Безпека життєдіяльності

Град. В теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що відчутних збитків сільськогосподарським культурам. Найчастіше град випадає к гірських районах Криму та Карпат

3.5. Вплив шкідливих речовин на організм людини.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, а також шкіру та слизові оболонки.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи (понад 90 м2) поверхні легенів.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовин, її кількості, часу дії. Шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець).

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не тільки накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати „накопичення” функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов’язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3,6,12 та 24 місяців, залежно від токсичності  речовин) медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричиняють порушення здоров’я лише в тому випадку. Коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Гранична допустима концентрація(ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони  - така концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки(ГОСТ12.1007-76):

-1-й-речовини надзвичайно, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон);

-2-й-речовини високо небезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3(кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги);

-3-й-речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3(вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий);

-4-й-речовини мало небезпечні, ГДК більше 10,0мг\м3(аміак, бензин, ацетон, гас).

Необхідно зазначити, що в списку ГДК, який налічує понад 800, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливості дії цієї речовини на організм людини:

О – гостро направленої дії;

А – алергічної дії;

К – канцерогенної дії;

Ф – фібро генної дії.

Загальні засоби та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

-               вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т.п. Метиловий спирт – іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання – миючими розчинами на основі води;

-               удосконалення технологічних процесів та устаткування;

-               автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що включає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

-               герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткуванням під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції;

-               нормальне функціонування систем опалення, загально обмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

-               попередні та періодичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

-               контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

-               використання засобів індивідуального захисту.

3.6. Виробниче освітлення

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із чільних місць. Адже відомо, що майже 90 % всієї інформації про довкілля людина отримує через органи зору.

Недостатня або надмірна освітленість, нерівномірність освітлення в полі зору втомлює очі, призводить до зниження продуктивності праці; при цьому зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Надмірна яскравість джерел світла може спричинити головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору; світлові відблиски – тимчасове засліплення.

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносять: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Для створення сприятливих умов зорової роботи виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

-               створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлених норм;

-               не повинно бути засліплюючої дії як від самих джерел освітлення так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

-               забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути пере адаптації органів зору;

-               не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

-               повинен бути достатній, для розрізнення деталей, контраст поверхонь, що освітлюються;

-               не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання) небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників;

-               повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і суміщеним.

3.6.1. Природне освітленення

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря. Окрім того, природне світло має і психологічну дію.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду;нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення.

Природне освітлення поділяється на бокове ( одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі, отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природного освітлення (КПО):

Евн- освітленість в даній точці в середині приміщення;

Езовн- освітленість горизонтальної поверхні відкритого небосхилу.

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними нормами і правилами” (СНИП П-4-79).

3.6.2. Штучне освітлення

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення. При якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Штучне освітлення передбачає у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби.

Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНИП ІІ-4-79 і визначається в основному, характеристикою зорової роботи. В СНИП ІІ-4-79 вісім розрядів зорової роботи.

                                                                                                                                                          Таблиця 3.2

*При постійному спостереженні за процесом.

**Норматив стосується роботи при середньому контрасті об’єкту з фоном і темним фоном.

3.6.3. Джерела штучного освітлення та світильники

В якості джерела штучного освітлення широко використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання відносять до теплових джерел світла. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки: велика яскравість (засліплююча дія); низька світлова віддача(7-20 лм\Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год.);висока температура нагрівання (до 1400С і вище).

Лампи розжарювання як правило використовують для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей.

Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектру.

Основною превагою газорозрядних ламп є їх економічність. Термін експлуатації – до 10 тис. год., а температура нагрівання(люмінесцентні) – 30-600С. За спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів(ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів.

Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту. До недоліків цих лам п також відносять складність схеми включення, шум дроселів, значний час між включенням та запалюванням ламп, відносна дороговизна.

Світильник – світловий прилад, що складається із джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури. Арматура перерозподіляє світловий потік лампи в просторі. Окрім того, вона захищає джерело світла від впливу оточуючого пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно-активного середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.

Залежно від конструктивного виконання розрізняють світильники: відкриті, захищені, закриті, пилонепроникні, вологозахищені, вибухонебезпечні та підвищеної надійності проти вибуху.

3.7. Інфразвук

Інфразвук знаходиться в діапазоні нечутних звуків, коли частота акустичних коливань не перевищує 16-20 Гц. Під впливом інфразвуку, котрий має великі амплітуди коливань, які знаходяться в резонансі з коливаннями внутрішніх органів, можуть виникати больові відчуття

В природних екосистемах інфразвукові коливання виникають під час землетрусів та інших природних явищ. Також виникають під час роботи машин та механізмів.

Існують порогові значення інфразвукової дії.

Поріг  небезпеки смерті відповідає інфразвуковому впливові загального рівня 180-190 ДБА, котрий призводить до смерті навіть під час короткочасного впливу.

Порогом потенційної небезпеки для життя людини є інфразвуки інтенсивністю 155-180 ДБА. Такі інфразвуки призводять до психофізіологічних відхилень.

3.8. Виробничий шум

Шум набір звуків різної частоти та інтенсивності.

Акустичні коливання, котрі лежать в діапазоні частот 16-20 000 Гц, називають звуковими. Вони сприймаються людиною з нормальним слухом. Акустичні коливання з частотою менше 16 Гц називають інфразвуковими, а понад 20 кГц – ультразвуковими.

Область чутних звуків обмежується двома пироговими кривими: порогом чутності та порогом больових відчуттів. Пирогове значення слуху молодої здорової людини – 0 ДБ. Больовий поріг звук з інтенсивністю 140 ДБА. Поріг дискомфорту ( біль у вусі) відповідає звуковому тиску  понад 120 ДБ. Шум з рівнем звукового тиску до 30-35 ДБ не турбує людину. Підвищення рівня звукового тиску до 40-70 ДБ зумовлює значне навантаження на нервову систему. Вплив шуму з рівнем понад 75 ДБ протягом тривалого часу викликає погіршення слуху, а при шумі з вищим рівнем (понад 160 ДБ) може настати смерть.

Неспецифічні зміни в органах та системах людини особливо проявляються при дії високочастотного шуму. Робітники скаржаться на головний біль, запаморочення, погіршення пам’яті, підвищену втомленість, порушення сну, серцебиття та біль в ділянках серця. Загальне захворювання організму з ураженням органу слуху ( специфічний прояв дії шуму) та центральної нервової, серцевосудиної системи (неспецифічні зміни) називають шумовою хворобою.

3.9. Ультразвук

Ультразвук, дія котрого виявляється рідше, ніж акустичні коливання чутного діапазону. Також справляє шкідливий вплив на людину. Ультразвук – механічні коливання в газах, рідинах та твердих тілах. Він використовується а процесах металообробки, в ультразвукових установках, з метою отримання емульсій , сушіння, очищення, зварювання, дефектоскопія, навігації, підводного зв’язку.