Стихійні метеорологічні явища в Україні

  Клімат  України значною мірою формується під впливом глобального клімату. Отже, зміни температурно-воложистого  режиму в Україні та розвиток стихійних  явищ, що й надалі становитимуть  характерну особливість регіонального  клімату, пов'язані зі змінами атмосферної циркуляції в усьому євроатлантичному регіоні. 
 
 
 
 

Причини пожеж

Безпосередньою  причиною пожеж є поява того чи іншого компоненту, який бере участь к  процесі горіння у тих випадках, коли це не допустимо з точки зору вимог пожежної безпеки.

Аналіз обставин пожеж дає підстави стверджувати, що основною причиною їх виникнення є людський чинник.

До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:

недосконалість  технологічних процесів;

недоліки монтажу  електрообладнання;

недоліки в  облаштуванні та обслуговуванні опалювальних систем;

недопустиме підвищення температури речовин, що обробляються до температури самозаймання;

порушення режиму зберігання, транспортування та обробки  самозаймистих речовин;

розряди блискавки, занесення високих потенціалів у виробничі приміщення;

поява горючого середовища в умовах де є джерело  займання;

недбале ставлення  до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки, низький рівень кваліфікації і т.ін. 

Отже профілактика пожеж має зводитись переважно до різноманітних форм впровадження у виробничу практику таких умов, засобів і заходів, які унеможливлюють появу неконтрольованого процесу горіння або вибуху. 

Аналізом і  обліком пожеж в державі займається Державний департамент пожежної безпеки МНС.

6.1.4 Негативні  й шкідливі чинники пожеж  

Процес неконтрольованого  горіння супроводжується появою у навколишньому середовищі значної  кількості токсичних речовин, небезпечних  та шкідливих для організму людини, що знаходяться в зоні його впливу. 

Тяжкість впливу негативних та шкідливих чинників, пов’язаних з пожежами, зумовлена  зростанням енергонасиченості виробництв, збільшенням щільності інженерних комунікацій, підвищенням рівня  температур та тиску в технологічному устаткуванні, що збільшує масштабність пожеж та тяжкість їх наслідків. 

Причиною зростання  жертв на пожежах стає те, що технічні можливості державної пожежно-рятувальної  служби значно відстають від сучасних вимог щодо засобів пожежогасіння  та рятування людей. 

Небезпекою для організму людини в умовах пожежі є:

відкрите полум’я  – температура пожежі становить 1100-1300°С. Тривалість часу, протягом якого  людина може переносити критичні температури  становить 10-15 с.

наявність токсичних  продуктів горіння – за токсичністю  продуктів горіння полімерні матеріали поділяються на надзвичайно небезпечні; високо небезпечні; помірно небезпечні і мало небезпечні.

оксид вуглецю  – спричиняє найбільшу кількість  жертв через те, що червоні кров’яні тільця втрачають здатність забезпечувати  організм людини киснем через створення карбоксігемоглобіну.

дим – втрата видимості через задимлення, створює  загрозу для евакуації людей, особливо якщо матеріали мають високу димоутворюючу здатність (є ще мале і помірне димоутворення).

низька концентрація кисню – небезпечним під час пожежі є концентрація кисню до 14-16%. При 10-12% смерть настає протягом кількох хвилин.

нагріте повітря  – вдихання розігрітого до 60°С повітря  призводить до некрозу верхніх дихальних  шляхів та опіків легеневої тканини. Вдихання нагрітого під час пожежі повітря понад 100°С призводить до втрати свідомості, а відтак загибелі вже через декілька хвилин.

руйнування будівельних  конструкцій, які в умовах пожежі втрачають вогнестійкість і міцність, що призводить до травмування і навіть загибелі людей. 

Аналіз можливих небезпечних і шкідливих чинників в умовах пожежі допоможе розробити  структуру заходів щодо забезпечення ефективного функціонування системи  пожежної безпеки для кожного  конкретного виробничого об’єкту. 

Пожежі –  це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.

Причинами виникнення пожеж є недбале поводження людей  з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90 % пожеж виникає з  вини людини і тільки 7–8 % спричинені блискавками.

Під час пожеж  вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після  пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних  – відбувається заболоченість лісових  земель.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів) є ландшафтні пожежі – лісові і степові.

Лісові  пожежі поділяють  на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Лісові  низові пожежі характеризуються горінням сухого трав’яного покриву, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі складає від 0,3–1 м/хв. (слабка пожежа) до 16 м/хв. (сильна пожежа), висота полум’я – 1–2 м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900 С.

Лісові  верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум’я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8–25 км/год., залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум’я розповсюджується зі швидкістю 5–8 км/год., охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев.

Підземні  пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються за шаром торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1–0,5 м/хвилину, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які виго-ріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довгий час навіть зимою під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або хліба, які дозріли. Вони носять сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше – навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20–30 км/год. 

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

• нахльостування кромки вогню;

• засипання  його землею;

• заливання  водою (хімікатами);

• створення  мінералізованих протипожежних  смуг;

• пуск зустрічного  вогню.

Гасіння лісової  верхової пожежі здійснювати складніше. Її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (польові) пожежі гасять тими ж засобами, що і лісові.

Гасіння підземних  пожеж здійснюється в більшості  випадків двома засобами. При першому  засобі навколо торф’яної пожежі на відстані 8–10 м від її кромки копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому засобі влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали. 

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при  пожежах:

• при пожежах  треба застерігатися високої  температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілий ґрунт;

• небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м;

• перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накри-тися з головою вологим  простирадлом, пальтом, плащем, шмат-ком  тканини тощо;

• двері в  задимлене приміщення треба відчиняти  обережно, щоб запобігти спалаху полум’я від швидкого притоку свіжого повітря;

• в дуже задимленому  приміщенні треба плазувати;

• для захисту  від чадного газу треба дихати через вологу тканину;

• якщо на людині загорілась одежа, потрібно лягти на землю та збити полум’я, бігти не можна, це ще більше роздує полум’я;

• якщо побачите людину в палаючій одежі, накиньте на неї пальто, плащ, будь–яке простирадло  і щільно притисніть;

• при гасінні  пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;

• виходити із зони пожежі треба проти вітру;

• при гасінні  лісових пожеж використовуйте гілля  листяних дерев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати  кромку пожежі, за допомогою лопат  засипати її ґрунтом.

  Гідрологічні  надзвичайні ситуації

  Гідрологічними  небезпечними явищами, що мають місце  в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя; крім того, вздовж узбережжя та в  акваторії Чорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря.

  Протягом  майже 20 років стабільні акумулятивні форми Саксько-Євпаторійської системи  внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається  більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря. Під постійною загрозою руйнування знаходяться розташовані в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільгоспугіддя). Матеріальні збитки від впливу на узбережжя Чорного та Азовського морів сильних штормів (1969, 1971, 1983, 1992 рр.) складають 520—600 млн. гривень.

  Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов'язані з тектонічними зануреннями  північного Приазов'я, так і антропогенні, до яких відноситься зарегульованість твердого стоку рік, забруднення водних басейнів і пов'язане з цим зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру гідродинамічних процесів, використання малоефективних або навіть шкідливих берегозакріплювальних заходів і конструкцій при «самобудах», відступи від проектних рішень, безконтрольне вивезення піску із кіс, порушення протизсувного режиму при забудові терас та інші шкідливі наслідки господарської діяльності на узбережжі.

  В гірських частинах Карпат і Криму  розвиваються селеві процеси. Близько  ЗО міст, селищ та сільських населених  пунктів в Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях знаходяться під впливом селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено 219 селевих водозаборів. Найбільшою активністю характеризуються басейни рік Черемоша, Дністра, Тиси, Прута. В лютому—березні та в період відлиг райони хребтів Горгани, Полонинський, Чорногори є лавинонебезпечними з обсягом снігових лавин до 300 тисяч м³. Шість населених пунктів в Закарпатті підлягають впливу снігових лавин.

  Повені. Значна кількість грошових та матеріальних витрат щороку витрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Повені виникають під час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

  — у північних регіонах — басейни  річок Прип'ять, Десна та їх притоків. Площа повені лише в басейні р. Прип'ять може досягти 600—800 тис. га;

  — у західних регіонах — басейни  верхнього Дністра (площа може досягти 100—130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20—25 тис. га) та їх приток;

  — у східних регіонах — басейни  р. Сіверський Донець з притоками, річок  Псьол, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

  — у південному і південно-західному  регіонах — басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

  На  значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6—7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, зумовлюють масові руйнування та загибель людей.

  Повені  на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення.

  За  останні сорок років катастрофічні  повені Карпат та Криму спостерігались 12 разів. Яскравим прикладом таких  повеней можуть бути снігові та дощові повені на річках Закарпаття  в листопаді 1992 р. та грудні 1993 р., восени 1998 р, коли постраждало багато населених пунктів, промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5—10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10—70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенне небезпечних об'єктів.