Поняття та основні ознаки сільськогосподарських кооперативів.

       У нормах Закону міститься  положення про те, що виробничі  кооперативи здійснюють господарську  діяльність на засадах підприємництва  з метою отримання доходу. Як  відомо, поняття та принципи підприємництва  закріплені в Законі України  «Про підприємництво». Саме отримання  прибутку, а не доходу є однією  з конститутивних ознак підприємницької  діяльності. Та й сама по собі  господарська діяльність є ширшою  за підприємницьку, бо включає  ще й низку організаційно-управлінських  моментів.

       Що стосується сільськогосподарського  обслуговуючого кооперативу, то  це «кооператив, створений для  надання послуг переважно членам  кооперативу та іншим особам  з метою провадження їх сільськогосподарської  діяльності». Саме так і говориться  у ст. 1 Закону України «Про  сільськогосподарську кооперацію».  Оскільки діяльність таких кооперативів  спрямована на обслуговування  сільськогосподарського та іншого  виробництва учасників кооперації, на надання комплексу послуг, пов'язаних із виробництвом, переробкою  та збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва й рибальства, то й їх членами передусім  повинні бути виробники сільськогосподарської  продукції. Серед ознак такого  кооперативу можна назвати: особливий  вид діяльності (обслуговування  сільськогосподарського виробництва,  переважно його членів); безпосередня  участь товаровиробників сільськогосподарської  продукції (як юридичних, так  і фізичних осіб); обов'язкова  участь у господарській діяльності.

       Залежно від виду діяльності  обслуговуючі кооперативи поділяються  на переробні, заготівельно-збутові,  постачальницькі, сервісні та  інші, тобто цей приблизний перелік  не є вичерпним: можливе існування  й інших видів таких кооперативів. Основні напрямки діяльності  цих підвидів обслуговуючих кооперативів  закріплено в Законі «Про сільськогосподарську  кооперацію». 
 
 
 

Принципи  діяльності кооперативів. Кооперативні підприємства та об'єднання

     Що  стосується принципів кооперативної  діяльності, то вони закріплені в ст. 3 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», відповідно до якої до них  належать: добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі  і безперешкодний вихід з нього; обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу; обов'язкова участь членів у господарській  діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членів для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами  цього кооперативу та в разі потреби  погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті  рішень за правилом «один член кооперативу  — один голос»; розподіл доходу між  членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу; контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому  статутом кооперативу. Слід зазначити, що наведені принципи діяльності кооперативів відповідають загальновизнаним кооперативним  принципам, встановленим Міжнародним  кооперативним альянсом.

       Відповідно до положень чинного  законодавства України кооперативи  можуть створювати кооперативні  об'єднання та підприємства. Об'єднання  кооперативів створюються на  добровільних засадах для здійснення  будь-якої не забороненої законодавством  діяльності за галузевою або  територіальною ознакою. Об'єднання  мають статус юридичної особи,  створюються на тих самих умовах, що й кооперативи. Об'єднання  не мають права втручатися  в господарську діяльність засновників,  не відповідають за зобов'язання  членів об'єднання, а члени  об'єднання не відповідають за  зобов'язання об'єднання, якщо  інше не передбачено статутом. Реєстрація об'єднань здійснюється  втому ж порядку, що і реєстрація  кооперативів.

       Можуть створюватися такі види  об'єднань: об'єднання, що створюються  кооперативами на підставі договорів;  об'єднання, що створюються на  засадах членства з делегуванням  їм кооперативами централізованих  функцій з питань господарської  діяльності, управління і контролю; об'єднання, що створюються на  засадах членства, з делегованими  функціями господарської діяльності  і управління; змішані об'єднання,  що здійснюють господарські й  управлінські функції частково  на засадах членства і делегованих  повноважень, а частково на  договірних засадах; кооперативи  кооперативів.

       Кооперативи, що увійшли до  об'єднання, зберігають статус  юридичної особи та повну господарську  самостійність і можуть добровільно  вийти з них за рішенням  загальних зборів членів кооперативу.  Формування органів управління  об'єднань, утворення і поповнення  майнових фондів здійснюється  в порядку, передбаченому установчими  документами.

       Для виконання статутних завдань  кооперативи і їх об'єднання  можуть створювати підприємства  різних видів та організаційно-правових  форм. Такі підприємства функціонують  відповідно до їх статутів, затверджених  кооперативами (об'єднаннями)-засновниками. Принципи діяльності таких підприємств  встановлено ст. 27 Закону України  «Про сільськогосподарську кооперацію». 

Право власності сільськогосподарських  кооперативів. Неподільний та пайовий  фонд 

     Згідно  зі ст. 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» майно належить сільськогосподарському кооперативові на праві власності. Право власності сільськогосподарського кооперативу - це сукупність правових норм, покликаних регулювати відносини  щодо володіння, користування й розпорядження  власним майном на свій розсуд.

       Відповідно до ст. 20 Закону України  «Про власність» сільськогосподарський  кооператив є суб'єктом права  колективної власності. Існування  цієї форми власності в Україні,  яке закріплено в нормах Закону  України «Про власність», викликало активну дискусію серед науковців. Не вдаючись до детального аналізу існуючих точок зору з цієї проблеми, можна дійти висновку, що треба вести мову про право власності сільськогосподарського кооперативу як про право власності юридичної особи, яке, у свою чергу, є різновидом права приватної власності.

       Як уже зазначалося, у ст. 20 Закону України «Про сільськогосподарську  кооперацію» встановлено, що єдиним  власником майна є сільськогосподарський  кооператив. Що стосується прав  засновників (членів) на це майно,  то більшість дослідників стверджують,  що між самим кооперативом  і його засновниками (членами)  виникають певні зобов'язальні  відносини. Цю позицію найбільш  послідовно обґрунтував В. І.  Семчик, який вважає, що в засновників (членів) сільськогосподарського кооперативу виникає право на пай (майновий або земельний). Але це не право власності як один із видів речових прав, а право вимоги як один із видів зобов'язального права. Право вимоги означає, що особа (фізична чи юридична), якій як частка у власності юридичної особи виражається паєм, має право отримати його в натурі або компенсацію за нього в разі виходу зі складу юридичної особи чи при її ліквідації. Пай не має речових ознак. Він вимірюється лише у вартісному вираженні, а тому не може бути об'єктом права власності.

       Але, зміст права на пай не  вичерпується лише правом вимоги. Як і інші види зобов'язальних  прав, зміст права на пай становить  певний комплекс прав та обов'язків,  що їх мають сільськогосподарський  кооператив та його члени. Так,  член сільськогосподарського кооперативу  у зв'язку із внесенням майна  має право брати участь в  управлінні майновими об'єктами  кооперативу, вимагати розподілу  частини доходу кооперативу на  паї, вимагати повернення паю  (майна, яке припадає на пай)  в разі виходу з кооперативу.  На члена кооперативу покладено  обов'язок, який ґрунтується на  інституті членства щодо майнового  внеску. Що стосується самого  сільськогосподарського кооперативу,  то він має аналогічні обов'язки  стосовно члена кооперативу.

       Право на пай пов'язане з  правом членства в сільськогосподарському  кооперативі. Моментом виникнення  права на пай є момент прийняття  особи до сільськогосподарського кооперативу як його члена (тобто виникнення членства), а точніше, передачі майна (внеску) кооперативу. Доки існують членські відносини, існує й право на пай. Припиняється воно разом з припиненням членства (вибуттям члена зі складу кооперативу) — з моменту отримання особою свого майна. Право на пай припиняється також у разі ліквідації самого сільськогосподарського кооперативу.

       Розгляд суб'єктного складу майнових  відносин у сільськогосподарському  кооперативі дає можливість перейти  до визначення кола об'єктів,  які можуть належати на праві  власності такому кооперативові.  У статті 20 Закону України «Про  сільськогосподарську кооперацію»  міститься перелік майна, що  може належати йому на праві  власності: будівлі, споруди, гроші,  майнові внески його членів, виготовлена  ним продукція, доходи, одержані  від її реалізації та іншої  діяльності, передбаченої статутом  кооперативу, а також інше майно,  придбане на підставах, не заборонених  Законом. Як бачимо, цей перелік  не є вичерпним. Але такий  поділ майна не має класифікуючих ознак.

       У сучасних умовах все більшого  значення набуває поділ майна  на рухоме і нерухоме.

       Розглядаючи більш детально окремі  об'єкти права власності сільськогосподарського  кооперативу, необхідно зауважити,  що серед них можна виокремити  такі групи:

       а) земля (земельні ділянки);

       б) інша нерухомість - будівлі,  споруди, обладнання;

       в) виготовлена продукція, обігові  кошти;

       г) доходи в грошовому виразі, отримані від статутної та  іншої діяльності;

       ґ) інше майно, придбане на  підставах, не заборонених законом.

       Серед об'єктів права власності  сільськогосподарського кооперативу  особливе місце належить землі  (земельним ділянкам). Вона є особливим  природним об'єктом (природним  тілом), посідає домінуюче місце  в складі єдиного природного  комплексу. Сучасна теорія земельного  права розглядає землю як особливий  вид нерухомості.

       Одним із вихідних принципів  створення й діяльності будь-якого  кооперативу є заснування спеціальних  майнових фондів - неподільного й  пайового, кожний з яких має  специфічний правовий режим.

       Із позицій економічних відносин  майно сільськогосподарського кооперативу  поділяється на основні фонди  й обігові засоби, виробничі запаси  й незавершене виробництво, сировину, матеріали у виробництві, готову  продукцію, гроші; щодо спрямування  коштів підприємства - на фонд  накопичення і фонд споживання; з урахуванням цільового призначення  фондів - на статутний фонд, резервний  фонд, резерв сумнівних боргів  тощо. Це не виключає можливості  існування спеціальних натуральних  фондів - фонду оплати праці, насіннєвих, фуражних та ін. Розмежування  ж майна сільськогосподарського  кооперативу на пайовий і неподільний  фонди відбиває специфіку майнових  відносин, що існують між самим  кооперативом та його членами,  і має самостійне юридичне  значення.

       У статті 26 Закону України «Про  сільськогосподарську кооперацію»  закріплено правило, згідно з  яким формування в цих організаціях  як пайового, так і неподільного  фонду є обов'язковим. Неподільний  фонд утворюється за рахунок  вступних внесків і майна кооперативу  (за винятком землі). Пайові внески  його членів до нього не  включаються. Вступними внесками  формування неподільного фонду  лише започатковується. Надалі він  поповнюється вартістю майна,  накопичуваного кооперативом у  процесі його діяльності.

       Кооперативний принцип створення  неподільного резерву засновано  на тому, що метою кооперативної  діяльності є не накопичення  капіталу для наступного розподілу  між окремими членами кооперативу,  а, скоріше, створення спільного  капіталу, що використовується на  загальне благо всіх членів  кооперативу. При виході з кооперативу  члени отримують тільки ту  суму, яку вони внесли при вступі.

       Якщо раніше серед характерних  рис неподільного фонду майна  називали неподільність, незменшуваність, постійне зростання та цільове використання, то тепер називають особливі джерела його утворення (вступні внески та майно кооперативу), неподільність (члени кооперативу не мають права претендувати на його частку) та цільове використання (цей фонд повинен використовуватися на загальнокооперативні цілі). З урахуванням цього можна зробити висновок, що неподільний фонд - це частина майна сільськогосподарського кооперативу у вартісному вираженні, до якої включається вартість вступних внесків та іншого майна кооперативу, що характеризується неподільністю та цільовим призначенням.