Стихійні метеорологічні явища в Україні

  Стихійні  метеорологічні явища  в Україні 

  Для холодного періоду характерні атмосферні явища, що пов'язано з розвитком  зимових синоптичних процесів, у  тому числі аномальних. До них належать хуртовини, снігопади, ожеледь, морози, тумани; ці явища спостерігаються щороку і мають велику ймовірність виникнення — 80—95 %. Для теплого періоду властиві сильна спека, суховії, пилові бурі, надзвичайна пожежонебезпека, а також інтенсивні дощі, грози, град, шквали, смерчі. Так явища відбуваються з різною частотою на всій території України. 

  Стихійні  метеорологічні явища — це атмосферні явища, які за інтенсивністю, періодами  виникнення, тривалістю та площею поширення  можуть завдавати або завдавали  збитків господарству та населенню*121. В Україні ці явища спостерігаються  майже щороку у будь-якому регіоні. Найпоширеніші з них такі:

  — сильні дощі. Найчастіше (імовірність 95—100%) вони випадають в Карпатах і зумовлюють селеві потоки, лавини та зсуви;

  — сильні хуртовини, снігопади. Хуртовини  пов'язані з переміщенням південних  циклонів із півдня та південного заходу. Погана видимість під час хуртовин та сильні снігові замети створюють багато труднощів як в експлуатації різних видів транспорту, так і в роботі на будівельних об'єктах;

  — сильний вітер (із максимальною швидкістю  понад 25 м/с), шквали, смерчі. Найчастіше такий вітер спостерігається у гірських районах, а також на Донецькій, Волинській та Подільській височинах;

  — тумани — це накопичення завислих у приземному шарі атмосфери крапель  води або кристалів льоду, що погіршує горизонтальну видимість на відстань до 1 км. За інтенсивністю розрізняють тумани дуже сильні (видимість становить менше 50 м), сильні (50—200 м), помірні (201—500 м) та слабкі (501—1000 м). 

  Негативний  вплив туманів на діяльність людини і стан навколишнього природного середовища відображається на тому, що: 

  — затримуються та відміняються авіарейси;

  — ускладнюється робота залізничного, річково-морського транспорту;

  — зупиняється рух на автострадах;

  — збільшується забрудненість у містах унаслідок накопичення в повітрі продуктів промислових викидів;

  — посилюються процеси корозії, гниття та інші на наземних предметах у  зв'язку з осіданням на них крапель  туману. 

  Гроза — це комплексне атмосферне явище, що супроводжується електричними розрядами, значними опадами й часто градом. Гроза належить до небезпечних явищ, дія котрих може завдавати значних збитків діяльності й навіть загрожувати життю людини. В основному це явище спостерігається з травня до вересня. їхня повторюваність у цей період майже на всій території України становить 96—97 % від загальної кількості, а на півдні країни та в Криму — 91—94 %. Узимку грози можливі лише іноді. Мінімальна тривалість однієї грози становить 10—15 хв, а максимальна — 10—15 год (у горах — до 40). 

  Градом, називають округлі або неправильної форми частинки льоду, що випадають здебільшого у теплий період року з потужних купчасто-дощових хмар зі значним вертикальним рухом і високим вмістом вологи. Град завдає значних збитків сільському господарству: пошкоджує посіви, виноградники, плодові дерева на великих площах. Величина збитків залежить від розміру градин, їх щільності й інтенсивності випадання. В Україні переважає випадання дрібного інтенсивного граду. Великий град (діаметр частинок 20 мм і більше) — стихійне метеорологічне явище, яке завжди завдає значної шкоди. Градини діаметром 30 мм і більше можуть взагалі знищити посіви і навіть побити дрібну худобу; повторюваність такого граду в Україні становить майже 20 %. У середньому влітку на території України град випадає через день у будь-якому районі, а у травні в окремі роки — кожного дня 

  Шквал — це короткочасне різке збільшення швидкості вітру, що утворюється  у купчасто-дощових хмарах, супроводжується  зміною напряму вітру та спостерігається  під час гроз і злив. Під час  шквалу ламаються дерева, знищуються сільськогосподарські культури, руйнуються будівлі, іноді навіть можливі людські жертви. Повторюваність шквалів в Україні має чітко виражений річний хід (табл. 9.2). Найбільш шквалонебезпечним регіоном є південь (зокрема, Одеська область) — понад 6 шквалів у середньому за рік. У Херсонській області та в Криму їх дещо менше (4—6), на крайньому заході (Львівська і Волинська області) — від 2 до 4, у центральних і північних областях та на сході — менше 2. 

  До  найнебезпечніших стихійних атмосферних явищ на території України належить також смерч. Це вихор складної структури з вертикальною віссю, що опускається з нижньої межі потужних купчасто-дощових хмар до земної поверхні у вигляді білястої або темної воронки, яка обертається і характеризується значними швидкостями вітру, потужними низхідними та висхідними потоками, значною різницею атмосферного тиску від центру воронки до периферії, що у комплексі створює надзвичайну енергію смерчу. 

  На  території України спостерігався  смерч із такими параметрами: 

  — найбільша швидкість вітру в  середині воронки, становила 50—70 мс-1 (може досягати 100—400 і більше мс-1);

  — діаметр воронки — від 10 до 1500—2000 м;

  — швидкість руху — від 10—20 до 30—35 мс-1;

  — середня довжина шляху переміщення  —10—15 км (можливо 100 км і більше);

  — перепад тиску — 30—60 ГПа (можливо  до 200—250 ГПа і більше). 

  Смерч спричинює катастрофічні руйнування внаслідок сили вітрового натиску  і великої відмінності тиску  між ним і навколишнім середовищем. В Україні смерчі переважно спостерігаються в теплий період року, найчастіше (34 % ) — у червні — липні, рідко — у травні і серпні. За останні 30—40 років у країні було понад 70 випадків смерчів. Це, звичайно, потребує врахування смерчонебезпечності території під час проектування, будівництва й експлуатації потенційно небезпечних промислових об'єктів, таких як АЕС, хімічні комбінати тощо. 

  Значної шкоди господарській діяльності завдають також пилові бурі. Пилова, або чорна буря — це явище, що спричинюється шляхом перенесення  великої кількості пилу або піску сильним вітром і супроводжується погіршенням видимості. Пилова буря виникає за посушливої погоди та під час посилення швидкості вітру до значень, за яких відбувається видування з підстильної поверхні часток пилу або піску. На утворення пилових бур впливають: 

  — структура і ступінь зволоженості ґрунту;

  — наявність і структура рослинного покриву;

  — орографічні особливості території. 

  Масштаби  збитків, завданих пиловими бурями, визначаються як їхньою тривалістю, інтенсивністю, частотою, так і розмірами території, яку вони охоплюють. Найчастіше сприятливі умови для виникнення пилових бур у Степу (ймовірність 80—100 %), а на північ та північний захід України їх частота зменшується. У межах країни розрізняють три осередки пилових бур*124: 

  Тривалість  пилової бурі змінюється у широких межах — від чверті години до декількох діб; найтриваліші з них спостерігаються у східній частині степової зони. У холодний період пилові бурі триваліші, ніж у теплий. Влітку імовірність їх виникнення незначна у зв'язку з тим, що поверхня ґрунту закріплена рослинами. Основними заходами боротьби з пиловими бурями є поєднання лісомеліоративних, агротехнічних та гідромеліоративних заходів з урахуванням умов формування цих бур. 

  Якщо  йдеться про головні тенденції  змін клімату України на початку XXI cm,, то слід зазначити, що клімат України значною мірою формується під впливом глобального клімату. З кінця XIX до початку XXI ст. глобальна температура земної кулі збільшилася загалом на 0,6 °С. Середня швидкість підвищення глобальної температури до 1970 p. становила 0,05 °С за 10 років, а в останні десятиріччя вона подвоїлася. Основна причина глобального потепління полягає у підсиленні природного парникового ефекту, що пов'язано з викидами в атмосферу парникових газів (вуглекислого газу, метану, оксиду азоту тощо). 

  У віковому ході аномалії глобальної температури  виокремлюють три періоди з різними  її змінами у часі*125:

  — первинне потепління (початок XX ст. —  кінець 40-х років XX ст.), що характеризується інтенсивним підвищенням температури;

  — період стабілізації (кінець 40-х —  кінець 70-х років XX ст.), коли спостерігається  відносна стабільність глобальної температури  повітря на рівні значень кінця  попереднього періоду;

  — вторинне потепління (кінець 70-х років XX ст. — донині) характеризується новим інтенсивним збільшенням температури з "рекордними" значеннями в останні десятиріччя XX ст. 

  Варто зауважити, що глобальне потепління первинного періоду відбувалося  під впливом літніх синоптичних  процесів, що сприяли виникненню посух  над територією Європи, а глобальне потепління вторинного періоду здійснювалося внаслідок процесів, що формували теплі зими. 

  Найтеплішим було останнє десятиліття, найхолоднішими — 1900—1930 і 1940 pp. Зміни річної температури  в бік потепління за столітній  період становлять у Поліссі та Лісостепу 0,7—0,9 °С, у Степу — 0,2—0,3 °С. Найінтенсивніше температура підвищується взимку та навесні. Передбачення найімовірніших змін регіонального клімату в XXI ст. свідчать про те, що в перші два десятиліття XXI ст. збільшення температури очікується в усі місяці й пори року. Зменшуватиметься також амплітуда температури повітря між сезонами року, особливо в східних та південно-східних регіонах України. 

  У період максимального глобального  потепління клімату майже на всій території України, починаючи з 1975 р., простежується зменшення амплітуди коливання опадів з року в рік. Тобто режим зволоження стабілізувався і перебуває в межах кліматологічної норми. Найвологішими були періоди 1966— 1970 і 1976—1980 рр., коли річна кількість опадів сягала 120 % від норми. У період максимального потепління клімату України (тобто останнє десятиріччя) спостерігається збільшення частоти значних опадів — понад 20 мм/добу*126. Отже, загальною закономірністю зміни кількості опадів залишається значне коливання з року в рік, а також велика мінливість на території. 
 

  Зміни температурно-воложистого режиму в  Україні та розвиток стихійних явищ, що й надалі становитимуть характерну особливість регіонального клімату, пов'язані зі змінами атмосферної  циркуляції в усьому євроатлантичному регіоні. Вони зумовлені посиленим впливом Атлантики на територію України. У майбутньому клімат країни характеризуватиметься по годними і кліматичними аномаліями*127. За умов збереження у найближчі два десятиріччя XXI ст. стану глобального клімату на існуючому рівні, можливо, що клімат України наслідуватиме властивості регіонального клімату другої половини XX ст., зберігаючи ймовірність стихійних явищ. 

  Отже, регіональний клімат, тобто клімат України, — це одна з просторових  реалізацій глобального клімату, оскільки кліматоутворювальні фактори (сонячна радіація, циркуляція атмосфери й океану тощо) мають не регіональний, а глобальний масштаб. 

  Окрім сонячної радіації та циркуляції атмосфери, важливим кліматоутворювальним фактором є підстильна поверхня, яка впливає на формування як регіонального клімату і мікроклімату, так і на формування глобального клімату за обсягами, структурою, фізичними та іншими властивостями. Вплив рельєфу на клімат різний; він визначається зміною висоти місцевості над рівнем моря, різноманітністю форм, крутизною схилів та їх орієнтацією щодо сторін світу та повітряних течій. 

  Особливо  на метеорологічні показники впливає  рельєф у горах: зі збільшенням висоти відбувається помітна зміна складових  радіаційного балансу. 

  Окрім морів та річок, на місцеві особливості  клімату України впливають також  озера, водосховища, ставки і болота. Дуже важливим для формування клімату  України є вплив ґрунтового і  рослинного покривів. Як відомо, на рівнинній  території з півночі на південь поступово змінюється співвідношення тепла й вологи, що зумовлює формування ґрунтів, розвиток певних геохімічних процесів та умови існування рослин. Українські Карпати та Кримські гори мають добре виражену вертикальну поясність. 

  Значну  роль у формуванні клімату України відіграють атмосферна волога, її фазовий стан і вологообіг. Наявність водяної пари в атмосфері відображається на теплових ресурсах атмосфери та підстильної поверхні. До стихійних явищ, дія яких часто призводить до значних збитків у різних галузях економіки, належить сильний дощ, під час якого випадає 30 мм і більше опадів за 12 годин і менше. Сильні дощі спостерігаються в Україні кожного року. Крім цього, на діяльність людини та стан навколишнього середовища негативно впливають сильні снігопади.