Частини мови

 

 

План

• Іменник
• Дієслово
• Прикметник
• Числівник
• Займенник
• Прислівник
• Прийменник
• Частка
• Сполучник
• Вигук

 

 

Частини мови діляться на повнозначні  і неповнозначні. До повнозначних відносяться  іменник, прикметник,  числівник, займенник, дієслово і прислівник; до неповнозначних — прийменник, сполучник і частка. Окремо виділяється вигук, який не відноситься ні до повнозначних, ні до неповнозначних частин мови.

Частини мови — це найбільші морфологічні класи слів, що  характеризуються такими чотирма ознаками: 1) узагальненим (категорійним) граматичним значенням, абстрагованим від конкретних лексичних значень слів; 2)  структурою морфологічних категорій; 3) системою форм словозміни або її  відсутністю; 4) спільністю синтаксичних функцій. Наприклад, до класу прикметників належать слова, що позначають ознаку предмета; мають словозмінні категорії відмінка, роду й числа, залежні від морфологічних категорій опорного  іменника, і морфолого-словотвірно-синтаксичну категорію ступенів порівняння;  вирізняються словозмінною парадигмою з двадцяти одної відмінково-родової форми в однині тощо.

 

ІМЕННИК

Іменниками називають слова, які  виражають предметність, тобто означають  предмети або зображують будь-які  явища як предмети, і характеризуються певними граматичними ознаками, що оформлюють цю предметність.

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

Серед іменників виділяються такі групи слів:

1.	загальні назви - власні назви
2.	назви істот - назви неістот
3.	конкретні - абстрактні
4.	збірні
5.	речовинні

 

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина), або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).

Іменники чоловічого роду співвідносяться  з займенником він, жіночого- вона, середнього-воно. Іменники за родами не змінюються.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:

• за різними основами (чоловік - жінка, кобила - кінь);
• за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);
• за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);
• за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників  найчастіше визначається за морфологічною  будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду - кішка, муха, миша, суниця),

У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.

Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е), лист(я).

Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа).

Деякі іменники, що позначають назви  професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників  чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).

В українській мові зустрічаються  також іменники спільного роду, у  яких рід визначається за допомогою  допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).

Число - морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і множини.

У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і співвідносяться із займенником вони.

Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини (дерево - дерева, думка - думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.

За цією ознакою іменники діляться на три групи.

Першу групу складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині.

Другу групу складають іменники, що вживаються тільки в однині.

Третю- що вживаються тільки в множині.

Синтаксичні особливості іменників  виявляються у способах їх граматичного зв”язку з іншими словами в  словосполученні і реченні та в їх здатності виступати в  ролі певних членів речення.

Як частина мови із значенням  предметності, іменники в реченні найчастіше бувають підметами (у формі називного відмінка) ідодатками (у формі непрямих відмінків); можуть виступати іменною частиною складеног оприсудка (у формі називного або орудного відмінка); прикладкою (у називному чи непрямих відмінках); обставиною, звертанням.

 

 

Дієслово

Дієслово- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває?(ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (вінрозповів все, що знав; ніч здавалася днем).

Дієслово може означати:

• процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);
• процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);
• конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);
• переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);
• сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);
• бажання (воліти, хотіти, бажати);
• стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);
• ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);
• зміни (розквітати, старіти, молодіти).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметникабсолютна- означення).

Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).

РОЗРЯДИ ДІЄСЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Дієслова поділяються на:

1.	перехідні- неперехідні
2.	як окремий розряд серед неперехідих дієслів- зворотні дієслова

ПЕРЕХІДНІ ТА НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА

За своїм значенням і відношенням  до різних частин мови дієслова поділяються  на дві групи:перехідні і неперехідні:

дієслова	приклади
перехідні	відвідати друга, купити картоплю
неперехідні	сидіти, стояти, готуватися, їхати

Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати книгу).

Предмет, на який спрямована дія, звичайно стоїть:

• у знахідному відмінку без прийменника (написати лист, намалювати портрет);
• у родовому відмінку:
• якщо перед дієсловом є заперечна частка не (не написати листа, не намалюватипортрета);
• якщо дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину (привезти піску, випити молока).

Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту, їхати у метро). Такі дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати).

Деякі дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними (зустрічати друзів ізустрічатися з друзями).

ЗВОРОТНІ ДІЄСЛОВА

До неперехідних дієслів належать також всі дієслова з суфіксом -ся (-сь):

 

дієслова	приклади
зворотні	радитися, одягатися,купатися, милуватися, вимитися, боятися

Ці дієслова виділяються в окремий розряд- зворотні дієслова.

 

 

Прикметник

Прикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? 
Ознака предмета визначається за кольором (червоний), за розміром (великий), за матеріалом (скляний), за приналежністю (братів), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (солодкий, м’який, духмяний), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (білявий, стрункий, веселий), за просторовими й часовими відношеннями (далекий, ранній).

Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник має 3 розряди за значенням: 
1. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою):  
кмітливий – кмітливіший — найкмітливіший. 
2. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин): 
бурштинове (намисто), осінній (день), перелітні (птахи). 
3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?:  
мамина (казка), батьків (сміх), ведмежий (барліг). 
 
Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен). 
Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння. 
1. Вищий ступінь. 
• Проста форма (за допомогою -іш-, -ш-). 
добрий — добріший. 
• Складена форма (за допомогою слів більш або менш). 
добрий — більш добрий. 
2. Найвищий ступінь. 
• Проста форма (за допомогою най-, ок-, що- та прикметника вищого ступеня). 
щонайдобріший. 
• Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня). 
найбільш добрий, 
добріший над усе.

 

 

Числівник

Числівник — це самостійна частина мови, що вказує на кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питанняскільки? котрий? 
Числівники поділяють на дві групи: кількісні та порядкові.  
Кількісні числівники означають кількість предметів, відповідають на питання скільки? й можуть бути: 
• власне кількісними (два, п’ять, вісім, тридцять шість); 
• дробовими (чотири восьмих, сім цілих три десятих); 
• збірними (троє, десятеро, тринадцятеро); 
Порядкові числівники означають порядок при лічбі, відповідають на питаннякотрий?: перший, одинадцятий, сороковий.

Будова числівників

За будовою числівники бувають: 
• прості (складаються з одного слова). 
чотири 
• складні (складаються з одного слова з двома коренями).

• складені (складаються з двох і більше слів). 
п’ятдесят чотири

Відмінювання числівників

Кількісні числівники, що означають  цілі числа, змінюються за відмінками так:

	1, 2, 3, 4	від 5 до 20 і 30
Н.?  Р.?  Д.?  Зн.?  Ор.?  М.	два  двох  двом  два, двох  двома  на двох	п’ять  п’яти, п’ятьох  п’яти, п’ятьом  п’ять, п’ятьох  п’ятьма, п’ятьома  па п’яти, на п’ятьох

	від 50 до 80	від 200 до 900
Н.?  Р.?  Д.?  Зн.?  Ор.?  М.	п’ятдесят  п’ятдесяти, -ьох  п’ятдесяти, -ьом  п’ятдесят, -ьох  п’ятдесятьма, -ьома  на п’ятдесяти, -ьох	п’ятсот  п’ятисот  п’ятистам  п’ятсот  п’ятьмастами  на п’ятистах

 
• У складених кількісних числівниках  відмінюються всі складові частини. 
• Числівники 40, 90, 100 мають у Р., Д., Ор., М. відмінках закінчення -а. 
• В кількісних дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник — як порядковий. 
• Порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи. 
• У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово.

 

 

ЗАЙМЕННИК

Займенник- це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).