Внутрішньогосподарський землеустрій

Вступ

В основі внутрішньогосподарського землеустрою лежить науково обгрунтований проект, без якого не можна раціонально організувати виробництво і територію. Він орієнтований на максимальне задоволення економічних інтересів землевласників і землекористувачів і спрямований на охорону та організацію раціонального використання земель.

Основною метою внутрішньогосподарського землеустрою, є організація раціонального  використання, охорони і поліпшення земель і пов'язаних з нею засобів  виробництва, що забезпечує максимальну  економічну ефективність сільськогосподарського виробництва та його природоохоронну  спрямованість.

У зв'язку з цим при внутрішньогосподарському землеустрої сільськогосподарських підприємств, з одного боку, проводять територіальну організацію і розміщення сільськогосподарського виробництва з урахуванням якості та місця розташування окремих ділянок його земель, а з іншого - намічають систему заходів щодо підвищення ефективності використання, охорони і устрою території кожної ділянки землі господарства .

Таким чином внутрігосподарське землевпорядкування - це соціально-економічний процес організації раціонального використання та охорони землі та пов'язаних з нею засобів виробництва в конкретних сільськогосподарських підприємствах, що включає систему заходів щодо організації виробництва і території, що здійснюються на основі проекту.

Основні завдання внутрішньогосподарського землеустрою:

- Визначення  призначення і організація раціонального  використання та охорони кожної  ділянки землі господарства відповідно  до його агроекологічними властивостями  і місцем розташування, сучасним  розвитком продуктивних сил, досягненнями  науково-технічного прогресу, земельними  відносинами, що забезпечують  високу врожайність сільськогосподарських  культур і продуктивність угідь,  підвищення родючості грунтів і припинення процесів їх деградації;

- Забезпечення збалансованості,  кількісної і якісної пропорційності  між основними елементами і  умовами виробництва в господарстві: землею, робочою силою, засобами виробництва, їх взаємозв^,язок;

- Встановлення структури, розмірів  і розміщення галузей сільськогосподарського  виробництва з урахуванням природних  особливостей окремих частин  землеволодіння та землекористування,  економічних умов господарювання, продуктивних та територіальних властивостей землі, що дозволяє виконати намічену виробничу програму з максимальною ефективністю, створити міцну кормову базу, підвищити ефективність капітальних вкладень, трудових ресурсів, грошово-матеріальних засобів, а в цілому поліпшити конкурентоспроможність і рентабельність сільськогосподарського виробництва підприємства;

- Створення організаційно-територіальних  умов, що сприяють підвищенню  культури землеробства, високопродуктивній  використання сільськогосподарської  техніки, впровадження прогресивних  систем ведення господарства, технологій  обробітку культур, наукової організації  праці і управління сільськогосподарським  виробництвом, правильному здійсненню  робочих процесів у землеробстві;

- Розробка та впровадження комплексу  заходів по меліорації земель, охорони навколишнього середовища, підтримання екологічної рівноваги  в природі, створення культурних  ландшафтів;

- Розробка системи земельно-оціночних  нормативів, необхідних для регулювання  внутрішньогосподарських земельних  відносин, внутрішньогосподарського  планування і управління, вирішення  інших завдань з урахуванням  площі, якості та місця розташування  кожної земельної ділянки. 

Мета і завдання внутрішньогосподарського землеустрою визначають його зміст  і порядок розробки проекту.

Проект внутрішньогосподарського землеустрою являє собою сукупність документів (розрахунків, креслень) щодо організації раціонального використання та охорони земель і пов'язаних з  нею засобів виробництва в  конкретному сільськогосподарському підприємстві.

1. Загальні відомості про господарство
1. Місце розташування господарства

           ТОВ «Колос» розташоване в Голопристанському районі Херсонської області, в 30 кілометрах від міста Гола Пристань і підпорядковується Голопристанській районній раді народних депутатів.

            За господарством закріплено 702,03 га угідь, з яких 644,277га ріллі.  Транспортні зв’язки з обласними,  районними та іншими адміністративними  центрами здійснюються по шляхам  місцевого значення, які проходять  біля території даного господарства.

2. Розміщення населених пунктів

ТОВ «Колос» знаходиться в північно-західній частині відносно міста Гола Пристань. Адміністративним центром є село Нове, розташоване в центральній частині ТОВ «Колос» Голопристанського району Херсонської області.

ТОВ «Колос» має зручний транспортний зв'язок із населеним пунктом та пунктами збуту сільськогосподарської продукції за допомогою магістральних шляхів розташованих на території господарства, а також шляхів місцевого та районного значення.

3. Природні умови
1. Клімат

Зона де розміщується господарство характеризується  помірно-континентальним  та посушливим кліматом. Середньорічна температура: влітку +25, 4 °C, взимку −2, 1 °C. Максимальна температура літа +50 °C, взимку −31, 5 °C. Нижче представлена річна характеристика кількості опадів даної зони.

Таблиця 1

Середня кількість опадів, (мм)

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
33	31	26	33	42	45	49	38	40	28	36	40	441

 

         Мінімальна річна кількість опадів (174 мм), максимальна (627 мм) . 
Максимальну добову кількість опадів (86 мм). 
У середньому за рік спостерігається 115 днів з опадами; найменше їх (6) у серпні, найбільше (14) – у грудні.  
Щороку в цілому, по області утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря  становить в середньому 74%, найменша вона в серпні (62%), найбільша –  у грудні (88%). Характеристика вологості в (%) показана в таблиці 2.

Таблиця 2

Відносна вологість повітря, (%)

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
85	84	79	70	66	65	63	62	68	76	86	88	74

 

 

Найменша хмарність спостерігається  в серпні, найбільша – у грудні. Дані приведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Загальна хмарність, (бали)

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
7,5	7,8	7,2	6,6	6,1	5,5	4,7	4,2	4,5	5,5	7,8	8,1	6,3

• 0 балів - ясно.
• Менше 5 балів нижнього ярусу, або хмар середнього ярусу, що просвічують, або будь-яка кількість хмар верхнього ярусу - невелика хмарність.
• Від 1-3 до 6-9 балів або 3-8 балів хмар нижнього ярусу або щільних хмар середнього ярусу - мінлива хмарність.
• Від 8-10 до 0-3 балів хмар нижнього ярусу - хмарно з проясненнями.
• 7-10 балів хмар нижнього ярусу - хмарно.
• 10 балів хмар нижнього ярусу - похмуро.

Найбільшу повторюваність у  місті мають вітри з північного сходу, найменшу – південного сходу  і півдня. В таблиці 3 відображається повторюваність вітру різних напрямків у (%).

Таблиця 3

Повторюваність вітру різних напрямків, (%)

Пн	ПнС	С	ПдС	Пд	ПдЗ	З	ПнЗ	Штиль
14,5	16,3	14,6	9,4	9,9	12,7	11,5	11,1	6,9

 

 

Найбільша швидкість вітру  – у січні–березні, найменша –  у вересні. У січні вона в середньому становить 4,3 м/с, у липні – 3,1 м/с. Дані приведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Швидкість вітру по місяцях, (м/с)

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
4,3	4,5	4,3	3,9	3,4	3,1	3,1	3,0	2,9	3,2	3,8	4,0	3,6

Тривалість  безморозного періоду 179 днів на рік.

2. Рельєф

Геоморфологічна будова території  склалась під впливом ендогенних та екзогенних факторів, які діяли в кайнозої. В загальному плані геоморфологічна будова являє собою слабохолмисту рівнину. Характер розтину якої обумовлений геологічною будовою та тектонікою. Між геоструктурою та рельєфом на всій територіі області існує прямий зв^,язок. Територія області має спільний ухил з північного заходу на південний схід. В тектонічному відношенні області, вцілому, поділена на три частини. Перша – зона нижньопротерозойської складчастості: Український кристалічний щит (південні схили його середньо придніпровського блоку). Границя цієї частини проходить по лінії Калинінське – Каховка – Іванівка. Друга частина – Причорноморська впадина, яка являється зануреним південним схилом Східно-Європейської платформи. За геофизичними даними глибина залягання архейсько-протерозойськой платформи складає тут від 1000 до 3000 м. Південний кордон докембрійського фундаменту проходіт по акваторії північно-західної частини Чорного моря, середині Сивашу, на північ від півострова Чонгар і Генічеська. Тут на крайньому південному сході у фундаменті виділяється причорноморська западина герцинськой Скіфської плити, яка складає третю тектонічну структуру Херсонської області. Глибина залягання цієї частини фундаменту - 3000-3600 м. У рельєфі Херсонської області виділяють такі складові частини: Бугсько-Дніпровська, Токмацкая, Асканійсько-Мелітопольська, Ніжнеднепровськая рівнини і Прісивашська низовина.

3. Грунти

       На території господарства є три агровиробничі групи грунтів: ( 215г ) – виходи рихлих лесовидних легкосуглинкових порід, (76г)- чорноземи південні сильно змиті легкосуглинкові та (211е) – рекультивовані важко суглинкові грунти з насипним гумусовим шаром.

      Характеристика  видів грунтів.

      215г – виходи рихлих лесовидних легкосуглинкових порід. Ці грунти розташовані як правило на схилах ярів. Грунти виникли під впливом ерозії. Вони представлені сильно змитими грунтами легкосуглинкового механічного складу. Це землі меліоративного фонду і в існуючому стані не придатні для ведення сільського господарства. Для припинення подальшого розмиву, необхідно застосовувати комплекс гідротехнічних та лісомеліоративних заходів.

      76г- чорноземи  південні сильно змиті легкосуглинкові.  Грунтоутворююча порода – ліси. Грунти дещо сухі, тому що значна частина атмосферних опадів стікає невстигаючи поглинатись в грунт. Ці грунти характеризуються гумусовим профілем невеликої потужності 48 см., невеликим вмістом гумусу 0,94%, легкосуглинковим механічним складом, вскипання від соляної кислоти помічається з глибини 40см., відсутністю засолення легкорозчинними солями, благо приємними водно-фізичними властивостями, підвищеною та високою забезпеченістю рухомим фосфором та середньо-обмінним калієм. Землі агрогрупи придатні під усі районовані сільськогосподарські культури та багаторічні насадження, за умови використання протиерозійних міроприємств. Усі види обробітку повинні проводитись поперек напрямку схилу. Оранка на цих грунтах рекомендується – безвідвальна.

        211е  – рекультивовані важко суглинкові  грунти з насипним гумусовим шаром. Грунти залягають на ділянках які порушені при будівництві чи меліоративних роботах. Грунтоутворююча порода – змішані лесовидні породи. Утворилися грунти агрогрупи в результаті рекультивації земель в придатний для сільськогосподарського використання стан після закінчення будівництва.

         Грунти Характеризуються значною потужністю насипного гумусового шару 50-84 см., вмістом гумусу 2,1-2,9%, вскипанням від соляної кислоти з глибини 50-60 см., важко суглинистим механічним складом, нейтральною та лужною реакцією, високою забезпеченістю рухомим фосфором та розчинним калієм, відсутністю засолення.

          Грунти агрогрупи придатні під усі районовані польові та кормові культури.

 

Нижче приведена експлікація  агровиробничих груп грунтів

Таблиця 5

 Експлікація агровиробничих груп грунтів

 

Назва агрогрупи	Загальна площа	В тому числі по угіддям
		рілля	сіножаття	пасовища	чагарник
215г	35	35	-	-	-
76г	26	-	-	26	-
211е	634.17	624,17	4.5	-	5.5