Архетип матері у циклі оповідань Jerome Salinger «Nine Stories»

     Творчість – акт другого, пізнього повернення до Великої Матері, тобто регресія у  несвідоме. Стан та Его творчої людини за психічними особливостями  дуже схоже на стан невротика. Різниця полягає тільки в тому, що творча людина може поєднувати несвідоме із свідомим. В той час, коли у випадку хвороби активація несвідомого проявляється у формі психічних розладів, симптомів, то в творчому індивіді цей стан спонтанно поєднується зі свідомим та виражається у творчому акті. Его навмисно відправляє інформацію, що поступає від несвідомого до розуму, щоб той проаналізував та найшов вихід несвідомому стану. 

     Майже всім героям Селінджера притаманний  потяг до творчості. Найяскравіше творчими здібностями був обдарований  герой з оповідання “De Domier-Smith’s Blue Period” («Блакитний період де Дом’е-Смита»). Він з самого раннього дитинства є талановитим художником. Але його творчість є спонтанною, хворобливою, займає все його життя. Архетип домінує в ньому в силу його творчої натури; в хлопця, як і в будь-якої талановитої особистості,  відбувається порушення нормального розвитку свідомості, що частково викликано сімейними комплексами та дитячими переживаннями. Мати де Дом’є-Сміта (ми будемо називати героя саме так, бо насправді це його псевдонім) розлучилась  із його батьком та одружилась вдруге. Пізніше мати помирає і хлопцю треба опиратись тільки на вітчима, як на людину, що дасть поштовх розвитку його Его. Для того щоб довести свою важливість в очах вітчима хлопчик дуже багато малює. Таке хворобливе бажання реалізуватись через творчість є деструктивним, неправильним. Хлопець-підліток вимагає уваги та любові, яка не поступає до нього. На тлі цих зовнішніх проблем та переживань Его хлопця починає формуватись невірно; він також не долає стадії архетипної боротьби із Великою Матір’ю та деградує знову у несвідоме. Творчість стає йому притулком. Він малює днями і ночами, але, що цікаво, більшість його малюнків – автопортрети. Це свідчить про зацикленість на собі, тобто нарцисизм, який є замкненим уроборическим циклом. «Нарцисизм виникає лише у випадках порушення розвитку, коли еволюційна стадія, якою управляє Уроборос, продовжується неприродно довго. Такій лінії розвитку властива небезпека, що складається в перебільшеній зарозумілості, мегаломаніакальному Его, що вважає себе незалежним від всього, хоча насправді повністю прикуте до несвідомого» [35, с. 86].  Саме так відбувається з героєм твору. Він критикує все навкруги, намагається бути вільним від всіх – викладачів, вітчима, агресивно  реагує на все, що з ним відбувається. Але нігілізм та зацикленість на собі є показовою. Насправді юнак невпевнений не в собі, не в своїх здібностях: він, щоб довести свою дорослість та присутність таланту, змінює своє ім’я–, очевидно, просто додає до стандартного, звичайного прізвища Сміт другу частину – Дом’є – прізвище відомого художника-карикатуриста XIX століття, щоб підкреслити свій талант до образотворчого мистецтва та додати неіснуючого блиску своєму родоводу. Але, незважаючи на подібні хитрощі, талант де Дом’є-Сміта залишається незаперечним. «В житті творчої особистості наголос завжди ставиться на надособистісні фактори: тобто несвідоме  настільки домінує в його відчуттях, що в крайніх проявах цих особливостей творча людина стає майже неспроможною  до особистого життя [11, с. 5]. В плані стосунків із протилежною статтю де Дом’є-Сміт має великі проблеми. Весь підлітковий вік він презирливо ставився до дівчат та взагалі до жінок.  Будь яка жіноча увага, навіть від подруги вітчима сприймається «chose to interpret as an  implied invitation to join her in bed at my earliest convenience» [35, c. 63]. Але пізніше хлопець закохується, хоча сам того не усвідомлює. Об’єктом його кохання стає монахиня, сестра Ірма, яку він ніколи не бачив, тому він не знає а ні  її  віку, а ні зовнішності.  До того ж він закохується навіть не в неї, а в картини, які вона малює – натхненні сцени із Біблії. З них його уява вимальовує талановиту, сором’язливу, чисту, духовну істоту. Такий потяг до чистоти є несвідомим бажанням втекти від будь яких фізичних стосунків. Будь-яка тілесна близькість викликає в хлопця відчуття провини та  страх. Щоб запобігти їх виникненню  де Дом’є-Сміт  несвідомо обирає об’єктом кохання монахиню – жінку, що назавжди відмовилась від будь яких мирських спокус, тілесні стосунки з якою просто неможливі.  Така заміна викликана несвідомим страхом перед архетипною Матір’ю, а несвідоме, що потребує реалізації  почуття кохання, знайшло вихід в образі монахині. Несвідоме, що не може реалізуватись природнім чином все одно  знаходить вихід через заміну, або знаходить певний придатний варіант. Бажання кохати, дарувати тепло та турботу є в душі нашого героя, але страх сексу не дозволяє йому вільно обирати партнера, бо  треба знайти людину, яка б задовольняла комплекси архетипного світу. Таким варіантом, що задовольняє уражену психіку є монахиня.

     Творчість – єдиний позитивний  вихід із «обіймів архетипної Матері», тобто, це є утворюючим, а не деструктивним актом в перебуванні у несвідомому. Генії легко занурюється у світ несвідомого та всю інформацію, набуту в  цьому  стані, вони трансформують у певні образи, не накладаючи їх зміст на  себе, як це роблять невротики. Але домінування архетипу всіма можливими способами впливає на їх хворобливу та тонко сприймаючу свідомість: екзальтовані стани, нарцисизм, або повне неприйняття себе, гомосексуалізм чи інші сексуальні відхилення – все притаманне геніальній людині.

     Яскравою фігурою з циклу «Nine Stories» є дванадцятирічний хлопчик Тедді. Цей підліток, завдяки своєму буддиському світосприйняттю, свідомо йде до самогубства. Хлопчик-вундеркінд, що пливе на кораблі до Нью-Йорку з симпозіуму, присвяченому унікальності та геніальності цієї дитини так і не повертається додому. Хлопчина, наперед знає про свою смерть та легко, як належне, приймає її. Смерть постає тут, як щось відоме, зрозуміле для людини, що вміє відчувати. Тедді не живе у свідомому світі, де все раціональне, розумове – він усвідомлено відштовхується від раціо, як від чогось неправильного, бездуховного. Несвідоме настільки розвинене, що свідоме відпадає через непотрібність. Але в цьому випадку не можна говорити, що несвідоме є стримуючою обставиною у виникненні Его та Самості. Навпаки, дитина діє свідомо, самоповага та самоідентифікація дуже сильні. В даному випадку треба говорити про ініціацію. Будь яка ініціація є відривом від світу Матері, від належності до несвідомого через «поглинання духом чоловічого світу, що опікає героя та  переродженням дитини духу, а не матері: людина стає сином неба, а не тільки сином землі. Духовне відродження означає народження «вищої істоти», яка навіть на примітивному рівні не асоціюється зі свідомістю, Его та силою волі» [35, с. 163]. Насправді ініціація не є процесом, що призводить до гибелі, але у випадку Тедді, який сприймає весь ланцюг переродження, як одне життя, об’єктивна, матеріальна смерть виглядає просто ритуалом, завдяки якому він попаде у світ Сансари, жаданого спокою, первинного Уроборосу. В даному випадку повернення у несвідоме є результатом сакрального акту самоініціювання.

     Порушення психіки через неправильну реалізацію архетипу Матері притаманне майже всім героям у циклі оповідань Джерома Селінджера «Nine Stories», як дорослим із вже сформованою особистістю, так і дітям із ще не розвиненою, але вже деформованою свідомістю та Самістю. Через психічні вади герої не можуть вивільнити свою свідомість, тому так і залишаються жити у несвідомому світі, де панують вигадки, нереалізовані мрії, спогади, творчість та  комплекси. Причинами, що гальмують або назавжди зупиняють вивільнення свідомого, стають як внутрішні (особистісні), так і зовнішні (трансперсональні) фактори. Найчастіше деструктивно впливають на несвідоме дітей їх реальні матері, які самі мають власні внутрішні проблеми та зациклені на своїх переживаннях, тому не можуть приділити достатньо уваги та надати потрібного піклування дітям. Подібна ситуація реалізована у творах “Uncle Wiggily in Connecticut”, ”De Domier-Smith’s Blue Period”, ”Teddy”. Але внутрішній конфлікт із реальними батьками не є головним фактором у виникненні архетипний порушень у несвідомому дітей. Найчастіше проблема лежить у сферах глобального зовнішнього  світу, у сфері самого життя, яке стає для героїв перепоною для гармонійного розвитку. Війна – головна проблема, що руйнує послідовність правильного розвитку свідомості  індивіду. Війна, як будь-яка глобальна катастрофа, криза, соціальний катаклізм  несвідомо впливає на життя, забирає внутрішній спокій, руйнує душевний комфорт, а з тим перешкоджає формуванню здорової психіки індивіду. Джером Селінджер  у «Nine Stories» зобразив людей із тонкою внутрішньою організацією, людей які гостро відчувають світ, індивідів, відрізняються від оточуючого середовища, де панує матеріалізм та споживацтво. Герої твору «Nine Stoties», через свою спроможність до  тонкого споглядання, відчувають недосконалість світу та несвідомо переживають такий глобальний катаклізм, як війна і саме це не дає їм правильно та природно розвивати свідомість. Персонажі Селінджера Сеймур Гласс (“A Perfect Day for Bananafish”), Невідомий сержант Ікс (For Esmi:-with Love and Squalor"), Френсіс (“Just Before the War with the Eskimos”) не просто абстраговано знають про існування війни, вони є прямим учасниками  бойових дій і саме неопосередковане перебування на фронті порушило природний хід їх психічного розвитку. На війні людина через страх смерті вивільняє своє несвідоме, і архетип Матері, як образ захисту та притулку вивільняється найпершим. Несвідоме світовідчуття, світопізнання, яке рятувало героїв на полі бою, стає основним станом їх психіки, а повернувшись до спокійного, далекого від жахів війни Нью-Йорку, до розміреного життя, де потрібно реагувати свідомо, несвідоме грає лише деструктивну роль. Несвідоме направлене не на виживання, як це було на фронті, а на рефлексію, через це герої страждають на неврози, психози, депресії та схильні до самогубства.

Джером  Селінджер  зображує персонажів, що знаходяться у стані психічної та фізичної роз'єднаності. Письменник ілюструє та пояснює читачеві, чому людина так званого «розбитого покоління» має таке зруйноване світовідчуття та має труднощі з формуванням гармонійної особистості, що надалі викликає деструкцію Его, Самості, самоідентифікації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Архетип Матері є загальним, первинним, універсальним праобразом, в якому реалізовані окремі важливі архетипи: Тіні, Аніми, Героя. Архетип Матері відіграє значну роль у формуванні Его, свідомості, Самості – всіх важливих психічних елементів, притаманних гармонійно розвиненій свідомості. Формування архетипу Великої Матері, як і будь якого архетипу, відбувається за певними стадіями: перший етап – знаходження в Уроборосі – в стані абсолютної несвідомості, в первинному спокою та комфорті. Ця стадія долається сама по собі, тому що в індивіді закладена програма на подальший розвиток, але відчуття щастя та безтурботності існування в цій фазі залишається з людиною на все життя та в критичні моменти несвідоме повертається в цей магічний притулок. Наступна стадія, більш динамічна, тому що вимагає активних дій для її подолання – це стадія сина-коханця. Індивід відокремлюється від блаженного стану єдності з Уроборосом, усвідомлює себе як окрему особу, що має розвиватись та набувати власних рис. Наступний етап – стадія поділу архетипних Батьків: в цей період усвідомлюється дуалістичність світу, категорії добра і зла, індивід починає сприймати своє тіло. Свідомість знаходиться не просто в зачатковому стані, а вже стає активним елементом психіки. Але залежність від архетипу Великої Матері, що символізує несвідоме, ще існує на цьому етапі. Для того щоб набути таких важливих психологічних категорій як самоідентифікація та Его, дитині треба подолати останню фазу – стадію боротьби із архетипної Матір’ю. Ця боротьба потрібна для вивільнення свідомості з магічного несвідомого та  може тривати все життя, а може закінчитись в підлітковому віці. Фіксація на несвідомому призводить до неприємних наслідків: через слабкість психіки, індивід впадає в стани неврозу, психозу, депресії, неможливості  будувати стосунки із протилежною статтю.

     Для героїв циклу оповідань Джерома  Селінджера «Nine Stories» характерні подібні стани  внутрішньої роздробленості. Їх свідомість не вивільняється, психічно вони «знаходяться» у стані несвідомого. Несвідоме провокує «тікати» з реального світу у світ мрій, фантазій, снів, сподівань, вигаданих друзів, рефлексії та в найгіршому  випадку просто тікати з життя, закінчуючи своє існування самогубством. Причинами, що гальмують або назавжди зупиняють вивільнення свідомого, стають як внутрішні (особистісні), так і зовнішні (трансперсональні) фактори. До особистісних причин належать стосунки із власними батьками. Реальні матері дітей, що зображені в оповіданнях “Uncle Wiggily in Connecticut”, ”De Domier-Smith’s Blue Period”, ”Teddy” піклуються лише про себе, не звертають уваги, не надають потрібного піклування власним дітям. Через це маленькі люди спрямовують свою психічну енергію (лібідо) не на боротьбу з Великою Матір’ю, тобто не на вивільнення із несвідомого, а намагаються звернути на себе  увагу батьків, чи створити собі вигаданий внутрішній простір, щоб зберегти психічний комфорт. Але внутрішній конфлікт із реальними батьками не є головним фактором у виникненні архетипний порушень у несвідомому дітей. Найчастіше проблема лежить у сферах глобального зовнішнього  світу, у сфері самого життя, яке стає для героїв перепоною для гармонійного розвитку. Герої Селінджера живуть у часи Другої Світової війни і такий глобальний катаклізм, як і будь яка інша катастрофа впливає на психіку індивіда,  провокує людину повернутись у несвідоме, в обійми Великої Матері, щоб врятуватись від жаху війни. Хоча для багатьох мешканців Нью-Йорку, а саме це місто зображає Селінджер, війна проходить непомітно, знаходяться люди з тонкою внутрішньою організацією, які гостро відчувають будь які зміни. Герої «Nine Stories» через спроможність до глибинного споглядання, «зчитують» колективну несвідому інформацію про війну, і саме це гальмує їх гармонічний розвиток свідомості. Деякі персонажі Селінджера такі як Сеймур Гласс (“A Perfect Day for Bananafish”), Невідомий сержант Ікс (For Esmi:-with Love and Squalor"), Френсіс (“Just Before the War with the Eskimos”) були на фронті та своїми очима бачили жахи війни. На війні архетип Матері вивільняється з несвідомого індивіда, щоб надати особі ілюзію спокою та комфорту. Людина регресує у несвідоме, де можна знайти собі зручний притулок. Повернувшись у світ, де немає війни несвідоме заміщає свідоме у психіці індивіда. Герой не може змиритись з новим спокійним таким життям, що потребує розвиненої свідомості та психічної сили, та починає шукати вихід для несвідомого, занурюється в ілюзорний світ. Людина, що пізнала життя у воєнні та післявоєнні часи знаходиться у стані психічного роз’єднання із собою; «розбите покоління», таку назву отримала генерація, яку описує Джером Селінджер у циклі оповідань «Nine Stories». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 

1. Беломлинская  Ю. Земля Сэлинджера. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу: http://booknik.ru/publications/?id=25294
2. Бернацька В. Дж.Д.Селінджер- автор циклу про Глассів. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу: http://salinger.narod.ru/Texts/_Bernatskaya__Salinger.htm
3. Борисенко О. Про Селінджера, "з любов'ю та різною бридотою". – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу: http://salinger.narod.ru/Texts/_Borisenko-Salinger.htm
4. Волкова О. Російська та американська критика про роман Дж.Д.Селінджера "Ловець у житі" . – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу: http://salinger.narod.ru/Texts/_Volkova-Criticism.htm
5. Денисова Т. Дж.Д.Селінджер http://salinger.narod.ru/Texts/_Denisova-Salinger.htm
6. Джонсон Р. Он: глубинные аспекты мужской психологии/ Р.Джонсон - М., Харьков: 1996.
7. Ермаков И. Д. Психоанализ литературы: Пушкин. Гоголь. Достоевский / И.Д. Ермаков. - М. : НЛО, 1999. - 511 с.
8. Звєрєв О. Селінджер: туга за непідробністю. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:       http://salinger.narod.ru/Texts/_Zverev-Salinger.htm
9. Кемпбелл Дж.  Міфічний образ/ Дж. Кемпбелл. - М. : АСТ, 2004. - 688с.
10. Нойманн Э. Происхождение и развитие сознания. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:

http://bookz.ru/authors/erih-noimann/nojmannerich01.html

11. Нойманн Э. Леонардо Да Винчи и архетип матери. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:  http://www.jungland.ru/node/1567
12. Покальчук Ю. Підліток проти. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:  http://salinger.narod.ru/Texts/_Pokalchuk-PidlitokProty.htm
13. Райх Вильгельм. Аналіз особистості/ В. Райх. - М. : Ювента, 1999. - 332с.
14. Сетевая литературная мини-библиотека «КандидаТ7». – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу: //http://randal.ru/skazka.html
15. Соломаха Е. Мала енциклопедія англійської літератури/ Е. Соломаха.- К.: Альтерпрес, 1998. - 320 с.
16. Токарев С.А. Мифы народов мира/ С.А..Токарев. - М.: Советская энциклопедия, 1980. - 320с.
17. Франкл Дж. Невідоме я/ Дж. Франкл. - М. : Прогресс, 1998. - 245 с.
18. Фрейджер Р. Аналитическая и индивидуальная психология: Карл Юнг и Альфред Адлер / Р. Фрейджер. - СПб. : Прайм-Еврознак, 2007. - 128с.
19. Фромм Э.  Анатомия человеческой деструктивности/ Э. Фромм. - М.: АСТ-ЛТД", 1998. - 670 с.
20. Эдингер Э. Эго и архетип: индивидуация и религиозная функция психического/ Э.Ф. Эдингер. - М. : ПентаГрафик,Ltd, 2000. - 264 с.
21. Юнг К. Архетип и Символ/ K. Юнг.- М.: Ренессанс, 1991. - 165 с.
22. Юнг К.  Конфликты детской души/ К.  Юнг. - М. : Канон, 1995. - 333 с.
23. Юнг К. Отношение между Я и бессознательным// Психология бессознательного. М.:Канон, 1994. - 320 с.
24. Юнг К. Психология архетипа ребенка // Структура психики и процесс индивидуации. М.: Наука, 1996. - 54с.
25. Юнг К. Проблемы души нашего времени/ К. Юнг.- М.: Прогресс, 1994. -184с.
26. Юнг К. Структура психики и процесс индивидуации/ К.Г. Юнг. - М. : Наука, 1996. - 269с.
27. Юнг К. Подход к бессознательному // Архетип и символ. М..: Ренессанс, 1991. - 65с.
28. Юнг К. Психология бессознательного  / К.Г. Юнг. -  М. : Канон, 1998. - 398 с.
29. Blaney Shirlie. Twin State Telescope Interview with an Author.–  [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:

      http://salinger.narod.ru/Texts/_Blaney-Telescope.htm

30. Downey Sarah.  The Maturation of Holden Caulfield and Henry Fleming. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:   http://salinger.narod.ru/Texts/_Downey-Maturation.htm
31. Hack Carolyn. Applauding Adulthood: An Essay on Three of Salinger's Nine Stories. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:

          http://salinger.narod.ru/Texts/_Hack-ApplAdult.htm

32. Greenberg Michael. On J.D.Salinger. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу: http://www.nybooks.com/articles/archives/2010/mar/25/on-jd-salinger
33. Imaeva Z. Implied meanings in J. D. Salinger’s stories and reverting. – [Електроний ресурс]. – Pежим доступу:  

          http://www.tversu.ru/Science/Hermeneutics/1998-2/1998-2-28-eng.pdf

34. Magagna Tony.  Orange Peels and Apple-Eaters: Buddism in JD Salinger's Teddy. – [Електронийресурс]. – Pежим доступу: http://salinger.narod.ru/Texts/_Magagna-Buddism.htm
35. Salinger J.D. Nine Stories /J.D. Salinger:- Bartam Seventy Five,1983. - 95p.