Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Февраля 2012 в 15:11, лекция
Протягом усієї історії існування людства воно завжди прагнуло дбати про свою безпеку. Однак нині, в умовах загострення екологічної ситуації, соціальних та воєнних протиріч, суттєвих змін в техногенній сфері, питання стоїть прямо і однозначно: чи буде людина надалі жити на планеті Земля чи ні.
За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Криму спостерігались 12 разів. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5-10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10 –70% сільгоспугідь , але й великої кількості техногенно небезпечних об’єктів.
Високі повені більш властиві річкам Дніпро , Дністер, Дунай та Сіверський Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків. У зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об’єкти.
Природні пожежі. Щорічно у суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф’яних пожеж різко зростає.
Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та їх необережність.
Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні.
Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють 4 категорії лісових пожеж:
- низові (низинні);
- верхові (повальні);
- підземні (торф’яні або ґрунтові ) та пожежі дуплистих дерев.
Найбільш розповсюдженні низові пожежі, частка яких складає близько 80% усіх випадків можливих пожеж.
Низові (низинні) пожежі розвиваються внаслідок згорання хвойного підліску, живого надґрунтового покриву або підстилки ( опалого листя). Полум’я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика – сто – двісті метрів за годину, а при сильному вітрі – до кілометра в рівнинній місцевості.
Верхові лісові пожежі розвиваються із низових і відмінність їх у тому, що згорає не тільки надґрунтовий покрив, але і ніжні яруси дерев. Висота полум’я при цьому становить 100 і більше метрів. В таких випадках вогонь перекидається на значні відстані. Швидкість пожежі зростає до8-25 кілометрів за годину.
Підземні (ґрунтові або торф’яні) пожежі виникають часто в кінці літа. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожні місця у торфі, який уже згорів, задимлюються великі райони.
Частіше за все пожежонебезпечні умови складаються у Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах. Найбільш поширеними є лісові та торф’яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17% - в східному, 10% - в південному, 8% - в південно – західному і 32% - в західному регіоні.
Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки.
5.4.3. Масові інфекційні захворювання та
отруєння людей.
Серед інфекційних захворювань найбільш поширені на території України дифтерія , кашлюк , правець , поліомієліт , кір , епідемічний паротит , гострі кишкові інфекційні хвороби .В країні широко розповсюджені активно діючі природні осередки багатьох небезпечних інфекцій .
В Україні до 2000 року вірогідна кількість ВІЛ-інфікованих досягне 200 000 осіб .
Інфекційні захворювання тварин . ( Епізоотія - широко розповсюджені інфекційні захворювання тварин. ) Найбільш поширені на території України такі епізоотичні хвороби , як туберкульоз , лейкоз , лептоспіроз , сальмонельози , сибірка , сказ , класична чума свиней , хвороба Гамборо , хвороба Марека .
Хвороби та шкідники рослин . ( Епіфітотія - широко розповсюджені захворювання рослин .) На Україні у посівах зернових культур має місце епіфітотія борошнистої роси , бурої листкової іржі , фузаріозу , а в степовій зоні відмічався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці - клопа-черепашки .
Отже , за умови високого ступеня антропогенізації території України , з перевищенням техногенного навантаження на природне середовище у 5-6 разів порівняно з іншими розвинутими країнами , окремо виділяється група природно-техногенних небезпечних явищ , пов'язаних з експлуатацією гребель , водосховищ , проведенням заходів з меліорації і водопостачання , гірничих видобувних робіт . З іншого боку , завжди є загроза дії стихійних явищ на різні промислові об'єкти , споруди тощо . Руйнування чи пошкодження таких об'єктів з небезпечними виробництвами може призвести до пожеж , вибухів , викидів небезпечних речовин , затоплення територій , радіоактивного забруднення . Стихійні лиха можуть призводити до транспортних аварій , аварій в електроенергетичних спорудах .
5.5. Організація життєзабезпечення населення
в надзвичайних ситуаціях .
Одним з основних завдань ЦО України є організація життєзабезпечення населення у разі виникнення надзвичайної ситуації . Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади , структурними підрозділами у їх складі , що безпосередньо відповідають за захист населення .
Головними заходами є :
- надання житла ;
- організація харчування ;
- забезпечення одягом , взуттям та товарами першої необхідності ;
- медичне обслуговування і т.д.
5.5.1. Заходи щодо життєзабезпечення населення
в надзвичайних ситуаціях .
Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплекс заходів , спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя , здоров'я і працездатності людей.
Він включає :
- управління діяльністю робітників та службовців , всього населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій ;
- захист населення та території від наслідків аварії , катастроф , стихійного лиха ;
- забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності ;
- захист продовольства , харчової сировини , фуражу , вододжерел від радіаційного , хімічного та біологічного зараження (забруднення) ;
- житлове забезпечення і працевлаштування ;
- комунально-побутове обслуговування ;
- медичне обслуговування ;
- навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій ;
- розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного , хімічного та біологічного зараження ;
- санітарну обробку ;
- знезараження території , споруд , транспортних засобів , обладнання , сировини , матеріалів і готової продукції ;
- підготовка сил та засобів і ведення рятувальних і інших невідкладних робіт в районах лиха осередках ураження ;
- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки , порядок поведінки ; морально-психологічну підготовку і міри , щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах ;
- заходи , спрямовані на попередження , запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та інші заходи .
Всі ці заходи організуються державною виконавчою владою областей , районів , міст , районів у містах , селищ і сіл , органами управління цивільної оборони при чіткому погодженні між ними заходів , що проводяться . Керівники підприємств , установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів . Заходи розробляються завчасно , відображаються в планах ЦО і виконуються в період загрози та після виникнення надзвичайної ситуації .
Лекція 6. Тероризм. Співробітництво держав
у боротьбі з ним.
Терористичні акти – вбивства, поранення, викрадення, погрози та деякі інші акти насильства, які готуються організаціями й здійснюються окремими особами стосовно державних або громадянських діячів, здавна супроводжуються розвиток суспільства.
На сьогодні значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок. Терористичний акт можна кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли: 1) терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав; 2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом; 3) підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої; 4) здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.
Обов’язковими елементами, які характеризують тероризм є: наявність насильства, як правило, збройного або його загрози; заподіяння чи загроза заподіяння шкоди здоров’ю людини, або матеріальних, моральних збитків; позбавлення або загроза позбавлення життя людини.
В Україні оперативну роботу з боротьби проти тероризму проводять підрозділи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та ін. Для ліквідації терористичних організацій та знешкодження окремих терористів використовуються підрозділи ОМОНу, спецназу, “Беркута”, структури відомчої безпеки та охорони.
На сьогодні терористичні дії в більшості випадків носять яскраво виражений антигуманний характер. Їх відрізняє збільшення замахів на життя та здоров’я людей при зменшенні посягань на матеріальні об’єкти ; зростання числа вбивств на замовлення; збільшення людських жертв в окремих терористичних актах.
Сучасний тероризм має наступні різновиди: державний, міжнародний, внутрішньодержавний, релігійний, точковий. Необхідно враховувати і такі різновиди, як тероризм у формі заколоту, масові безпорядки, диверсії, утримання заручників.
Беручи до уваги об’єкти замаху, тероризм можна поділити на:
- елітарний;
- функціональний;
- промисловий;
- транспортний;
Якщо в минулому тероризм зводився до вбивства чи поранення державних, громадянських діячів та дипломатів, то в наш час він набуває таких форм, як викрадення літаків, захоплення заручників, руйнування громадських установ, житлових будинків, пограбування складів зброї та підприємств, окупація посольств, напади на місця проведення міжнародних зустрічей, штаб-квартири міжнародних організацій.
Перед загрозою зростання масштабів тероризму та дедалі небезпечніших засобів і методів, що до них вдаються терористи, особливого значення набуває співробітництво держав у боротьбі з ним.
Однією з перших була укладена 29 квітня 1958 року багатостороння Женевська конвекція про відкрите море, яка містила ряд статей про боротьбу з тероризмом у відкритому морі-піратством.
Гаазька конвенція (16 грудня 1970 року) про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден.
14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів.
При Організації Об’єднаних Націй з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:
- вироблення та узгодження правових норм; підготовка міжнародних договорів і конвенції;
- виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;
- розробка заходів боротьби з тероризмом.
Лекція 7. Принципи надання першої
долікарської допомоги.
Перша допомога - це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. По-перше: якщо є потреба і можливість, необхідно винести потерпілого з місця події. По-друге: оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ці ділянки. Потім необхідно іммобілізувати і запобігти травматичному шокові.
При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:
1. правильність і доцільність;
2. швидкість; обдуманість, рішучість, спокій.
Надання першої допомоги при нещасних випадках.
1. При поранені необхідно зняти чи розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після - накласти ватний тампон і забинтувати. Сильний крововилив зупинити за допомогою джгута. Коли немає джгута можна користуватися ремінцем, хусткою чи косинкою. Джгут накладається літом на 2 години, зимою на 1 годину.
2. При ударі слід застосувати лід, холодні компреси, стягуючі пов'язки.
3. При розтягненні м'язів кладуть холодні компреси в область суглоба.
4. При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до тулуба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря не можна.
5. Основне завдання першої допомоги при переломах - створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому переломі спочатку накладають стерильну пов'язку на рану, а після уже бинтують шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати.