Соціально-політичні небезпеки

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

4. Соціальні небезпеки:  алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія.

а)Алкоголь утворюється в результаті бродіння глюкози, що є в різних продуктах, які містять вуглевод (виноград, рис, ячмінь, кукурудза, картопля, пшениця тощо) під дією різних ферментів. Такі напої, як пиво або вино одержують шляхом ферментизації ячменю і винограду відповідно. Їхня міцність приблизно становить 15%. Для одержання міцних вин (портвейн, мадера) у них додають етиловий спирт. Для одержання міцних напоїв з більш високим вмістом алкоголю (горілки, джину, віскі, лікерів) використовують дистиляцію – перегонку спирту.

При вживанні будь-якого алкогольного напою шлунок адсорбує 20%, інші 80% засвоюються у  кишечнику. Потім кров розносить  алкоголь по всьому організму. Згодом приблизно 90% алкоголю переробляється в печінці, інші 10% виводяться у незмінному вигляді легенями, нирками, потовими залозами.

При вживанні алкоголю в людини змінюється психологічне сприйняття, притупляються реакції  організму (горе, біль), хвилювання і  занепокоєння змінюються почуттям ейфорії, чим і обумовлюється звикання організму до алкоголю, поява фізичної і психічної залежності.

При регулярному  вживанні алкоголю протягом тривалого  часу розвивається алкоголізм – хронічне захворювання, обумовлене систематичним  вживанням спиртних напоїв. Ранньою  стадією алкоголізму можна вважати  епізодичне зловживання алкогольними напоями, при якому людина знаходиться  в стані алкогольного сп’яніння  більше ніж 12 разів на рік. Першим симптомом  алкоголізму є буззупинна тяга до спиртного. У людини все сильнішою  стає тяга до спиртного, вона починає  втрачати контроль над собою, її мета – якнайшвидше досягти стану  сп’яніння. При подальшому розвитку хвороби в мозку починають  відбуватися серйозні зміни, виникають  проблеми з пам’яттю навіть при  вживанні невеликих доз алкоголю. Ще однією ознакою алкоголізму є  абстинентний (похмільний) синдром, що зникає при вживанні чергової дози алкоголю.

Вживання  алкоголю позначається на поведінці  людини в суспільстві. Розвиток алкоголізму  негативно впливає на характер людини, стан агресії змінюється станом повної апатії, депресії, відбувається повна деградація особистості. Людина стає безвольною, байдужою до того, що відбувається навколо, до духовного і соціального розвитку. Під впливом алкоголю відбуваються глибокі зміни в психіці, що виявляються в аморальній поведінці. Людина стає некерованою, нетерпимою, її поведінка – асоціальною, агресивною і зухвалою. Поряд з цим знижуються розумові здібності алкоголіка, змінюється ставлення до праці, метою трудової діяльності стає добування грошей на придбання спиртного.

Отруєння  алкоголем може виникнути  при вживанні великих  доз алкоголю, а  також при вживанні неякісних алкогольних  напоїв (деревного, метилового, денатурованого та інших  спиртів).

Симптоми  алкогольного отруєння :

Запах спирту з рота;

Блювання;

Руховий розлад, можливо з  маренням і буйством;

Коматозний  стан (у більш важких випадках) : людина лежить нерухомо, з закритими очима, обличчя бліде, з синюшним відтінком, пульс слабкий, серцеві скорочення вкрай слабкі, рефлекси відсутні.

Перша допомога полягає у викликанні блювоти, промиванні шлунка, потім необхідно  дати постраждалому сольове проносне з суспензією активованого вугілля. Постраждалого з важким ступенем отруєння необхідно зігріти (теплі  ванни, грілка).

При наданні допомоги важливо не оминути  травматичні ушкодження.

б)Куріння та його негативні наслідки для здоров’я людини. Способи позбавлення нікотинової залежності

Ще однією з важливих соціальних небезпек, найбільш поширених в усьому світі, є паління. Причиною викурювання першої сигарети є психологічні проблеми. Потім для багатьох паління стає звичкою.

На певному  етапі виникає нікотинова залежність, обумовлена наркотичним стимулюванням  організму нікотином (після паління  з’являється почуття насолоди, заспокоєння, бадьорості). Однак вплив нікотину на організм триває недовго (20-30 хвилин), і людина знову запалює сигарету, щоб з новою порцією диму одержати чергове стимулювання. Поступово  протягом декількох років починає розвиватися звикання організму до великих доз нікотину.

Розрізняють 3 стадії нікотинової  залежності:

1 – епізодичне  паління.

Не  більше, ніж 5 сигарет  на день, припинення паління не викликає ніяких розладів, невеликі зміни в діяльності нервової систем цілком зворотні.

2 – майже постійне  паління.

Від 5 до 15 сигарет на день, з’являється невелика фізична і психологічна залежність, при припиненні паління розвивається стан, важкий у фізичному  і психологічному відношенні, його знімає викурювання чергової сигарети.

3 – постійне паління.

Викурювання від 1 до 1,5 пачки на день, виробляється звичка палити натще, одразу після їжі, вночі, звикання до тютюну дуже сильне, припинення паління викликає важкий стан курця, дуже виражені зміни у  нервовій системі  і внутрішніх органах. Загальний стан токсичного руйнування організму  характеризується різними  захворюваннями.

Рятування від нікотинової залежності на першій стадії залежить від курця – досить припинити паління і замінити його вживанням льодяників, горішків тощо.

На другій і третій стадіях нікотинової  залежності необхідне втручання  фахівців-наркологів, що допоможуть позбутися  нікотинової залежності за допомогою  спеціальних методів і засобів.

При паління  людина вдихає продукти тління тютюну і паперу. У тютюновому димі, що виділяється, наявні близько 3000 хімічних сполук, серед  яких, крім нікотину є смоли і  подібні їм з’єднання, окис вуглецю, ціаністий водень, окисли азоту, аміак, піридин, радіоактивні речовини, поліциклічні речовини (канцерогенні речовини).

Наприклад, хімічні речовини тютюнового диму, особливо ціаністий водень, акролеїн, аміак, двоокис азоту і формальдегід, чинять прямий згубний вплив на війки, що є частиною природного очисного механізму в легенях людей. Війки - тонкі волосоподібні структури, що покривають трубки бронхів, збирають і виносять вдихувані домішки. Ушкодження цієї системи може призвести до скупчення слизу і токсичних речовин у легенях, збільшуючи, таким чином, можливість розвитку захворювань легенів.

Канцерогенні  речовини - бензапірен, N-нітрозаміни  є однією з головних причин онкологічних захворювань порожнини рота, гортані, бронхів та легенів людини.

Токсичність тютюнового диму визначається вмістом  у ньому нікотину. Нікотин –  отруйний алкалоїд, 50-75 мг його є смертельною  дозою для людини.

При викурюванні великої  кількості сигарет  протягом малого проміжку часу може трапитися  гостре нікотинове отруєння, характерними ознаками якого є : нудота, блювання, рясне потовиділення, запаморочення, блідість шкірних покривів, дрібний частий пульс, руховий та емоційний розлад.

Таке  отруєння небезпечне для життя, тому при таких симптомах потрібно негайно викликати «швидку допомогу». До її приїзду необхідно напоїти  постраждалого соком (ні в якому  разі не давати молока, бо це сприяє засвоєнню  отрут), дати активоване вугілля, щоб  зв’язати деякі інгредієнти тютюнового диму, що потрапили до шлунково-кишкового  тракту зі слиною.

Людина, що курить, ставить під загрозу  не тільки своє здоров’я, але і здоров’я людей, що знаходяться поруч із нею. Так, у людей, що знаходяться у  прокурених приміщеннях, у крові  і сечі виявляли нікотин. При пасивному  курінні людина вдихає ті ж продукти тління тютюну, що й активний курець, в її організмі відбуваються ті ж  процеси і підвищується ризик  захворювання тими ж хворобами (емфізема легень, бронхіт, рак легенів, атеросклероз, виразка шлунка і дванадцятипалої  кишки, серцева недостатність, стенокардія, інфаркт міокарда, захворювання центральної  нервової системи). 

в)Наркоманія. Соціальна небезпека наркоманії.

Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість  людей, які вживають наркотики переважає        82 500 (за офіційними даними на 1999 р.). Реальна  цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і може скласти 600-800 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

     Психічна  залежність – це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, котру цей наркотик задовольняє.

     Фізична залежність – це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв’язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

        Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

     Наркоманія  – це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці.

          Наркотики – це група речовин, що приводить у стан ейфорії (стан хибної радості, радісних мрій, що супроводжується притупленням почуття відповідальності).

Види  наркотичних речовин:Антидепресанти – барбітурати (барбаміл, веронал, люмінал та ін.), безодіазепіни (диазепам, реланіум, еленіум та ін.) – медичні препарати, вживаються для лікування психічних захворювань.

Галюциногени  – ЛСД, РСР, гриби роду Psilostibum.

Канабоіоїди – речовини, вироблені з різних частин рослини канабіс – коноплі (маріхуана, гашиш).

Опіати  – макова соломка, героїн.

Стимулятори – кокаїн, екстазі.

Героїн C21H23NO5 (діацетилморфін, діаморфін) – сильнодіючий синтетичний наркотик, похідна морфіну, болезаспокійливий засіб, пригнічує центральну нервову систему. Білий (або з домішками - світлий сірувато-коричневий) порошок у вигляді дрібних кристаликів з неприємним запахом. Переважно гіркий на смак.

Кокаї́н C17H21NO4 — білий кристалічний порошок, з вигляду подібний на харчову соду. Потрапивши на язик, викликає відчуття оніміння. Кокаїн переважно вдихають («нюхають»), деколи вводять внутрішньовенно, попередньо розвівши водою. Деякі похідні кокаїну нагрівають на фользі і вдихають дим, який утворився. Наркотик отримав свою назву та звичайно виробряється із рослини кока.

Головні ефекти від прийому  кокаїну: — відчуття ейфорії, — покращення настрою, — підвищення працездатності, — самовпевненість.

Небезпека вживання кокаїну: Тривале вживання кокаїну викликає паранойю, глухоту, маячню, порушення травлення. Можуть виявитися проблеми зі слизовою носа або затвердіння вен (залежить від способу прийому); порушення сну. Негативно впливає на потенцію.

5. ВІЛ/СНІД: характеристика та шляхи попередження.

В кінці ХХ ст. людство  зіткнулося з появою нової вірусної хвороби - СНІДУ (синдрому надбаного  імунодефіциту). Цим терміном позначено кінцеву стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини) - збудника СНІДУ.

     Вперше, офіційно СНІД, як хворобу  було визнано у 1981 році в США. За думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного населення Африки. Економічне освоєння територій і розширення контактів сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.