Управління матеріальними потоками в логістиці

  Контрольованим  має бути безперервний нагляд за рухом  вантажів від виробника до споживача, включаючи складські об’єкти. Для цього у структурні ланки контролю та управління матеріальними потоками має безперервно надходити надійна інформація. Вона має бути інтегрованою й охоплювати процеси виробництва, розподілу й задоволення попиту.

  Схематично  місце логістики в управлінні матеріальними потоками можна зобразити так:

Рис. 25. Місце логістики в управлінні  
матеріальними потоками

3.5. ФОРМИ ЛОГІСТИЧНИХ УТВОРЕНЬ ЗА КОРДОНОМ

        У попередніх параграфах було викладено теоретичні та методологічні  засади логістики. Тепер доцільно розглянути досвід зарубіжних країн, які досягли неабияких результатів у галузі логістики. Слід зазначити, що у розвинутих зарубіжних країнах ці досягнення різного рівня досконалості. Обстеження 500 західноєвропейських компаній (26 % компаній ФРН, 20 — Голландії, 17 — Великобританії, 16 — Франції, 11 — Бельгії, 10 % — Іспанії), які представляють 30 різних галузей економіки, виявило чотири стадії розвитку логістики. На першій стадії, якій притаманне нерегулярне добове логістичне планування, перебувають 57 % обстежених фірм. На другій — 20 % компаній, які нерегулярно займаються питаннями застосування логістики, але вживають заходів щодо її використання вже на тижневий строк, пов’язуючи свої дії з бюджетом і зниженням витрат виробництва. Третя й четверта стадії розвитку логістики характеризуються впровадженням її інтегрованої системи, що охоплює доставку товарів від постачальника матеріалів до кінцевих споживачів готової продукції. На цих стадіях розвитку перебувають лише 23 % компаній. Вони розробляють довгострокові плани функціонування забезпечення (на місяць і більш тривалий термін), одночасно приділяючи велику увагу вивченню попиту. В огляді, складеному за результатами обстеження, зазначається, що завдяки використанню логістики продуктивність праці робітників фірм, зайнятих у процесі транспортування вантажів, зросла в цілому на 9,9 %. У той же час на 60 % обстежених фірм, де вдалося підвищити якість транспортного обслуговування, зниження собівартості не спостерігалося.

  Зусилля, пов’язані з удосконаленням складування  та транспортування вантажів, спрямовувалися на розробку заходів, що забезпечили б як повільну, так і швидку віддачу вкладених коштів. Практика показала, що швидко покриваються кошти, вкладені в аналіз слабких місць господарської діяльності фірм чи окремих ланок логістичного ланцюжка, у впровадження нормативної продуктивності праці, застосування стимулюючої оплати праці. Повільно відшкодовуються витрати на механізацію складування, будівництво складів великої місткості, автоматизацію технологічних процесів. За даними обстеження, серед фірм, які вдавалися до заходів першої групи, 44 % спрямовували їх на аналіз вузьких місць господарської діяльності чи окремих ланок логістичного ланцюжка, 32 % — на впровадження нормативної продуктивності праці і 14 % — на застосування стимулюючої оплати праці. Серед фірм, що вживали заходів другої групи, 47 % спрямовували кошти на механізацію складування, 23 % — на автоматизацію технологічних процесів.

  З метою прискорення впровадження логістики у господарську практику фірм, за кордоном почали створювати консультативні ради. Так, на підприємствах Франції у середині 80-х років, налічувалося близько 50 рад, які займалися логістикою. Як правило, такі ради зосереджують свою діяльність на одній з ланок логістично- 
го ланцюжка (наприклад, транспорті) чи двох-трьох ланках, але в комплексі з іншими її елементами. Консультації також надають- 
ся різним зовнішнім фірмам. Адміністрації фірм звертаються до консультативних рад для діагностування стану логістики на підприємстві. Ради здійснюють також дослідження у галузі логістики, розробляють пропозиції щодо її удосконалення, проводять заняття з вивчення проблем логістики, переймають досвід інших фірм. На консультантів покладається виконання таких функцій:

• визначення стратегічних аспектів логістики, необхідність  
  в яких виникає, наприклад, у разі зміни стратегії фірм чи при розробці нових ринкових концепцій і методів виробництва;
• розгляд оперативних аспектів логістики (наприклад, аналіз витрат з логістики, оптимізація існуючих систем управління, стандартизація пакувань, тощо);
• оперативне планування, пов’язане, наприклад, з впровадженням методу «точно у строк», нових автоматизованих систем складування і транспортування;
• планування перевезень (наприклад, оптимізація парку транспортних засобів, методів перевезення небезпечних вантажів з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища).

  Вибираючи послуги зовнішніх консультантів, що надаються фахівцями бюро (наприклад, у Швейцарії їх налічується близько 30) і окремими особами, рекомендується оцінювати їх діяльність, виходячи насамперед з таких критеріїв:

• правильність запропонованих консультантами рекомендацій;
• рівень реалізації пропозицій, висловлених у ході консультації;
• досвід розв’язання питань;
• кваліфікація консультанта;
• ціна, умови, строк надання консультативних послуг;
• ступінь деталізації документації на окремих етапах планування логістики;
• досвід спільної роботи консультанта із замовником.

  Від замовника при цьому вимагається  дотримання таких умов: чітке формулювання мети дослідження та обсягу робіт, розподіл складного завдання на окремі етапи, спільна робота консультанта зі спеціалістом фірми, чітке визначення очікуваного результату консультації.

  Крім  консультативних рад, на транспорті ряду країн почали використовувати  логістичні організації у вигляді спеціальних центрів чи інших структур. У Франції, наприклад, такі центри існують як на регіональному, так і на національному рівні.

  На  залізницях розвинутих країн створені й інші транспортні організації, які надають логістичні послуги, наприклад, організації з експедиторської діяльності, що відповідають за доставку вантажу, включаючи його перевезення у змішаних сполученнях. У Франції, наприклад, такою організацією є Koening Service Logistiques з кількістю службовців — 250 осіб. Ця організація надає послуги з будь-якої логістичної операції, пов’язаної з перевізним процесом: залагоджує митні  
формальності, гарантує швидкість доставки й збереження вантажу.  
Генерацією ідей, обміном досвідом, визначенням наукових та практичних підходів у стратегії й тактиці логістики у розвинутих країнах займаються національні та міжнародні спеціалізовані товариства і асоціації, які об’єднують промислові фірми та наукові організації. Такі об’єднання мають свої дослідницькі центри з добре розвиненою методикою аналізу ситуації в промисловості, консультативні відділи, банки інформації, учбові центри. У деяких країнах існує кілька національних асоціацій. Зараз тільки в Європі налічується понад 20 національних асоціацій, які є членами Європейської асоціації логістики. Європейська асоціація логістики виконує приблизно такі самі функції, як і національні асоціації, але вже у межах всього регіону країн—членів цієї асоціації. Аналіз стану розвитку логістики у розвинутих країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у динамічних та ринкових умовах, дає змогу зробити висновок про високу ефективність застосування цієї економічної концепції.

  Концепція логістики набуває дедалі ширшого  використання. У США вона розглядається у вищих ешелонах управління корпорації як ефективний мотивований підхід до управління з метою зниження витрат виробництва. Ця концепція лежить в основі економічної стратегії фірм, коли логістика використовується як знаряддя у конкурентній боротьбі і розглядається як управління процесами планування, розміщення й контролю за фінансовими і людськими ресурсами. Такий підхід дає змогу забезпечити тісну координацію логістичного забезпечення ринку та виробничої стратегії.

  У 80-ті роки концепція логістики набула значного поширення у США. І однією з основних причин цього стало дерегулювання економіки, яке особливо зачепило транспортну сферу. Їй був повернений статус вільного ринку. Концепція логістики набуває зовнішньоекономічного характеру, впроваджуючись у практику транснаціональних корпорацій. Цьому значною мірою сприяло те, що в результаті нової хвилі НТР відбувалося неодноразове зниження вартості комп’ютерної техніки та комерціалізація галузі виробництва мікрокомп’ютерів.

  Важливою  складовою успішного функціонування логістики є ефективне використання трудових ресурсів. Застосування принципів логістики сприяє істотному підвищенню продуктивності праці. Так, у США, починаючи з 80-х років, вона щороку стабільно зростає на 3 %.

  Для зменшення ризику, пов’язаного зі складністю реалізації продукції, фірми дедалі ширше застосовують сегментну маркетингову стратегію, що потребує добре відрегульованого розподілу. Система доставки чи замовлення в одному сегменті може зовсім не відповідати вимогам іншого сегменту. Провідні фірми США пильно стежать за високим рівнем обслуговування основних споживачів. Усталені стандарти широко рекламуються, доводяться до відома споживачів, чиї потреби детально вивчаються. Як свідчать статистичні дані, одна з п’яти фірм встановлює жорсткі стандарти обслуговування й гнучко їх регулює, підтримуючи тісний зворотній зв’язок з покупцями. Але тільки 20 % американських фірм застосовують логістичну концепцію на такому рівні, який дає змогу одержувати конкурентні переваги. Нині увага промислового менеджменту прикута до проблем логістики, оскільки у його середовищі дозріло усвідомлення того факту, що концентрація зусиль для підвищення ефективності окремих процесів постачання є безперспективною.

3.6. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИКИ В УКРАЇНІ

        Вище розглядалося питання, яке стосувалося виникнення та розвитку логістики за кордоном, де основною причиною її актуальності став пошук резервів у позавиробничій галузі за рахунок системного підходу до виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням особливостей товарообороту. Справді, технологічна межа резервів виробництва на даному етапі розвитку НТП умовно існує, а ось господарчо-організаційних резервів, тим більше в умовах ринку — ні. Тому застосування логістики як засобу, що сприяє виявленню й використанню цих резервів, цілком закономірне. У цьому зв’язку заслуговують на увагу відповіді американських менеджерів та господарників на запитання: яким проблемам у розвитку й удосконаленні транспортно-складського господарства підприємств слід сьогодні віддати перевагу? Пріоритети розподілилися таким чином: впровадження ЕОМ у транспортно-складське господарство (70 % опитаних), скорочення запасів (60 %), автоматизація транспортних засобів (60 %), інтегрування технології (30 %), підвищення компетентності керівників виробничих підрозділів у організації транс- 
портно-складського господарства (30 % опитаних).

  Відповіді на аналогічні запитання, одержані на підприємствах колишнього СРСР, є  такими: будівництво нових складів (80 % опитаних), механізація ручних робіт (60 %), покращання організації праці (50 %), впровадження нової техніки (36 %), впровадження АСУ та міні-ЕОМ (15 % опитаних). Як бачимо, наведені «рецепти» ліквідації відставання транспортно-складського господарства підприємств від вимог дня американських і радянських спеціалістів докорінно відрізняються. Тому, логістика має змінити застарілу психологію у цьому плані.

  Щоб прискорити розвиток логістики в  Україні, важливо з’ясувати причини, які стримують її практичне застосування. По-перше, це відсутність належного державного підходу до проблем логістики, що виявляється як у відсутності відповідної бази, так і у відсутності спеціалістів та центрів їх підготовки. По-друге, загальна економічна криза, незавершеність вирішення питання власності, скорочення обсягів виробництва, інфляція гальмують будь-які новації. По-третє, відсутній комплексний облік витрат, при якому їх зростання у транспортно-складському господарстві перекриваєть- 
ся ефективністю, досягнутою за межами цієї галузі господарства.  
Разом з тим, існуюча система бухгалтерського обліку, методика внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що застосовуються на практиці, поки що не дають можливості для повної оцінки витрат та результатів на рівні відповідних підрозділів і служб підприємства. По-четверте, логістичний підхід передбачає проведення кардинальних змін у структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів та служб транспортно-складського господарства. По-п’яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками у професійній підготовці кадрів. Існують і інші причини, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики  
у практику.

  Логістика як наукова дисципліна та практика менеджменту може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. З цією метою в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, що в сучасних кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарчі зв’язки. Такі служби, як ніякі інші заходи, спроможні швидко відновити виробничий ритм, знявши бар’єр у господарських відносинах.

  Існуюча нині система управління матеріальними  потоками є традиційною. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на використання на загальноекономічному просторі колишнього СРСР, слід зважати на ряд особливостей. Перша особливість полягає у великій території, яка ускладнює проектування логістичних моделей, сприяє збільшенню обсягів запасів та транспортно-заготівельних витрат. Друга особливість — у нерозвинутій інфраструктурі (засоби транспорту зв’язку, устатковані склади, пакувальне обладнання). Поряд з уповільненням обороту матеріальних об’єктів  
це спричиняє великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Необхідно враховувати, що відсоток їх збереження буде значно нижчим, ніж у нормативах, прийнятих на Заході. З розвитком матеріально-технічної бази сфери обороту дія цього фактору послаблюється. Третя особливість — це високий ступінь концентрації виробництва та споживання на великих підприємствах. З одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з другого — уповільнює реакцію та гнучкість у зв’язку зі зміною потреб клієнтів. Малі підприємства мають перевагу у реакційній спроможності, оскільки вони експлуатують здебільшого просте універсальне устаткування та інструмент. Нововведення не спричиняють тривалих і збиткових простоїв. Четверта особливість полягає у високому ступені концентрації управління, що знижує реакцію виробництва на зміну попиту. Концентрація управління виявляється в обмеженості самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств та організацій, у необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищими органами управління. Через це малі підприємства мають значну перевагу, оскільки скорочується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, прискорюється надходження документів та оперативної інформації. П’ята особливість полягає у низькому ступені інтеграції виробництва. Вона виявляється в об’єднанні багатьох проміжних етапів технологічного циклу, у намаганні досягти макси- 
мального ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виготовляються технологічне оснащення, інструмент, інші засоби виробництва. При регулюванні матеріальних потоків провідну роль відіграє виробнича логістика як найбільш комплексна ланка логістичної моделі великого підприємства. Шоста особливість полягає у слабкій насиченості ринку. Дія цього фактору полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, але створює великі складності для постачальницької логістики. Сьома особливість характеризується відсутністю резервів виробничих потужностей  
і має вираз у нагромадженні великих резервів матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, що значною мірою перешкоджає гнучкості виробництва і свідчить про низький рівень інтенсивності матеріальних потоків. Концепція логістики в управлінні матеріальними потоками тільки-но починає застосовуватись в Україні. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка висококваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики й застосовувати їх на підприємствах  
та у постачальницько-збутових організаціях.