важливі аспекти трудових правовідносин, а саме:

• порядок укладання і розірвання індивідуального трудового договору;
• порядок укладання і виконання колективного договору;
• порядок звільнення працівників і наступного їх працевлаштування;
• тривалість робочого часу і відпочинку працівників;
• порядок вирішення трудових спорів;
• права і повноваження профспілок і трудових колективів.

    Серед інших нормативно – правових актів, що регулюють трудові відносини, слід назвати:

• закони України «Про охорону праці» ( 14 жовтня 1992року);
• закони «Про колективні договори та угоди» ( 1 липня 1993р.);
• закони «Про  оплату праці» (24 березня 1995 р.);
• закони «Про відпустки» ( 15 листопада 1996 р.).

 

    При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати:

    -паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

    -копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду;

    -трудову книжку;

      у випадках, передбачених законодавством, також: 

    - документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію);

    -довідку про стан здоров'я;

    -інші документи.

    Укладення трудового договору оформляється наказом  чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

    Трудовий  договір вважається укладеним і  тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

    У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

    При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути обумовлена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: 

    - осіб, які не досягли вісімнадцяти років; 

    -молодих робітників після закінчення професійних навчальних закладів; 

    - молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; 

    - осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; 

    -інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

    Якщо  працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорі в у питаннях звільнення. До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

    1) роз'яснити працівникові його  права і обов'язки та проінформувати  під розписку про умови праці,  наявність на робочому місці,  де він буде працювати, небезпечних  і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

     2) ознайомити працівника з правилами  внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

     3) визначити працівникові робоче  місце, забезпечити його необхідними  для роботи засобами;

    4) проінструктувати працівника з  техніки безпеки, виробничої санітарії,  гігієни праці і протипожежної  охорони. 

    Умови трудового договору не повинні  погіршувати положення робітника в зрівнянні з законодавством. В протилежному випадку, такий договір, визнається недійсним.  

    Види  трудових договорів розрізняють  в залежності від строку заключення . Трудовий договір може заключатися  на:

    1)на  невизначений строк (Безстроковий  договір);

    2)визначений  строк;

    3)на  час виконання певної роботи;

    Особовим  різновидом трудового договору є  контракт. Строк дії, права, обов'язки та відповідальність сторін,  умови  матеріального забезпечення та організації  труда робітника, умови розторгнення контракту можуть встановлюватися згідно домовленості сторін. При цьому, умови контракту не можуть погіршувати стан робітника порівняно із законодавством.

    Трудовий  договір, роботодавцем в якому виступає фізична особа, повинен бути зареєстрований в державній службі зайнятості. 

    Особливостями припинення трудового договору є  юридичні факти, які припиняють договірні  правовідносини робітника й роботодавця. Згідно з діючим законодавством України  «Про працю» підставами припинення трудового договору є:

1. згода обох сторін;
2. припинення строку трудового договору, окрім випадків, коли трудові відносини фактично продовжуються й не одна із сторін не наполягає на їх припиненні;
3. призов або надходження робітника на військову або альтернативну (невійськову) службу;
4. розторгнення договору за ініціативи робітника, власника або уповноваженого ним органу;
5. переведення працівника за його згодою на інше підприємство, організацію або перехід на виборчу посаду;
6. відмова працівника від переведення  на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи в зв’язку із змінами суттєвих умов праці;
7. вступ в законну силу вироку суду, яким робітник осуджений  до позбавлення волі або іншому покаранню,  яке виключає можливість продовження певної роботи;
8. підстави, передбачені контрактом;
9. направлення працівника за рішенням суду в лікувально – трудовий  профілакторій,

 
 

      Види відпусток. Порядок надання щорічної відпустки. 

    Статтею 4 закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. установлені такі види відпусток: щорічні відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей та відпустки без збереження заробітної плати.

    Згідно  із законом України «Про відпустки» надання щорічних відпусток є  обов'язком власників. Право працівника на щорічні основну та додаткові  відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. При цьому слід ураховувати, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59-ти календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69-ти календарних днів.

    Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно  із щорічною основною відпусткою або  окремо від неї. При цьому щорічні  основна та додаткові відпустки  надаються працівнику з таким  розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. 

    До  видів відпусток відносяться: 

    1.Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.

    Для заохочення працівників до навчання та підвищення своєї кваліфікації встановлені  додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (відповідно до статей 13, 14 і 15 закону України «Про відпустки» 

    2. Творча відпустка.

    Статтею 16 закону України «Про відпустки» визначено, що для завершення дисертації на здобуття вченого ступеня доктора чи кандидата  наук, а також для написання підручника, монографії, довідника чи іншої наукової праці працівникам надається творча відпустка. Право на творчу відпустку мають працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності за основним місцем роботи. Творча відпустка для завершення кандидатської дисертації надається тривалістю до трьох місяців, докторської - до шести. Підставою для надання творчої відпустки для завершення дисертації є заява працівника та рекомендація про доцільність надання творчої відпустки наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади чи вченої ради вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації або науково-дослідного інституту відповідного профілю. 

    3. Соціальні відпустки

    Відповідно  до статей 17, 18 і 19 закону України «Про відпустки» до соціальних відпусток відносять: