Методика наукового дослідження

Наприклад, під час вивчення структури діяльності викладача коледжу в умовах використання комп’ютерно орієнтованих засобів  навчання нас цікавить залежність цієї структури від рівня освіти, досвіду  роботи, віку, рівня професійної  компетентності. Нульова гіпотеза в такому випадку складається з припущення, що такої залежності не існує.

Чи можливо  у такому випадку у ході наукового  дослідження отримати результати, що суперечать нульовій гіпотезі? І якщо такі факти будуть отримані, то чи можливо  їх розглядати як випадкові? Вважається, що за такої можливості формулювання питань простіше уникнути хибної інтерпретації  підсумкових результатів дослідження.

Попередня оцінка сформульованої гіпотези можлива на основі певних формальних ознак:

а) адекватність відповіді запитанню або співвіднесеність висновків із посиланнями;

б) правдоподібність, тобто відповідність тим знанням, що вже є з даної проблеми (якщо така відповідність відсутня, то нове дослідження стає ізольованим від  загальної наукової теорії);

в) можливість перевірки за інших умов.

Другий  етап

Другий етап дослідження містить низку принципових  обмежень, які необхідно враховувати  в плануванні. Зокрема, це стосується питання про вибір методики дослідження, оскільки саме вона визначає технічну реалізацію різних методів. У науковому  дослідженні недостатньо скласти  перелік методів, частіше необхідно  їх створити й організувати у певну  систему. Не існує методики дослідження  взагалі, а є конкретні методики дослідження різноманітних об’єктів, явищ, процесів тощо.

Саме вибір  методів дослідження, що є інструментарієм  вивчення фактичного матеріалу, визначає необхідні умови досягнення мети наукової роботи.

Під методикою  розуміють сукупність прийомів, способів дослідження, порядок їх застосування та інтерпретації отриманих за її допомогою результатів. Вона залежить від характеру об’єкта вивчення, методології, мети дослідження та інших напрацювань.

Складання програми дослідження і вибір методики взаємопов’язані за такими умовами:

по-перше, з’ясувати, які зовнішні прояви явища, що вивчається, які його показники, критерії його розвитку;

по-друге, слід співвідносити методити дослідження  з різними проявами явища, що досліджується.

Лише за дотримання цих умов можливо сподіватися  на достовірні наукові результати і  висновки.

У ході дослідження  складається програма, де мають бути відображені:

·        яке явище (процес) досліджується;

·        за якими показниками проводиться  дослідження;

·        критерії досягнення результату;

·        методи дослідження; порядок і регламентація  застосування цих методів.

Таким чином, методика – це свого роду модель дослідження, причому розгорнута в  часі. Певна сукупність методів добирається  для кожного етапу дослідження. Обираючи методику дослідження, слід перш за все враховувати предмет, мету, завдання дослідження. Фактично методика "будується" під кожне дослідження  індивідуально, однак навіть під  час розв’язування конкретної задачі вона має цілком визначену структуру, що поєдує в собі низку специфічних  компонентів. До таких відносяться:

·        теоретико-методологічна частина, концепціяя, за якою будується вся методика;

·        опис явищ, процесів, що досліджуються, їхні ознаки і параметри;

·        зв’язки між компонентами і залежності між ними;

·        сукупність методів, що застосовуються, їх координація;

·        порядок і регламент застосування методів і методологічних прийомів;

·        послідовність і техніка узагальнення результатів дослідження;

·        склад, завдання і місце дослідників  у процесі реалізації програми досліджень.

Методика  відіграє важливу роль в організації  самого дослідження, отриманні необхідного  фактичного матеріалу, на основі аналізу  якого і робляться наукові  висновки. Реалізація методики дослідження  дозволяє також отримати попередні  теоретичні і практичні заключення, що містять відповіді до задач, які  розв’язуються у ході дослідження. Ці заключення мають відповідати  таким вимогам:

·        бути всебічно аргументованими, узагальнювати  основні підсумки дослідження;

·        будуватися як логічний наслідок аналізу  й узагальнення накопичених фактів .

Водночас  важливо уникати помилок, що пов’язані, з одного боку, з великою кількістю  емпіричного матеріалу, який фактично не піддається узагальненню, і, як наслідок, формулювання досить обмежених висновків; з іншого боку, з формулюванням  досить загальних висновків із незначного фактичного матеріалу.

Третій  етап

Цей етап передбачає оформлення отриманих результатів  у формі звіту (чи іншої форми  опису результатів) і запровадження  їх у практику.

Оформлення  матеріалів наукового дослідження  є його невіддільною частиною, оскільки передбачає аналіз і узагальнення отриманих  матеріалів, що дозволяє сформулювати нові ідеї, висновки і рекомендації досить повно і точно. При цьому варто дотримуватися таких загальних рекомендацій:

·        назва і зміст звіту мають  відповідати темі дослідження і  не виходити за її межі;

·        тема має бути розкрита досить вичерпно і повно, з викладом провідних  ідей, аргументованих і логічних змістових  складових дослідження;

·        звіт має відповідати загальноприйнятим  правилам оформлення наукових робіт (стилістика, посилання, довідки, літературні джерела  тощо); у той же час слід уникати  наукоподібності, використання великої  кількості посилань, зловживання  спеціальними термінами .

Результати  наукового дослідження мають  пройти апробацію і рецензування, експертизу й обговорення на семінарах, конференціях, у наукових виданнях. Заключним етапом є ті висновки, що містять все те нове і суттєве, що й становлять наукові і практичні результати дослідницької роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Вибір  теми і формування завдань  наукового дослідження.

Вибір теми наукового дослідження є одним  з відповідальних етапів. Тема, яку  обирає для дослідження студент, повинна бути пов'язана з основними  напрямками розвитку галузі (туристсько-готельної  індустрії, міжнародного туризму) та науковими  дослідженнями, які проводяться  у вузі.

Під науковим напрямком розуміють сферу наукових досліджень наукового колективу  вищого навчального закладу, який упродовж відповідного часу розв'язує ту чи іншу проблему. Науковий напрямок поділяється  на окремі наукові проблеми. їх розв'язують декілька наукових колективів протягом двох або більше років.

Кожна наукова  проблема складається зряду тем. Тема - це наукове завдання, яке охоплює  певну галузь наукового дослідження. Вона базується на численних наукових питаннях. Під науковими питаннями  розуміють дрібніші наукові завдання, які належать до конкретної галузі наукового дослідження. Дослідження  з окремих тем можуть бути індивідуальними  або проводитись групою наукових працівників протягом одного або  ряду років.

У кожній темі виділяються наукові питання, які  вирішуються одним або кількома дослідниками. Наприклад: головною науковою проблемою в Київському університеті туризму, економіки і права є:

- «Туризм  як суспільний феномен: проблеми  теорії (туризмологія) і практики  », а факультетські теми такі:

- «Глобалізація  світової економіки і проблеми  розвитку міжнародного туризму»;

- «Підвищення  ефективності розвитку галузі  туристсько-готельної індустрії»;

- «Правове  забезпечення туризму в Україні».

Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального  чи колективного дослідження здійснюється студентами самостійно за затвердженою тематикою кафедри на підставі таких  критеріїв: актуальність теми, новизна  теми, перспективність, відповідність  профілю навчання студентів, здійснення розробки студентами теми в умовах університету, ступінь відповідності  теми, вибраної студентами, тематичній спрямованості наукової роботи кафедр.

Під актуальністю теми розуміють її народногосподарську  цінність, тобто необхідність і невідкладність її вирішення для потреб розвитку народного господарства.

Так, кафедрою менеджменту і маркетингу КУТЕП  розроблено перелік тем, які потребують першочергового дослідження. До них  належать:

- Економічний  ризик господарської діяльності  підприємств туризму в умовах  ринку та пропозиції щодо їх  майна.

- Обґрунтування  обсягу пропозицій послуг на  підприємствах сфери туризму;

- Аналіз  і обґрунтування чисельності  та складу працівників підприємств  готельного господарства.

- Вдосконалення  системи управління персоналом  в організаціях туристської індустрії.

- Аналіз  ефективності інноваційної діяльності  підприємств готельного господарства  і туризму тощо.

Важливою  вимогою до вибору теми дослідження  є її перспективність або стабільність: дослідник має усвідомлювати  тенденції розвитку явищ і процесів, які він збирається досліджувати. Вимоги перспективності визначають параметри для вибору об'єкту обстеження, добору відповідних методів дослідження, а також характеристики умов, для яких буде здійснюватися впровадження результатів наукової роботи. Для оцінки перспективності тем застосовують два методи: математичний і експертних оцінок.

Вибрана студентом  тема мусить відповідати профілю  навчання та арсеналу методів, які фахівець після закінчення вузу буде мати змогу  кваліфіковано використовувати  в практичній діяльності. Але це не означає, що в процесі дослідження  тема не може виходити за межі основної спеціальної дисципліни. Навпаки, при  виборі теми студент може накреслити проведення досліджень питань і з  суміжних дисциплін. Відповідність  обраної теми за профілем навчання студента диктується найчастіше необхідністю використання основних результатів  дослідження при написанні курсових і дипломних робіт, звіту про  практику, при виступах на семінарах, конференціях тощо.

При виборі теми дослідження необхідно також  урахувати можливості її розробки безпосередньо  у навчальному закладі. Насамперед мається на увазі той час, який студент зможе виділити на розробку тієї чи іншої теми з урахуванням  усього навчального процесу. Окрім  цього, повинні бути враховані всі  можливості розробки теми з точки  зору витрат матеріальних і фінансових ресурсів. Досвід свідчить, що велику роль при виборі теми студентом відіграє ступінь її відповідності тематичній спрямованості науково-дослідної  роботи відповідної кафедри.

Слід мати на увазі й те, що вибору теми має  передувати ретельне ознайомлення студента з відповідними вітчизняними і зарубіжними  літературними джерелами своєї  та суміжної спеціальності.

При складанні  змісту роботи перш за все необхідно  зробити обґрунтування теми, визначити  її актуальність, новизну, поставити  мету, розробити завдання тощо.

Мета дослідження - це те, що в найзагальнішому вигляді  потрібно досягти в кінцевому  результаті дослідження. Формулювання мети зазвичай починається словами: «розробити методику (модель, критерії, вимоги, основи, тощо)», «обґрунтувати...», «виявити...», розкрити особливості... », виявити можливості використання...» тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Дослідна стадія науково-дослідного  процесу:створення нової інформації,виконання  досліджень з використанням теоретичних  та емпіричних методів.

До методів, що застосовують на емпіричному й  теоретичному рівнях досліджень, відносять, як правило, абстрагування, аналіз і  синтез, індукцію та дедукцію, моделювання  та ін.

 Абстрагування  (від латинського терміну abstrahere, що означає відволікання) - це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв'язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника. Абстракція являє собою одну з таких сторін, форм пізнання, коли відбувається перехід від почуттєвого сприймання до уявного образу. Іноді абстраговані властивості і відношення пов'язуються з відомими класами об'єктів («метал», «натуральне число», «рослина»). У інших випадках вони уявляються ізольовано від тих предметів, з якими вони дійсно нерозривно пов'язані («корисність», «краса», «моральність»).

 Абстракція  виділяє з явища одну певну  сторону в «чистому вигляді», тобто у такому вигляді, в  якому вона дійсно не існує.  Наприклад, не буває «явища»  чи «закону» взагалі, існують  конкретні закони і явища. Але  без введення абстрактного поняття  «явище» дослідник не здатний  глибоко зрозуміти будь-яке конкретне  явище.