Соціально-політичні небезпеки

     В теперішній час ВІЛ - інфекція зареєстрована  практично в усіх країнах світу. Згідно міжнародним даним за час  розвитку епідемії до 2002 року було інфіковано понад 36 млн. дорослих і дітей, з яких 16 млн вже померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується  ВІЛ близько 7000 осіб, 9 осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.

     Наша  держава має найвищий ступінь  розповсюдженості хвороби серед  республік колишнього СРСР. Найбільш уражені ВІЛ - інфекцією жителі Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, АР Крим, міст Києва і Севастополя. Хвороба  уражає переважно молоде покоління - найбільш активну у репродуктивному  і працездатному відношенні верству  населення. Це одна з найхарактерніших ознак СНІДу - вплив на суспільно  корисне життя молодого, здорового  прошарку людей.

     Україна займає перше місце  в Європі за числом ВІЛ-інфікованого молодого покоління - юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років (1,3% юнаків та 0,6 дівчат)

     За  даними міжнародних організацій, лікування  ВІЛ/СНІДу є найбільш дорогим  з усіх видів медичної допомоги. Мільйони доларів витрачають провідні наукові заклади світу на вивчення хвороби, розробку діагностичних і  лікувальних препаратів, створення  анти-СНІД вакцини, але поки що - безрезультатно.

     Збудник СНІДу - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає (синдром) клінічних ознак, які обумовлені глибоким ураженням імунної системи організму. Стійкість цього вірусу у зовнішньому середовищі невисока. Він гине при температурі + 100 С миттєво, при + 56 С протягом 30 хвилин, швидко руйнується під дією спирту, ефиру, ацетону, пероксиду, водню, хлоровмістких препаратів та сонячних променів. Збудник СНІДу виявляється в різних біологічних рідинах організму, в найбільших концентраціях він присутній в крові і спермі. ВІЛ уражає живі клітини (лімфоцити) і розвивається в них. Живі клітини використовуються як "інкубатор", в якому відбувається їхній поділ і розмноження.

Розміри ВІЛ дуже малі: на лінії довжиною в 1 см може розміститись близько 100 тис. вірусних частинок. Вірус повільно викликає тривалу хворобу з певним латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до 15 років. При цьому людина, яка заразилася, відчуває себе здоровою, являючись джерелом розповсюдження хвороби.

     Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне  збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура  тіла без поважних причин, нічна  пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін. Встановлення діагнозу СНІД потребує обов’язково лабораторного підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї життєдіяльності і розмноження він потребує у клітинах людини і тому не може передаватися від тварини до людини. Отже отримати ураження вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка є сама джерелом ВІЛ-інфекції.

     Ураження  може відбуватися  у випадку, коли вірус  потрапив в організм завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої  людини. Отже, можна говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

- статевий;

- парентеральний (проникнення вірусу в кров);

- вертикальний (від ВІЛ - інфікованої матері  дитині).

     Проникнення вірусу в організм можливе у таких  ситуаціях:

     1. При ін’єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцем та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини.

     2. При використанні нестерильних хірургічних інструментів, а також інструментів, для здійснення татуювання і пірсінгу.

     3. При незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим партнером або партнершею.

     4. Під час пологів і годування грудним молоком від ВІЛ-інфікованої матері дитини.

     Статистика  захворювань СНІДу  в США показує, що 15% хворих заразились статевим шляхом, 80% при вживанні наркотиків, 3% - при переливанні  крові, 1% склали діти хворих батьків, і  лише 1% випадків фактор зараження не встановлений.

     Групи ризику:

- гомосексуалісти  (75%);

- наркомани,  які вводять наркотики внутрівенно.

     3. Жінки секс бізнесу (імовірність зараження збільшується тривалістю статевого зв’язку: за три роки інфікується приблизно - 45-55% жінок і 35-45% чоловіків зараженого подружжя).

     4. Особи, що часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові статеві стосунки.

5. Новонароджені, у яких матері хворі на СНІД (серед дітей, які народилися від заражених матерів, інфікованими виявляється 25-35%, годування інфікованою жінкою дитини приводить до зараження у 25-35%).

     6. Реципієнти крові і препаратів крові (передача вірусу при переливанні зараженої крові приводить по статистиці до зараження у 80-100% випадків). За зараження і розповсюдження ВІЛ/СНІДом громадяни України несуть відповідальність відповідно до Кримінального Кодексу України (ст.130,131). 
 

Список  використаної літератури  

1. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

2. Словник-довідник з політології. – Харків, 2000.

3. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб., 2000.

4. Пойченко А. Конфлікти у громадянському суспільстві/Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи. — К., 2001.

5. Баранова Н. Соціально-економічні наслідки епідемії ВІЛ / СНІДу в      Україні: прогнозування, моделювання, оцінка // Україна : аспекти праці. - 2006. - №1. - C. 19-25

6.  ВІЛ та СНІД : Достовірно про проблему // Психолог: всеукраїнська газета для вчителів. - Київ, 2005. - №12. - C. 1-7.