Інформація у логістиці

     При проектуванні інформаційних систем виникає небезпека збереження традиційних  процесів, у той час як необхідно  домогтися корінних змін в організації. Треба мати на увазі, що обчислювальні  системи не є універсальними ліками від погано керованих операцій. Крім того, при неконтрольованому використанні нових інформаційних технологій легко виникає розлив зайвої інформації й у результаті зростає вартість обробки даних без помітного ефекту для підприємства. Недостатня ефективність інформаційних систем може мати й інші причини: наприклад, організаційні бар'єри між підрозділами підприємства, низька якість (за критеріями «вірність» і «актуальність») даних, непідготовленість підрозділів підприємства до впровадження системи.

     Стратегічне планування інформаційної системи включає наступні кроки:

1. визначення підрозділів підприємства, що будуть включені в інтегровану інформаційну систему (також з урахуванням перспективи);
2. грубий проект функціональних областей інформаційної системи і співвідношень між ними;
3. визначення важливих для роботи підприємства об'єктів (замовники, постачальники матеріалів, деталей і т.п.) і їхнє відображення в інформаційній системі (це найбільш складна задача стратегічного планування, тісно зв'язана з попереднім кроком);
4. визначення можливостей використання функціональних областей системи в різних підрозділах підприємства й оцінка очікуваного ефекту;
5. установлення правил для архітектури і технічної реалізації підсистем і з'єднуючих ланок, створюваних власними силами;
6. установлення загальних, незалежних від функцій правил і форматів для передачі даних між функціональними областями інформаційної системи;
7. установлення параметрів для обчислювальної техніки (апаратне устаткування, операційна система, система керування даними, ієрархічні рівні ЕОМ, технічні методи передачі);
8. розробка проекту реалізації (пріоритети, терміни і т.д.).

     Стратегічний  загальний план створюється протягом декількох місяців. Необхідна його щорічна актуалізація з урахуванням  нового досвіду реалізації окремих  проектів, змін у ринковому середовищі і подальшому розвитку інформаційної  техніки.

     Для створення стратегічного загального плану рекомендується утворення  нечисленної групи фахівців з  інформатики і співробітників користувальницьких підрозділів. Вирішальною передумовою  успішної роботи такої групи є  підтримка посібника підприємства; воно формулює мету і контролює хід  робіт.

     Ситуативна  дія означає швидке реагування на зовнішні події (наприклад, на зміни на ринку, технічні нововведення, організаційні чи  персональні зміни на підприємстві), тобто начало роботи над відповідним проектом. Рішення приймається на основі ситуації в даний момент, воно не залежить від довгострокового планування. Однак у добрій нагоді можна сформулювати проект так, щоб він покрив передбачену в стратегічному плані функціональну область, чи в гіршому випадку включити новий проект у загальний план.

     Ситуативна  дія також має на увазі перевірку  нового стандартного програмного забезпечення, що з'явився на ринку, на сумісність, зі стратегічним загальним планом і  на його застосовність без обліку передбачених у плані пріоритетів.

     Комбінування  стратегічного загального планування інформаційної системи із ситуативною  дією дозволяє приймати рішення про  окремі проекти швидко і з урахуванням  потреб окремих підрозділів, але  без виникнення ізольованих, неузгоджених приватних рішень.