Частини мови

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКІВ

У реченні займенник може бути тим  же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:

·  підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно); 

·  означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу);

·  додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу); 

·  обставиною (всі зібралися коло вчителя; розуміння шукайте в собі); 

·  іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий).

РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Займенники за своїм лексичним  значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:

особові	я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
зворотний	себе
питальні	що? хто? скільки? який? чий? котрий?
відносні	ті ж питальні, але без знаку питання
присвійні	мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій);
вказівні	цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий
означальні	весь, всякий, сам, кожний, самий, інший
неозначені	абихто, абищо, будь-який, скільки-небудь
заперечні	ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий,

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКА

Головні морфологічні ознаки займенника - це:

рід (якщо є):
чоловічий жіночий середній	він, котрий, мій, анічий, наш вона, котра, моя, анічия, наша воно, котре, моє, анічиє, наше
число (якщо є):
однина множина	весь, вся, все всі		цей ці
відмінок:
називний родовий давальний знахідний орудний місцевий	хто кого кому кого ким (на)кому, на  кім	твій твого твоєму твій (твого) твоїм (на)твоєму, твоїм

Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка (хто- кого, кому, ким, (на) кому).

Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні  морфологічні ознаки роду та числа (чий- чия, чиє, чиї).

 

Прислівник

Прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це незмінна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь(Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)

Може також пов'язуватися  з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)

Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?)направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка водноскладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (Гончар)

 

Прийменник

Прийменник- це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третійвід краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).

Прийменник допомагає виражати відношення між предметами (парк для прогулянок, комп’ютер для роботи), ознаки до предмета (пісня без слів, багатий на речі павільйон) або дії до предмета (піднятися о шостій, взяти з підлоги).

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники  можуть виражати:

• час (без п’яти хвилин, о десятій годині);
• простір (злетіти у небо, доїхати до міста);
• причину (запізнився через транспорт);
• мету (прийшов на урок, зустрівся з однокласниками);
• спосіб дії (сказати по правді, робити з задоволенням);
• порівняння (більший за інших, найменший у класі);
• відношення до матеріалу (штани з вельвету, зошит з паперу);
• предмет, на який спрямована дія (розповідати про навчання, привітати зі святом).

 

 

Частка

Частка — службова частина мови, яка слугує для творення граматичних форм, висловлення заперечення або ж надає реченню чи окремим його членам додаткових відтінків значення. За призначенням частки поділяють на такі розряди:

• Формотворчі, що утворюють форми дієслів умовного та наказового способу:би, б, хай, нехай;
• Заперечні, які передають заперечення:не, ні, ані.
• Питальні, що оформлюють питальні речення: чи, хіба, невже.
• Модальні, що надають реченням або словам певного відтінку: як, атож, це, то, аж, ж.

Частки не мають самостійного лексичного значення, не виступають членом речення.

Групи модальних часток за значенням:

• Стверджувальні: атож, еге, так, аякже, авжеж.
• Підсилювальні: як, та, що за, що то.
• Видільні: навіть, хоч, хоча б, аж, же, уже, таки, лишень.
• Вказівні: ось, це, оце, то, он, осьде.
• Спонукальні: -бо, -но, ну.

Самостійно членом речення частка не буває. Формотворчі частки можуть брати участь у створенні форм дієслова.

 

 

Сполучник

Сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять  слова, що можуть поєднувати члени речення  та частини складного речення.

За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а  похідні (складні і складені).

Непохідні – це первісне сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини і, а, чи, або, та.

Похідні – складні і складені – це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови.

Складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або. Складені спол. – це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як.

За вживанням спол. поділяються  на:

1. одиничні: і, а, але;
2. повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи;
3. парні; як-так, хоч-але, якщо-то.

За синтаксичною функцією розрізняють  спол. сурядності і підрядності.

Спол. сурядності поєднують синтаксично  рівноправні елементи.

Спол. сур. поділяються на:

1. єднальні: і (й, та), також;
2. протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте;
3. розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то..., не-то, чи...чи, або...або.

Спол. підрядності виражають ту чи іншу їх допомогою до головного речення приєднуються підрядні члени.

Спол. підрядності за значенням  поділяють на кілька груп:

1. причинові: бо, тому що, тим що, у зв'язку з тим що;
2. мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб;
3. часові: тільки-но, ледве, щойно, скоро, з того часу як, після того як;
4. порівняльний: мов, немов, мовби, наче, як, ніби, нібито, що;
5. умовні: як, якщо, коли б, раз;
6. допустові: хоч, хоча, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;
7. наслідку: так що.

 

Вигук

Вигук – ч-на мови, яка служить  для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини.

Розрізняють три групи вигуків:

1. вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію, подив: о, оо, ох, ай, ех, тьху, овва. Ох, і щука ж була!
2. Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії: агей, гей, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе.
3. Вигуки, що виражають етикет – вітання, подяку, побажання, вибачення тощо: добрий день, дай боже, працюйте, хай йому грець, боже поможи, на здоров'я.
4. Звуконаслідувальні слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, кап-кап, тьох-тьох.

 

 

Література 

 

1. Вікіпедія [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA. – Назва з екрану.
2. Правила української мови  [Електронний ресурс] //Правила української мови – Режим доступу: http://pravila-uk-mova.at.ua/. – Назва з екрану.
3. Службові частини мови  [Електронний ресурс] // Я тут навчаюсь … відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт – Режим доступу: http://referatcentral.org.ua/linguistics_philology_load.php?id=69. – Назва з екрану.
4. Сучасна українська  літературна мова: Підручник /А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін..; За ред. А.П.Грищенка. – К.:Вища школа,1997. – 493 с.
5. Сучасна українська літературна мова : підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я. Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – 430 с.
6. Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова : навч. посібник / Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. – К. : Літера, 2000. – 688 с.