Умови матеріальної відповідальності

    Повна матеріальна відповідальність. За шкоду, заподіяну підприємству, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі тільки у випадках, прямо передбачених законодавством України. Перелік цих випадків дає ст. 134 КЗпП, яка передбачає вісім випадків такої відповідальності.

    1. Матеріальна відповідальність на  підставі письмових договорів.  Крім трудового договору між працівником і підприємством може бути укладений письмовий договір про прийняття працівником на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

    Такі  письмові договори, відповідно до ст. 135' КЗпП, можуть бути укладені підприємством  з працівниками, які досягли вісімнадцятирічного  віку, що займають посади або виконують  роботи, безпосередньо цов'язані  зі збереженням, обробкою, продажем (від-пурком), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

    2. Повна матеріальна відповідальність  настає за шкоду, заподіяну  працівниками підприємству у  випадках, коли майно або інші  цінності були одержані працівником  під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 КЗпП). Термін

    3. Матеріальна відповідальність у  повному розмірі настає також  у випадку, коли шкоду завдано  діями працівника, які мають ознаки  діянь, переслідуваних у кримінальному  порядку (п. З ст. 134 КЗпП). Таку відповідальність несе будь-який працівник, незалежно від посади, яку він займає, або виконуваної ним роботи, який не є матеріально відповідальною особою, але своїми діями, що мають ознаки кримінального злочину, завдав шкоди майну підприємства.

    4. При заподіянні шкоди майну  підприємства працівником, який  був у нетверезому стані, також  настає повна матеріальна відповідальність (п.4 статті 4 134 КЗпП).

    5. Матеріальна відповідальність у  повному розмірі настає також  у випадку, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові в користування (п. 5 ст. 134 КЗпП).

    Така  відповідальність за навмисне завдання шкоди можлива при встановленні факту, що працівник під час виробничого  процесу бажав заподіяти підприємству шкоду або свідомо допускав її настання. Пленум Верховного Суду України  в постанові від 29 грудня 1992 р. роз'яснив, що таку ж матеріальну відповідальність у повному розмірі несуть працівники сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, за шкоду, заподіяну нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям цієї продукції.

    6. Чинне законодавство покладає  повну матеріальну відповідальність  на працівника за заподіяння  шкоди підприємству навіть у  випадку, коли з цим працівником  і не укладався договір про  повну матеріальну відповідальність.

    Така  відповідальність може бути покладена на працівника за шкоду, заподіяну викраденням, загибеллю або нестачею великої рогатої худоби, свиней, вівців, кіз і коней, що належать сільськогосподарським підприємствам аграрно-иромислового комплексу; перевитратою пального, допущеного працівниками автомобільного транспорту; одержанням службовою особою премій внаслідок проведення з її вини викривлень даних про виконання робіт і за шкоду, заподіяну викраденням, недостачею, понаднормативними витратами валютних цінностей та іншими винними діями.

    7. Робітники і службовці, винні  у заподіянні матеріальної шкоди  підприємству, з яким вони перебувають  у трудових відносинах, але не  при виконанні трудових обов'язків,  відповідають за цю шкоду у  повному розмірі (п.7 ст. 134 КЗпП). Така шкода може бути завдана як протягом робочого часу, коли працівник не виконував своїх трудових обов'язків, так і у вільний від роботи час.

    8. Повна матеріальна відповідальність  передбачена також для службових  осіб, які заподіяли шкоду підприємству  незаконним звільненням з роботи або переведенням працівника на іншу роботу, коли на користь такого працівника стягується заробітна плата за час вимушеного прогулу.

    Поряд з індивідуальною матеріальною відповідальністю при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлюється власником підприємства за погодженням з профспілковим комітетом. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність може укладатись тільки за згодою кожного члена бригади. Колектив працює з матеріальними цінностями на підставі взаємної довіри, тому склад бригади не може бути примусовим. Бригаді надано право відводити окремих працівників, що рекомендуються в бригаду, чи навіть включені до її складу.

     ВИСНОВКИ 

    Отже, в ході виконання даної контрольної роботи можна зробити висновок, що матеріальна відповідальність – це обов’язок сторони трудового договору відшкодовувати іншій стороні заподіяну шкоду в установленому законом порядку та розмірі.

    Загальні  підстави і умови матеріальної відповідальності визначаються ст.130 Кодексу Законів  про працю України.

    Підставами  матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну майну роботодавця, є поступки працівників – порушення покладених на них трудових обов’язків (дисциплінарне правопорушення), внаслідок чого завдано прямої шкоди (трудове майнове правопорушення).

    Умовами матеріальної відповідальності працівника є:

• Протиправні дії (бездіяльність працівника).
• Вина працівників, що заподіяли шкоду як умисел чи з необережності.
• Причинний зв’язок між протиправними діями (бездіяльністю) працівників та їх наслідками у вигляді шкоди, що настала.

    Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівників від обов’язку відшкодовувати заподіяну шкоду.

    Чинне законодавство про матеріальну  відповідальність працівників встановлює три види матеріальної відповідальності робітників і службовців: обмежену, повну і підвищену.

    Також розрізняють індивідуальну та колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. 

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

    1. Конституція України // Відомості  Верховної Ради України. –  1996. № 30. – ст. 141

    2. Бюлетень законодавства і юридичної практики України . – 2004. - №1: Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. ЧІ. – 608 с.

    3. Бойко М.Д. Трудове право України. Навч.посіб. – К.: Олан, 2002

    4. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Навч посіб. — К.: МАУП, 2003. Ч. 1. — 128 с.: іл. — Бібліогр.: с. 124–126.