Трудовий договір

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ, ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ

                                                                                            Економічний факультет

                                                                                           Кафедра менеджменту 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з навчальної дисципліни

«Договірне  право» 
 
 

Студентки   

Група            МТз-11-51 
 

                                                                                                                 

                                                                     Перевірив: доц. Ляпунова Н.М.      
 
 
 

Кременчук 2011 р

     План.

          ВСТУП

1. Поняття трудового договору.
2. Порядок укладення трудового договору.
3. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
4. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
5. Трудовий договір між роботодавцем і працівником.

ЛІТЕРАТУРА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП.

     В числі багатьох соціально-економічних  прав громадян України є право  на працю, закріплене в ст.43 Конституції  України. ”Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується”.

     Життя людини в суспільстві тісно пов’язане з її трудовою діяльністю, спрямованою на отримання й використання матеріальних благ.

     Відносини, що виникають в процесі трудової діяльності людини, регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України від

1 липня 1993 року “Про колективні договори і угоди”, Законом України від 14 жовтня 1992 року ”Про охорону праці ”та іншими.

     Кодекс  законів про працю України (КЗпП) регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ та організацій: державних, колективних, приватних, тобто незалежно від форм власності, виду діяльності і галузей належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.(ст.3 КЗпП України).

     Дуже важливою гарантією трудових прав працівників є принципи рівності громадян в їх трудових правах, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.(ст.2 КЗпП України).

     Діюче трудове законодавство передбачає гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

     Так, згідно з ст.22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України, будь-яке пряме, або непряме обмеження прав чи встановлення прямих, або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

     Більше того, відмова в прийнятті на роботу з цих мотивів може зумовити притягнення винної в цьому особи до відповідальності. (ст. 161 КК України).

     А згідно ст.172 КК України, відмова в прийнятті на роботу неповно-літнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком чотирнадцять років, або дитину-інваліда тягне за собою кримінальну відповідальність.

     Закон встановлює певні гарантії для працівників, прийнятих на роботу. Зокрема, режим робочого часу, відпустки, оплату праці не нижче встановленого мінімуму і другі.

     Важливо відзначити, що адміністрація підприємств, установ і організацій може покращувати умови праці працівникам. І навпаки, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників в порівнянні з іншими умовами, які передбачені законодавством про працю, є недійсними.

(ст.9 КЗпП України).

1. Поняття трудового договору.

     При поступленні на роботу кожен працівник укладає трудовий договір.

     Згідно ст.21 Кодексу законів про працю України: ”Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін”.

     Як  бачимо із цього визначення, що сторонами трудового договору є, з однієї сторони—власник підприємства і, з другої сторони—працівник, який поступає на роботу.

     Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

     У трудовій угоді обов’язково визначають місце роботи, посаду, за якою буде працювати працівник, заробітну плату, а також інші умови праці.

2. Порядок укладення трудового договору.

     Згідно ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

     Додержання письмової форми є обов’язковим:

1) при  організованому наборі працівників;

2) при  укладенні трудового договору  про роботу в районах з особливими  природними географічними і геологічними  умовами та умовами підвищеного  ризику для здоров’я;

3) при  укладенні контракту;

4) у  випадках, коли працівник наполягає  на укладенні трудового договору  у письмовій формі;

5) при  укладенні трудового договору  з неповнолітнім (стаття 187 КЗпП);

6) при  укладенні трудового договору  з фізичною особою;

7) в  інших випадках, передбачених законодавством  України.

     При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або  інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

     Укладення трудового договору оформляється наказом  чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

     Трудовий  договір вважається укладеним і  тоді, коли наказ чи розпорядження  не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

     Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення  з іншого підприємства, установи, організації  за погодженням між керівниками  підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні  трудового договору.

     Забороняється укладення трудового договору з  громадянином, якому за медичним висновком  запропонована робота протипоказана  за станом здоров’я.

     Згідно ст.25 КЗпП України, при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

     Згідно з ст.24 КЗпП України, у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна в тижневий строк, з моменту фактичного допущення працівника до роботи, зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.

     Трудове законодавство встановлює строки трудового договору.

     Згідно ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений:

     1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

     2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

     3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

     Найчастіше трудовий договір укладається на невизначений строк. Інколи, за згодою працівника і власника, може бути встановлено чітко визначений строк трудового договору—місяць, рік, до кількох років, або на час виконання певної роботи (наприклад, на час художнього оформлення об’єкта, виконання простих робіт тощо).

     Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законом.

     Адміністрація чи власник підприємства при укладенні трудового договору повинен бути впевнений в тому, що працівник, який поступає на роботу, зможе виконати доручену йому роботу.

     Згідно ст.26 КЗпП України, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

     Умова про випробування повинна бути оговорена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

     В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

     Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

     а) на осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

     б) на молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховничих закладів;

     в) на молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

     г) на осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

     д) на інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

     Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник, або уповноважений ним орган, протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.

     Після укладання трудового договору, до початку роботи, власник, або уповноважений ним орган, зобов’язані роз’яснити працівникові його правила і обов’язки, проінформувати про умови його праці, його права та пільги і компенсації за роботу згідно з чинним законодавством і колективним договором. Крім цього, його зобов’язані ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, а також провести з ним інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

     Згідно з вимогами ст. 30 КЗпП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і немає права передоручати її виконання іншій особі.

     Разом з тим, власник, або уповноважений ним орган, немає права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.(ст.31 КЗпП України).