Основні положення стратегії національної безпеки України

4.3.6. Подолання  диспропорцій у соціально-гуманітарній  сфері:

1. створення економічних і соціальних умов для зростання народжуваності та скорочення смертності, обмеження відтоку населення за кордон і повернення трудових мігрантів на батьківщину;
2. забезпечення відповідності ринку освітніх послуг перспективним потребам суспільства і держави у трудових ресурсах необхідної кваліфікації;
3. підвищення ефективності охорони здоров’я, боротьби з соціальними хворобами, протиепідемічних заходів;
4. зниження рівня соціального та майнового розшарування населення, наближення системи соціальних гарантій до принципів і норм країн ЄС;
5. здійснення пенсійної реформи; підвищення ефективності соціальних гарантій для вразливих категорій населення; зменшення бродяжництва і безпритульності;
6. запобігання поширенню пропаганди екстремізму, насильства, ксенофобії, релігійної нетерпимості, моральної розбещеності.

4.3.7. Створення  безпечних умов життєдіяльності  населення:

1. формування збалансованої системи природокористування на основі принципу гранично-припустимих екологічних змін довкілля, ощадливого споживання природних ресурсів, зменшення та утилізація шкідливих викидів і відходів, застосування сучасних екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій;
2. поліпшення екологічного стану водних ресурсів, якості питної води, запобігання дальшому забрудненню басейнів Чорного та Азовського морів, підземних вод;
3. реабілітація техногенно забруднених територій, підвищення рівня техногенної, екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему;
4. забезпечення якісно вищого рівня безпеки праці, модернізація за рахунок роботодавця основних фондів і технологій, потенційно небезпечних для життя і здоров’я працівників;
5. проведення інженерного захисту територій від небезпечних геологічних процесів та гідрометеорологічних явищ;
6. реформування житлово-комунального господарства, модернізація його основних фондів та підвищення якості житлово-комунальних послуг, зокрема через залучення приватних інвестицій і розвиток конкуренції у цій сфері.

4.3.8. Забезпечення  інформаційної безпеки:

1. стимулювання впровадження новітніх інформаційних технологій і виробництва конкурентоздатного національного інформаційного продукту, зокрема, сучасних засобів і систем захисту інформаційних ресурсів;
2. забезпечення безпеки інформаційно-телекомунікаційних систем, які функціонують в інтересах управління державою, забезпечують потреби оборони та безпеки держави, кредитно-банківської та інших сфер економіки, систем управління об’єктами критичної інфраструктури;
3. розробка та впровадження національних стандартів і технічних регламентів застосування інформаційно-комунікаційних технологій, гармонізованих з відповідними стандартами країн ЄС, у тому числі згідно з вимогами Конвенції про кіберзлочинність;
4. створення національної системи кібербезпеки.

5. Система забезпечення національної безпеки

5.1. Механізми забезпечення національної  безпеки.

Досягнення цілей Стратегії потребує кардинального реформування сектору безпеки і оборони, вдосконалення механізмів правового, організаційного, інтелектуально-кадрового і ресурсного забезпечення національної безпеки, що передбачає:

5. комплексне реформування всіх складових цієї системи;
6. ефективне функціонування системи забезпечення національної безпеки на всіх етапах її реформування та розвитку;
7. ефективне керівництво та управління ресурсами;
8. додержання балансу ефективності функціонування та демократизації органів сектору безпеки і оборони.

5.2. Реформування системи забезпечення  національної безпеки України.

5.2.1. Системне  вдосконалення законодавства з  питань національної безпеки:

1. його приведення у відповідність із Конституцією України, узгодження норм між собою;
2. розробка узгоджених актів щодо формування єдиної державної політики національної безпеки і її реалізації у визначених законодавством сферах;
3. уточнення завдань, функцій і повноважень суб'єктів забезпечення національної безпеки, зокрема в умовах кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці;
4. сприяння розвитку права міжнародної безпеки і спільного здобутку ЄС у галузі безпеки та їх імплементація у національне законодавство;
5. розвиток системи правових і соціальних гарантій для військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу правоохоронних органів, прирівняних до них осіб, членів їх сімей з урахуванням економічних можливостей держави і стандартів країн ЄС.

5.2.2. Зміцнення  функціональної спроможності сектору  безпеки і оборони, насамперед, правоохоронних  і розвідувальних органів, вирішення  при цьому питань адаптації  і соціальних гарантій для  військовослужбовців та працівників, які звільнятимуться.

5.2.3. Періодичне  проведення комплексних оглядів  сектору безпеки і оборони  та його окремих сфер, зокрема, оборонних оглядів, оглядів оборонної промисловості України.

5.2.4. Кардинальне  підвищення ефективності підготовки  кадрів, у тому числі вищої  кваліфікації, для сектору безпеки  і оборони з урахуванням визначених  Стратегією пріоритетних напрямів  політики національної безпеки, формування відповідного державного  замовлення.

5.2.5. Удосконалення  відповідно до загроз і викликів  національним інтересам України, а також стандартів країн ЄС  щодо безпекових режимів, зокрема, режиму охорони державної таємниці.

5.3. Реформування сектору безпеки  і оборони як цілісної системи.

5.3.1. Посилення  спроможності стратегічної ланки  управління сектором безпеки  і оборони; підвищення координаційної і контрольної ролі Ради національної безпеки і оборони України, очолюваної Президентом України, як механізму вироблення узгодженої політики у зовнішній, безпековій і оборонній сферах: зміцнення її інформаційно-аналітичної складової, поліпшення кадрового і ресурсного забезпечення;

5.3.2. Стабілізація  ситуації у Збройних Силах  і зупинення зниження рівня  їх боєздатності та боєготовності, збереження офіцерського і сержантського корпусу, оптимізація їх структури та чисельності, відновлення технічної готовності озброєння та оновлення його складу, удосконалення системи бойової підготовки, реорганізація системи оперативного (бойового) та матеріально-технічного забезпечення та формування на цій основі невеликих за чисельністю, але ефективних, професійних Збройних Сил, здатних виконувати завдання оборони держави в умовах проведення позаблокової політики;

5.3.3. Удосконалення  структури сектору безпеки і  оборони, функцій, завдань, організаційно-штатних  структур і чисельності його  органів, посилення їх кадрового  потенціалу, виходячи із потреб  забезпечення національної безпеки  та економічних можливостей держави;

5.3.4. Реформування  кримінальної юстиції, зокрема, впровадження  нового кримінально-процесуального  законодавства і відповідні трансформації  правоохоронної системи, формування  системи досудового слідства; створення  дієвої системи моніторингу криміногенної  ситуації;

5.3.5. Підвищення  професіоналізму та відповідальності  в усіх ланках сектору безпеки  і оборони на основі реалізації  комплексу антикорупційних заходів, дальшого впровадження стандартів  країн ЄС у діяльність його  органів та повноцінних соціальних  гарантій для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького  складу правоохоронних органів, прирівняних до них осіб та  членів їхніх сімей;

5.3.6. Реалізація  державних цільових програм боротьби  з тероризмом і екстремізмом;

5.3.7. Розбудова  державного кордону та його  інфраструктури за стандартами  ЄС;

5.3.8. Підвищення  ефективності системи протидії  інформаційно-психологічних впливам  і операціям, що загрожують безпеці  особи, суспільства і держави;

5.3.9. Зміцнення  потенціалу оборонної промисловості, насамперед, науково-технологічного, його  ефективне використання в інтересах  економічного розвитку України, а також органів сектору безпеки  і оборони;

5.3.10. Ефективне  функціонування Єдиної державної  системи цивільного захисту і  територій від надзвичайних ситуацій, створення загальнодержавної системи  моніторингу природного середовища.

5.4. Розвиток системи демократичного  цивільного контролю над сектором  безпеки і оборони.

5.4.1. Розвиток  цивільно-військових відносин у  суспільстві, у тому числі за  рахунок приведення до стандартів  країн ЄС співвідношення цивільного  та військового персоналу в  органах сектору безпеки і  оборони;

5.4.2. Дальший  розвиток механізмів президентського  і парламентського контролю за  діяльністю сектору безпеки і  оборони, збільшення цивільного  компоненту у органах сектору  безпеки і оборони;

5.4.3. Підвищення  відкритості і прозорості діяльності  сектору безпеки і оборони, зокрема, періодична публікація відповідних  Білих книг;

5.4.4. Залучення  інституцій громадянського суспільства  до вироблення та реалізації  політики національної безпеки, а також до оцінки її ефективності.

5.5. Ресурсне забезпечення національної  безпеки.

5.5.1. Обов'язкове  врахування у Державному та  місцевих бюджетах видатків на  забезпечення реалізації Стратегії, визначення таких видатків одним  з пріоритетних напрямів бюджетної  політики;

5.5.2. Поетапне  доведення бюджетного фінансування  сектору безпеки і оборони  до оптимального рівня з одночасним  переходом від орієнтації на  чисельність як визначальний  параметр фінансування на бюджетне  планування на програмно-цільових  засадах;

5.5.3. Стимулювання  фундаментальних і прикладних  досліджень у сфері національної  безпеки.

5.6. Координація і контроль заходів  з реалізації Стратегії.

5.6.1. Механізми реалізації Стратегії  ґрунтуються на таких принципах:

1. верховенство права, неухильне додержання законодавства;
2. відповідальність суб'єктів забезпечення національної безпеки за виконання поставлених завдань;
3. прозорість основних напрямів видатків на національну безпеку і оборону;
4. дієвість і постійність контролю у сфері національної безпеки, зокрема, за використанням фінансових і матеріальних ресурсів;
5. участь інституцій громадянського суспільства у реалізації Стратегії.

5.6.2. Координацію заходів з реалізації  Стратегії здійснюють Президент  України, Рада національної безпеки  і оборони України, Кабінет Міністрів  України у межах їх повноважень.

5.6.3. Контроль за реалізацією  Стратегії здійснюють Президент  України, Верховна Рада України, Рада національної безпеки і  оборони України, Кабінет Міністрів  України у межах їх повноважень.

Рада національної безпеки і оборони України щорічно розглядає стан реалізації Стратегії, визначає пріоритети і завдання політики національної безпеки, орієнтовні обсяги фінансових та інших ресурсів, необхідних для їхньої реалізації, вносить Президентові України відповідні пропозиції.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України періодично, а у разі потреби – невідкладно інформує Президента України про хід виконання Стратегії та подає відповідні пропозиції.

5.6.4. Інституції громадянського  суспільства здійснюють контроль  за діяльністю органів державної  влади щодо реалізації Стратегії  через:

1. громадську експертизу проектів нормативно-правових актів та концептуальних документів з питань національної безпеки;
2. участь у роботі громадських експертних рад при державних органах, які діють у сфері національної безпеки;
3. інформування суспільства про діяльність органів державної влади у сфері національної безпеки.

6. Етапи реалізації  Стратегії.

6.1. На першому етапі реалізації  Стратегії (протягом 2011 року)

необхідно забезпечити стабілізацію суспільно-політичної і соціально-економічної ситуації, здійснити першочергові реформи, насамперед, у сфері державного управління, забезпечити необхідні організаційні і економічні умови для реформування усіх сфер суспільного життя в межах євроінтеграційного курсу, вдосконалити законодавство з питань національної безпеки, виробити на основі Стратегії узгоджені між собою програмні документи щодо реформування сектору безпеки і оборони, насамперед Стратегічний оборонний бюллетень та оновлену Воєнну доктрину; розпочати реалізацію відповідних перетворень; створити безпечні умови для проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

6.2. На другому етапі (протягом 2012-2014 років)

 мають бути досягнуті цілі Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», сформовано нову якість державної влади, у тому числі сектору безпеки і оборони.

6.3. На третьому етапі (у 2015 і наступних  роках)

передбачається корегування Стратегії на основі оцінки ефективності її реалізації.

7. Заключні  положення 

7.1. Стратегія  є документом, обов'язковим для  виконання.

7.2. Стратегія  є основою для комплексного  планування діяльності органів  державної влади у сфері національної  безпеки. Органи державної влади  керуються Стратегією при розробленні  і реалізації законодавчих актів, інших концепцій, доктрин, стратегій, програм, планів та окремих заходів, укладенні міжнародних договорів  і угод, інших міжнародно-правових  документів, звітують про стан  її виконання.