Безпека життєдіяльності

*- точні данні відсутні

Запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодержавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів. Безпека життєдіяльності оперує певними термінами.

Надзвичайна ситуація –порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та до значних матеріальних втрат.

Стихійне лихо –явище природи, яке викликає  катастрофічні наслідки і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням матеріальних цінностей.

Небезпечне природне явище –явище природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, промислові об’єкти та довкілля.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкілля.

Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до важких, трагічних наслідків.

5.2. Класифікація надзвичайних ситуацій

В Україні щорічно виникають тисячі важких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Нині в багатьох областях України у зв’язку з небезпечними природними явищами ,аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і особливо техногенних надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, а також стабільності розвитку економіки країни .Для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібно залучати значну кількість людських, матеріальних ресурсів.

15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України №1099 “Про порядок класифікацію надзвичайних ситуацій ”.За характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють наступні їх види:

            надзвичайні ситуації техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом(загрозою викиду) небезпечних хімічних ,радіоактивних ,біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях дамбах.

            надзвичайні ситуації природного характеру –небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводної явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційне захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери.

            надзвичайної ситуації соціально-політичного характеру, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів, ядерних установок, і матеріалів, системи зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї.

            надзвичайної ситуації воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних і гідроелектричних станцій, вкладів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

В залежності від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівня надзвичайних ситуацій:

- надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області.

- надзвичайна ситуація регіонального рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району.

- надзвичайна ситуація місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об’єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об’єкта. До місцевого рівня також всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших.

- надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це надзвичайна ситуація, яка розгортується на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно - захисної зони.

Класифікація природних та технологічних надзвичайних ситуацій може бути здійснено за такими ознаками: загальна причина виникнення, вид прояву, сфера, наслідки, терміни та масштаб прояву.

5.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності. Збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об’єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об’єктах, а також гідродинамічно-небезпечних об’єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру класифікуються за такими основними ознаками:

-   за масштабом наслідків;

-   за галузевою ознакою (у сільському господарстві; у лісовому господарстві; у водоймах;матеріальних об’єктах – промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства).

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням масштабом заподіяних чи очікуваних економічних збитків.

5.3.1. Транспортні аварії (катастрофи)

Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 мільйонів тон вантажів, понад 3 мільярда пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько 60% вантажів перевезень, автомобільний 26%, річний і морський 14%.

Оскільки транспортом перевозяться 15% потенційно небезпечних вантажів небезпека життю і здоров’ю людей збільшується.

Залізничній транспорт. Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій рухомого складу; засобів сигналізації, блокувань; помилки диспетчерів; неуважність та недбальство машиністів.

Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо в вагонах. Не виключається розмиви залізничних колій, обвали, осипи, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів стаються вибухи, пожежі.

За останні роки різко зменшилося оновлення основних фондів залізничного транспорту. Ступінь зношення пасажирських вагонів складає 60%, підлягають списанню 50% вогнів електро- і 35% дизельних поїздів. Полягає заміни більше 20% залізничних колій, 16% залізничних колій знаходиться в аварійному стані. Серед основних причин виникнення надзвичайних ситуацій доречно відмітити елементарні помилки обслуговуючого персоналу.

Морський та річковий транспорт. Можливий ризик для небезпеки життя людини на морських транспортних засобах значно вищій, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних. В світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8 тисяч кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають 6000 чоловік, з яких 2000 гине.

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном або із полями мостів, перекинення, пожежі, витік небезпечних речовин, порушення правил експлуатації та безпеки, помилкові дії команди та інше.

Зниження рівня безпеки перевезення пасажирів і вантажів на водному транспорті в Україні в останні роки визначалось: збільшення числа порушень правил водіння суден, технічної експлуатації, зниженням якості ремонту, зупинкою будівництва суден нового покоління. Середній вік суден – 22 роки, а за останні 11 років чорноморське пароплавство не закупило жодного судна.

Авіаційний транспорт. Перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом набуло величезних масштабів у всіх розвинутих країнах, у тому числі й в Україні.

Світова статистика свідчить, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі і половина в повітрі на різних висотах.

До важких наслідків призводять руйнування окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи систем управління, зв’язку пілотування, нестача палива. Найнебезпечнішою трагедією на борту  літака є пожежа та вибух.

Падіння літака може бути причиною жертв на його борту та на землі, а при падінні на житлову забудову може призвести до руйнування виробничих споруд. Особливо небезпечно падіння їх АЄС та об’єкти хімічної промисловості.

Дорожньо-транспортні події (ДТП). Протягом останніх років на дорогах України щорічно стається десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф. На автомобільному транспорті, враховуючи і приватний, лише 1997 році сталося 37,94 тис. дорожньо-транспортні подій, загинуло 5988 людей, травмовано 41,96 тис. людей.

Причини Дорожньо-транспортних подій – порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення дорожнього руху, недостатня  підготовка осіб, що керують автомобілем, недостатня їх реакція. Часто причина аварій і катастроф стає управління автомобілем у нетверезому стані.

Причини дорожніх аварій – незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки дороги, на котрих виконуються ремонтні роботи.

5.3.2. Радіаційно небезпечні об’єкти (РНО)

До типових РНО відносяться:

- атомні електростанції (АЕС), підприємство з виготовлення ядерного палева, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів;

- науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами.

На території України діють 5 атомних електростанцій з 16-ма енергетичними ядерними реакторами і 2 дослідних ядерних реактора та більше 8-ми тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини.

Радіаційні аварії – це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, в кількостях, що перевищують установлені межі їх безпечної експлуатації.

Атомні електростанції. Найбільш  небезпечними із всіх аварій на РНО є аварії на атомних електростанціях з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу.

При прогнозуванні та оцінці радіаційної обстановки передбачаються два види аварій, при яких створюється небезпечна радіаційна обстановка на місцевості, що потребує здійснення заходів щодо захисту населення; це – гіпотетична аварія зруйнування реактора.

Гіпотетична аварія – аварія, для якої проектом не передбачаються технічні заходи, що забезпечують безпеку АЕС. При викиді радіоактивних речовин в атмосферу виникає небезпечна радіаційна обстановка, що може призвести до опромінення населення.

Аварія с повним руйнуванням ядерного реактора може відбуватися в наслідках стихійного лиха, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС, вибуху звичайних боєприпасів тощо.

Наслідки аварій і руйнування об’єктів із ядерними компонентами характеризуються насамперед масштабами радіоактивного забруднення навколишнього середовища і опромінення населення. Вони залежать від геофізичних параметрів атмосфери, що визначають швидкість розносу викиду; від розміщення людей, тварин, сільськогосподарських угідь, житлових, громадських і виробничих будівель у зоні аварії.

Основними визначальними чинниками радіоактивного забруднення навколишнього середовища і опромінення населення є ізотопний склад, активність і динаміка викиду радіонуклідів

5.3.3. Пожежо -  та вибухонебезпечні об’єкти.

На об’єктах господарської діяльності України діє понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних  об’єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн. тонн твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.